Часто можна почути, що японці дуже ввічливі, але водночас бувають надто формальними, тож іноземцям складно зрозуміти їхні справжні думки. Однак в умовах повномасштабної агресії ми відчуваємо їхнє тепле ставлення до українців. Це проявляється не лише через різноманітну допомогу, а й через вчинки японських громадян – пісні підтримки, флешмоби в соцмережах, а також публікацію великої кількості книжок про Україну. І можна з певністю сказати, що посол Японії в Україні Кунінорі Мацуда відкрив нам це «японське серце» своїми щирими словами та діями.

Він завершує дипломатичну місію в Україні й незабаром залишить Київ. Тож Укрінформ вирішив зустрітися з паном Мацудою, щоб почути його “сердечні” відповіді на важливі політичні запитання, зокрема, чи продовжить японський новий уряд підтримувати Україну? Чи готова Японія, на відміну від Монголії, заарештувати Путіна, якщо він приїде до країни? Чому Японія ще не надала Україні системи ППО і що для Японії означають перемога та мир в Україні?

ЩОБ ПРОДОВЖУВАТИ ОБОРОННУ ВІЙНУ, УКРАЇНІ НЕОБХІДНО ЗМІЦНЮВАТИ ВЛАСНУ ЕКОНОМІКУ

- Ви працювали послом Японії в Україні протягом трьох років, з яких два з половиною припали на період повномасштабної війни Росії проти України. Упродовж цього часу Японія надала нам дуже багато різноманітної допомоги, перелік якої забрав би весь час інтерв’ю. Розкажіть, будь ласка, про три реалізованих проєкти, які вам найбільше запам’яталися.

- Ми завжди намагалися зосереджуватися на тому, що Японія може і повинна робити, бо обговорювати те, чого ми не можемо реалізувати, було б марнуванням часу.

Коли взимку 2022-2023 років Росія цілеспрямовано атакувала українські енергетичні об’єкти і зруйнувала багато електростанцій та підстанцій, я подумав, що Японія повинна невідкладно закрити енергетичні потреби України.

У співпраці з Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA), Програмою розвитку ООН та іншими міжнародними організаціями ми надали електрогенератори і газові турбіни безпрецедентно швидко і в безпрецедентному масштабі. Я сподіваюся, що це хоч трохи допомогло українцям.

Другий приклад – це гуманітарне розмінування. Ми маємо 25-річний досвід і ноу-хау в гуманітарному розмінуванні в Камбоджі, наша країна розробила і виробляє міношукачі та обладнання для розмінування. Ми подумали, що, надавши їх Україні, зможемо допомогти знешкодити залишені російськими військовими міни, підтримати суспільство та відновити економіку. Цю допомогу було реалізовано у співпраці з нашими колегами, і для мене вона є незабутньою підтримкою.

Третє – економічне відновлення. Щоб продовжувати оборонну війну, Україні необхідно зміцнювати власну економіку.

Навіть у воєнний час, наприклад, західні регіони України залишаються відносно безпечними і стабільними.

Я намагався залучити підтримку японського приватного сектора з метою відновлення та реконструкції у воєнний час, а також подальшого повноцінного економічного розвитку в післявоєнний період.

У лютому ми змогли провести японсько-українську конференцію з економічного розвитку та відбудови за участі прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, де підписали 56 документів щодо співпраці.

Пізніше в червні, під час Міжнародної конференції з питань відновлення в Берліні, Японія та Україна підписали ще 23 документи.

Я вважаю, що така співпраця між приватними компаніями та організаціями двох країн навіть у воєнний період заклала основу для розвитку та зміцнення української економіки.

Ці три приклади допомоги я особливо запам’ятав і пишаюся тим, що вони були до певної міри успішними.

ЯПОНІЯ ПРОДОВЖИТЬ НАДАВАТИ ДОПОМОГУ УКРАЇНІ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ

- У січні, коли тодішній міністр закордонних справ Йоко Камікава відвідала Київ, Японія передала Україні сім великих трансформаторів і п'ять газотурбінних генераторів. Тоді повідомлялося, що вони здатні забезпечити електроенергією понад п'ять мільйонів людей. З огляду на продовження Росією атак на нашу енергетичну інфраструктуру, напередодні зими ми занепокоєні тим, чи вистачить Україні електроенергії. Чи продовжить Японія подібну підтримку енергетики й надалі?

