Від початку року Словенія стала непостійним членом Ради Безпеки ООН від групи країн Східної Європи. Таким чином, вона представляє в цьому органі, зокрема, й Україну. Заступниця прем’єр-міністра – глава МЗС Таня Файон нещодавно відвідала Нью-Йорк, де взяла участь у засіданні Генеральної Асамблеї ООН і дебатах Ради Безпеки, приурочених до річниці відторгнення РФ в Україну. Розмовляємо з пані Файон у постійному представництві Словенії при ООН – про російську війну, європейські перспективи України, позицію прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та перспективи агресії Москви проти країн НАТО.

СЛОВЕНІЯ ДУЖЕ ЧУТЛИВА ДО ВІЙНИ, БО САМА ПЕРЕЖИЛА КРОВОПРОЛИТТЯ В НЕДАВНІЙ ІСТОРІЇ

- Пані міністр, ви прибули до Нью-Йорка, зокрема, для участі в засіданнях Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН з українського питання. Яким був ваш головний меседж до цих головних структур ООН?

- Так, я виступила на Генеральній Асамблеї і в Раді Безпеки ООН... Ви знаєте, що Словенія має тверду позицію щодо України.

За ідеальних обставин Рада Безпеки мала б ухвалити резолюцію, яка б могла покласти край війні й принести мир в Україну.

Зараз ми вступили в третій рік кровопролитної війни, бачимо її посилення, багато жертв серед цивільного населення, а також те, як вона руйнує всю інфраструктуру… Критично важливу інфраструктуру.

Словенія підтримує Україну, тому що українці борються за територіальний суверенітет і цілісність своєї країни. Ніхто не може силою відібрати у вас землю чи змінити ваші міжнародно визнані кордони.

Отже, моє послання було також адресоване Росії як агресору: вона повинна поважати міжнародне право, Статут ООН і міжнародно визнані кордони.

Ми не маємо часу на втому, і ми й далі підтримуватимемо Україну й працюватимемо заради миру.

- Словенія підтримує Україну на різних рівнях. Це просто в руслі загальноєвропейської політики, чи, можливо, у вас є якесь своє, особливе бачення необхідності підтримки нашої країни?

- Ідеться про країну, яка зазнала жорстокого нападу з боку сусідньої держави, а також про європейського партнера – країну, яка прагне бути частиною Європейського Союзу й поділяє його цінності. Саме тому Європа підтримує Україну на шляху до ЄС, у проведенні необхідних реформ, які покращать життя українських громадян.

Адже мова йде про країну, що розташована за 500-600 кілометрів від Словенії.

А Словенія у своїй історії, як відомо, не так давно, 30 років тому, зазнала кривавих воєн, які охопили Західні Балкани з розпадом колишньої Югославії. Тому ми дуже чутливі до війни по сусідству й хочемо бачити мир.

Ми також підтримуємо людей, які цього потребують, намагаємося допомагати з відбудовою в різних містах України і працювати з дітьми, надаючи психосоціальну підтримку для реабілітації жертв війни.

Хоча ми маленька країна, ми надаємо гуманітарну та матеріальну допомогу Україні й будемо продовжувати це робити.

У Словенії багато біженців з України і, я б сказала, вони досить добре інтегровані.

Ми також розмістили в Словенії дитячий притулок з України, де було близько двох десятків новонароджених і дітей, про них дуже добре піклувалися. Але нещодавно, наскільки мені відомо, Україна вирішила, що діти-сироти мають повернутися в країну. І вони вже вдома.

ВИ ЧАСТИНА ЄВРОПИ – ЛАСКАВО ПРОСИМО!

- Повертаючись до європейських перспектив України... Як би ви їх оцінили?

- Це залежить, звичайно, від процесу реформ, верховенства права, свободи слова, державного управління. У цьому процесі реформ Україна отримала дуже сильний політичний сигнал від Європейського Союзу. Ви поділяєте наші цінності. Тепер настав час упроваджувати необхідні реформи.

Так було з усіма країнами Західних Балкан, і те саме відбувається сьогодні з Україною, Грузією та Молдовою. Словенія, до речі, має власний досвід і знає, як пройти через реформи і процес вступу.

Сподіваюся, Україна з цим впорається, і серед європейських країн також буде політична готовність рухатися вперед.

Це був дуже сильний політичний меседж з Брюсселя для України... Ви є частиною Європи, і ви захищаєте наші цінності. Ласкаво просимо! Українці повинні це розуміти й знати, і думаю, що вони це розуміють.

- Як ви ставитеся до української Формули миру, запропонованої Президентом Володимиром Зеленським?

- Ми підтримуємо Формулу миру Зеленського і входимо до десятка відповідних груп, які нею займаються.

Я також вважаю, що ми потребуємо ширшої міжнародної підтримки, особливо з боку Глобального Півдня. Зрештою, якщо ви хочете мати конкретну формулу, яка справді може принести мир, вам потрібно мати учасників по обидва боки столу. А це не той випадок.

Уся справа – в бажанні Путіна закінчити цю війну. І ми повинні зробити все можливе, аби вона закінчилася. Саме тому ми підтримуємо будь-яку мирну формулу чи будь-які зусилля, котрі ведуть до миру на основі принципів міжнародного права й Статуту ООН.

