Місцеві вибори в Польщі: у кожного своя перемога

Вибори до органів місцевого самоврядування Польщі показали, що стратегічно боротьбу між собою продовжують дві найбільші партії – “Громадянська коаліція” Дональда Туска та “Право і Справедливість” Ярослава Качинського, інші партії ще довго не зможуть втрутитися у боротьбу гігантів.

Видовищна перемога ліволіберальних сил на парламентських виборах у Польщі восени минулого року не мала свого продовження під час цьогорічних місцевих виборів. Натомість правоконсервативна опозиція хоч і втрачає владу в чергових воєводствах, усе ж уникнула стратегічної поразки, що є доброю новиною для партії Качинського на майбутнє.

ПЕРЕМАГАЮЧИ, PiS ЗНОВУ ВТРАЧАЄ

Дані екзит-полу центру Ipsos після закриття виборчих дільниць у Польщі показали, що у виборах до сеймиків воєводств (аналог обласних рад в Україні, – ред.) сумарно за кількістю голосів перемогла опозиційна “Право і Справедливість” (PiS) Ярослава Качинського, здобуваючи 33,7%, випереджаючи тим самим правлячу “Громадянську коаліцію” (KO) з 31,9% голосів. Інші політичні сили залишилися далеко позаду: коаліція партій “Третій шлях” (Польська селянська партія і партія “Польща 2050”) здобула 13,5% голосів виборців, коаліція націоналістичної “Конфедерації” і безпартійних самоврядувальників – 7,5%, а Лівиця – 6,6%.

За попередніми даними, партія Туска перемогла у сеймиках 10-ти з 16-ти воєводств, в основному на півночі й заході країни, а Качинського – у шести воєводствах сходу й півдня РП. Утім, не виключено, що за результатами офіційного підрахунку голосів чинна провладна коаліція у Польщі сформує більшість ще в одному чи двох воєводствах.

У виборах мерів великих міст значних сенсацій не відбулося: прогнозовано у першому турі з великим відривом перемогли мер Варшави Рафал Тшасковський і мер Гданська Александра Дулькевич. В інших воєводських містах теж перемогли або більше шансів на перемогу за результатами двох турів (другий тур відбудеться 21 квітня, – авт.) мають представники нинішньої правлячої більшості.

За представників чинної правлячої коаліції вже традиційно краще голосував захід країни, а також великі міста. Тим часом, за PiS і націоналістичну “Конфедерацію” – схід країни, а також села і містечка.

Явка на виборах була нижчою у порівнянні з попередніми місцевими виборами в Польщі у 2018 році (54,9%) й особливо минулорічними парламентськими (74,3%) і склала 51,5%.

НАДМІРНІ ОЧІКУВАННЯ ТУСКА

Попри те, що за декілька днів до виборів Туск у соцмережах публікував соцопитування, де його партія на 7% випереджала конкурентів, реальність виявилася не такою оптимістичною. Його партія майже на 2% програла PiS Качинського, який вже встиг оголосити про дев’яту перемогу поспіль його політичної сили в усіх останніх виборах, які відбувалися в Польщі.

Глава польського уряду не приховує, що це не той результат, на який він сподівався, але й голову попелом посипати не поспішає. Коментуючи результати виборів, він зазначив, що KO у цих виборах покращила свій результат як у порівнянні з попередніми парламентськими, так і місцевими виборами. Утім, найбільшою перемогою він вважає хороші результати на виборах мерів великих міст, насамперед Варшави. Тшасковського, який вважається фаворитом від правлячої партії на президентські вибори в наступному році, він назвав лідером самоврядувальної Польщі.

Проте Туск визнав: занепокоєння у нього викликає факт, що партії не вдалося мобілізувати молодь, аби вона активно пішла на вибори, чому сприяла не по квітневому літня погода у Польщі. Крім того, він також не заперечує доволі низькому результату його політсили на сході Польщі, який віддавна є традиційним бастіоном Качинського, а також серед виборців у сільській місцевості.

Своєю чергою Качинський, коментуючи результати виборів, підкреслював, що попри шалений тиск і переслідування з боку партії влади, його партія усе ж змогла набрати найбільше голосів під час виборів до сеймиків воєводств. Він підкреслював, що це повинно стати заохоченням до подальшої тяжкої праці, розбудови структур партії і творення “великої коаліції” політсил, які можуть бути незгодними з політикою Туска. За його словами, зараз треба добре підготуватися і перемогти в європейських виборах у червні та президентських виборах у травні наступного року.

Менші політичні сили, які мають своє представництво у парламенті, теж не мають якихось особливих приводів для радощів. Як коаліція “Третій шлях”, так і націоналістична “Конфедерація” й особливо польські ліві здобули доволі слабкі результати. Особливо ніхто з них не тішиться, хоча менші коаліційні партнери Туска з “Третього шляху” й Лівиці підкреслюють, що їх голоси будуть дуже важливими при створенні коаліцій з політсилою Туска у сеймиках воєводств.

