Західні експерти потроху звикають до думки про розпад Ерефії
Майже два роки минуло з того часу, як почав роботу Форум вільних народів Росії. Від самого початку він ставив собі за мету деколонізацію, дезінтеграцію країни під умовним іменем РФ. Тому дуже скоро останнє слово в назві зібрання – «Росії» – почало виглядати дещо незручно, контроверсійно до заявлених цілей. Його оперативно змінили на більш доречне в цьому контексті – «Постросії».
І от 16 квітня у Вашингтоні відбулося ювілейне 10-те зібрання Форуму вільних народів Постросії (ФВНП). Приглянемося до нього уважніше.
СПІВОРГАНІЗАТОР ЗАХОДУ – JAMESTOWN FOUNDATION
Позитивна якість подібних новостворюваних ініціатив – гнучкість форматів. Відповідно й 10-й Форум фактично був конференцією, організованою та проведеною спільно ФВНП і Джеймстаунським фондом / Jamestown Foundation на території та організаційному майданчику Фонду. Конференція ця мала багатообіцяючу назву – «Розпад Росії та західна політика // Russia's Rupture and Western Policy».
Подібна вивіска вже багато що говорить про американського співорганізатора заходу. Jamestown Foundation – консервативний мозковий центр, який розглядає безпекові та оборонні питання. У нього дуже цікава біографія, принаймні для вихідців із пострадянського простору: фундація була заснована в 1984 році як платформа для підтримки втікачів із соцтабору, їх адаптації в американському суспільстві. Сьогодні JF ставить собі за мету інформування американського політикуму щодо актуальних подій та тенденцій, які можуть мати стратегічне значення для США. Публікації та аналітичні розвідки Джеймстаунського фонду присвячені Росії, Китаю, Євразії в цілому та загрозам глобального тероризму. Власне, про спеціалізацію JF краще за все говорить його емблема, на якій зображені географічні контури Євразії, хіба що з «обрізаною», неросійською та нерадянською Європою.
У квітні 2020 року генеральна прокуратура Росії визнала Джеймстаунський фонд «небажаною організацією». Відомство країни-агресора заявило, що його діяльність «представляє загрозу основам конституційного ладу і безпеки» РФ. Нібито експерти та аналітики фонду займаються «розпалюванням етносепаратизму» в національних республіках, а також пропагандою «відділення деяких територій» від Росії – з акцентованою увагою на регіони Північного Кавказу.
Чи треба окремо розказувати, що такі заяви були некоректними та перебільшеними. Проте завдяки спільній з ФВНП конференції 16 квітня «Розпад Росії та західна політика» JF хоча б якоюсь мірою підтягнувся до тих давніх і несправедливих обвинувачень Москви.
ВІД СЕСІЇ ДО СЕСІЇ: ЦІКАВИНКИ ПРОГРАМИ ФОРУМУ
Кілька слів щодо структури та наповнення цього заходу. Ранкова сесія мала назву «Контури нових держав у Постросії» та складалася з трьох панелей: «Полонені нації та поневолені регіони» (в двох частинах) і «Вплив на сусідів Росії». Вони були наповнені виступами представників національних і регіоналістських рухів РФ, а також доповідями експертів.
По обіді почалася денна сесія «Західна політика та сценарії неспроможності Російської держави». Тут було дві панелі «Європейська перспектива» й «Американський погляд на майбутнє Росії та її антизахідні альянси». У першому випадку виступали європейські експерти з різних країн. А от на останню, фактично підсумкову панель зібрали вельми цікавий склад. Це три колишніх дипломати, тепер шановані експерти та керівники експертних співтовариств. Вільям Тейлор, який був послом в Україні у 2006-2009 і 2019-2020 рр., Джон Гербст – посол в Києві у 2003-2006 роках. Та Вільям Кортні, котрий за часів адміністрації Білла Клінтона відповідав за напрямок Росії, України й Євразії.
Модерувати панель запросили Дебру Каган, відому посадою радниці президента Джорджа Буша-молодшого зі зовнішньополітичних питань. При цьому Каган була прихильницею посилення вестернізації в пострадянських державах. У цій же панелі брав участь Пітер Меттіс, проте він як президент приймаючої сторони, Jamestown Foundation, радше виконував роль другого модератора чи резонера. Отже, така зіркова – просто із зірково-смугастого прапора – посольсько-дипломатична панель мала стати «вишенькою на торті» конференції.
ІВЛЄВ: ПОХВАЛА ГОБЛУ ТА КРИТИКА «ВИШЕНЬКИ НА ТОРТІ»
А тепер перейдемо до загальних вражень від заходу у Вашингтоні. Спільна думка учасників – це була конференція високого рівня, як організаційного, так і сутнісного. І це вагомий крок уперед і вгору в розвитку проєкту Форуму вільних народів Постросії.
Своїми думками про захід поділився Павло Івлєв, якісний експерт, який багато що бачив, оскільки має довгу та насичену громадсько-політичну біографію. Він був юридичним консультантом ЮКОСу, відмовився давати у РФ неправдиві свідчення проти керівництва компанії та став політичним біженцем у США. Пізніше в еміграції він точково допомагав російській опозиції в антикорупційних розслідуваннях. Нині Івлєв багато часу проводить і в Балтії, є прибічником проєкту Вільної Інгрії (майбутня балтійські республіка, складена із нинішніх Санкт-Петербурга та Ленінградської області). Відповідно на Форумі Івлєв був у якості не тільки експерта (на згаданій вище «європейській панелі»), а й представника Дому Інгрії, що працює в естонській Нарві. Таке поєднання двох функцій додає об’ємності його погляду.
Перш за все Івлєв відзначив, як останнім часом посунулися вперед західні експерти в розгляді можливого розпаду Російської Федерації. Раніше більшість з них одразу відкидали такий варіант, тепер приходять до думки, що обов’язково потрібно розглядати та прораховувати його можливість.
Серед виступів представників національних і регіоналістських рухів Росії-Постросії Івлєв окремо виділив доповідь Асет Сабдулаєвої з Ічкерії, в якому поєдналися вибудованість, емоційність та бойовитий настрій. А з експертних виступів найбільшу його увагу привернула аналітична розвідка представника JF Пола Гобла. «На мою думку, Гобл із американців – найбільш просунутий спеціаліст, дослідник регіоналізму в Росії. Попри хворобу та вік (науковцю 75 років, – авт.). Але й перебуваючи у себе вдома, він потужно працює, видає хороші статті. От і для нашої конференції підготував дуже доречний коментар по темі», – зазначив експерт.
Корисною була його оцінка зіркової «посольської панелі». «Якщо чесно, мені було нудно її слухати. Я там не почув не те, що чогось нового, але й чогось сутнісного. Позиція приблизно така: “А, ну так, можливо й дійсно варто вже розглянути сценарій, що РФ розвалиться, слід про це подумати. Але ми не хочемо”. У цілому позиція керівників вашингтонських think tank’ів (мозкових центрів, – ред.) по цій тематиці засмучує. Проте для мене це не новина», – резюмував Івлєв.
ЦІННІ ЗАУВАЖЕННЯ ПОЛА ГОБЛА ПРО РЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗПАД РФ
Слід зазначити, що приблизно так само оцінили «вишеньку на торті», останню панель конференції «Американський погляд на майбутнє Росії…» й інші учасники заходу. Щоправда, вони були більш поблажливі до вашингтонських топ-експертів із дипломатичним бекграундом. Така поблажливість теж має вагоме обґрунтування – аналітикам, професіоналам «старої школи» треба звикнути до нормальності думки про розпад Ерефії. І те, що ця тема вже починає входити в обіг, є самоцінним, важливим саме по собі.
В цьому сенсі доповідь Пола Гобла, зроблена онлайн, дійсно стала дуже важливою. Не дарма саме вона відкривала всю конференцію, ставши її концептуальним камертоном.
Перш за все Гобл констатує, що майбутня дезінтеграція РФ «майже напевно не буде схожою на напрочуд швидке і легке розлучення 1991 року». Натомість вона в чомусь нагадуватиме події 1918-го. А в чомусь буде схожою «на довгу і важку смерть Османської імперії, “хворої людини Європи”, яка йшла до свого фіналу десятиліттями».
При цьому нинішня ситуація відрізняється від 1991 року (з 15-ма «союзними республіками») тим, що ніхто не може сказати, на скільки саме держав розвалиться Росія. Варто дослухатися і до такого твердження Гобла щодо порівнянь із початком ХХ століття, особливо до його останньої тези:
«Політичні суб'єкти 1918 року оформлялися як етнічно, так і регіонально. Для більшої частини країни регіональний фактор важливіший за етнічний. Це вірно й зараз, і я наполягаю на своєму давньому аргументі: регіоналізм стане націоналізмом наступної російської революції».