МИ ЗДАТНІ РОЗУМІТИ ІНШИХ, БО НІКОМУ НІЧОГО НЕ ВИННІ

- Від початку цього року Словенія є непостійним членом Ради Безпеки ООН. Які ваші пріоритети в Радбезі, особливо з огляду на те, що ви головуватимете в Раді Безпеки в найгарячіший для ООН період – у вересні, коли в штаб-квартирі у Нью-Йорку проходить тиждень високого рівня?

- Так, у вересні ми головуємо під час тижня високого рівня, і тут же відбудеться Саміт майбутнього за участю глав держав і урядів.

У Раді Безпеки Словенія традиційно захищає міжнародне право й фундаментальні права. Ми намагаємося будувати мости – мости довіри – і заповнювати всілякі прогалини...

Наша країна не має жодного тягаря минулого.

Ми хочемо чути й розуміти, і ми можемо проводити послідовну політику щодо різних збройних конфліктів у світі. Для нас важливим є запобігання конфліктам, захист цивільного населення, дітей та жінок, зокрема концепція «Жінки, мир та безпека».

Ми також наполегливо працюємо над водною дипломатією, щоб управління водними ресурсами, яке також є джерелом багатьох конфліктів у світі, допомогло запобігти їм. У нас є ноу-хау в цьому плані...

Так, ми виносимо багато тем на розгляд Ради Безпеки, але в основному ми відновлюємо довіру й можемо, думаю, досить ефективно й послідовно зближувати різні позиції.

Наша головна мета – це якраз те, чим займається Рада Безпеки й ООН, а саме – забезпечення миру й стабільності в усьому світі.

- Коли розпалася Югославія, усі країни, що входили до її складу, пройшли через процес вступу до ООН, у тому числі й Сербія. Але Росія, після розпаду Радянського Союзу, уникнула цього. Тому очевидно, що Росія не може вважатися легітимним постійним членом Ради Безпеки ООН. Для цього не було ухвалено жодного документа, як того вимагає Статут ООН. Чи не так?

- Я не хочу порівнювати війни в колишній Югославії з розпадом Радянського Союзу...

Так, спочатку ми ухвалили рішення про свою незалежність, потім Хорватія, і криваві війни охопили Західні Балкани.

Сьогодні нам потрібно досягти справжнього примирення й будувати майбутнє для молодого покоління, а також провести належні реформи, які покращать життя громадян.

Ми є сильними лідерами в процесі розширення ЄС, який приведе Західні Балкани до Європи.

Я хотіла б бачити розширену й об’єднану Європу в 2030 році, яка включатиме західнобалканські країни, які вже двадцять років ведуть переговори про те, щоб стати частиною європейської сім’ї, разом зі своїми східними сусідами, після кровопролитних воєн.

Звичайно, це процес, у якому кожна країна просувається вперед з урахуванням власних заслуг у проведенні реформ.

Це геостратегічна необхідність, особливо в сучасному світі з багатьма викликами, коли нам потрібна сильніша об’єднана Європа.

Ви запитали про Росію... В історії було багато випадків, коли європейці мали міцні зв’язки з Росією, оскільки вона сусідить з Європою.

Тому нам потрібна стабільна Росія, яка поважає міжнародне право і Статут ООН.

- Ну, гаразд... А чи підтримуєте ви зараз якісь контакти з Росією, зокрема, на рівні Ради Безпеки ООН?

- Думаю, було б дуже незвично – сидіти в Раді Безпеки, намагатися досягти якихось політичних рішень і не мати відкритих каналів для пошуку таких рішень.

Рада Безпеки й Генеральна Асамблея ООН є відкритими каналами для переговорів, і це важливо для нас як для країни, яка хоче знайти політичні й невійськові рішення конфліктів.

Нещодавно в Любляні, після смерті Навального, представник нашого міністерства викликав російського посла на розмову, щоб чітко сказати, що ми стурбовані смертю Навального й закликаємо до звільнення політичних в’язнів у Росії. Це був сильний сигнал.

Для політичного рішення відповідні меседжі мають надсилатися дипломатичними каналами.

- Що стосується Навального, у мене є питання до вас як до колишнього члена Комітету Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ. Що ви думаєте про його смерть?

- Кілька днів тому я мала можливість зустрітися із вдовою Навального в Брюсселі й послухати її дуже емоційну промову. Вона сказала, що Росія – це не Путін, а Путін – це не Росія. Що Путін повинен понести відповідальність за свої звірства й злочини. І я повністю з цим згодна...

Навальний був правозахисником. Ми підтримуємо людей у Росії, які хочуть миру. Ми підтримуємо тих, хто бореться за права людини й демократію. І те, що сталося з Навальним, викликає велике занепокоєння. Я вважаю, як і весь ЄС, що режим Путіна несе відповідальність за його смерть.

ЄДНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО УКРАЇНИ ДУЖЕ ВАЖЛИВА ДЛЯ НАС

- Ще одне питання про Росію, а точніше про санкції проти неї. Чи вважаєте ви їх достатніми для стримування агресії?

