Гарріс&Волз: президентські перегони в США стають ще цікавішими

Днями кандидатка у президенти США від демократів Камала Гарріс презентувала свого товариша у виборчій кампанії (і, можливо, майбутнього віцепрезидента) – Тіма Волза, губернатора Міннесоти. Гарріс з Волзом на першому передвиборчому мітингу виглядали разом чудово – Волз жартував про конкурентів і казав, що з нетерпінням чекає Джей Ді Венса на дебатах, щоб розбити його там, «якщо він таки злізе з дивана і прийде». А доти сама Гарріс видавала відео і заяви, де акцентувала на проблемах Дональда Трампа з законом, і то було порівняно з млявими попередніми тижнями кампанії дуже влучно. Виглядає так, ніби кампанія демократів у виконанні Гарріс-Волз приковує погляди, стає яскравою і працює переконливо, а харизма багато важить. Ще кілька тижнів тому в українському інформаційному полі обговорювалося одне – що робити, куди бігти, якщо переможе Трамп, якому радники радять мирити нас з Росією. Чи з’явилося для нас разом з тандемом Гарріс-Волз хоч якесь світло в кінці тунелю?

Містер Волз: імпульс для демократів, заспокійливе для нас

Камала Гарріс стрімко увірвалася в передвиборчі перегони, не чекаючи офіційного висування її як кандидатки від демократів. Один з її перших відеомеседжів  – «ми за свободу, і щоб ніхто не ставив себе понад законом (в цей момент показують голову Трампа)». Камала Гарріс не мала іншого вибору – мусила розгортати кампанію швидко і рішуче, пояснює Владислав Фарапонов, голова «Інституту американістики» та аналітик «Інтерньюз-Україна». Бо якби не включилася тоді, жодної  інтриги на цих виборах вже до середини серпня не було б. «Така швидкість і рішучість дозволили їй показати дещо кращий результат, ніж був у Байдена, і зібрати майже вдвічі більше донатів на кампанію, аніж команда Трампа – а це надскладно», – каже він. Над залученням коштів для кампанії Трампа працювали всі штаб-квартири партії місцевого рівня в усіх округах, і побити їх результат – задача з двома зірочками. А головне, зібрані 300 млн доларів за неповний липень демонструють, на думку Фарапонова, що Гарріс акумулювала підтримку великих донорів і великої кількості американців, які точно (раз донатили) прийдуть голосувати. І то дуже показово. «Вона обрала точки, в яких може бути сильною – а вона відома жорсткістю і безкомпромісністю як прокурор та сенатор від Каліфорнії, – каже експерт. – І це стало ключем до проміжного успіху: якби вона в’яло мимрила, кому б то було цікаво?». Тим більше, що й на праймеріз за неї не голосували. На те, що нерішучість Джозефа Байдена негативно вплине на вибори до Конгресу, які пройдуть також восени, раніше натякали лідери демократів у Сенаті та Палаті представників. Потрібен був імпульс, інтрига, якою до недавнього часу була кандидатура політика, якого Камала Гарріс пропонуватиме на посаду віцепрезидента. «Зараз ця інтрига спадатиме, але рішучість Камали Гарріс повернула демократів у гру, – впевнений наш експерт. – Досі вони програвали 2:1, а зараз грають 2:2 і триває десь 75 хвилина матчу».

Кому як, а для нас головна інтрига – чи буде Тім Волз корисний для нас на своїй потенційно можливій посаді, чи посилить він зараз позиції Гарріс у перегонах і чи стануть вони в разі перемоги сильною проукраїнською командою. Ідеологічно поміркований Волз ніби збалансовує Гарріс, що зараховують до лівих. «Чув, що Волз перемагав на виборах до Конгресу від Міннесоти на дуже консервативному окрузі, і це може бути одним із пазлів стратегії  Камали Гарріс, щоб змагатися за голоси поміркованих і навіть республіканців», – міркує Фарапонов. Волз вже давно співпрацює з Гарріс, і вони нерідко з’являлися на різних івентах разом, говорить Станіслав Желіховський, експерт-міжнародник. Між ними вже є певна синергія, а дуже бажано, щоб у перегонах брав участь органічний дует. «І я думаю, що вони зможуть впоратися з викликами, які зараз є в цій виборчій кампанії», – впевнений він і перераховує достоїнства «напарника» Гарріс. Волз – людина освічена. Він викладав довгий період і був у політиці, займався військовою справою. Багатосторонньо розвинутий, має певний досвід, мудрість життєву. «Я думаю, важливо було показати на публіку, що поряд з кандидаткою є той, хто міг би дати слушну пораду в критичній ситуації, тож Камала Гарріс обрала досвідченого білого американця чоловічої статі, – міркує Желіховський. – Це також важливо, щоб була підтримка якомога більшої кількості категорій населення». Волз доповнює її і водночас є протилежним у багатьох питаннях (у позитивному сенсі). А республіканському таборі, напевне, вже думають, як очорнити цей дует.

Щодо України, за словами кандидата політичних наук Желіховського, Волз налаштований позитивно і підтримує нас у війні. «Він не був на якійсь федеральній посаді, займався внутрішньою політикою, але  – він вчитель і вже давно в політиці, тож абсолютно адекватно сприймає ситуацію, в якій Росія є агресором, – зауважує експерт. – А ще був військовим і знає, що таке війна, які наслідки приносить». Те, що Камала Гарріс обрала саме Волза, може означати, що цим хоче заручитися підтримкою ветеранів та військових, вважає кандидат історичних наук, член Української асоціації американістики та аналітик Детектор медіа Єгор Брайлян.

«Цікаво, що штат Міннесота, в якому Волз був губернатором, має угоду щодо співпраці з Чернігівщиною, – каже він. – Думаю, саме на регіональному рівні – з губернаторами та населенням – нам і слід продовжувати комунікацію».

Чий рейтинг дужчий

6 серпня з’явилися свіжі рейтинги кандидатів. Відомо, що воюють вони наразі за прихильність штатів, що коливаються (більшість штатів традиційно голосують хто за демократів, хто за республіканців і переконувати виборців сенсу немає), їх 7: Аризона, Невада, Мічиган, Пенсільванія, Вісконсин, Північна Кароліна та Джорджія. В усіх штатах кандидат від демократів покращив позиції: якщо за попередніми даними перевага Трампа над Байденом була 5,8%, то наразі розрив скоротився до 2,8%, і так у кожному штаті. А в Мічигані Гарріс навіть переважає конкурента на 2% (Байден на 2,1% відставав). Здається, Дональд Трамп має почуватися вже не таким упевненим в перемозі, як тоді, коли оголошував Джей Ді Венса майбутнім віцепрезидентом. «Бачимо з опитувань, вони йдуть пліч-о-пліч і поки що немає однозначного симпатика чи антипатика. Попри зміну кандидата демократична партія не змогла більше піднятися», – вважає Станіслав Желіховський. Можливо, тому, що Гарріс досі не мала великої популярності серед американців, а мала певні антирейтинги. Тож обидва табори явно не впевнені у перемозі, все стане ясніше найближчим часом, вважає експерт. «Сподіваюся, побачимо цей словесний батл, що все-таки дебати відбудуться», – каже він. Зрештою, ми не знаємо всієї підкилимної гри, зауважує експерт:  хтозна, чи не була заміна кандидата демократами заздалегідь спланованою, щоб заплутати республіканців. «Не виключається, що це міг бути план демократів: замінити Байдена в критичний момент, розіграти шоу і заскочити зненацька республіканський табір», – каже Желіховський. Інтрига в цій кампанії тяглась протягом червня-липня і це додавало демократам певні переваги з точки зору голосів і взагалі інтересу до кампанії, яка з початку року була вже не цікавою, бо балотувалися ті ж люди, що й на попередніх виборах, вважає Фарапонов. «Тепер інтрига – як поводитимуться Гарріс і Волз, демократам треба щось протиставити Трампу, – говорить він. – Якби все було просто, це не була б американська політика».

Суто з електоральних мотивів Камалі Гарріс варто було б запросити в напарники Джоша Шапіро, губернатора Пенсільванії, міркує американіст. Треба перемагати в Пенсільванії – це штат, який дає найбільшу кількість голосів із числа «пурпурових штатів» (вони ж в термінології американської політики – swing state, штати, що вагаються). «Та думаю, були розмови з Марком Келлі (сенатор від Аризони, його теж розглядали на позицію можливого віцепрезидента в команді Гарріс. – Ред.) та Шапіро і, можливо, вони погодилися бути залученими до кампанії, якщо їм пообіцяли посади у майбутній адміністрації, – каже він. – І якщо вони агітуватимуть у своїх штатах за Гарріс у серпні-вересні, цілком можливо, що демократи переможуть там». 

У будь-якому разі говорити про перемогу Трампа зарано, хоча був момент, коли в Україні дехто поспішив охрестити його переможцем, вважає пан Владислав. Ще трохи – і побачимо, куди вітер віє. «У деяких штатах раннє голосування почнеться вже 20 вересня – його влаштовують, щоб розвантажити черги у встановлений законом «вівторок після першого понеділка листопада», – розповідає він. – Тож на початок вересня люди вже будуть визначатися».