Також американський дослідник закликав ураховувати негативний досвід 1991 року, коли світ, у тому числі Захід, був не готовий до розпаду СРСР. Відповідно треба добре вивчити п’ять історичних уроків з тих подій, сформульованих Гоблом. Наведу лише один, як на мене, ключовий:
«Заходу в цій трансформації доведеться відіграти більш активну та наступальну роль, ніж будь-коли в минулому. Варіант 30-річної давності, коли багато хто повірив у ліберальний “кінець історії”, більше не спрацює. Впоратися з цим буде непросто, проте небажання прийняти цю стратегію лише відкладе проблеми, але не запобігатиме їхньому поверненню. Якби Захід одразу після 1991 року наполягав на справжньому федералізмі в Росії, не було б ані Путіна, ані війни в Україні».
І за всього позитивного, конструктивного настрою – фінал доповіді Гобла звучить тривожно, як грізне попередження демократичному світові, якою може бути ціна його нерозуміння ситуації та викликів, котрі стоять перед ним: «Ми повинні усвідомлювати, наскільки складне завдання, що стоїть перед нами, і наскільки масштабною і тривалою буде його реалізація. Але якщо ми не зможемо його вирішити, небезпека того, що Російська імперія дорогою на звалище історії потягне за собою весь світ, є надто великою».
САБДУЛАЄВА. ВДАЛИЙ ВИСТУП І СВІЖІ ВРАЖЕННЯ ВІД ЗАХОДУ
Тепер щодо згадуваного раніше виступу Асет Сабдулаєвої. Воно запало в душу й іншим учасникам форуму. Сабдулаєва – заступниця міністра закордонних справ уряду Чеченської Республіки Ічкерія в екзилі.
Вона, що називається, нове обличчя на Форумі. Це її перший такий захід, і тому особливою цікавою є думка про нього на свіже око: «Дуже позитивні враження. Раніше не вистачало саме такої платформи діалогу між народами, що хочуть позбавитися колоніальної залежності від Росії. Москва довго використовувала принцип “розділяй і володарюй”. Тому так цінно нам, тим, хто ставить перед собою схожі завдання, регулярно спілкуватися одне з одним напряму».
За словами Асет, «імперська крига почала лускати», причому не тільки з боку Ічкерії, а звідусіль: «Вже багато які народи дозріли до самовизначення, до незалежності, і це мене сильно надихнуло. Особливо запам’ятався виступ представників із Республіки Саха (Якутії, – ред.), які відкрито сказали, що їм потрібна зброя, оскільки вони готові відстоювати свою країну, свою землю. Так і сказали: нам потрібні “Стінгери”!».
Якщо ж повернутися до власне виступу Сабдулаєвої на Форумі, то цікаво, що в ньому відчувалося певне перегукування з доповіддю Пола Гобла. У фіналі вона теж виходить на згадку про наївну та легковажну концепцію «кінця історії», яка була популярною на початку 1990-х. І так само, як американський дослідник, застерігає Захід і його лідера, США, від самоусунення щодо вирішення проблем, пов’язаних із існуванням Російської імперії, яка недорозпалася та хоче тепер поновитися.
РОБОТА ФВНП ПРОДОВЖУЄТЬСЯ – ДО ЗУСТРІЧІ У ВІЛЬНЮСІ
Втім, така позиція взагалі є характерною для представників народів, що борються з російським імперіалізмом. У спілкуванні зі мною приблизно такі ж погляди висловлював ще один учасник вашингтонського Форуму, глава Конгресу ойрад-калмицького народу Батир Боромангнаєв.
Він підкреслює, що нагальною потребою є те, щоб демократичний світ узяв за норму стратегічне мислення, адже «Захід досі не перейнявся необхідністю думати не тільки про те, що відбувається сьогодні, а й про те, що необхідно збудувати через 20-30-50 років, до чого треба готуватися, діючи цілеспрямовано».
Боромангнаєв підкреслив важливість протистояння Злу, уособленому в імперській Росії, в різних царинах. Як на міжнародній арені, в галузі економіки та військового будівництва, так і у сфері думок, ідей, цінностей та інформації. Тому конференцій на кшталт цієї, з назвою «Розпад Росії та західна політика», має бути більше.
Відтак і ми не закриваємо тему, а тільки робимо паузу. Оскільки наступний, 11-й Форум вільних народів Постросії, відбудеться вже скоро – 14 червня у Вільнюсі, скоріше за все – в литовському Сеймі. І назва в нього не менш цікава: «Реальні безпрограшні сценарії постросійських просторів / Real win-win scenarios of the postrussian spaces».
Отже – до зустрічі!
Олег Кудрін, Рига
