Саміт майбутнього, заяви Гутерреша, Макрона й Стубба – пролог нового світоустрою?
Цими днями відбулося декілька важливих подій, які в багатьох створили враження початку обговорення, того, про критичну необхідність якого йдеться від початку російського вторгнення в Україну – НОВОГО СВІТОУСТРОЮ. Чи справді це так? Спершу про, власне, події.
-
Дводенний Саміт майбутнього, який пройшов 22-23 вересня в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку за участі делегацій майже всіх країн світу (близько 190), представлених главами держав, урядів, їхніми заступниками або міністрами, а також понад 60 представників міжнародних організацій. За його підсумками було ухвалено, попри спротив РФ та її союзників, декларацію «Пакт майбутнього», в якій її підписанти зобов’язались вжити конкретних дій для створення безпечнішого, мирного, стійкого та інклюзивного світу для майбутніх поколінь.
-
На згаданому саміті Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав розглянути «глибокі реформи ООН». Причина такого заклику, її озвучив сам Гутерреш, – Радбез ООН застарів, його авторитет підірвано, водночас конфлікти вирують і множаться. Що він пропонує: реформування системи миру й безпеки, які мають передбачати розширення складу Радбезу, вдосконалення миротворчих операцій, узгоджену багатосторонню підтримку ядерного роззброєння, запобігання гонки озброєнь у космічному просторі тощо.
-
Паралельно до генсека ООН подібний заклик прозвучав із уст президента Франції Еммануеля Макрона. Правда не в Нью-Йорку, а в Парижі під час Зустрічі заради миру, яку організувала католицька спільнота Святого Егідія. Окрім розширення складу Радбезу ООН, він пропонує скасувати право вето для будь-якої держави. Він також заявив про необхідність нового міжнародного порядку. А ще - про необхідність нової форми організації Європи і переосмислення майбутніх відносин із Росією після війни в Україні.
-
Кількома днями раніше подібну заяву зробив президент Фінляндії Александер Стубб. Втім, на відміну від Макрона, він не просто виступив за скасування права вето в Радбезі ООН, а й за призупинення членства країни, яка «веде незаконну війну, подібну до тієї, яку Росія зараз веде в Україні». Що стосується Радбезу, то пан Стубб пропонує збільшити кількість постійних членів з п'яти до 10, додавши ще одного представника з Латинської Америки, двох із Африки та двох із Азії.
Наскільки ці події символізують перспективу побудови нового світоустрою? Як можна оцінити декларацію «Пакт майбутнього»? Заяви Гутерреша, Макрона і Стубба: що конкретно мається на увазі, а головне, в нинішніх умовах це взагалі реально чи ні?
ГУТЕРРЕШ ВИСУВАЄ І ПРОСУВАЄ ПРАВИЛЬНІ Й ДУЖЕ АКТУАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ. АЛЕ ВІН НЕ МОЖЕ ОДНООСІБНО ДОСЯГТИ ЇХ УХВАЛЕННЯ
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», в коментарі Укрінформу зазначив, що це не «перші ластівки» майбутніх змін, а скоріше нова хвиля обговорення давньої проблеми.
«Тему реформування ООН, особливо Радбезу ООН обговорюють уже більше 60 років. Але зараз кризові тенденції і в ООН, і в системі міжнародного права, й у всій архітектурі міжнародної безпеки стали набагато гострішими внаслідок повномасштабної війни Росії проти України. На реформуванні порядку ухвалення рішень у системі ООН наполягають багато країн. Генсек ООН Гутерреш це відчуває й намагається врятувати хоча б залишки впливу ООН, і з цією метою ініціює офіційну дискусію про реформу ООН», – каже політолог.
Головні проблеми – відсутність єдності в питанні реформування Радбезу ООН; принципові конфлікти геополітичних інтересів між постійними членами Радбезу; особливий статус постійних членів, які своїм правом вето можуть заблокувати будь-яку реформу ООН, що не відповідає їхнім інтересам.
«Право вето постійних членів Радбезу ООН – це механізм взаємного блокування, який дозволяє утримувати пасивний баланс сил у Раді безпеки, особливо в таких гостро конфліктних ситуаціях, як зараз. До того ж, це статусний інструмент, який дає особливий вплив в ООН країні, яка є постійним членом Радбезу», – розповідає пан Фесенко.
Тож, вважає він, маловірогідно, що ці країни за власною доброю волею відмовляться від такого привілею й такого потужного інструменту впливу.
«Ініціатива Макрона (про відмову від право вето) в цьому сенсі виглядає як позитивний приклад подолання егоїстичного інтересу з боку країни, яка має статус постійного члена Радбезу ООН. Але інші постійні члени мають протилежну позицію», – додав експерт.
Відтак Володимир Фесенко не очікує швидких і кардинальних змін із реформуванням ООН і Радбезу ООН. Максимум, що можливо зараз як наслідок Саміту майбутнього, – це створення якоїсь робочої групи, чи спеціальної комісії, яка розпочне підготовку й узгодження пропозицій щодо наступного реформування й механізму ухвалення рішень в ООН.
«У перспективі є можливість вийти на узгоджений варіант розширення складу Радбезу ООН за рахунок нових постійних членів ООН від різних регіонів світу, але, скоріше за все, без права вето для них. Однак навіть у цьому питанні будуть жорсткі торги між західними країнами з одного боку, і Китаєм і Росією з іншого», – прогнозує політолог.
Зміна статусу Росії в ООН буде можливою лише в тому випадку, якщо відбудеться глибока внутрішня криза в РФ і навколо неї, яка призведе до виникнення питання про легітимність представлення Росії в Радбезі ООН, а, можливо, і взагалі в ООН, стверджує наш співрозмовник.
«Формування якоїсь принципово іншої міжнародної архітектури безпеки можливе лише внаслідок такої глибокої міжнародної кризи, яка поховає ООН у нинішньому вигляді», – підкреслив він.
Загалом же Гутерреш висуває і просуває правильні, дуже актуальні ініціативи. Але, за словами Володимира Фесенка, він не може одноосібно досягти їх ухвалення: «Однак якщо йому вдасться через певний час вивести свої ініціативи на конкретні пропозиції і проєкти, які будуть підтримуватися більшістю членів ООН і отримають хоча б відносну підтримку з боку західних країн і Китаю, це буде великий успіх. І це, можливо, створить шанс на подальше ухвалення узгоджених ініціатив. Та зробити це буде вкрай складно».
Окремо експерт висловився про заяву Макрона у частині «нової форми організації Європи» та «переосмислення відносин із РФ після війни в Україні».
«Це лише його чергова заява. Не кожна заява Макрона втілюється в життя. І свої чудові ідеї він може втілити в життя лише, якщо отримає підтримку інших європейських лідерів», – каже пан Фесенко.
Заява Макрона про нову форму організації Європи свідчить про те, що він має намір і далі активно просувати свій проєкт політичної спільноти Європи, яка охоплює крім ЄС й інші країни Європи.
«Йому вже вдалося досягти певних успіхів у реалізації цього проєкту, але перспективи залежать від подальших взаємин між США та ЄС, ситуації в ЄС і НАТО, безпекової ситуації в Європі внаслідок війни між Росією й Україною, подальшого майбутнього самого Макрона після завершення його президентства. Ключову роль в європейській політиці як і раніше буде відігравати Європейський Союз», – констатує політолог.
В цілому ж переосмислення європейських відносин із Росією вже відбувається. Але подальший розвиток цього процесу залежатиме від того, як і на яких умовах завершиться війна, ступеню подальшої агресивності РФ по відношенню до НАТО та ЄС.
«Колишніх прагматично-конструктивних відносин між Європою й Росією як мінімум в середньостроковій перспективі, в наступні 5-10 років, не буде. Скоріше між ними буде формат Холодної війни з потенційними військовими ризиками. Але серед європейських політиків, і навіть поміж європейських лідерів завжди будуть «корисні ідіоти Путіна», які закликатимуть до відновлення конструктивних і взаємовигідних відносин із Росією. Однак у тій самій середньостроковій перспективі, в наступні 5-10 років, вони будуть у меншості й не визначатимуть політику ЄС і загальну європейську політику», – прогнозує Володимир Фесенко.
МИ БАЧИМО ПЕРШІ СПРОБИ ВИСУНУТИ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО НОВОГО СВІТОУСТРОЮ, ОДНАК ВОНИ БІЛЬШЕ НАГАДУЮТЬ ГАСЛА, АНІЖ КОНКРЕТНІ ПЛАНИ
Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр., нагадує, що українські дипломати почали говорити про необхідність перегляду світоустрою одразу після анексії Криму та початку війни на Донбасі.
«Це питання обговорювалося на різних міжнародних майданчиках, але, мабуть, для того, щоб ці ідеї набули реального втілення, потрібен був час. Зараз ми бачимо перші спроби висунути нові пропозиції, однак вони більше нагадують гасла, аніж конкретні плани. Наприклад, після заяв Стубба та Макрона, важливо було б, щоб на Генеральній Асамблеї ООН вони разом з іншими світовими лідерами, які усвідомлюють неефективність нинішньої системи, представили чіткий і практичний план дій. Інакше це виглядає як бажання привернути до себе увагу», – вважає дипломат.
Ідея створення нового світоустрою безперечно важлива та актуальна, але для її реалізації необхідно здійснити ряд конкретних кроків.
«Першим і головним кроком є нейтралізація найсерйознішої загрози сучасності – Російської Федерації. Чи готові до цього наші західні партнери та ті, хто пропонує нові підходи? Можливо, ті ж Фінляндія та Франція демонструють певну рішучість, але інші країни наразі не готові. Тож чи є шанс, що ці пропозиції будуть успішними? На мою думку, шанси мінімальні. Адже лише колективні зусилля можуть змусити РФ змінити свою поведінку, а в ідеалі – відправити її в архів історії», – наголошує пан Огризко.
Без вирішення питання Росії, жодні нові концепції світового порядку не будуть ефективними.
«Якщо світ прагне реальних змін, необхідно діяти злагоджено. І зараз є чудова можливість ліквідувати цю загрозу, відповівши на неспровоковану агресію Росії проти України та цивілізованого світу. Інакше всі ці розмови можуть залишитися порожніми словами, які призведуть лише до нових криз, війн та конфліктів», – додав він.
Що стосується «Пакту майбутнього», то наразі це лише декларація.
«Це чергова спроба узагальненого підходу «за все хороше, проти всього поганого». Цей Пакт залишатиметься декларацією, доки не буде переведений у конкретні дії. Якщо це станеться, то стане важливим кроком уперед. Але якщо він залишиться просто декларацією, то його вартість не перевищить ціну паперу, на якому він написаний», – стверджує дипломат.
На питання, чи реальне зараз реформування Ради Безпеки ООН, зокрема її розширення та скасування права вето, Володимир Огризко відповів, що поки в там перебуває Російська Федерація, це неможливо.
«Давайте не обманювати себе ілюзіями. Росія й Китай, дві тоталітарні держави, ніколи не погодяться з тими реформами, які пропонує цивілізований світ, особливо не погодиться Росія. Тому доти, доки РФ має право вето й залишається активним членом Радбезу з нинішнім мандатом, жодних значущих змін очікувати не варто».
Рішення полягає в тому, щоб знайти механізм для обмеження участі Росії в роботі Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН. І лише після цього можна буде здійснити прогресивні зміни.
«Що ж до простого розширення Ради Безпеки, – це не вирішить проблеми. Якщо залишається право вето, то можна додати ще хоч 189 нових членів, але це не змінить суті. Доки бодай одна країна має право вето, всі інші можуть лише висловлювати своє обурення, але результат буде нульовим», – підкреслив пан Огризко.
Тож питання не у формальному розширенні складу Радбезу, а у зміні його філософії та самої структури ООН: «Якщо ми хочемо реальних змін, то потрібно перезаснувати організацію, додавши до її статуту розділ, який би чітко визначав відповідальність за порушення основних принципів ООН. Тут потрібен не загальний підхід, а конкретні покарання. І для цього треба створювати не просто миротворчі сили ООН, які мають мало впливу, а справжню армію, яка зможе діяти автоматично при виникненні порушень і карати агресорів за чітко визначеними критеріями. Інакше ми знову будемо обмежуватися гарними словами, а війни триватимуть».
Що стосується заяви Макрона…
«Хоча я не претендую на роль інтерпретатора думок шановного президента Франції, давайте подивимося на ситуацію логічно. В 1975 році був підписаний Гельсінський заключний акт, який став основою миропорядку в Європі та Північній Атлантиці, оскільки до нього приєдналися також США та Канада. Імовірно, саме це має на увазі Еммануель Макрон, коли говорить про необхідність перегляду тодішніх домовленостей, в яких, до речі, було чимало раціональних аспектів – і політичних, і економічних, і культурних. Однак був і один виняток: участь Радянського Союзу, чию агресивну та непередбачувану природу тоді або недооцінили, або не захотіли бачити. Сьогодні правонаступниця СРСР – Росія – повною мірою підтвердила свою дикість, це нарешті усі побачили. І зрозуміло, що співпраця з такою країною просто неможлива».
Отже, новий європейський порядок має враховувати агресивність Росії, водночас, виключати її з кола цивілізованих держав.
«Потрібно шукати інші форми безпеки і співпраці, але вже без участі Москви. Можливо, саме це й мав на увазі Макрон».
Чи є місце Україні в новому світовому порядку? Безумовно, і це очевидно.
«Нещодавно я побачив, що російський уряд склав список 47 демократичних країн, в яких, на його думку, підважуються так звані «московські скрєпи». І приємно, що Україна також серед цих країн. Ми вже є частиною цивілізованого світу, ми – частина Європи, до якої належать наша історія, культура й традиції. Наше майбутнє – в Європейському Союзі та НАТО. Ми повинні відновити свою територіальну цілісність. Але для цього цивілізований світ повинен допомогти нам здолати Росію, і на її місці повинні з’явитися нові держави, які поступово будуть приймати цивілізовані норми поведінки. Лише тоді стане можливим перезаснування світового порядку. Ми живемо у світі цинізму й лицемірства, і якщо нічого не змінити, то світ продовжуватиме стикатися з тими жахами, які бачимо сьогодні», – акцентує Володимир Огризко.
ЦІЛКОМ РЕАЛІСТИЧНО, ЩО ПРОТЯГОМ 1-3 РОКІВ ЗМІНИ ДО СТАТУТУ ООН БУДУТЬ ПІДГОТОВЛЕНІ, АЛЕ РАТИФІКАЦІЯ ЦИХ ЗМІН МОЖЕ ЗАЙНЯТИ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Вадим Трюхан, дипломат, СЕО консалтингової компанії "СROWE Mikhailenko" каже, що світ пройшов довгий шлях до Саміту майбутнього та ухвалення Пакту про майбутнє: «Дискусії про необхідність реформування ООН, регулювання штучного інтелекту, прискорення заходів щодо мінімізації наслідків зміни клімату та інші глобальні проблеми тривають уже давно. Однак досягти консенсусу було складно. Більше того, довгий час не було достатньої кількості держав, готових взяти на себе відповідальність за такі зміни».
Той факт, що 143 країни таки підтримали Пакт і не дозволили Росії його заблокувати, свідчить про те, що більшість держав нарешті усвідомили нагальність цих проблем, зокрема необхідність реформування головного – Ради Безпеки ООН.
«Світ стоїть перед серйозними викликами. Ухвалення Пакту є серйозним кроком, який символізує зміну підходу держав до вирішення найгостріших проблем сучасності. Втім, ці зміни не відбудуться миттєво. Це лише перший крок на довгому шляху до реформування системи прийняття рішень на глобальному рівні», – каже дипломат.
Але, знов-таки, без внесення змін до Статуту ООН жодних реальних зрушень не буде.
«Те, що Генеральний секретар Антоніу Гутерріш підняв це питання, вже є позитивним сигналом. Бо на найвищому рівні керівництва ООН є розуміння необхідності змін. Якщо організація не почне діяти, вона ризикує остаточно втратити актуальність і розвалитися. Можна очікувати, що найближчим часом ми почуємо низку заяв від лідерів ключових держав, зокрема вже на сесії Генеральної асамблеї ООН. Виходячи з цих заяв, ми вже зможемо проаналізувати часові рамки і персональний склад, який пропонуватиметься на заміну нинішнього Радбезу ООН», – розповідає Вадим Трюхан.
На його думку, можливо, вже за 1-3 роки буде підготовлено проєкт змін до Статуту ООН.
«Себто Генасамблеєю буде скликана генеральна конференція, на якій будуть прийняті зміни до статуту, зокрема до тих статей, які стосуються складу Радбезу ООН, процедури прийняття рішень, зокрема, наявність вето. А от ратифікація змін до статуту займе десятиріччя, не менше», – вважає експерт.
Найважче – реформувати Радбез ООН.
«Згідно із статутом ООН для цього необхідно ухвалити зміни 2/3 голосів і забезпечити ратифікацію. Можна спрогнозувати, що пройде ще багато років, перш ніж вдасться провести ці зміни, реалізувати те, що записано в Пакті, – вкотре наголошує дипломат. – Втім, обнадіює те, що серед країн Глобального Півдня не найшлося таких, які би допомогли Росії заблокувати процес, то це свідчить, що все-таки з'явився шанс на те, що процедуру прийняття рішення в рамках ООН буде серйозно змінено».
А по заяві Макрона…
«Еммануель Макрон прагне залишити слід в історії – як на внутрішній, так і на міжнародній аренах. Незважаючи на втрату більшості його політсили в парламенті, він продовжує активно просувати свої ініціативи. На світовій сцені Макрон також прагне утвердитися як сильний лідер, що проявляється у його заявах про нову модель організації Європи».
Йдеться не лише про реформування ООН, але й про необхідність переосмислення ролі Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка фактично стала імпотентною, неспроможною попереджувати конфлікти.
«Вихід Макрона з такими ініціативами – це позитивний сигнал. Франція зацікавлена в серйозних змінах світового порядку, зокрема в обмеженні впливу таких агресивних держав, як Росія. Зараз важливо, щоб критична маса європейських лідерів та лідерів інших країн підтримала ці позиції. Лише тоді можна буде очікувати реальних змін як у межах ООН, так і в рамках ОБСЄ та інших європейських структур», – резюмував Вадим Трюхан.
Мирослав Ліскович. Київ
