Міністерська конференція з людського виміру війни: про що домовились у Монреалі
Від початку повномасштабного вторгнення Росія депортувала й насильно перемістила з України майже 20 тис. дітей. Ще тисячі дорослих українців – як цивільних, так і військових – утримуються в російському полоні, часто зазнаючи тортур. Саме для пошуку шляхів їх якомога швидшого звільнення й повернення до України, Канада цього тижня організувала Міністерську конференцію з людського виміру війни, присвячену реалізації четвертого пункту Формули миру Президента України «Звільнення полонених і депортованих осіб». Делегації понад 70 держав та міжнародних організацій протягом двох днів розробляли плани повернення незаконно утримуваних й депортованих українців додому.
ТРАГІЧНІ ЛЮДСЬКІ ІСТОРІЇ
Оскільки ця конференція стосувалася людського виміру війни, Україна зосередилася саме на трагічних історіях полонених й викрадених українців, яких у нашій державі, на жаль, вдосталь. Одразу після офіційного відкриття конференції відбулася тематична панель про злочини РФ зі свідченнями українців, повернутих із депортації та полону. Особисті розповіді українців, які пройшли крізь російські катівні, глибоко вразили присутніх. Як відзначив керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, делегати не усвідомлювали, що в сучасному розвиненому світі можуть відбуватися подібні жахіття.
Глава МЗС Канади Мелані Жолі зі сльозами на очах переказувала присутнім свої враження від подорожі на схід Польщі на початку 2022-го року. Розгублені очі сотень тисяч матерів, які разом із дітьми тікали від загарбника – про нелюдську жорстокість якого ми тоді ще не здогадувалися – залишилися із нею назавжди.
Історії, які звучали на цій панелі, нагадували фільми жахів. Однак, на переконання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, їх варто розповідати. «Ми публічно підкреслюємо, що за нашими даними, 95% українських військовополонених і цивільних, поки вони знаходяться в російських катівнях, перебувають під постійними тортурами. Це реалії. І ми повинні не просто про це казати, ми повинні вимагати, щоб усі країни додатково тиснули на Російську Федерацію, включали санкційну політику, вимагали допуску до наших громадян представників міжнародних організацій або представників правозахисного сектору», – сказав на полях конференції Лубінець.
Обраний Україною людиноцентристський підхід спрацював: учасники конференції відчули, а не лише зрозуміли, чому саме протистоїть Україна. Цьому сприяла й привезена посольством України виставка про насильно вивезених Росією з України дітей. На кількох стендах за допомогою дитячих малюнків розповідалося, як Росія викрадає, змінює ідентичність й перевиховує українських дітей.
Власне, саме незаконно вивезені діти були у центрі уваги цієї конференції, адже Канада співголовує у Міжнародній коаліції за повернення викрадених дітей. Як розповіла присутнім віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, Росія часто примусово русифікує імена й прізвища викрадених українських дітей, оформлюючи їм документи. Це дуже ускладнює пошук й повернення цих дітей. «Тому ми ввели у нашу дискусію таке поняття, як «презумція депортованості». Всі діти, які не перебувають на території України, вважаються депортованими або примусово утримуваними РФ на окупованих територіях. Це означає, що кожна дитина, яка зараз не знає інформації про себе або ідентичність якої стирають, матиме можливість дізнатися про своє життя і знати, що Україна її знайде й поверне», – пояснила Стефанішина.
За словами міністра закордонних справ Андія Сибіги, поки Україні вдалося повернути лише 860 дітей із близько 20 тисяч, яких Росія примусово вивезла. У своєму підсумковому виступі він наголосив на необхідності розробити «механізм для виправлення нинішньої міжнародної системи, змусити цю систему працювати належним чином, відповідно до викликів цієї війни».
СПІЛЬНЕ КОМ’ЮНІКЕ І ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ
Одним із таких механізмів можуть стати Монреальські зобовʼязання, викладені у Спільному комюніке, ухваленому за підсумками конференції. Документ відображає спільний комплекс принципів, якими учасники конференції керуватимуться надалі, а також засвідчує непохитну підтримку перемоги України та засуджує країни, які допомагають Росії. Учасники конференції погодилися посилити співпрацю з метою дотримання гуманітарного права, допомогти Україні у реінтеграції полонених, а також підвищувати міжнародну обізнаність про жорстоке поводження Росії з українськими військовополоненими.
Утім, найважливішим практичним результатом конференції стало офіційне взяття Катаром, Південно-Африканською Республікою та Святим Престолом повноважень переговорників із Росією щодо повернення українців, а також визначення Катару й Литви «транзитними країнами», територією яких звільнені українці повертатимуться додому. Окрім цього, ОАЕ пообіцяли докладати більше зусиль до організації обміну військовополонених. «Ми змогли залучити більше країн до переговорів, щоби повернути більше людей додому», – зауважила глава МЗС Канади.
Учасники конференції погодилися також координувати зусилля із пошуку викрадених українських дітей, ідентичність яких змінила Росія. Як пояснила Жолі, єдина міжнародна база даних дасть змогу виявляти таких дітей у разі їх потрапляння на територію держави-підписанта. «У нас є відповідні зобов’язання. Ми створили мережу – це конкретні країни, які пообіцяли, що будуть предметно допомагати нам у справі повернення дітей», – підбив підсумок конференції Андрій Сибіга.
Оскільки організатори поки не оприлюднили повний перелік держав та організацій, які підписали Спільне комюніке, важко зрозуміти, наскільки конференція була успішною. Попри участь понад 70 держав і організацій, кидалася в очі відсутність кількох впливових держав, як то: Китаю, Індії та Бразилії. Утім, Жолі звернула увагу, що Росія докладала значних зусиль, аби зірвати конференцію, чинячи на багато країн «прямий тиск». «Росія багато зверталася до різних столиць, схиляючи не приїздити до Монреаля. Це демонструє, що ми проливаємо світло на незручну для Москви проблему», – зазначила вона, додавши, що викрадення й утримання в полоні Росією тисяч людей не може залишатися таємницею.
Демонструючи прихильність Канади Україні, конференцію особисто відвідав Премʼєр-міністр Джастін Трюдо. “У ці складні часи – а зараз кожна демократія у світі постає перед складними часам – було б зручно сказати (дехто так і робить), що у нас є власні проблеми, тож ми не можемо й надалі підтримувати Україну. Але це саме те, чого прагне Кремль. Вони (Росія – ред.) сприймають історію у віддаленій перспективі. Для них не проблема відправити на смерть тисячі своїх громадян, намагаючись перечекати нас. Саме тому нам усім треба подвоїти зусилля», – сказав Трюдо.
НАСТУПНИЙ КРОК – ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ДО другого Саміту миру
Захід у Монреалі завершив серію тематичних конференцій на основі окремих пунктів Формули миру. Загалом із серпня й до листопада відбулося дев’ять таких зустрічей, після кожної з яких було ухвалене Спільне комюніке. На основі всіх цих напрацювань незабаром має розпочатися робота над формуванням пропозицій до другого Саміту миру, на який буде запрошено й представників Росії.
Аби максимально зміцнити переговорні позиції України, наша делегація провела у Монреалі багато зустрічей із партнерами. План перемоги було представлено і Джастіну Трюдо. По завершенні двох насичених днів Андрій Єрмак розповів про зростання підтримки членства України в НАТО серед держав-членів Альянсу. Свою готовність запросити Україну до Альянсу особисто підтвердили глави МЗС Канади та Норвегії. Останній також закликав партнерів України зняти всі обмеження на використання наданої зброї.
Загалом конференція засвідчила глобальну підтримку України й дала змогу виробити конкретні шляхи повернення додому полонених й викрадених українців. Вона також показала, що наші партнери готові докладати зусиль до встановлення миру. Утім, що важливо, не будь-якого, а справедливого й тривалого миру на умовах України. «Мир за будь-яку ціну – це не мир, а капітуляція, окупація, депортації й тортури. Україна ніколи не погодиться на це», –заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга одразу ж у своєму вступному слові.
Максим Наливайко, Монреаль
Фото: Офіс Президенту