Згідно з останніми опитуваннями, співвідношення рейтингів Гарріс-Трамп – 45% до 42%, каже Єгор Брайлян. «Розрив невеликий, і очікується, що така ситуація збережеться до самих виборів, до кінця не буде ясно, за ким перемога», – вважає він. Не хочеться зараз говорити про те, хто переможе, українці повинні позитивно прийняти будь-який вибір, – резюмує Желіховський. – Головне, щоб зберегла партнерські відносини з нами сама Америка. Думаю, так і буде».

Кандидати, що коливаються

Коливаються у своїх переконаннях не тільки 7 американських штатів, а й самі Трамп з Гарріс, йдеться у вищезгаданій статті Politico – аж так, що «Україна може зітхнути з полегшенням», бо кого б не обрали в листопаді, підхід наступного президента до війни Росії проти України визначатиме ширшу роль Америки у світі. Посилаючись на власні джерела, автори пишуть, що в обох таборах почали розгортатися більш динамічні дебати і ці закулісні дискусії означають, що погляди Трампа та Гарріс, а зрештою і політика, все ще трансформуються. Мусять, бо порядок денний, обставини у світі змінюються швидко і ось вже Трамп у телефонній розмові запевняє Володимира Зеленського (за даними Politico, – ред.), що новини про його допомогу Путіну – фейкові (а ми в Україні від цих новин свого часу остаточно посивіли).

Кандидати, аби бути обраними, зазвичай грають певну роль, це частина піару і все, що Гарріс та Трамп заявляють зараз, націлене на перемогу, нагадує Станіслав Желіховський. Кандидатство і реальне президентство – це різні речі, і коли хтось отримує важелі правління, настає інша політична реальність. «Політики також еволюціонують, можуть відточувати своє бачення, дивитися під іншим кутом зору, – погоджується він. – Сама міжнародна політика еволюціонує і потрібно під неї  підлаштовуватися, немає якоїсь сталості й нерідко погляди політиків обертаються на 180 градусів». Щоправда, президентство Гарріс наразі виглядає більш прогнозованим – щодо Китаю, України, Ірану збережеться позиція адміністрації Джозефа Байдена, але – з корективами. «Камала Гарріс досі критикувала Ізраїль, була противницею війни в Секторі Гази, погрожувала наслідками, якщо ізраїльтяни почнуть повномасштабне наземне вторгнення в Рафіах, – нагадує Желіховський. – Та як вона діятиме, якщо на Близькому Сході дійсно спалахне новий конфлікт і туди будуть втягнуті Іран, Ліван, ХАМАС та хусити?». Якщо Ізраїль буде єдиною державою, що протистоятиме в регіоні агресорам, то вочевидь Америці доведеться ще більше посилювати підтримку, а не виступати з гострою критикою в бік ізраїльського уряду. І це – приклад еволюції поглядів. Сам Тім Волз має досить цікаву історію відносин з Китаєм, розповідає Єгор Брайлян – свого часу він з дружиною створював літні школи обміну між США та КНР. «СNN та Politico писали, що республіканці звинувачували його у прокитайських поглядах, – каже експерт. – Водночас Волз критикує порушення прав людини в КНР».

Знов таки, нам найцікавіше, як еволюціонують погляди кандидатів щодо війни в Україні. Якщо Росія втягнеться у війну на Близькому Сході – це стане тригером, щоб ще більше посилити на неї тиск, включаючи допомогу Україні, говорить Желіховський. А займе нібито помірковану позицію, згодиться бути стороною мирного врегулювання (і без Росії – ніяк, бо вона має вплив на Іран та різних проксі в регіоні), то хтозна… Але просто примусити Україну капітулювати – неможливо, ми ж маємо союзницькі зобов’язання, договір про гарантії безпеки. «Трамп був президентом, коли війна в Україні вже тривала і як він може її закінчити, важко сказати, –  говорить експерт-міжнародник. – І знову ж таки – ми не знаємо, яка там пройде еволюція. Не можна зберігати сталі погляди, коли все так швидкоплинно відбувається: тут іноді союзники стають ворогами, а вороги – пом’якшують свою позицію».

Україні важливо в комунікаціях з США продовжувати наголошувати, що наша війна є частиною глобального протистояння демократій та автократій, говорить Єгор Брайлян. І що РФ допомагає Ірану, Китаю, КНДР, а саме ці країни прагнуть зміни світового порядку своїми методами. «Росія так і не стала темою №1 міжнародної політики Штатів, наше завдання – працювати в цьому напрямку, – каже експерт. – А от Китай залишиться головною темою для будь-якої адміністрації. Тож обом партіям варто мати системні підходи до розв'язання міжнародних проблем». Зрештою, обидві партії поки не мають системного стратегічного бачення російсько-української війни і так і не з’явилось бачення, що єдиний можливий варіант її закінчення – наша перемога і подальша федералізація Росії.

Тетяна Негода, Київ