Паризька зустріч союзників: Україна нарешті отримає необхідну допомогу?

Ситуація на фронті складна і тривожна. Після відходу ЗСУ з Авдіївки ворогу вдалося захопити ще кілька сіл – Ласточкіне, Степове і Сєверне, і він продовжує рухатися в бік Орлівки та Тоненького. Неспокійно також у районі Роботиного, де окупанти постійно намагаються прорвати нашу оборону, гатячи по селищу КАБами та артилерією. На інших відтинках фронту фактично те ж саме.

Про те, що ЗСУ зіткнулися з відчутним дефіцитом снарядів, ракет для ППО та іншої номенклатури озброєнь не писав хіба що лінивий. Навіть на сторінках західної преси відповідних новин було десятки, а то й сотні. Тож наші партнери в курсі справ. І що з того? Від початку 2024 року пройшло уже дві зустрічі у форматі “Рамштайн”. За їх підсумками було оголошено про створення 8 (восьми!) коаліцій. А саме: коаліції дронів, артилерії, авіації, ППО, танків, морської коаліції, з розмінування, а також з розбудови ІТ-спроможностей України. Втім, наразі маємо більше розмов, ніж конкретних результатів. А час іде...

...26 лютого у Парижі відбулася конференція на підтримку України, скликана за ініціативою президента Франції Еммануеля Макрона. На ній були присутні близько 20 західних лідерів, серед яких президент Польщі Анджей Дуда, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем'єр-міністри Нідерландів, Іспанії, Греції, Словаччини тощо. Від США, Канади та Великої Британії – міністри. Долучився до заходу і Президент України Володимир Зеленський – по відеозв'язку. Як усе пройшло та що конкретно обговорювалося?

Дещо встиг сказати мсьє Макрон, зокрема:

• заявив про створення чергової, уже 9-ї коаліції, зі спокусливою назвою “коаліція ракет середньої та великої дальності” (цікаво, як це взагалі корелюється зі словами Шольца, який напередодні знову заперечив постачання Taurus нашій державі?);

• визнав, що Євросоюз провалив обіцянку надати Україні 1 млн снарядів, закликав надати нового імпульсу виробництву боєприпасів, а також погодився з ідеєю закуповувати снаряди для ЗСУ поза межами ЄС;

• прямо наголосив, що лише “поразка РФ” є умовою для подальшої безпеки та стабільності в Європі;

• анонсував негайну спільну роботу країн-учасниць конференції на рівні міністрів оборони та закордонних справ, щоб протягом 10 днів сформувати шлях до втілення озвучених ініціатив.

Проте найрезонанснішою стала заява Макрона про гіпотетичну можливість відрядження військ країн НАТО в Україну. Але він підкреслив, що це питання “поки не має широкої підтримки, однак не є виключеним з порядку денного”. І після цього понеслося...

Західні лідери один за одним почали заперечувати пропозицію президента Франції, а Кремль ротом Пєскова, прессека Путіна, традиційно взявся погрожувати воєнним протистоянням: “Якщо це станеться, то доведеться говорити не про ймовірність, а про неминучість прямого зіткнення Росії та НАТО”. Так і “чешеться” відповісти російським покидькам: “Ви там визначтеся, нарешті, бо, виходячи з ваших же заяв, останні два роки РФ воює в Україні не з ЗСУ, а саме з НАТО і США”.

Але головне тут насправді інше: чи прогнозуються після Парижа нарешті якісь позитивні зсуви/рухи у швидкостях надання Україні необхідної допомоги, чи все залишиться так само, як зараз? Зрештою, що мав на увазі президент Макрон, роблячи подібні заяви, які перспективи в ракетної коаліції – невже Шольца таки дотиснуть щодо Taurus?

Як не дивно, але ситуація у США позитивно вплинула на Європу. Та від цього не легше. Багато часу було змарновано на нескінченні переговори

“Європа прокидається. І роль “будильника” зіграло те, що почали засинати Сполучені Штати. Втім, я сповнений оптимізму і вважаю, що Америка все ж таки не засне. Допомога буде. Ці дні стануть вирішальними. 27 лютого Байден зустрічався з керівництвом Конгресу і Сенату. Думаю, розв’язка буде знайдена. А відтак – відповідне рішення щодо 61 мільярда для України не забариться”, – коментує Укрінформу колишній міністр закордонних справ, керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко.

Але загалом, продовжує він, події у США стали непоганим “землетрусом” для європейців, які нарешті зрозуміли, де одного дня вони можуть опинитися: не під американською безпековою парасолькою, а перед здичавілим російським ведмедем.

“І це змушує лідерів Європи вилазити з “теплої ванни”. Тож і створення оцих коаліцій, і зустріч європейських лідерів у Парижі – це прояв того, що хоч складно і запізніло, але процес переосмислення стає чимраз реалістичнішим”, – наголошує дипломат.

Що стосується відправки військ НАТО в Україну...

“Мені здається, що це “тонкий” французький тролінг того, що РФ весь час лякає Захід ядерною зброєю. Мовляв, ви нас ядеркою, а ми вас – своїми військами. Десь приблизно так. А змусити Україну капітулювати і віддати свої території – нікому не вдасться. Все залежить виключно від українського народу”, – акцентує пан Огризко.

Експерт переконаний: поразка України поставила б жирну крапку на НАТО та ЄС – на всьому тому, що називається західною демократією.

“Бо Путін прекрасно розумітиме, що йому можна все. Наступними будуть країни Балтії, Польща – і пішло-поїхало. Тому ще раз: у цій пропозиції (щодо введення військ НАТО, – ред.) не йдеться про якісь негативні для нас варіанти. Партнери на це не підуть. Але навіть якщо гіпотетично уявити, що на українській території стоятимуть війська інших країн, то це аж ніяк не означатиме, що ЗСУ повинні скласти зброю і чекати невідомо чого. У наших воїнів є своє завдання згідно з Конституцією – захист суверенітету і територіальної цілісності. А ті, що стоять за їхніми спинами – це тил, це ті, хто в крайньому разі можуть допомогти, але зовсім не обов’язково мусять брати участь у збройних зіткненнях. У будь-якому разі – наразі, це все просто слова і не більше того”, – вважає дипломат.

Зрештою, подібна заява Макрона може стати навіть корисною: “Ви ж бачите, як усі стали на вуха. Це добре. Можливо, це допоможе розбудити тих наших друзів, які не поспішають прокидатися. Адже поки Європу захищають українські воїни – у бій не йдуть данські, німецькі, литовські солдати... А що потрібно українським воїнам, щоб захищати Європу? Правильно – більше зброї”.

У цьому ключі пан Огризко звернув увагу на “далекобійну” ініціативу президента Макрона.

“Для Макрона тема далекобійних ракет гостро не стоїть. Франція уже переступила цей поріг, надавши нам свої “скальпи”. Натомість для Шольца ця тема все ще болюча, вона перетворилася на якусь незрозумілу історію, абсолютно неадекватну. Чому? А тому, що німцям вже нічого втрачати. Особисто Шольца, а також Німеччину в цілому, москалі вже давно звинувачують у тому, що вони воюють на стороні України, їх вже давно записали в ряди “кривавих та жахливих прибічників неонацизму та укрофашизму”. Відтак “таурусом” більше, “таурусом” менше – від цього принципово нічого не зміниться. Тож сподіваюся, що попри сумніви окремих європейських лідерів – допомога буде. З Шольца теж “вичавлять” далекобійні ракети”, – запевняє дипломат.

Пан Огризко згадав і про 800 тисяч снарядів, які для нас знайшла Чехія (де саме - не повідомляється, - ред.). Донедавна в Євросоюзі було три країни, які виступали проти того, щоб ЄС витрачав свої кошти поза межами ЄС. Йдеться про Грецію, Кіпр та Францію…

“У Парижі ми почули від Макрона, що він уже готовий купувати снаряди де завгодно. Але при тому це все час, який досі безтолково втрачається на безкінечні переговори, – наголошує наш співрозмовник. – От в цьому і є великий недолік демократії. Урядовці трьох десятків країн місяцями вирішують те, що тоталітарні злодії типу Путіна, Кіма чи Раїсі вирішують протягом 10 хвилин. Ефективність прийняття рішень у диктаторів “вісі зла” значно вища. Але, тим не менш, демократія все одно сильніша як система. Зрештою рішення будуть прийняті. Втім, ці рішення коштують найважливішого і найдорожчого – життів наших людей”.

Дипломат переконаний, що європейці добре бачать ситуацію на полі бою, вони знають, чому українські воїни змушені наразі відступати на певних ділянках.

“І це – найочевидніший результат західної нерішучості, повільності та цинічності. Нам треба ще трохи потерпіти. Прийде час і все зійдеться разом: 9 коаліцій запрацюють, допомога від американців відновиться, заморожені російські активи надійдуть повною мірою, а не лише у вигляді 2-3 мільярдів відсотків... Це стане дуже неприємним “сюрпризом” для Путіна, який все ще сподівається, що якось “пропетляє”. Не вийде! Наразі він здобув те, що називається “пірровою перемогою”. Та готуватися йому потрібно до вкрай неприємних перспектив, внаслідок яких прийде кінець його недоімперії, яка поки що називається Російською Федерацією”, – обнадіює Володимир Огризко.

Макрон підштовхує європейських колег: не готові воювати за Україну – негайно допомагайте їй зброєю, боєприпасами і грошима

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко вважає, що в цілому паризька зустріч пройшла для України позитивно.

“Оцінка тих, хто говорить про допомогу, що вона “без змін”, є емоційною і не відповідає дійсності. Вона характеризує ситуацію в США, але не в ЄС, – наголошує політолог. – Європейські партнери, починаючи з кінця минулого року, збільшили обсяги воєнної і фінансової допомоги Україні (про військову допомогу ЄС без США Укрінформ писав у попередньому матеріалі, а ще – 27 лютого Європарламент проголосував за виділення 50 мільярдів євро Україні, – ред.). Зараз йдеться про прискорення воєнної допомоги Україні з боку європейських країн і про визначення нагальних пріоритетів такої допомоги. Саме в цьому був сенс зустрічі в Парижі”.

Чи дала ця зустріч конкретні результати – побачимо найближчими днями і тижнями, каже пан Фесенко.

“А от з боку президента Макрона ця зустріч була демонстрацією його амбіцій на лідируючу роль в Європі, зокрема в безпекових питаннях”, – додав він.

Щодо ракетної коаліції, то вона, акцентує експерт, уже існує. Її ядром є Велика Британія та Франція.

“І навіть сам факт такого їх альянсу є цікавим явищем. Судячи з заяви Макрона, ця коаліція буде розширюватись. І це буде своєрідною формою тиску на Шольца. Чимось ця ситуація нагадує те, що було минулого року в процесі формування танкової коаліції. Також треба брати до уваги неформальну політичну конкуренцію між Макроном і Шольцом”, – розповідає Володимир Фесенко.

По Taurus рішення буде. Коли? Скоріш за все, це питання буде вирішено тоді, коли Байден дасть “добро” на постачання відповідних американських ракет Україні.

“Шольц у цих питаннях традиційно орієнтується на американського колегу”, – наголошує політолог.

А щодо військ Заходу в Україні, то ця заява Макрона не про сьогодні, а про завтра, якщо не про післязавтра: “Оте його “не виключається” не означає, що це вже обговорюється. Але дуже важливо, що Макрон заявив ідею і розпочав політичну дискусію навколо цього питання. Як сказано у Книзі: “спочатку було слово”. Сам Макрон провів доречну паралель – схожа ситуація була з наданням Україні сучасних систем ППО, танків і винищувачів. Спочатку казали “ні”, потім – погодилися”.

Втім, треба чітко розуміти, що на даний момент абсолютна більшість західних країн, в першу чергу США, не готові напряму воювати з Росією, бо не хочуть спровокувати ядерну війну. Ба більше, вистачає західних країн, які навіть за самих себе не готові воювати.

“Важливо розуміти, чому і для чого Макрон це сказав. Він вже думає про свою політичну роль після завершення президентської каденції. По-друге, це емоційний імпульс європейським партнерам щодо нагальності обговорення європейських безпекових питань і різних форм підтримки України”, – вважає політолог.

По-третє, це тактичний прийом. Вимагай більшого, щоб отримати необхідне. До слова, цим тактичним прийомом регулярно користувалася і Україна у своєму спілкуванні із західними партнерами.

“Суть посилання Макрона полягає в наступному: не готові воювати на боці України, тоді негайно допомагайте Україні зброєю, боєприпасами і грошима. Одночасно президент Франції підштовхує європейських колег до створення власних європейських збройних формувань”.

Нарешті четвертий мотив – це попередження Путіну.

“Якщо диктатор не зупиниться, то рано чи пізно, але європейським країнам доведеться воювати з Росією”, – зазначив Володимир Фесенко.

Ще зарано робити висновки на кшталт “Європа прокидається”. Подивимось, що буде далі

Міжнародний оглядач Орест Сохар теж найперше звертає увагу на “войовничу трансформацію” Макрона. За його словами, побоюватися “ескалації конфлікту” французький президент перестав не просто так, а з огляду на занепокоєність низки країн східного флангу ЄС.

“Нові члени євроспільноти вважають, що Кремль може напасти на одну з них уже цього року. Саме тому східний блок настільки активний у допомозі Україні. Позиція Макрона, крім іншого, дає Парижу шанс повернути лідерство в рамках ЄС на тлі консервативності Берліна, орієнтованого на неквапливий Вашингтон”, – каже пан Сохар.

А ще – на тлі ситуації у США Макрон яскраво перебирає у Байдена безпекове лідерство в Європі: “Його заяви – за підсумками понеділкової зустрічі європейських лідерів – це перша спроба навести фокус ЄС на “локальну” війну, від якої у більшості країн Старого Світу давно вже підгоряють пʼяти”.

Експерт виділив декілька важливих заяв французького президента:

• Створюється нова коаліція з постачання Україні ракет та боєприпасів великої дальності.

• ЄС закуповуватиме снаряди для ЗСУ поза межами спільноти. Йдеться про 800 тис. боєприпасів. Орест Сохар називає це крутезним рішенням, бо до того Париж хотів “заощадити”, тобто скерувати гроші на розширення виробництва в межах ЄС та з часом відправити до України снаряди “Made in EU”. А це обернулося б додатковим роком очікувань.

“Також на горизонті засвітилися сигнальні вогні французьких винищувачів Mirage. Хоча господар Єлисейського палацу і сказав, що зараз перемовин на цю тему не ведеться, але чимало інсайдерської інформації свідчить про протилежне, – каже оглядач. – І найсмачніше: Макрон не виключив відрядження західних сухопутних військ для протистояння з московитами”.

На думку експерта, французький президент показав, що може бути хорошим тролем Кремля. Адже його ключові заяви – це красива відповідь Путіну на його заклики до так званих “мирних переговорів”.

“Офіційно про участь солдатів НАТО у війну з РФ не йдеться: опція дуже складна в реалізації, і проти виступають не тільки ментальні соратники Кремля в євроспільноті, але й деякі друзі Києва, такі, наприклад, як чеський премʼєр Петр Фіала. Не даремно, і генсек Альянсу Столтенберг поспішив заявити, що “ніхто війська НАТО в Україну не відправлятиме”, – наголошує Орест Сохар. – Макрон говорив саме про “західні сухопутні війська”, додавши: “Нічого не варто виключати”. Тобто, він натякнув, що колись декілька країн ЄС можуть зміцнити ЗСУ власними армійськими підрозділами. Це такий собі “політичний привіт” Путіну, аби той особливо не розраховував на погіршення для України ситуації на фронті”.

В цілому ж Париж, слідом за Лондоном, став уже другою європейською столицею, яка зайняла принципову позицію щодо ситуації в Україні, ігноруючи привид “ескалації конфлікту” з Путіним. Звісно, у цій компанії поки що не вистачає Берліна.

“Але німецький уряд за звичкою “валяє Шольца” та приєднається в найкритичніший момент. Але ще зарано робити висновки на кшталт “Європа прокидається”. Подивимось, що буде далі”, – підкреслив Орест Сохар.

Ракети можна виділяти нам і без коаліції, було б бажання

Найскептичніший погляд у політичного експерта Євгена Савіська. Схоже, каже він, що лише зараз європейські лідери починають хоча б трохи розуміти реальність небезпеки для цивілізованого світу, яку являє собою Росія. Проте, нового Черчилля серед них досі немає.

“Тому і допомоги такої, як потрібно, немає. А є здебільшого лише балачки – як з Європи, так і зі США. Коаліції, звісно, це добре, але нам потрібні снаряди, ракети, літаки, комплекси ППО, безпілотники, дрони… Потрібні вже, зараз – якомога більше, чим швидше, – наголошує він. – А от що не потрібно – так це пустопорожні обіцянки, санкції, котрі не діють. Західним партнерам не потрібно обнадіювати нас, коли вони не бажають чи не можуть допомогти. Українцям потрібно знати: у нас є справжні союзники чи ні? Краще гірка правда ніж солодкоголоса брехня”.

Ракетна коаліція на папері виглядає дуже гарно. Проте не варто мати надмірних ілюзій.

“Ракети можна виділяти нам і без усіх цих коаліцій, було б бажання. Зрештою, цієї зброї у партнерів може і не бути або її недостатньо. Тоді процес розтягується на невизначений період. Потрібно замовити, зробити, заплатити, доставити в Україну. Навіть за кілька місяців такого не зробиш”, – каже пан Савісько.

У війська НАТО в Україні експерт теж не вірить. Цього не буде. А якщо й буде, то не раніше, ніж війна закінчиться нашою перемогою. А так – експерт чудово розуміє реакцію європейських лідерів на слова Макрона. Нічого іншого й бути не могло.

“Якщо хоч найменший підрозділ Альянсу офіційно зайде на українську територію, то це спокушатиме РФ спровокувати повномасштабну Третю світову війну. Не варто недооцінювати кремлівського маніяка. Він дуже цього бажає. Але не бажають всі притомні люди. Тому Макрона, як то кажуть, ніхто за язика тягнув. Все це популізм”, – вважає Євген Савісько.

Мирослав Ліскович. Київ