Нідерланди приєдналися до коаліції з постачання Україні сучасних дронів. Про це 14 лютого 2024 року заявила міністерка оборони країни Кайса Оллонґрен. Вона наголосила, що Нідерланди долучаються до військової коаліції, яка надасть Україні передові технології безпілотників і посилить її наступальні можливості у війні проти Росії.

Війна РФ в Україні спричинила революційний прорив у використанні дронів як зброї. У Нідерландах потреби українських воїнів чудово розуміють місцеві волонтери. Серед них і співзасновник фундації Eyes on Ukraine Фарид Бекиров. Нідерландська фундація від самого початку повномасштабного вторгнення взялася постачати бійцям ЗСУ дрони та запчастини до них. Із березня 2022 року було передано близько 700 безпілотників. А також близько 25 машин, автобуси, генератори різної потужності (від великих 500-кіловатних до дрібних), польові кухні, гуманітарну допомогу.  

Eyes on Ukraine була створена 27 лютого 2022 року і до сьогодні зібрала близько мільйона євро. Співзасновник фундації Eyes on Ukraine Фарид Бекиров із 1989 року живе у Нідерландах. Він народився в Астані – столиці Казахстану, щоправда, тоді місто мало назву Цілиноград.

Фарид Бекиров і його команда щотижня передають та особисто доправляють допомогу Україні. Волонтер відвідує ефіри нідерландських ЗМІ та постійно мотивує місцевих жителів діяти, пояснює, чому важливо підтримувати Україну, розповідає, що таке “русскій мір”, адже чудово розуміє, на що здатен російський імперіалізм. Також за сприяння Бекирова в Україні було відкрито центр підготовки кваліфікованих операторів дронів. Навчання у центрі KOLO-FLY відбувається у малих групах із індивідуальним підходом і практикою, із закликом летіти до перемоги, використовуючи технології.

Отже, які технології потрібні для перемоги? Як народилась ідея створити фундацію Eyes on Ukraine? Чому вона від самого початку фокусується насамперед на постачанні дронів і складових до них? Як через майже два роки війни змінилися потреби українських бійців? Про все це в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів волонтер, співзасновник нідерландської фундації Eyes on Ukraine Фарид Бекиров.

ПОВНОМАСШТАБНЕ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ БУЛО ЛИШЕ ПИТАННЯМ ЧАСУ

- Яким для вас було 24 лютого 2022 року?

- 24 лютого 2022 року був четвер, а в неділю, чотирма днями раніше, у нас гостювали нідерландські друзі. Ми обговорювали, чи можливе повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Для мене було цілком очевидно, що воно станеться, це тільки справа часу.

Лишалося питання «коли?», а не питання, чи буде воно. Але друзі у це не вірили, вони не могли збагнути, навіщо це Путіну. Я ж відповів, що вони не розуміють, адже це Росія, там раціонального мислення немає. За чотири дні після тієї розмови це сталося… Днем раніше, 23 лютого 2022 року, я заїхав під крило нашого літака МАУ, щоб передати командирську пошту капітану, та звично спитав: «Скільки заправляєш?». А він відповів: «9 тонн». Я ще засміявся та пожартував: «Невже в Амстердамі дешевше, аніж у Борисполі?». А він пояснив, що вже декілька тижнів у компанії діє наказ – заправляти повні баки, щоб у разі повномасштабної війни мати змогу розвернутись і піти на запасний аеродром. Ця розмова відбулася орієнтовно о 13:00, до відправки нашого борту з Амстердама, а десь через 12 годин після цього почалися перші атаки.

- Розкажіть про свою роботу в аеропорту.

- Я маю технічну освіту інженера з холодильних установок і компресорів.

Усе почалося з Trans World Airlines (TWA), потім був GDS, де я до 1996-го року працював, а тоді мені запропонували зареєструвати офіс для Ukraine International Airlines (UIA), що я й зробив. У той час представником «Міжнародних авіаліній» був Погребняк Леонід Васильович. Я здав офіс під ключ, зареєстрував, він мені запропонував роботу в Station Management в аеропорту Амстердама. Відтоді я на цій роботі, при цій компанії, досі у цій ролі.

- Як народилася фундація Eyes on Ukraine? І чому вирішили сфокусуватися саме на дронах?

- Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, я був увесь час прикутий до телевізора. Я бачив, як убивають в Україні людей, усе це жахіття...

Я зателефонував друзям, із якими ми спілкувалися до вторгнення і які не вірили, що це станеться. Я сказав, що створюватиму фундацію, насамперед ми будемо постачати дрони, які фіксуватимуть факт нападу, воєнні злочини.