- Так. Росія навмисно здійснює атаки на енергетичні об'єкти, щоб підірвати здатність України до самозахисту і моральний дух її громадян. Це порушення міжнародного права та міжнародного гуманітарного права, що є неприйнятним і має бути суворо засуджено.

Водночас, поки Росія атакує, Україна має вживати контрзаходів, зокрема, захищати свої енергетичні об'єкти, а коли їх руйнують, то відновлювати їх якнайшвидше. Японія надавала й надаватиме допомогу саме у цій важливій сфері.

Ми готуємося вже з жовтня надати генератори, великі трансформатори та інше енергетичне обладнання. Зокрема, ми передамо малі генератори населеним пунктам у восьми областях – Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Полтавській, Житомирській та Кіровоградській, а також державним енергетичним компаніям.

Ми також готуємося до постачання турбін для когенерації та газових когенераційних установок, приділяючи особливу увагу Харкову, який продовжує зазнавати інтенсивних обстрілів. Крім того, ми розглядаємо можливість надання додаткових великих трансформаторів.

Але якщо надане обладнання буде знищено, то наші зусилля виявляться марними. Тому ми наразі готуємося надати габіони – захисні конструкції для таких генераторів. Ми їх називаємо ґрунтовою бронею. Постачання розпочнеться у жовтні, а завершиться передача до кінця року.

- Перша передача габіонів відбулась у лютому. Сили самооборони їх теж використовують. Така система посиленого захисту об'єктів інфраструктури відома як пасивний захист. Однак з весни цього року російські війська посилили атаки на об'єкти електроенергетичної інфраструктури, можливо, й надалі посилюватимуть. Чи вам відомо, наскільки ефективними виявилися японські габіони?

- Так, ми отримуємо зворотний зв’язок щодо результатів захисту від атак.

Ми чули, що вони особливо ефективно захищають від уламків, які потрапляють на об’єкти при знищенні системами ППО ракет і дронів.

 Коли російські безпілотники або ракети атакують об'єкти з боків, там складають подвійні і потрійні шари габіонів. Нам казали, що вони також досить ефективні у таких випадках.

Ми не можемо стверджувати, що габіони захищають усе на сто відсотків, але з досвіду реальних атак ми знаємо про певний рівень ефективності. Тому ми хотіли б і надалі збільшувати їхнє постачання.

ПАРТНЕРИ МАЮТЬ ПОСИЛЮВАТИ ППО УКРАЇНИ, ОБ’ЄДНУЮЧИ ПЕРЕВАГИ І МОЖЛИВОСТІ КОЖНОЇ КРАЇНИ

- Під час минулого інтерв’ю ми з вами говорили про те, що Японія передавала Україні нелетальне обладнання, зокрема, військові транспортні засоби, але не постачала системи ППО, які включені до категорії летальної зброї. Деякі японці пояснюють, що цього не дозволяє Конституція країни. Проте у японській Конституції такого обмеження немає, а дух її преамбули подібний до ідеї справедливого миру, якого прагне Україна. Тож, здавалося б, Японія повинна активно підтримувати реалізацію справедливого миру, важливою складовою якого є ППО. Відомо також, що Японія виробляє «Петріоти», а Сили самооборони країни мають модифіковані HAWK, які незабаром будуть виведені з експлуатації. Напевно, останнім часом ви неодноразово чули вибухи в Києві, і я впевнений, що у вас зовсім інші відчуття, ніж у тих, хто працює в Токіо. Тож чи для Японії справді неможливо підтримати протиповітряну оборону України?

- Думаю, ви маєте рацію, що Україні необхідно зміцнювати протиповітряну оборону. Тому я вважаю, що зараз найбільше потрібно, щоб однодумці та партнери України, в тому числі Японія, співпрацювали в посиленні ППО України, об'єднуючи переваги і можливості кожної країни.

Що стосується ППО, то Японія співпрацює з Україною в галузі пасивного захисту і водночас забезпечує технічну співпрацю, пов'язану з виявленням безпілотників за допомогою CAP (Comprehensive Assistance Package) НАТО.

Я не можу передбачити, які дискусії щодо цього відбуватимуться в японському суспільстві в майбутньому. Проте як людина, яка займається практичною роботою на місцях, я дотримуюся правила робити те, що можу, якнайшвидше.

Стосовно вашого запитання, то згідно з чинною системою та політикою Японії, зокрема з “Трьома принципами щодо передачі оборонного обладнання” та Директивою з їхньої імплементації, я маю визнати, що це досить складно – надати Україні безпосередньо систему протиповітряної оборони.

Однак це не означає, що Японія нічого не робить. Ми всі в уряді завжди думаємо про те, що Японія може зробити для України, і хочемо збільшувати ці можливості.

Я РАДЖУ ЯПОНСЬКОМУ Й УКРАЇНСЬКОМУ БІЗНЕСУ ЗВЕРТАТИСЯ ДО JETRO – БАГАТО ЧОГО МОЖНА БУДЕ РЕАЛІЗУВАТИ

- Незабаром у Києві відкриється представництво Офісу Японської організації зовнішньої торгівлі (JETRO). Чого може очікувати Україна від його діяльності?

- Є дві причини, чому ми вирішили, що JETRO має відкрити тут свій офіс.

По-перше, на початку російської війни ми почали з гуманітарної допомоги, яку потрібно було негайно реалізувати. Потім ми також надали фінансову підтримку, нелетальне оборонне обладнання тощо. Усе це фінансувалося коштом податків громадян Японії, тобто надавалося в основному у вигляді грантів. Частина фінансової допомоги надавалася у формі кредитних гарантій спільно зі Світовим банком, але в цілому в основі всього цього лежить підтримка за рахунок ресурсів нашої держави.

Проте, на жаль, наразі війна набула затяжного характеру, тож для забезпечення соціально-економічної стабільності й розвитку України в умовах війни ми дуже потребуємо допомоги приватного сектора (Японії –  ред.). Держава має свої обмеження, а приватний сектор має свої унікальні можливості. Тому ми подумали, як можна консолідувати технології, ноу-хау, кошти та торгові мережі, які є у японського приватного сектора.

Ми збиратимемо інформацію про поточну ситуацію в Україні та потреби українських компаній і надаватимемо її японським компаніям. А коли японські компанії проситимуть нас знайти партнера для них на українському ринку для ведення нового бізнесу в Україні, ми збиратимемо інформацію для них. JETRO здатна робити всі ці речі. Її офіс незабаром з'явиться у Києві.

Я хотів би порадити всім українським компаніям, які зацікавлені у веденні бізнесу з Японією: будь ласка, звертайтеся до JETRO.

Я також хотів би попросити японські компанії підтримати Україну в економічній діяльності попри війну, зокрема, через торгівлю, інвестиції або технічне співробітництво.

Якщо ви бажаєте займатися економічною діяльністю, яка буде корисною як для України, так і для Японії, будь ласка, також звертайтеся до JETRO – багато чого буде можливо реалізувати.

- Можливо, деякі японські компанії бояться війни. Скільки японських компаній зараз зацікавлені в українському ринку?

- JETRO та інші організації проводили низку офлайн та онлайн бізнес-семінарів. Кількість компаній, які беруть у них участь, щоразу налічує кілька сотень. Ми також отримуємо конкретні запити. Я думаю, що зацікавленість дуже висока.

Однак я вважаю, що японському та українському урядам усе ще потрібно в подальшому поліпшувати умови для заохочення діяльності приватних компаній.

Перегляд Конвенції про усунення подвійного оподаткування завершено, і вже розпочався процес перегляду Угоди про захист інвестицій. Після оновлення вона забезпечуватиме більший захист для інвестицій обох країн. Ми над цим працюємо.

Окрім того, серед речей, які ми попросили зробити український уряд, є, наприклад, реформа Митної служби. Ми вважаємо, що це матиме значний вплив, коли почнеться реальна торгівля та інвестиційна діяльність.

Я ВВАЖАЮ, ЩО ЯПОНІЯ НАДАЛА УКРАЇНІ БАГАТО ДОПОМОГИ, АЛЕ ОЦІНЮВАТИ ЦЕ МАЄ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

- Чи ви наважилися б оцінити за 100-бальною шкалою надану Японією допомогу Україні?

- Я вже не пам'ятаю, скільки іспитів складав, починаючи з початкової школи, та й ви, мабуть, теж, але мені видається, що отримати 100 балів завжди було дуже важко.

Нелегко реалізувати все, що ти хочеш, тому я завжди розмірковую, як далеко просунувся у плані того, що можу зробити, і використовую це в моїй наступній роботі.

Я вже говорив про енергетику, гуманітарне розмінування та підтримку діяльності приватного сектора, фінансову підтримку, гуманітарну допомогу і передачу нелетального оборонного обладнання.

Окрім того, Японія має досвід післявоєнної відбудови, а в процесі відновлення і реконструкції після неодноразових стихійних лих ми накопичили досвід організації й управління відновленням та розвитку необхідних людських ресурсів. Хоч це і менш помітно, але ми передаємо його центральним та місцевим органам влади України.

Тож я вважаю, що Японія змогла реалізувати багато допомоги. Але я думаю, що оцінювати це маю не я, а український народ, і мені хотілося б почути цю оцінку.

Особисто для мене було великою радістю, коли Президент України Володимир Зеленський нагородив колишнього прем'єр-міністра Фуміо Кішіду під час їхньої останньої зустрічі орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня.

Для мене, звичайного посла, також великою честю було не лише мати можливість зустрітися з Президентом Зеленським з нагоди завершення моєї дипломатичної місії, а й отримати від нього орден "За заслуги" III ступеня.

Якщо ці відзнаки Президента відображають високу оцінку усього українського народу за нашу допомогу і підтримку Японії, то більшої радості не могло б бути.

ПОПРИ ЗМІНУ ВЛАДИ, ЯПОНІЯ ПРОДОВЖИТЬ ТВЕРДУ ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ

- Отже, прем'єр-міністр Кішіда та ви заслужили довіру української влади й суспільства, послідовно словом і ділом демонструючи підтримку України. Але тепер вас обох замінено, а в Японії новий прем'єр-міністр Шіґеру Ішіба. Чи можна й надалі очікувати від Японії такої ж підтримки, яка була досі?

- Я думаю, що суспільство і народ України можуть бути впевнені в цьому. Зокрема, 4 вересня прем'єр-міністр Ішіба у своїй програмній промові в японському парламенті чітко заявив, що ми продовжимо рішуче просувати санкції проти Росії та підтримку України.

Він також процитував слова свого попередника Кішіди: «Сьогодні Україна, а завтра може бути Східна Азія».

Тож, попри зміну влади, Японія продовжить свою тверду підтримку України. Я сподіваюся, що ця допомога надалі буде розширюватися і посилюватися. Я сам покладаю на це великі сподівання.

- Нещодавно в рамках Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбулася зустріч лідерів України та Японії. Згідно з повідомленням Міністерства закордонних справ Японії, Кішіда привітав практичну домовленість між Україною та Японією щодо Угоди про захист інформації. Наскільки я розумію, вона буде підписана найближчим часом. Чого саме Японія очікує від України завдяки цій угоді в майбутньому?

- У лютому прем'єр-міністри Шмигаль та Кішіда оголосили про початок офіційних переговорів щодо укладення цієї угоди. Відтоді було проведено кілька раундів переговорів, і цього разу досягнуто домовленості по суті. Залишилося технічне підписання, але я вважаю, що його час, місце і формат будуть узгоджені відносно швидко.

Я думаю, що в майбутньому і Японії, й Україні потрібно буде обговорити, як ми можемо використати цю угоду для співпраці та поліпшення безпеки наших країн.

Насправді багато дискусій уже розпочато. Наприклад, у ході оборони від російської агресії Україна здобула досвід ведення бойових дій із застосуванням наземних, морських і повітряних безпілотників, що є найважливішою особливістю цієї війни.

Я вважаю, що ці знання та досвід, безумовно, будуть корисними для Японії. Окрім того, фактичний стан військового співробітництва між Північною Кореєю і Росією також становить інтерес для Японії як сусіда Північної Кореї.

Для України, на мою думку, ця угода буде корисна в плані отримання інформації від японських компаній стосовно технологій, необхідних для подальшого посилення обороноздатності.

Тож якщо і Японія, й Україна повною мірою скористаються Угодою про захист інформації, це, поза сумнівом, зміцнить безпеку обох держав.

- Японія є членом Міжнародного кримінального суду і найбільшим його контрибутором у світі, що свідчить про велике значення МКС для країни. Водночас Монголія під час недавнього візиту очільника Кремля до Улан-Батора не виконала рішення МКС про його арешт. А якщо хтось із осіб, на арешт яких видано ордер Міжнародного кримінального суду, відвідає Японію, чи будуть там готові їх заарештувати?

- Держави-учасниці МКС зобов'язані за Римським статутом і відповідно до процедур свого національного законодавства реагувати на запити про арешт і екстрадицію.

Я нічого не говоритиму про гіпотетичні ситуації. Однак зауважу, що Японія є найбільшим платником внесків до МКС і однією з країн, які найбільше підтримують цю інституцію.

 Окрім того, наразі МКС очолює японська суддя Томоко Акане.

З огляду на все це, я вважаю, що в разі потреби Японія відреагує правильно, відповідно до положень Міжнародного кримінального суду.

УКРАЇНСЬКА ФОРМУЛА МИРУ – НАЙБІЛЬШ ПРАВИЛЬНА І ДОРЕЧНА МИРНА ПРОПОЗИЦІЯ

- Китай і Бразилія оприлюднили свій план завершення війни проти України – так званий “консенсус із шести пунктів” і започаткували платформу “Друзі миру”. Вони зараз активно заохочують країни Глобального Півдня приєднатися до своїх ініціатив. Тим часом Японія підтримує українську Формулу миру і також закликає країни Глобального Півдня» підтримати її. Як Японія пояснює цим країнам, що вона вкладає у поняття «миру»?

- Наш погляд на загарбницьку війну Росії проти України полягає в тому, що для України, яка стала жертвою агресії, необхідно досягти справедливого і тривалого миру на майбутнє. І лише Україна має вирішувати, коли розпочати переговори, у якій формі й якого миру досягти, спираючись на волю свого народу. Саме з цього виходить запропонована президентом Зеленським Формула миру з 10 пунктів. Ми вважаємо, що це найбільш доречна і правильна пропозиція для досягнення миру в майбутньому.

Я не думаю, що в тому, що різні країни висувають різні мирні пропозиції відповідно до свого бачення, є щось погане. Але, на мою думку, на певному етапі нам потрібно докладно пояснити Китаю, Бразилії або країнам Глобального Півдня, хоч скільки б часу це забрало, суть тези «жертви агресії повинні вирішувати» і необхідність прислухатися до пропозицій, які країна-жертва вже висувала.

У рамках української Формули миру в червні в Швейцарії відбувся перший Глобальний саміт миру, зараз триває підготовка до другого саміту, за участі Росії.

Я вважаю, що Японії необхідно докласти більше дипломатичних зусиль для залучення до цього заходу якомога більшої кількості країн, щоб через дискусії на ньому різні ідеї зрештою привели до справедливого і сталого миру для України.

МИ ВИПУСКАЄМО З ПОЛЯ ЗОРУ ЗАГАЛЬНУ КАРТИНУ, КОЛИ ЗОСЕРЕДЖУЄМОСЯ НА ЩОДЕННИХ БОЙОВИХ ДІЯХ НА ФРОНТІ

- Чув, що у молоді роки ви багато вивчали військову тематику. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на полі бою?

- Коли я кажу, що вивчав військову тематику, то маю на увазі насамперед військову історію.

В університеті я вивчав історію Пелопоннеської війни, потім Пунічних воєн, а в магістратурі – історію наполеонівських воєн, а потім Північної війни, яка відбувалася тут, в Україні. У процесі я вивчав, як діяли козацькі війська, які співпрацювали зі шведським королем Карлом XII.

- Ви маєте на увазі гетьмана Івана Мазепу?

- Авжеж. Візьмімо, наприклад, Полтавську битву. Я думаю, через цей досвід необхідно проаналізувати внутрішню ситуацію сторін воєн, зокрема, чи дійсно вони мають підтримку свого народу, моральний дух, щоб витримати війну, й економічну потугу, аби її продовжувати.

Окрім того, важливим є застосування у війні нових видів зброї. У контексті агресії Росії й оборонної війни України проти неї, я думаю, що ключовим є використання безпілотників, технології РЕБ, а також елементів інформаційної війни.

Ми повинні уважно подивитися на це все. Інакше кажучи, ми випускаємо з поля зору загальну картину, коли зосереджуємося на щоденних бойових діях на фронті й радіємо чи засмучуємося лише через це. Проблема втрати загальної картини полягає в тому, що ми, однодумці, партнери і друзі України, можемо ухвалювати хибні політичні рішення.

Я вважаю, що протягом усієї цієї війни при оцінці військової ситуації найпершим є те, що головна мета Росії, яка її розпочала, – знищення України як вільної, незалежної і суверенної держави – провалилася. Ми повинні твердо це пам'ятати.

Другий важливий момент – ЗСУ відбили наступ на Київ і повернули собі такі стратегічно важливі міста, як Харків і Херсон.

Окрім того, українські військові, які на початку війни майже не мали того, що можна було б назвати флотом, фактично витіснили російський Чорноморський флот із Кримського півострова на схід до Новоросійська, тим самим відновивши контроль принаймні над західною половиною Чорного моря. Це дало змогу відновити експорт зерна з Одещини.

Ми маємо розглядати поточну військову ситуацію, зважаючи на ці надзвичайно стратегічно важливі питання.

На східному фронті російська сторона продовжує наземний наступ, тоді як українська сторона обороняється. Тим часом, на північному фронті українські війська перетнули кордон і просуваються на курському напрямку в Росії.

Якщо розглядати цю боротьбу в цілому, то на сьогоднішній момент вона все ще перебуває в русі, й поки що невідомо, яка сторона і яким чином урешті-решт переможе у цій наземній війні.

Але це не означає, що бойові дії зайшли в глухий кут, а лінія фронту не рухається, як це було під час Першої світової війни. Насправді бойові дії відбуваються надзвичайно динамічно, й обидві сторони запекло атакують і обороняються, змінюючи наступальні та оборонні позиції залежно від місць бойових дій.

Щодо повітряної боротьби, то Росія продовжує ракетні та безпілотні атаки на Україну. На жаль, росіяни навмисно обирають своїми цілями цивільні та енергетичні об'єкти. На противагу цьому, українська сторона використовує безпілотники дальнього радіусу дії власної розробки для атак на військові бази та стратегічні об'єкти в Росії.

Інакше кажучи, обидві сторони продовжують свої операції вглиб територій одна одної.

Визначальним фактором для майбутнього результату цієї війни буде моральний дух народів з обох сторін. Крім того, важливими є питання озброєння, боєприпасів та мобілізації, оскільки багато солдатів загинули або були поранені.

Це має істотне значення для обох сторін. Я не вдаватимусь у деталі, але в Росії вже з'являються негаразди у багатьох сферах, причому більші, ніж багато хто думає.

Водночас в українському суспільстві відчувається певна втома, оскільки війна триває вже третій рік. Я думаю, що ми повинні звернути на ці речі пильну увагу.

Насамкінець, на мою думку, слід сказати, що, як свідчить історія людства, жодна агресивна війна ніколи не була остаточно переможною. Хоч скільки б часу вона тривала, сторона, на яку напали, завжди піднімалася і здобувала остаточну перемогу.

ЯПОНІЯ І УКРАЇНА ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗНАЙШЛИ ОДНЕ В ОДНОМУ СПРАВЖНІХ ДРУЗІВ І ПАРТНЕРІВ

- Стосовно перемоги президент США Джо Байден сказав 26 вересня, що “Росія не переможе у цій війні, Україна переможе”. Під час візиту до Києва у березні минулого року колишній прем'єр-міністр Ф.Кішіда подарував президенту Зеленському «шямоджі перемоги», що означає побажання перемоги. Ви також передали українцям послання «Разом до перемоги», коли відвідали Укрінформ наприкінці минулого року. Президент Зеленський нещодавно оголосив про План перемоги. Тепер я думаю, що слово «перемога» нарешті стало ключовим. Що означає перемога у цій війні для вас? І оскільки ви завершуєте свою дипломатичну місію в Україні, чим ви займатиметеся надалі, щоб бути «разом до перемоги»?

- Я вважаю надзвичайно важливим, що багато людей, включно з президентом Байденом, мають тверде усвідомлення перемоги, і що це стало основою різних дипломатичних зусиль як конкретних програм.        

Президент Зеленський зараз чітко сформулював, як Україна визначає перемогу і як вона планує її досягти, і представив своє бачення найбільшому донору України – Сполученим Штатам. У майбутньому, я думаю, він пояснить це іншим основним партнерам та однодумцям.

Ми повинні зрозуміти це визначення перемоги та підхід до її досягнення і підтримати всіма зусиллями.

Перемога для України має бути справедливою і стійкою – такою, якої прагнуть українці.

Я також думаю, що для міжнародних партнерів і однодумців, які допомагають Україні, важливо, щоб через перемогу, якої хоче Україна, міжнародна спільнота знову відновила верховенства права і забезпечила гарантії того, що така агресія ніколи не повториться в майбутньому.

Моя фраза «разом до перемоги» насправді означала бажання бути фізично разом у Києві до кінця. Однак наразі я залишаю Україну. Але після повернення до Японії я продовжуватиму проводити різні виступи та інші заходи задля досягнення перемоги для України і, відповідно, міжнародної спільноти в цілому.

- Я вважаю, що за три роки вашої роботи у Києві відстань між Японією та Україною значно скоротилася. Водночас є багато речей, які не можуть бути реалізовані через війну. У цьому контексті про яке майбутнє для українсько-японських відносин ви мрієте?

- Ця війна нікому не була потрібна і не повинна була статися, але якщо в ній була хоч одна позитивна річ для Японії та України, то це те, що ми з вами знайшли справжніх друзів і партнерів одне в одному через війну.

Не лише я, а й українські посадовці часто кажуть, що до 24 лютого 2022 року японсько-українські дипломатичні, політичні, економічні та культурні відносини були лише одними з багатьох, а після 24 лютого вони дізналися, що мають потужних друзів у Азії.

І ми ніколи не повинні сприймати цю війну в далекій Європі як територіальну суперечку між Росією та Україною.

Це війна, яку розпочала Росія – один з постійних членів Ради Безпеки ООН, створеної після Другої світової війни. Тобто Росія несе найбільшу відповідальність за міжнародний порядок і верховенство права, але вона їх розтоптала.

Україна, яка веде цю війну, насамперед бореться за власну свободу, незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, але водночас вона воює, щоб бути «хвилерізом» для Європи в цілому і захищати міжнародний порядок. Багато японських громадян це розуміють.

У цьому сенсі я переконаний, що відносини між Японією та Україною стали міцнішими через цю війну і що було закладено фундамент для значного розвитку в різних сферах на майбутнє, таких як дипломатична, економічна, культурна, освітня, спортивна тощо. Можливості для їхнього поглиблення безмежні, і я з нетерпінням чекатиму, як вони розвиватимуться між нашими країнами.

Але якщо говорити про одну мою конкретну мрію, то це пряме авіасполучення між Києвом і Токіо, чи між Борисполем і Ханедою або Нарітою.

 Враховуючи майбутній рух людей і товарів, пов'язаний з відновленням України, я цього хотів би, і вважаю цю мрію досяжною.

- Наостанок хотілося б почути ваш меседж народам України та Японії.

- Спочатку я хотів би звернутися до народу Японії.

Ця війна триває вже третій рік. А коли війна йде тривалий час, легко забути, чому вона почалася, які були проблеми і що з нею не так.

Як я сам собі завжди нагадую, суть цієї війни полягає в тому, що сталося те, чого не повинно було статися, а саме, що Росія, як постійний член Радбезу ООН, який було створено для запобігання війні, розпочала неспровоковану агресію проти сусідньої України, яка також є членом ООН. Як наслідок, сьогодні вся міжнародна спільнота загрузла в конфлікті і розколі.

Якщо ми повернемося до цієї суті, то зрозуміємо, як слід думати і діяти Японії в цілому і кожному японському громадянину окремо.

Я щиро бажаю, щоб ви завжди поверталися до цієї суті. Якщо ви не забуватимете про неї, я вірю, що це завжди призводитиме до правильних відповідей і дій.

Мій посил до українців лише один: я повертаюся до Японії, але мої думки завжди будуть з народом України. Будь ласка, у разі чого пам'ятайте, що в далекій Японії у вас є український друг Мацуда. Це додасть мені наснаги працювати в Японії для України та міжнародної спільноти.

Такаші Хірано, Київ

Фото Володимира Тарасова