Саміт БРІКС у Казані: чого хотіла й що отримала Москва
У столиці поки що російського Татарстану Казані 22–24 жовтня пройшов 16-й саміт БРІКС – зустріч лідерів країн Глобального Півдня, які прагнуть більшого впливу на світові справи. Росія, що цього року головує у групі, прагнула довести: спроби ізолювати її як порушницю міжнародних правил, що продовжує незаконну агресію проти України, провалилися.
Дещо з того вийшло, але за яскравими фото із саміту ховається насправді похмура для господаря Кремля реальність.
БРІКС – ГРУПА БЕЗ ЦІЛЕЙ І МАЙБУТНЬОГО
Саміт у Казані став першим після приєднання до БРІКС нових країн. Єгипет, Іран, ОАЕ та Ефіопія з 1 січня набули повноправного членства у групі разом із Бразилією, Індією, Китаєм, Південною Африкою та Росією. (Чекали ще на Аргентину та Саудівську Аравію, але перша заявила про відмову, друга мовчки утрималась).
Росія не мала би цього року головувати, черга була Бразилії. Проте цьогоріч збіглося президентство Бразилії у БРІКС та «Групі двадцяти» (G20), і Бразиліа нібито звернулася до Москви з проханням перейняти головування, на що та, звичайно ж, радісно погодилася (щоправда, невідомо, хто кого просив).
Що б не розповідали у Кремлі про вплив Росії у світі, але населення країни-агресорки не може не помічати її зростальної міжнародної ізоляції. Найкраще це демонструє звуження кола постійних комунікаторів Москви до Тегерана, Пхеньяна, Мінська, столиць країн Центральної Азії, а також друзів у військових хунтах Африки (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер та інші).
Зрозуміло, що російському правителеві Путіну не дуже комфортно в такій компанії, і позапланове головування в БРІКС стало подарунком долі, щоб продемонструвати, що Росія залишається впливовим гравцем, як би її не намагались ізолювати через війну в Україні. Тому Москва не шкодувала грошей і зусиль для організації помпезного дійства в Казані й запросила чи не пів світу в гості до Путіна.
Лише на підготовку столиці Татарстану – ремонт доріг, заміну інженерних мереж, реставрацію фасадів будівель тощо, за даними тамтешніх джерел, спрямували щонайменше 68 млн доларів. Пов’язані ж із прийманням гостей та проведенням заходів витрати, найімовірніше, залишаться таємницею.
У підсумку в казанському саміті взяли участь очільники Китаю, Індії і Туреччини Сі Цзіньпін, Нарендра Моді та Реджеп Тайїп Ердоган, а також генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, за що отримав чималу порцію критики від Києва.
Зібрання в Казані справді виявилося доволі представницьким з учасниками з чотирьох континентів, проте чи може сама група БРІКС претендувати на роль глобального гравця із претензіями змінити західний світовий порядок?
Суха статистика вражає – уже тепер на цю групу припадає 45% населення планети і 35% її економіки, хоча більше ніж половина тут економіки китайської. За прогнозами МВФ, до кінця нинішнього десятиліття частка БРІКС у світовому ВВП зросте до 37%, а внесок найбільших західних країн із «Групи семи» (G7) знизиться до приблизно 28% із 30% уже цього року.
Та насправді досягнень у БРІКС як міжнародної організації за понад 15 років існування не так багато. Група може похвалитися лише створенням у 2014-му Нового банку розвитку БРІКС зі штаб-квартирою в Шанхаї та власне цьогорічним розширенням.
Причиною таких скромних досягнень називають відсутність єдності серед країн-учасниць, що мають неврегульовані суперечки, як-от між Китаєм та Індією, Єгиптом і Ефіопією, а в разі приєднання Саудівської Аравії – ще й між нею та Іраном. Орієнтованість виключно на власні інтереси та підозри й недовіра одне до одного не дають змоги БРІКС сформулювати бодай якісь зрозумілі цілі свого існування та ухвалювати рішення в інтересах усієї групи.
«Мені здається, що переважно це буде символічна щорічна зустріч, де великі країни, що розвиваються, особливо такі галасливі, як Росія, а також Китай, можуть збиратися разом і розмірковувати, як добре бути частиною чогось, де немає США, та що глобальне управління недостатньо добре», – сказав у коментарі Reuters колишній головний економіст Goldman Sachs Джим О’Ніл, який першим запропонував термін БРІКС.
ЧОГО ХОТІЛА МОСКВА Й ЩО ОТРИМАЛА В ПІДСУМКУ
Пріоритетними цілями Путіна і Ко на саміті були демонстрація відсутності ізоляції Росії, передусім своїм підданим, щоб не сумнівались у могутності лідера і країни, та створення у рамках групи альтернативної системи розрахунків у торгівлі в національних валютах. Останнє стає все більш нагальним для московського режиму, бо санкції поступово позбавляють країну-агресорку простору для маневру в економічній співпраці з партнерами по БРІКС та БРІКС+.
Із першим завданням впоратися Кремлю було простіше. Місцеві пропагандисти три дні поспіль нон-стоп захоплено розповідали про неймовірне зростання могутності БРІКС у світі та лідерства Росії і безупинно цитували й показували задоволеного Путіна в компанії з іноземними лідерами. Ну яка ж міжнародна ізоляція, коли з Путіним розмовляють голова КНР, прем’єр-міністр Індії чи президенти Південної Африки або Туреччини? Хоча західні спостерігачі дійшли іншої думки, про це далі.
За цим фасадом саміту – не дуже радісні для Кремля реалії, про які може розповісти Казанська декларація БРІКС. Це великий документ на 43 сторінки, якими господарі зустрічі, певно, хотіли компенсувати відсутність змістовного результату. Підсумковий документ наповнений деклараціями на різні теми: від безпеки і фінансів до боротьби з вірусами та захисту великих кішок.
На окрему увагу в ній заслуговує розділ про поглиблення фінансово-економічного співробітництва у рамках групи та одного з пріоритетів російського головування – власної транскордонної платіжної системи БРІКС. У декларації зазначено, що країни визнають переваги такої потенційної системи розрахунків між ними, проте тепер готові лише говорити про неї.
«Ми домовилися обговорити та вивчити доцільність створення незалежної транскордонної розрахунково-депозитарної інфраструктури BRICS Clear – ініціативи, яка доповнює чинну інфраструктуру фінансових ринків», – зазначається в декларації.
Навіть більше, лідери Китаю та Індії на саміті взагалі не згадували ні про яку платіжну систему БРІКС, що лише підтверджує російське походження такої ініціативи та відсутність у Пекіна і Нью-Делі інтересу до цієї теми, а звідси і її нежиттєздатність. Тож господар Кремля був змушений визнати, що БРІКС не має наміру створювати альтернативи SWIFT, основній міжнародній мережі обміну платіжними повідомленнями. Це означає, що долар США залишиться основною валютою розрахунків у торгівлі між учасниками групи, а водночас і проблеми Росії наростатимуть.
Подібна до цієї ситуація і з іншими московськими ініціативами, направленими на фактичне створення шляхів обходу західних санкцій, як-от зернова біржа, депозитарій чи перестрахувальна компанія БРІКС. Країни-учасниці, крім Росії, яка хотіла б запровадити такі механізми ще вчора, готові говорити про них як про дуже далеку й невизначену перспективу.
ДВОСТОРОННІЙ ВИМІР БРІКС
На тлі скромних підсумків БРІКС як організації результати і домовленості двосторонніх зустрічей на полях саміту більш вагомі й можуть мати продовженням врегулювання кількох багаторічних конфліктів у Євразії. Насамперед варто сказати про Китай та Індію, лідери яких провели в Казані першу за останні п’ять років офіційну зустріч.
Сі та Моді востаннє офіційно розмовляли у 2019-му, теж на саміті БРІКС в Індії. Тоді здавалося, що два регіональні конкуренти з територіальною суперечкою на кордоні в Гімалаях віднайшли точки дотику і зможуть повернути конструктив у відносини. Та влітку 2020-го сталася жорстка сутичка на тому ж спірному кордоні із загиблими з обох сторін, після якої Пекін і Нью-Делі звинуватили одне одного у провокації інциденту, направили до кордону кількатисячні військові контингенти з важкою технікою і заморозили діалог.
Тепер же двоє лідерів заявили про необхідність відновлення зв’язків і домовились доручити своїм урядовим відомствам прискорити переговори про врегулювання територіального спору й відновлення економічної співпраці. Оптимізму додає те, що за два дні до старту саміту в Казані Індія і Китай нарешті узгодили механізм спільного патрулювання неврегульованих ділянок кордону з подальшим відведенням військ з обох боків і створенням умов для дипломатичного вирішення багаторічної суперечки.
Іншими бенефеціарами казанського саміту БРІКС можна вважати Азербайджан і Вірменію. Президент Алієв і прем’єр-міністр Пашинян чи не вперше за кілька років провели змістовні переговори та обмінялися думками неформально під час засідання і в кулуарах зібрання. До того ж організатори посадили їх за столом засідань поруч, створили, так би мовити, безбар’єрний простір.
У підсумку вони домовились доручити своїм міністрам закордонних справ продовжити переговори про мирний договір для його фіналізації і підписання у найкоротший можливий термін. Мирна угода покладе край конфлікту між Азербайджаном і Вірменією, що з різною інтенсивністю триває понад 35 років. До речі, роспропагандисти вже розповідають про цю домовленість на території РФ і вихваляють Москву як миротворця, замовчуючи, що такий результат став можливим лише після того, як Росію викинули з переговорного процесу.
УКРАЇНА ЗА СТОЛОМ БРІКС
Україна, звісно ж, не має ніяких планів стосовно формату за участю Росії, та все ж була присутня і за столом БРІКС, і на двосторонніх зустрічах на полях саміту. Путіну і його свиті, попри всі старання, не вдалося відвернути увагу своїх гостей лише на протистояння Ізраїлю з ХАМАС і Хезболлою та загрозу війни на Близькому Сході.
Про Україну правителю країни-агресорки довелося слухати із першої запланованої на саміті зустрічі з президентом Об’єднаних Арабських Еміратів шейхом Мухаммедом бін Заєдом аль Нагаяном.
«Ми далі докладаємо посередницьких зусиль для обміну полоненими і працюватимемо у цьому напрямі в інтересах миру й обох сторін», – сказав аль Нагаян Путіну на неформальних перемовинах.
Наступним був індійський лідер, який вчергове публічно, перед журналістами, пояснював Путіну, як у нинішньому столітті потрібно вирішувати міждержавні питання.
«Ми перебуваємо в постійному контакті на тему триваючого конфлікту між Росією та Україною і вважаємо, що проблеми повинні вирішуватися тільки мирним шляхом», – заявив Моді, пообіцявши всебічну підтримку своєї країни для припинення війни.
Далі були перемовини з найважливішим гостем, китайським очільником Сі Цзіньпіном. Із ним Путін говорив про Україну багато, але за зачиненими дверима. Що саме обговорював господар Кремля зі своїм найближчим союзником, достеменно не відомо, та у виступі за столом БРІКС Сі наголосив на важливості недопущення ескалації у російсько-українській війні.
«Українська криза» (так у КНР називають геноцидну війну РФ проти України, – ред.) ще триває… І ми маємо наполягати на тому, що для якнайшвидшої деескалації ситуації і недопущення розширення зони бойових дій усі сторони конфлікту повинні утримуватися від кроків, які призведуть до загострення протистояння на лінії фронту», – сказав китайський очільник.
Сі порушив питання російської війни в Україні і в останній день саміту на засіданні у форматі БРІКС+, де зібралися разом лідери та представники трьох десятків країн Глобального Півдня. І хоча того дня головна увага мала була бути зосереджена на проблемі Близького Сходу, як пишуть китайські ЗМІ, голова КНР згадав про війну в Україні та закликав країни БРІКС сприяти пошуку розв’язання проблем гарячих точок і стати стабілізувальною силою для миру та глобальної безпеки.
І наостанок генсек ООН у виступі на саміті у форматі БРІКС+ заявив про необхідність справедливого миру в Україні.
«Нам потрібен мир в Україні. Справедливий мир відповідно до Статуту ООН, міжнародного права та резолюцій Генеральної асамблеї», – сказав Гутерреш, утім, традиційно не згадавши Росію як агресора.
А що ж Путін? Та нічого, пропустив усе повз вуха і повторив свій ультиматум про прийнятність для Москви лише повної капітуляції України без будь-яких справжніх переговорів.
«Усі налаштовані якнайшвидше припинити конфлікт, бажано мирними засобами. Ми готові розглядати всі варіанти мирних домовленостей, зважаючи на ті реалії, які складаються на місцях. Ні до чого іншого я не готовий», – заявив російський диктатор.
Насправді ж Кремлю не вдалося ні перетягнути країни БРІКС і БРІКС+ на свою підтримку у війні з Україною, ні вийти з міжнародної ізоляції, про що стверджують МЗС України, українські оглядачі, американські аналітики та посадовці в Європейському Союзі. Про це красномовно говорить та ж підсумкова декларація саміту в Казані, хоча Україна згадується в ній лише раз.
«Ми нагадуємо про національні позиції щодо ситуації в Україні та навколо неї, висловлені на відповідних форумах, зокрема Ради Безпеки ООН та Генасамблеї ООН. Ми наголошуємо, що всі держави повинні діяти відповідно до цілей та принципів Статуту ООН у всіх їх повноті та взаємопов’язаності. Ми з вдячністю відзначаємо відповідні пропозиції про посередництво та добрі послуги, спрямовані на мирне врегулювання конфлікту шляхом діалогу та дипломатії», – ідеться в пункті 36 підсумкового документа.
Примітно, що тут нема згадки московського наративу про «довгострокові інтереси безпеки Росії». Ці міфічні «інтереси» режим Путіна видає за головну причину вторгнення в Україну, звідки Росії нібито загрожувала смертельна небезпека. Немає сумніву, що росіяни хотіли би вставити таку словесну конструкцію у кожен пункт декларації, та більшість у БРІКС, певно, вирішила, що це буде занадто, і маячню про законні інтереси безпеки довелось викреслити.
Саміт БРІКС у Росії завершився загалом так само з мінімальними результатами для самої БРІКС, як і всі попередні, з окремими і загальними фотосесіями та багатосторінковою декларацією, наповненою політичними заявами, зокрема і про підтримання багатополярного світового порядку з Організацією Об’єднаних Націй у центрі. Однак бачення Москвою ролі ООН найкраще ілюструє спільне фото учасників засідання БРІКС+, на якому в центрі – лідери Росії і Китаю, а генсеку ООН організатори визначили місце у другому ряду скраю, якраз за спиною диктатора з Венесуели Мадуро.
Певно, для Гутерреша це було занадто, і він демонстративно відвернувся від об’єктивів фотокамер у протилежний від Путіна бік і не змінював пози до кінця фотосесії, бо кращої світлини з ним немає. Шкода, що очільник ООН не приїхав на Глобальний саміт миру у Швейцарії, там йому точно знайшлось би місце в центрі, як і належить Організації, яку він очолює.
Володимир Сидоренко, Пекін