З ПРИЦІЛОМ НА НАСТУПНІ ВИБОРИ

Попередні результати місцевих виборів у Польщі засвідчили, що правлячі ліволіберальні сили поступово зміцнюють свої позиції в регіонах. За результатами цих виборів їм, ймовірно, вдасться відвоювати у PiS на регіональному рівні владу в одному чи двох воєводствах у центрі та на півдні країни. Утім, їх результат усе ж не є переконливим: навіть в оточенні Качинського побоювалися, що можуть втратити владу у більшості воєводств, можливо за винятком Підкарпатського, де вплив PiS є надзвичайно високим.

Цей сценарій не був чимось неймовірним і свідчив би про подальшу деградацію і можливий розпад PiS на менші партії. Цього не трапилося, а отже вже можна з упевненістю сказати, що Качинському вдалося не лише зберегти партію після болючої поразки у жовтні минулого разу, але вона й надалі залишатиметься другим за впливовістю політичним гравцем країни. Очевидно, це надасть їй більшої впевненості у власних силах після кількох місяців фрустрації й гарантує уникнення подальшої фрагментації в умовах підготовки до європейських і президентських виборів у країні.

По-справжньому літня погода на початку квітня і надмірна упевненість у власних силах зіграла з партією Туска та його меншими коаліційними партнерами злий жарт: молодь масово не пішла на вибори, вважаючи осіннє усунення PiS від влади достатнім кроком для збереження демократії у країні. Політики провладного табору не змогли переконати їх в іншому і заохотити прийти на виборчі дільниці. Саме тому в регіонах, де традиційно сильнішими є ліберали, явка на виборах була найнижчою, а на сході країни, де завжди міцніші позиції мають консерватори, явка була значно вищою.

Для всіх політичних сил Польщі місцеві вибори були не лише перевіркою рівня свого впливу в регіонах, а й підготовкою до чергових виборів – до Європарламенту 9 червня та виборів президента – очевидно у травні наступного року (точну дату виборів ще не визначено). Слабкі результати під час місцевих виборів менших коаліційних партнерів “Громадянської коаліції”, у першу чергу лівих, спонукатимуть їх шукати можливий компроміс при складанні спільних списків кандидатів до виборів до Європарламенту.

Не виключено, що коаліція партій “Третій шлях” відмовиться від амбіцій іти на ці вибори самостійно, а буде сформовано єдиний великий провладний фронт. А не надто вражаючі результати цих партій на місцевих виборах позбавлять їх надмірних амбіцій при формуванні спільних списків з партією Туска на вибори до ЄП.

Тим часом, упевнена перемога Тшасковського вже у першому турі на виборах мера Варшави створює хороші підвалини для висунення його кандидатури (вдруге поспіль від KO) на президентських виборах 2025 року. Варто нагадати, що в 2020 році Тшасковський, фактично, у межах статистичної похибки на 2% поступився Анджею Дуді, який тоді за підтримки PiS переобрався на другу каденцію. Вибір Тшасковського з високим результатом на посаду мера Варшави має також бути сигналом для маршалка Сейму від “Третього шляху” Шимона Головні, який також має президентські амбіції, що Туск скоріше зробить ставку в майбутніх президентських виборах не на нього, а на мера Варшави.

Безумовно, виборча кампанія в Польщі впливала також на польсько-українські відносини у контексті вирішення проблем польських аграріїв і перевізників, які вже декілька місяців блокували чи продовжують блокувати спільний кордон з Україною. Уряд Туска намагався не робити різких кроків, які були би певним чином сприйняті селянами як надмірно проукраїнські, намагаючись водночас максимально задовольнити потреби фермерів. Утім, це їм не сильно допомогло: селяни, особливо на сході країни, загалом проголосувати за PiS, який своєю чергою в останні місяці зайняв радикальну позицію, виступаючи, на вимогу польських аграріїв, за повну заборону імпорту до Польщі української агропродукції.

Націоналістична “Конфедерація” також намагалася активно діяти на українському полі, ймовірно очікуючи на отримання від цього виборчих дивідендів. Крім підтримки вимог польських фермерів і блокади кордону, ця політсила намагалася також мобілізувати свій електорат іншою темою –війною Росії проти України. Зокрема, вона була єдиною з усіх партій країни, що активно експлуатувала тему невтручання Польщі у війну в Україні й відмови направляти в Україну свої війська, попри те, що це питання зараз взагалі не стоїть на порядку денному в Польщі. Напередодні виборів під час виборчої тиші, аби не бути звинуваченою у виборчій агітації, частина “Конфедерації” провела акцію “Польща за мир” проти нібито втягнення Польщі в російсько-українську війну.

Не варто сподіватися, що доволі непримирима риторика багатьох польських партій щодо вирішення так званої аграрної кризи у відносинах з Україною і розблокування кордону спаде після цих виборів, адже на горизонті вже нові виборчі кампанії у Польщі – до Європарламенту і до виборів президента країни.

Юрій Банахевич, Варшава

Перше фото: PAP/Jakub Kaczmarczyk