Пристрасті за «Рамштайном» і Байденом
Відміна візиту президента Байдена в Європу, а внаслідок цього – і зустрічі високого рівня контактної групи «Рамштайн», яка мала відбутися 12 жовтня, спричинила справжню бурю пристрастей і часто-густо конспірологічних тлумачень того, чому це сталося. Як у нас завжди буває, чекали «перемоги», але щось пішло не зовсім так, як очікувалось, і одразу почали говорити про «зраду». У ролі головного «зрадника» (і вже не вперше) є президент США Джозеф Байден.
Я не прихильник конспірології, та ще й улюбленого у нас формату оцінок «перемога – зрада». Тому звертаю увагу на те, що скасування візиту Байдена в Європу треба розглядати, розуміючи, що цей візит планував саме Білий дім, – це мав бути прощальний візит нинішнього президента США до Європи і стати не просто стратегічно значущим, а достатньо гучною подією, яка б відповідала найперше інтересам Байдена. Крім того, на зустрічах Байдена з європейськими лідерами мали обговорювати не тільки питання, які пов’язані з Україною, а й із ситуацією на Близькому Сході, відносини з Китаєм тощо. Припускаю, що Байден і лідери західних країн також збиралися обговорювати питання про те, що треба буде робити в разі перемоги Трампа на виборах у США.
Тому, на мій погляд, не в інтересах Байдена було скасовувати ці важливі зустрічі. З високою вірогідністю, тепер обговорюється та узгоджується певна зміна формату цих зустрічей. Їх можуть провести у США. І тому можливе перенесення міністерської конференції «Рамштайн» у Штати, просто ця зустріч буде поєднана із зустріччю міністрів оборони країн НАТО, яка планується 17–18 жовтня. Ще один варіант – Байден поїде до Європи трохи пізніше. Саме тому й викликали держсекретаря Блінкена до США – щоб узгодити подальші дії, знайти їх оптимальний алгоритм, щоб усе, що планувалося в середині жовтня, відбулося, але трохи пізніше і, можливо, трохи в іншому форматі.
Поїхати за кордон і проігнорувати потужний ураган, який насувається на Флориду і східне узбережжя США, Байден не міг і з точку зору суспільних і державних інтересів США, і з врахуванням ситуації у виборчій кампанії. Якщо б Байден проігнорував проблему цього урагану, це стало б приводом для нищівної критики з боку Трампа і республіканців і могло б вплинути на результати виборів, які відбудуться 5 листопада. Тому скасування візиту Байдена в Європу в умовах такої форс-мажорної події є логічним рішенням. І не треба в цьому шукати якусь конспірологію, а «зраду» і поготів.
Ці зустрічі, які планувалися в Європі, мабуть, будуть перенесені на трохи пізніший час. Коли і як вони відбудуться, ми дізнаємось найближчим часом.
У контексті пристрастей за «Рамштайном» і Байденом зверну увагу на ще одну проблему. Знову проявилася традиційна політико-психологічна вада українців – завищені очікування. Наша пропаганда укотре наступила на ті самі граблі. Спочатку перегріли очікування від так званого Плану перемоги, потім зробили те саме щодо зустрічі в Рамштайні. Але не варто чекати дива від «Рамштайну», навіть якщо він все ж таки відбудеться на найвищому рівні. На цій зустрічі можуть бути важливі рішення (хоча може статися і так, що їх буде недостатньо). Однак частина цих рішень будуть непублічними, а інша – у формі стриманих дипломатичних заяв. Зокрема, не варто чекати прямого запрошення в НАТО. Максимум, що може бути, – політична заява стосовно необхідності забезпечити гарантії безпеки для України під час завершення війни з Росією і що потрібно прискорити інтеграцію України до НАТО, але вступ України може відбутися вже після завершення нинішньої війни. Перспектива членства України в НАТО буде вирішуватись не тепер, а пізніше, залежно від того, хто стане президентом США, на яких умовах закінчиться війна з Росією, і як буде розвиватись повоєнний політичний процес в Європі та Україні.
Проте зустріч лідерів провідних західних країн з Президентом Зеленським дійсно вкрай необхідна. Нашим міжнародним партнерам разом з Україною нарешті треба визначитись із спільною стратегією подальших дій – і стосовно військової допомоги Україні, і для планування майбутньої переговорної активності про завершення нинішньої війни.
Володимир Фесенко, політолог
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама