Російські інформаційні операції в країнах ЄС

Ці операції є частиною ширшої стратегії впливу, створення розколу та підриву стабільності західних демократій. Російські наративи в ЄС історично зосереджені на кількох ключових сферах: підрив довіри до інституцій ЄС, загострення політичних розбіжностей, поширення дезінформації, пов’язаної з політикою безпеки та оборони, і вплив на громадську думку щодо таких питань, як енергетична залежність і санкції. 

Цілі російських інформаційних операцій в країнах ЄС

Російські інформаційні операції мають такі цілі у впливі на політику та суспільство ЄС, зокрема:

• Політична поляризація. Поширюючи суперечливі наративи та використовуючи наявні соціальні проблеми, російські інформаційні операції сприяють політичній поляризації в країнах-членах ЄС, що може призводити до зростання соціальної напруги та підриванню довіри до демократичних інститутів.
• Втручання у вибори. Були численні випадки втручання Росії у вибори в ЄС через кібератаки, кампанії з дезінформації та операції зі злому та витоку інформації. Ці дії мають на меті підірвати демократичний процес і посіяти сумніви щодо легітимності результатів виборів.
• Підрив єдності. Націлюючись на окремі країни-члени ЄС спеціальними інформаційними операціями, Росія прагне послабити солідарність між державами-членами та перешкодити здатності ЄС діяти колективно з питань, що становлять спільний інтерес. Це може призводити до посилення суперечок між державами-членами з різних політичних питань і ускладнити зусилля щодо вирішення спільних проблем.
• Маніпуляція медіаландшафтом. Завдяки цілеспрямованим кампаніям дезінформації Росія формує публічний дискурс щодо певних питань у ЄС, одночасно підриваючи довіру до традиційних джерел новин і просуваючи власний наратив про міжнародні події.

Інформаційні операції РФ в країнах ЄС

Інформаційна операція щодо війни РФ проти України. Наративи цієї інформаційної операції включають виправдання війни РФ проти України, дискредитацію України та підважування військової допомоги Україні від західних партнерів. 

Росія поширює оманливу інформацію про конфлікт в Україні, зображуючи український уряд агресором і спотворюючи факти, щоб виправдати власні дії. Окремим наративом також виступають псевдоісторичні наративи, як-от: «Україна  —  недодержава». 

Ці ж наративи президент РФ повторив і у своєму нещодавньому інтерв’ю Такеру Карлсону.

Шантаж та погрози ядерною зброєю для країн Європи. Росія залякує європейські країни «використанням ядерної зброї» та «неминучістю Третьої світової війни». Повідомлення про використання ядерної зброї звучать також в контексті умови «якщо Росія програє, то застосує ядерну зброю». 

Одночасно з тим для «повноцінної картинки» кремлівська пропаганда сама ж вигадує собі начебто загрози та шантаж з боку західних країн. Наприклад, «Захід використає ядерну зброю проти РФ». 

Насправді, а ні США, ні ЄС, ні НАТО ніколи не погрожували Росії ядерною зброєю. Крім того, 23 червня 2022 року 65 країн, що ратифікували Договір про заборону ядерної зброї, ухвалили у Відні спільну декларацію, яка засуджує російські ядерні загрози.

Північноатлантичний альянс офіційно вважає РФ найбільш значною і прямою загрозою безпеці держав-членів Альянсу та миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. Про це йдеться в оновленій стратегічній концепції, яку НАТО ухвалило на саміті в Мадриді 29 червня 2022 року.

«Російська Федерація здійснює модернізацію своїх ядерних сил і нарощує новітні і руйнівні системи доставки, здатні нести як звичайні, так і ядерні боєголовки, водночас надсилаючи сигнали тиску через загрозу застосування ядерної зброї. Вона ставить собі за мету дестабілізувати ситуацію у сусідніх з Альянсом державах на сході і півдні», – вважає Альянс.

Серед європейських країн у російських наративах, що безпосередньо називають наступну ціль нападу Росії, трапляються Польща та Литва. А також РФ іноді погрожує нападом  «країнам НАТО» загалом. 

Польща вже неодноразово отримувала подібні погрози від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Так, ще в травні Голова комітету державної думи з контролю Олег Морозов заявив, що «польська влада своїми заявами змушує Росію поставити Польщу «в чергу на денацифікацію»».

Як кремлівська пропаганда намагається розсварити між собою європейські країни. На думку російських пропагандистів та згідно з їхніми повідомленнями у місцевих каналах європейських країн, Литва, Польща, ЄС, США та Україна нібито «затягують війну та призводять до її ескалації». 

Також РФ час від часу поширює повідомлення, що зображують Україну «небезпечним ворогом Європи». Наприклад, «Україна атакуватиме ЄС після того, як виграє війну з РФ». 

Одночасно РФ конструює образ ЄС як «організації, якій не варто довіряти», адже, згідно з пропагандистськими каналами, «Захід пожертвує Східною Європою, якщо війна перекинеться туди» або «Захід впаде».

Дискредитаційна кампанія проти українських біженців. Кампанія з дискредитації українських біженців розпочалася майже одразу після повномасштабного вторгнення. 

Серед громадян держав, які приймають біженців, пропаганда роздмухує традиційні антимігрантські меседжі про соціальний паразитизм, зростання рівня злочинності, дешеву робочу силу, що займається демпінгом на ринку праці,  «непереборні» культурні розбіжності між громадянами України і країн ЄС та пов’язані з цим конфлікти. Через те, що ці меседжі не співвідносяться з реальністю, пропаганда активно використовує відверті фейки. Мешканцям країн Глобального Півдня доброзичливе ставлення  до українців російські пропагандисти називають «білим расизмом», протиставляючи українських біженців мігрантам з Африки та Близького Сходу. 

Кампанії з дискредитації українських біженців є частиною інформаційної війни Росії. Кремль намагається підняти градус антиукраїнської істерії серед росіян і посилити підтримку загарбницької війни, деморалізувати та дезорієнтувати українців, а також знизити рівень підтримки України на Заході.

Ключове завдання пропаганди для громадян європейських країн ‒ переконати аудиторію в тому, що наплив біженців з України негативно позначиться на добробуті та безпеці місцевих мешканців. Негативне ставлення до українців має трансформуватися в негативне ставлення до України в цілому та позначитися на рівні її підтримки. Для цього розповсюджуються такі меседжі:

• українці ‒ тягар на шиї платників податків;
• уряд піклується про біженців більше, ніж про власних громадян;
• українці поводяться нахабно, псують майно та вчиняють злочини проти місцевих мешканців;
• українці є носіями небезпечних хвороб і можуть заразити місцевих.

Каналами поширення цих меседжів є соціальні мережі, Telegram-канали, російські інформаційні ресурси (зокрема, мережа сайтів інформагенції Sputnik), а також сумнівні сайти. Періодично джерелом «смажених» новин стають місцеві таблоїди.  Опублікований у грудні матеріал Daily Mail про мешканця Бірмінгема, який звинуватив українського біженця у спробі зґвалтування, активно підсвічувався російськими пропагандистами та Telegram-каналами. Доказів цього злочину правоохоронці не виявили: про це прямо йдеться в статті, але росіяни такий нюанс проігнорували.

Втручання у вибори. Росія бере участь у різних формах операціях впливу, зокрема під час виборів у західних країнах. 

Втручання Росії в закордонні вибори не є новим явищем. Кремль має історію використання дезінформації, пропаганди, кібератак та інших тактик для втручання в демократичні процеси в усьому світі. Президентські вибори в США 2016 року та референдум про Brexit у Великобританії є яскравими прикладами втручання Росії в західні демократії.

Ключові цілі російських операцій впливу у контексті виборів включають: 

• Дестабілізація ЄС. Росія прагне використати наявні розбіжності всередині ЄС, посилюючи соціальну та політичну напругу. Підриваючи єдність країн-членів ЄС, Росія прагне послабити здатність блоку діяти злагоджено з питань, важливих для Москви.
• Просування проросійських кандидатів. За допомогою кампаній з дезінформації та пропагандистських зусиль Росія прагне підвищити перспективи політичних кандидатів, які симпатизують російським інтересам. Це може включати поширення неправдивої інформації про конкурентів або партії, щоб схилити громадську думку на користь проросійських діячів.
• Підрив довіри до демократичних інституцій. Ще одна ключова мета російських операцій впливу — підірвати довіру до демократичних інституцій і посіяти сумніви щодо легітимності виборчих процесів. Ставлячи під сумнів чесність і прозорість виборів, Росія може створити відчуття хаосу та невизначеності серед виборців.

Ефективність цих наративів та їх сприйняття в державах-членах ЄС варіюється залежно від місцевого політичного клімату, рівня медіаграмотності серед населення та ефективності зусиль ЄС у протидії дезінформації. 

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу