Хиткий баланс: країни Центральної Азії між національним інтересом та дотриманням санкцій
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році безпрецедентний шквал санкцій має на меті обмежити економіку країни-агресора та її спроможність вести торгівлю зі світом. Безліч обмежень на закупівлі у сфері високих технологій, експорт нафти та доступ до фінансових ринків стали сильною міжнародною відповіддю на невиправдану агресію. Проте цей потужний пакет санкцій зіткнувся з дивовижною економічною стійкістю й мінімально обмежив військові дії. Тоді як місцеві експерти вихваляють міць економіки держави-агресора, стійкість росії здебільшого зумовлена наявністю критично важливих «обхідних шляхів» у пострадянських країнах. Щоб краще зрозуміти роботу економіки воєнного часу, а також її вплив на війну росії в Україні, слід звернути увагу на країни Центральної Азії, розташовані на південь від росії. Далі – у дослідженні «Вокс Україна».
Центральноазіатські республіки, а саме Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан та Киргизстан, здавна мають особливі «рудиментарні» торговельні відносини з росією. З лютого 2022 року ці країни, що розвиваються, виступають проти російського вторгнення в Україну та дотримуються західних санкцій, зокрема тих, що стосуються російської банківської системи. Така поведінка узгоджується з їхньою попередньою реакцією на аналогічні ситуації, як-от російське вторгнення в Крим та Донбас у 2014 році чи російсько-грузинська війна 2008 року. Однак через відносно обмежену увагу до фінансових операцій у цьому регіоні росія звернулася до Центральної Азії як до основного хабу «візантійських» мереж обходу санкцій. Щорічне зростання обсягів торгівлі свідчить про міцний та зростаючий зв’язок, який забезпечує росії альтернативні торговельні шляхи. Ця явна непослідовність між заявленою політикою та фактичними показниками торгівлі ілюструє економічні реалії багатополярних зовнішніх відносин у Центральній Азії: без росії процвітання неможливе.
Порівняно з довоєнним рівнем торгівлі країни Центральної Азії досить помітно збільшили свою торгівлю з росією. Зокрема, Казахстан (завдяки 7644-кілометровому спільному кордону з росією) та Киргизстан стали найбільшими бенефіціарами нових торговельних потоків. Загальна вартість експорту з Казахстану до росії за минулий рік виросла майже на 20%; у Киргизстані вона майже потроїлася. Такі дані вже надають яскраве уявлення про поточну торговельну парадигму в Центральній Азії, навіть без урахування тіньових ринків, прихованих від громадського контролю. До того ж, важливо враховувати категорії товарів, якими торгують ці країни. Попит на деякі види продукції, як-от рідкісноземельні метали та сталь, шалено виріс, наповнюючи кишені центральноазіатських промисловців. Однак ці країни також експортують до росії великий перелік товарів, які вони не виробляють, а імпортують із Європи та Сполучених Штатів.
Цей феномен, який часто називають «реекспортом» або «імпортозаміщенням», перетворився на ключовий метод російських закупівель, що дозволяє обходити санкції Заходу. Приватні звіти про російські закупівлі описують отримання у такий спосіб оброблених шарикопідшипників, морських навігаційних інструментів та важкого автоматизованого обладнання. Ці форми паралельного імпорту безпосередньо порушують чинні санкції Заходу, включно з обмеженнями щодо запчастин для літаків, а також високочистих газів, критично важливих для виробництва чипів. Окрім цього, міжнародна спільнота стурбована повідомленнями про поставки бойових БпЛА та ракетних мікрочипів через російський кордон з боку Казахстану. Без сумніву, відповідальність за цей постійний провал санкцій лежить на двох чинниках: недієвому регулюванні в рамках центральноазіатських транзитних маршрутів та свідомій бездіяльності західних країн.
На тлі вторгнення в Україну, що триває, жодна з центральноазіатських країн не висловилася на підтримку росії, і всі вони нібито дотримувалися міжнародних санкцій. Однак ці економіки, які часто називають «максимально прагматичними», залишаються залежними від торгівлі з росією, що призводить до недостатньо жорстких обмежувальних заходів. Протягом останнього року послідовні візити західних офіційних осіб до регіону поступово дозволили отримати дедалі конкретніші зобов’язання, проте виконання останніх залишає бажати кращого. Серед нещодавніх прикладів можна відзначити зобов’язання казахських посадовців створити онлайн-базу для відстеження товарів та уточнити порядок перевірок, а також згоду уряду Киргизстану на розширене відстеження й затримання кількох дуже важливих категорій товарів. Усі країни регіону висловлюють подібну щедру підтримку, але відсутність її втілення викликає обурення міжнародних регуляторів, які прагнуть ізолювати російську економіку.
Незважаючи на такі запевнення, потік незаконних товарів не слабшає, на велике розчарування України та її союзників. В одному резонансному випадку Киргизстан змінив свої коди категоризації поставок з 10-значних на 4-значні, фактично маскуючи незаконну торгівлю широкими категоріями. Ці події призвели до тиску з боку США на киргизькі компанії та хвилі стримуючих санкцій, попри те, що уряд рішуче заперечує свою роль та намагається виправдатися. Подальше розслідування, проведене Киргизькою Республікою в червні 2023 року, виявилося безрезультатним, частково через відсутність дій щодо порушників-експортерів. Подібним чином Казахстан оголосив про «всебічну співпрацю» на торговельному саміті, незважаючи на те, що незаконна торгівля через його кордони тривала. Жвава несанкціонована торгівля ключовими матеріалами підважує ці обіцянки, тож за ними має йти припинення продажу відповідних товарів виробниками.
Так, деякі зацікавлені особи й тіньові гравці у Європейському Союзі прагнуть і надалі отримувати вигоди від війни, займаючись торгівлею, що підтримує російські воєнні зусилля. З 2021 по 2022 рік торгівля Киргизстану аерокосмічними запчастинами з Європи виросла з 0 до 3,5 мільйона доларів. Для країни з мінімальними аерокосмічними амбіціями таке зростання є явно ненормальним та мало би трактуватися як імовірне порушення від санкцій. Аналогічно інтерес Казахстану до запасних частин до комп’ютерів у 2023 році виріс усемеро – до $1,2 мільярда, що є кричущою аномалією, яку не могли не помітити західні регулятори. Вочевидь, незаконна торгівля між росією та західними економіками є явищем значних масштабів, особливо через посередників на кшталт країн Центральної Азії. Ці кричущі випадки явно підозрілої торгівлі досі належно не перевірені та є свідченням очевидного провалу західних урядів.
Якщо країни Центральної Азії нерозривно пов’язані з економікою росії, необхідно краще зрозуміти основи цих відносин та дослідити методи відокремлення. Тривале перебування в Радянському Союзі продовжує впливати на сучасні торговельні потоки, підкреслюючи центральну роль росії в експорті центральноазіатських країн. Однак потужні геополітичні гравці в Європі та на Близькому Сході намагаються змінити цю реальність, простягаючи оливкову гілку, пропонуючи підтримку та фінансове співробітництво. Об’єднані Арабські Емірати стали одним із ключових гравців у цьому регіоні, інвестуючи значні кошти в енергетичні та гірничодобувні проєкти, водночас сприяючи регіональному партнерству. Європа також намагається зміцнити свої відносини з Центральною Азією, підкреслюючи важливість Середнього коридору, що з’єднує Європу з Китаєм через Центральну Азію. Нарешті, Державний секретар США Ентоні Блінкен нещодавно відвідав центральноазійські країни для участі в інавгураційній зустрічі платформи C5+1. Такі зусилля були високо оцінені на двосторонньому рівні та знаменують собою побіжну спробу вирішити проблему залежності Центральної Азії від росії та відкрити регіон для подальшої співпраці.
Внутрішньорегіональна підтримка також є важливим чинником ізоляції російської економіки шляхом промоції Центральної Азії. Деякі уряди (наприклад, Узбекистану, Казахстану й Киргизстану) висловлюють усе більший інтерес до Ради з питань співробітництва тюркських держав задля сприяння розвитку регіональних торговельних альянсів та залучення капіталовкладень. Інші платформи на кшталт Програми регіонального економічного співробітництва в Центральній Азії, яку спонсорує Азійський банк розвитку, прагнуть покращити геополітичні відносини та розвивати подальше партнерство.
Країни Центральної Азії, які колись були частиною Радянського Союзу, є значним та нерідко недооціненим постачальником російської економіки в її нинішньому стані. Подібно до Індії та інших багатополярних економік, маємо визнати, що нинішня неспроможність міжнародної спільноти сприяти економічному зростанню в цьому регіоні змусила його покладатися на росію й створила неприйнятні торговельні потоки. Водночас безконтрольний та неперевірений експорт надходить до Центральної Азії з країн Заходу, які нахабно ігнорують справжню країну призначення товарів та роль регіону в транзитних схемах. Розвиток цих регіональних економік є критично важливим для припинення доступу росії до плодів глобалізації й заслуговує на подальшу увагу з боку громадян нашої глобальної спільноти.
Середньомісячний обсяг торгівлі (2022 відносно середнього за 2017-2021 роки)
Джерело: The Eurasian Roundabout: Trade Flows into Russia through the Caucasus and Central Asia
Фото: depositphotos.com/ua/
Автори:
Маркус Сі, студент Стенфордського університету, стажер VoxUkraine
«VoxUkraine» – аналітичний центр, який досліджує розвиток економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів.
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама