Протести в Польщі: непоступливі фермери й терпець Туска

Польські фермери півтора місяця блокують польсько-український кордон і вже втретє за цей час проводять великий страйк, блокуючи по всій Польщі рух у містах та ключові автомобільні вузли. Попри те, що польські урядовці щодня звітують про переговори з Брюсселем та Києвом і про свої здобутки на цьому шляху, схоже, що на польських фермерів це не справляє значного враження.

Прем’єр Польщі Дональд Туск щоразу частіше демонструє неприховане роздратування радикальністю фермерів, утім, навряд чи він тепер наважиться вступити з ними у відкритий конфлікт.

ВРАХОВАНІ ПОМИЛКИ Й НОВІ ІНЦИДЕНТИ

Організатори протесту фермерів, який у середу відбувався у майже 600 місцях по всій Польщі, врахували помилки з кількох попередніх великих протестів такого ж типу. На них вже не було ані бійок з поліцією, як це сталося під час протесту 6 березня у Варшаві, ані підозрілих плакатів з гаслами на кшталт “Путін зроби порядок з Брюсселем і Україною, а також з нашими урядовцями”, що з’явився на одному з протестів фермерів у лютому. Щоби уникнути звинувачень у відвертому хуліганстві чи проросійських або відверто антиукраїнських випадах, цього разу фермери відмовилися від великої маніфестації у Варшаві, зосередившись лише на блокаді доріг поблизу міст, на швидкісних дорогах й автомагістралях і посиленні блокад на кордоні з Україною й частково з іншими країнами, зокрема Німеччиною.

Утім, інцидентів повністю уникнути не вдалося. Група фермерів висипала гній під воротами будинку маршалка сейму Польщі Шимона Головні у cелі Сідрі Підляського воєводства на північному сході країни і розмістила на паркані банери з написами “Зрадник польського села” і “Фермери дякують за газування та побиття у Варшаві”, очевидно, маючи на увазі застосування поліцією кийків і сльозогінного газу проти протестувальників під час попереднього протесту у Варшаві. Головня відразу відреагував на цей інцидент, зазначивши, що це, ймовірно, зробили хулігани, які лише вдавали фермерів.

Цього разу не вдалося уникнути і трагічних наслідків. Під час блокування фермерами швидкісної дороги S8 у Нижньосілезькому воєводстві на південному сході Польщі 36-річний водій, який стояв у заторі, вийшов з автомобіля і був збитий на смерть під час переходу на протилежний бік дороги. Інший інцидент трапився в Лодзькому воєводстві в центрі Польщі, де мікроавтобус збив фермера-протестувальника, який після цього потрапив до лікарні.

ДІЇ УРЯДУ ПОЛЬЩІ НА ТРЬОХ НАПРЯМКАХ

Польська влада відчайдушно намагається діяти відразу на трьох фронтах: домовляючись з Брюсселем та Києвом, одночасно ведучи переговори безпосередньо з протестувальниками.

У Брюсселі уряд Польщі вже домовився про певне послаблення екологічних вимог для фермерів в Європейському зеленому курсі. Тепер він зосереджується на тому, щоб внести зміни в угоду між ЄС та Україною про безмитне ввезення товарів, запроваджуючи квоти й обмеження на певні види сільськогосподарської продукції з України. Крім збіжжя, Варшава хоче запровадження квот на іншу сільськогосподарську продукцію з України й активно шукає союзників з цього питання серед інших країн ЄС. Єврокомісія не проти йти на поступки Варшаві, але не хоче радикальних обмежень, щоби бути солідарною і занадто не зашкодити Україні, яка потерпає від російської агресії і потребує надходжень до бюджету країни.

Іншою новою ідеєю уряду Польщі є запровадження з 1 квітня тимчасової заборони на транзит через територію Польщі українського збіжжя до третіх країн. Такою є попередня домовленість між міністерством сільського господарства Польщі та польськими фермерами у результаті нещодавніх переговорів під час Європейського аграрного форуму в Ясьонці біля Ряшева. У цьому контексті варто нагадати, що попередній уряд Матеуша Моравецького саме збереження транзиту українського збіжжя до третіх країн називав своїм значним здобутком і свідченням того, що Варшава не хоче шкодити Україні, а прагне усіляко їй допомагати.

Український уряд наразі офіційно не озвучував свою позицію з приводу ініціативи Варшави щодо обмеження транзиту українського збіжжя через Польщу. Утім, наприклад, Польсько-українська господарча палата “з подивом” сприйняла цю ініціативу Варшави.

“Таке рішення польського уряду вдарить по європейських транспортних "коридорах солідарності". Це також принесе значні економічні збитки для підприємців з України та Польщі. Країна, яка блокує транзит товарів з України, не стане в майбутньому хабом для відбудови України. Блокування транзиту сільськогосподарської продукції спричинить значні політичні збитки для Польщі, яка досі була надійним рятівником України”, – зазначає Палата у своєму зверненні з цього приводу.

Польський прем’єр Дональд Туск намагається студити емоції, наголошуючи, що усі свої рішення Варшава прагне узгоджувати з Києвом, аби не зашкодити Україні. Він розраховує, що до зустрічі українського і польського урядів, яка має відбутися 28 березня у Варшаві, сторони зможуть домовитися щодо ключових питань.

НЕПОСТУПЛИВІ ФЕРМЕРИ

Незважаючи на значну активність польського уряду, схоже, що фермерів це не надто зворушує. Вони не мають сильного бажання значно поступатися своїми вимогами. Частина з них взагалі не згодна на якісь компроміси, а вимагає максимуму: відмови Польщі від Європейського зеленого курсу і заборони на ввезення до РП української агропродукції. І це попри те, що польські експерти й аналітики аграрного ринку переконують, що серед найбільших проблем польських аграріїв є не наплив української агропродукції на польський ринок, а світова кон’юнктура цін, яка тепер не сприяє аграріям в усьому світі.

Варто зауважити, що протестне середовище фермерів у Польщі є неоднорідним: його становлять дві великі профспілки польських аграріїв (“Солідарність”, OPZZ та велика кількість невеликих фермерських ініціатив у різних регіонах країни), які часто навіть не дуже пов’язані між собою. Отже, є групи фермерів, які більше схильні до діалогу і компромісу з владою, а є такі, що відкидають можливість будь-яких поступок. Попри те, що під час Європейського агрофоруму в Ясьонці було підписано домовленості між урядом і 11-ма фермерськими організаціями, польські аграрії все ж не мають наміру відмовлятися від протестів. До того ж не всі фермерські організації підписалися під домовленостями з урядом, і протести місцевих аграріїв усе ж мають суспільну підтримку в Польщі (понад 70% поляків підтримує вимоги фермерів).

Прем’єр Польщі Туск не приховує роздратування, що переговори уряду з фермерами проходять складно, інша сторона є непоступливою і не хоче помічати старань уряду. За день до фермерського протесту, у середу, під час пресконференції у Варшаві він переконував, що його міністри багато працюють і мають позитивні результати у переговорах з Брюсселем, але фермери цього недооцінюють. Ба, навпаки, що більше офіційна Варшава має успіхів у цьому питанні, то більше роздратування це спричинює в певних організацій фермерів.

Туск закликав польських аграріїв не гратися у політичні ігрища і не давати себе використовувати у політичній боротьбі, очевидно, маючи на увазі активне використання теми фермерських протестів політичними опонентами, – насамперед партією “Право і Справедливість” Ярослава Качинського і націоналістичною антиукраїнською “Конфедерацією”. Він також попередив, щоб фермери не виходили за межі цивілізованих протестів, а в разі відвертих проявів хуліганства влада діятиме рішуче.

Наразі ніщо не вказує на те, що польські фермери відмовляться від блокади доріг і пунктів пропуску з Україною. Навпаки, з їхнього середовища чути думки, що варто ще більше загострювати страйк, наприклад, блокуючи млини, пункти завантажень збіжжя, вантажні термінали. На кордоні з Україною, крім блокування руху вантажівок, протестувальники вже почали ускладнювати пасажирський рух.

Очевидно, що до місцевих виборів у Польщі, які відбудуться 7 квітня, польська влада намагатиметься не сваритися, а домовлятися з фермерами, йдучи їм на можливі поступки і виконуючи їхні вимоги. Утім, всьому є своя межа, особливо коли в ці процеси залучені інші міжнародні гравці, скажімо, Україна та Євросоюз.

Розблокування українсько-польського кордону – це життєва необхідність в умовах жахливої війни, яку Росія веде проти України. Отож польський уряд якомога швидше повинен зробити усе можливе й неможливе, щоб польсько-український кордон перестав бути і далі більше ніколи не був заручником певних професійних груп, внутрішньополітичної боротьби, і щоб Росія не мала змоги використовувати такі ситуації у своїх інтересах.

Юрій Банахевич, Варшава