Ми зібралися з ними в цьому офісі та придумали назву фундації – Eyes on Ukraine. Зареєстрували її, створили спочатку такий дещо дитячий сайт, зазначили свій профіль діяльності, банківський рахунок фундації був прив'язаний до цього бродкасту. За кілька днів у нас відбулося інтерв'ю на нідерландському радіо. І хоча воно тривало не довше 5 хвилин в ефірі, коли ми з моїм нідерландським другом Басом виходили зі студії, – телефон не замовкав. Він розривався ще кілька днів. І ми зрозуміли, що наше інтерв'ю зробило свою справу.

БЛИЗЬКО 200 ТИСЯЧ ЄВРО ЗІБРАЛИ НА ПЕРШІ ДРОНИ

- Скільки вам тоді вдалося зібрати?

- Ми зібрали тоді близько 200 тисяч євро. І на ці гроші одразу купили дрони. Нам дуже допомогли у мережі магазинів Media Markt. Ми тоді придбали у них 188 дронів. Вони нам поставили їх напряму зі свого складу в Бельгії. Ми з Басом це все завантажили в мікроавтобус і поїхали до моїх хлопців на Львівщину. Це була перша подорож. Усе стояло заповнене тоді на кордонах, було багато гуманітарки. Ані одна митниця, ані друга не знали, що з цим усім робити. Ми мали всі необхідні документи про нашу волонтерську діяльність і проскочили.

- Це були дрони, які в мирний час використовували для знімання відео?

- Так, це були дрони, які не могли на собі нічого нести. Вони мали тільки камеру. Але на той момент вони стали очима для багатьох.

Після нашої першої поїздки нас знайшов Європейський інститут спадщини (Heritage European Institute) і запропонував свої захищені комп'ютери, оскільки інформація про реєстрацію відео та зображення конфіденційна.

Потім ми від ідеї фільмувати воєнні злочини відмовились, але й далі постачали дрони.

- Що було, крім дронів?

- Наші партнери з благодійного фонду “КОЛО” – із тревел-галузі. Вони дуже успішні та, маючи логістику й автобуси, у перші дні війни вивозили біженців, допомагали, чим могли. Через них ми вирішили зробити дистрибуцію дронів. Для нас тоді це був єдиний контакт, якому ми довіряли. Ми з ними досі співпрацюємо, але маємо й інші контакти, зокрема, напряму з військовими. Також я допомагаю нашим пілотам з МАУ, які зараз на фронті.

Ми почали отримувати різні запити і від наших хлопців, і від фонду “КОЛО”. Тому взялися доправляти ще машини, дрони, тактичну медицину. Потім пішли генератори від великих (на 500 кіловат) до дрібних, гуманітарна допомога. Всього не перерахувати.

Ми мали пожертву й від митців. Нідерландський театр танцю в Гаазі надав 20 тисяч євро – “азовці” просили у нас на польові кухні.

Eyes on Ukraine була створена 27 лютого 2022 року і до сьогодні зібрала близько одного мільйона євро. У фонді, що складається з п’яти нідерландських волонтерів, усіма було прийнято рішення працювати “в нуль”, тобто всі кошти, що надходять, віддавати виключно на закупівлю та поставку необхідного. Без додаткових витрат на робочі години, проживання в дорозі, оренду офісу та інше.

ЄВРОПА МАЄ РОЗУМІТИ: ЯКЩО НЕ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ ЗАРАЗ, ТО У МАЙБУТНЬОМУ ДОВЕДЕТЬСЯ ВОЮВАТИ ЇЇ ДІТЯМ

- Як вам вдалося так швидко створити фундацію та розгорнутися до таких масштабів?

- Це енергія, яку треба було спрямувати. А також, напевно, це моє минуле. Адже північний Казахстан, місто, де я народився, – Цілиноград, усе довкола було усіяне концентраційними таборами. В одному з них ми побували, коли відвідували родичів у Казахстані. Це був 2012 рік, і мої діти були шоковані тим, як люди намагалися там вижити. Туди жінок депортували з дітьми. Хто не вижив, тому не пощастило. І кримських татар депортували теж, їх була величезна кількість у Казахстані, і чеченців. Усе це якось підштовхнуло мене до усвідомлення того, що відбувається зараз.

А ще був Майдан 2013 року. Я літав через Київ до своєї вже смертельно хворої бабці, яка мене виховувала в Казахстані, а тоді повернувся додому до дружини-нідерландки та двох дітей-підлітків. Я дивився, як вони збиралися до школи, і раптом сказав: «Ви не йдете до школи. Ми летимо в Київ». Разом із дружиною ми вирушили в Київ, де горіли шини, а бруківка була заюшена кров’ю. Я хотів показати, що таке цінності, що таке боротьба за незалежність, що свободу варто відстоювати, бо в Нідерландах люди навіть гадки не мають про ціну демократії. Українці зовсім інший народ. Я закоханий у цю країну.

- Як ви пояснюєте нідерландцям, чому така важлива сьогодні перемога України?

- Мюнхенська промова Путіна. Тоді нідерландці не хотіли слухати, бо тривала гонитва за дешевим російським газом, за фінансовим зиском. Нахабний напад Росії на Грузію у 2008 році. Про це тут узагалі не чули. Важливо розуміти, що Україна сьогодні стоїть не лише за себе, а й за весь західний світ із його цінностями. На жаль, я думаю, не всі пересічні нідерландці розуміють, що зовсім поруч люди гинуть за цінності, свободу та майбутнє, що поїхати на канікули кудись у Барселону – це на кількасот кілометрів далі, аніж до Львова.

- Коли Путін починав повномасштабне вторгнення в Україну, він розумів, що ЄС оперативно не реагуватиме?

- Звичайно, такий був розрахунок. Згадайте знову ж таки Грузію, тоді не було жодної реакції. Жителі Нідерландів про це навіть не знають, про це не писали тутешні ЗМІ. Путін думав, що так само станеться і з Україною. Що Київ упаде за три дні чи за тиждень – на що там росіяни сподівалися. Що у Європі ніхто й не поворухнеться – на це і був розрахунок. На жаль, люди тут досі не усвідомлюють, із чим вони мають справу та чим це може обернутися. Європейці мають розуміти: якщо не допомогти зараз Україні, то вже їхнім дітям доведеться воювати у майбутньому. Для України будь-яке зволікання означає втрату життів. Щоразу, коли їду в Україну, я бачу як ростуть кладовища.

ФОКУСУЄМОСЯ НА УКРАЇНЦЯХ, У ЯКИХ ЗОЛОТІ РУКИ ТА МІЗКИ

- Як через майже два роки великої війни змінився ваш фонд? Які сьогодні надходять прохання з фронту? Що постачаєте зараз?

- Іще коли ми почали постачати дрони, я розумів, що цих іграшок недостатньо. Вони були очима, але не могли нічого нести на собі, військові потребували іншого. Тож у нас почалися дискусії із моїм колишнім партнером Басом. Я розумів, що слід відповідати потребам військових, що не варто купувати 6 дронів Mini Combo 3, коли за ті ж гроші можна купити один Mavic із тепловізором – він дорожчий, але зробить значно більше, ніж шість летючих іграшок. Так ми перейшли до постачання дронів із тепловізором, але вони коштують дорожче, тому, звісно, наші збори впали. До того ж для місцевої публіки війна перетворилася на вчорашні новини, просто факт, що до тебе не долітає, тебе особисто не стосується, тому можна жити далі. Сплеск донатів у нас був знову в жовтні 2022 року, коли росіяни почали атакувати інфраструктуру. Ми стали збирати на генератори, на Старлінки й інші потреби. Тоді у нас був незначний сплеск.

- Ви рахували, скільки разів були в Україні?

- Багато. Мені довелося змінювати паспорт, бо сторінок уже не вистачало в моєму нідерландському паспорті на українські штампи.

- В Україні дуже багато талановитих, креативних людей, які вдома на кухні чи в гаражі можуть самі полагодити дрон або й удосконалити. Чи маєте запити від таких українців?

- Так, у нас є контакти із так званими гаражами. Ми постачаємо за запитом запчастини, які вони використовують в Україні для вдосконалення. У нас також є контакти з фабриками, які мають 3D-принтери. Тож це зараз наш профіль роботи. Фокусуємося на українцях, у яких золоті руки та мізки.

- Також за вашого сприяння в Україні було відкрито центр підготовки кваліфікованих операторів дронів.

- Наші компаньйони – благодійний фонд "КОЛО" – не без нашої допомоги зробили це, оскільки ми завалили їх дронами. Вони організували школу підготовки операторів безпілотників. Вони навчили вже понад 400 пілотів дронів, більшість із яких приходять із військових частин. Безпілотники використовують не лише для розвідки, вони мають й інші функції. Також у хлопців є зараз абсолютно дивовижна розробка “Пацюк”. Він тихенько літає, але може і накапостити ворогу, де треба. Коштує він не більше, ніж 500 доларів. Ми часом допомагаємо його доукомплектовувати. Від іграшкових, тобто комерційних дронів ми відійшли. Але постачаємо і їх, якщо отримуємо замовлення, щоправда у невеликих обсягах. Зараз ми сфокусовані на українському баченні того, що хлопцям потрібно. Крім дронів, маємо запити на броники, каски, каремати, автівки, спальні мішки, ліки. Поставки робимо регулярно один-два рази на тиждень. Тож, смерть ворогам!

Ірина Драбок, Гаага