- Це непросте питання. Багато хто заперечує, тому що Росія знайшла нових союзників. Гадаю, санкції важливі для ізоляції Росії та економічного стресу, в якому вона опинилася. Особливо, якщо ви подивитеся на високотехнологічну галузь, санкції відіграють значну роль.

Європейський Союз щойно погодив новий пакет санкцій, які мають переважно військовий характер. Але це також показує, наскільки важлива єдність Європейського Союзу.

Від самого початку війни Росії проти України ми були єдині в нашій відповіді, і ця єдність зберігається й сьогодні. Ми на боці українців – чи то в питаннях військової, гуманітарної допомоги, відбудови, підтримки Формули миру Зеленського чи інших мирних ініціатив, чи то в переговорах про вступ до ЄС.

Європейський Союз продемонстрував єдність і солідарність з українцями.

- А як щодо вашого сусіда – Угорщини, особливо її прем’єр-міністра Віктора Орбана?

- Угорщина часто створює перешкоди щодо України, особливо під час нещодавніх переговорів, коли нам нарешті вдалося домовитися про пакет допомоги в розмірі 50 млрд євро.

Урешті-решт угода була досягнута.

Позиція Угорщини щодо України – не єдиний виклик, з яким ми стикаємося. Нещодавно, коли ми хотіли запровадити санкції проти ізраїльських поселенців на Західному березі річки Йордан, Угорщина не підтримала режим санкцій.

- Ну, це зовсім інше...

- Так, це зовсім інше. Але я маю на увазі, що це питання до Угорщини та Орбана.

- А як би ви оцінили позицію президента Хорватії Зорана Мілановича – країни, яка завжди з розумінням ставилася до українських проблем. ЗМІ пишуть, що його заяви часто співзвучні з наративами Москви... Ви з цим згодні?

- Я не в тому становищі, щоб судити лідерів чи політиків – що вони думають, що відстоюють... Але можу сказати, що Хорватія і Словенія мають добросусідські відносини.

Для нас природно співпрацювати, адже, як ви знаєте, багато словенців люблять їздити влітку до Хорватії, а багато хорватів люблять відпочивати в Словенії взимку. Ми раді, що Хорватія нещодавно приєдналася до Шенгенської зони, адже це покращує не тільки політичні й економічні відносини, а й контакти між людьми. Тому про хорватсько-словенські відносини можу сказати тільки хороше.

- Спробуймо перенестися в іншу частину світу – до США. Які ваші очікування від американських виборів, і чого слід очікувати ЄС у разі перемоги Дональда Трампа?

- Я не хочу спекулювати, хто переможе на виборах.

Як політик, я завжди з великим інтересом стежу за виборами в Європі, які відбудуться в червні цього року (вибори до Європарламенту 6–9 червня, – ред.).

Можу просто сказати, що для будь-яких виборів важливо, аби вони були прозорими, демократичними й чесними. І, звичайно, я хочу, щоб Сполучені Штати залишалися хорошим стратегічним партнером Європи і хорошим союзником.

- Google каже, що словенська армія налічує близько 10 тис. військових. Чи відповідає це дійсності?

- За даними Міністерства оборони, у нас служить 6150 військових, а ще 895 перебувають у резерві.

Витрати на оборону становлять 1,3% ВВП. У нас є мета збільшити оборонний бюджет, відповідно до вимог НАТО. Ми рухаємося до цього поступово, крок за кроком.

- Напевне, у вас було багато зустрічей з іноземними колегами. Які основні теми ваших розмов?

- Ви маєте на увазі тут, у Нью-Йорку, чи загалом?

- І тут, і загалом...

- Коли я нещодавно зустрічалася з моїми колегами, міністрами закордонних справ, ми були поглинуті війною в Газі, тим, як запобігти ескалації конфлікту на Близькому Сході перед Рамаданом, як ефективно працювати над досягненням миру й реалізацією рішення про дві держави. І як забезпечити мир і безпеку для ізраїльтян і палестинців, а також для регіону загалом.

Звичайно, ми активно обговорюємо війну в Україні, яка впливає на наших сусідів на Західних Балканах – і в цілому на весь європейський континент.

Ми також стурбовані політичною та економічною нестабільністю на Західних Балканах, відтоком мізків молоді, який відбувається через брак європейської перспективи чи бачення майбутньої стабільності.

- Чи поділяєте ви занепокоєння деяких країн НАТО щодо можливості війни з Росією, якщо допомога Україні буде недостатньою?

- Я поділяю занепокоєння країн, що російська агресія проти України може перекинутися на сусідні країни. Саме тому ми робимо все можливе для забезпечення миру.

Повторю, що Словенія як член Ради Безпеки в ідеалі хотіла б бачити ухвалення резолюції, яка б поклала край війні й принесла мир українцям.

З цієї причини ми також хочемо, щоб Росія поважала міжнародне право і Статут ООН. Два роки тому ми були шоковані тим, що сусідня країна може напасти на Україну, вдатися до такої жорстокої агресії.

Тож ми повинні докласти всіх зусиль, щоб знайти політичне рішення стосовно війни.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк