Френсіс Фукуяма: Трамп відкриває нову еру в політиці США і, можливо, у світі загалом
Перемога Дональда Трампа та Республіканської партії призведе до серйозних змін у важливих галузях політики – від імміграції до України. Але значення виборів виходить далеко за межі цих конкретних питань і є рішучою відмовою американських виборців від лібералізму і того особливого способу, яким розуміння «вільного суспільства» еволюціонувало з 1980-х років.
Коли Трамп уперше був обраний у 2016 році, було легко повірити, що ця подія – аберація. Він балотувався проти слабкого суперника, який не сприймав його всерйоз, і в жодному разі Трамп не переміг у народному голосуванні. Коли через чотири роки Байден зайняв Білий дім, здавалося, що все повернулося на круги свої після катастрофічного президентства в один термін.
Після голосування у вівторок тепер здається, що саме президентство Байдена було аномалією, а Трамп відкриває нову еру в політиці США і, можливо, у світі в цілому.
Американці голосували, чудово розуміючи, хто такий Трамп і що він собою являє. Він не тільки набрав більшість голосів і, за прогнозами, здобув перемогу в усіх штатах, що коливаються, але республіканці знову зайняли Сенат і, схоже, утримають Палату представників. З огляду на їхнє домінуюче становище у Верховному суді, тепер вони мають намір взяти у свої руки всі основні гілки влади.
Але що лежить в основі цього нового етапу американської історії?
Класичний лібералізм – це доктрина, побудована на повазі рівної гідності людей через верховенство закону, що захищає їхні права, та через конституційні обмеження на здатність держави втручатися у ці права.
Але за останні півстоліття цей базовий імпульс зазнав двох серйозних спотворень. Перше – це зростання «неолібералізму», економічної доктрини, яка освятила ринки та зменшила здатність урядів захищати тих, хто постраждав від економічних змін. Світ загалом став набагато багатшим, тоді як робітничий клас втратив роботу та можливості. Влада перемістилася з місць, де спочатку відбувалася промислова революція, в Азію та інші частини світу, що розвивається.
Другим спотворенням стало зростання політики ідентичності або того, що можна назвати «лібералізмом, що прокинувся», в якому прогресивна турбота про робітничий клас була замінена цільовим захистом більш вузького кола маргінальних груп: расових меншин, іммігрантів, сексуальних меншин і т.п. Державна влада все частіше використовувалася не для забезпечення неупередженої справедливості, а для досягнення конкретних соціальних результатів для цих груп.
Дональд Трамп не тільки хоче згорнути неолібералізм і лібералізм, що прокинувся, але й являє собою серйозну загрозу для самого класичного лібералізму. Цю загрозу видно з цілого ряду політичних питань. Нове президентство Трампа не буде схожим на його перший термін. На даний момент реальне питання полягає не в зловмисності його прагнень, а в здатності реально здійснити те, чим він загрожує.
Багато хто з виборців просто не сприймають його риторику всерйоз, а основні республіканці стверджують, що система стримувань і противаг американської системи не дозволить йому зробити гірше, ніж те, на що він здатний. Це помилка: ми маємо дуже серйозно поставитися до його заявлених намірів.
Трамп – самопроголошений протекціоніст, який говорить, що “тариф” – це найкрасивіше слово в англійській мові. Він запропонував запровадити 10 або 20-відсоткові тарифи на всі товари, вироблені за кордоном як друзями, так і ворогами, і для цього йому не потрібні повноваження Конгресу.
Як відзначають багато економістів, такий рівень протекціонізму матиме вкрай негативні наслідки для інфляції, продуктивності та зайнятості. Він буде вкрай руйнівним для ланцюжків постачання. Він відкриває можливості для високого рівня корупції та фаворитизму, оскільки компанії поспішають потрапити у поле зору президента. ️Тарифи такого рівня спричинять так само масштабні заходи у відповідь з боку інших країн, створюючи ситуацію, за якої торгівля (а отже, і доходи) руйнуються.
Можливо, Трамп відступить перед цим. Він може відреагувати так, як це зробила колишній президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер, підкупивши статистичну агенцію, яка повідомляє погані новини.
Що стосується імміграції, Трамп більше не хоче просто закрити кордон. Він хоче депортувати якнайбільше з 11 мільйонів нелегальних іммігрантів, які вже перебувають у країні. З адміністративного погляду це настільки масштабне завдання, що знадобляться роки інвестицій в інфраструктуру, необхідну для її виконання – центри тримання під вартою, агентів імміграційного контролю, суди тощо. Це буде мати руйнівні наслідки для цілого ряду галузей, які залежать від робочої сили іммігрантів, зокрема для будівництва та сільського господарства.
Крім того, це викличе величезні моральні проблеми, оскільки батьків розлучать з їхніми дітьми, які є громадянами. Це створить ґрунт для громадянського конфлікту, оскільки багато хто з тих, хто не має документів, живе в «синіх» юрисдикціях, які зроблять усе можливе, щоб перешкодити Трампу досягти свого.
Що стосується верховенства закону, то в ході цієї кампанії Трамп був зосереджений виключно на прагненні помститися за несправедливе переслідування, якого, на його думку, він зазнав від критиків. Він поклявся використовувати систему правосуддя для переслідування всіх – від Ліз Чейні та Джо Байдена до колишнього голови Об’єднаного комітету начальників штабів Марка Міллі та Барака Обами. Він хоче змусити замовкнути критичні ЗМІ, позбавляючи їх ліцензій чи накладаючи штрафи.
Чи буде у Трампа можливість зробити щось із цього – невідомо. Судова система була одним із найстійкіших бар’єрів на шляху його ексцесів під час першого терміну. Але республіканці постійно працюють над тим, щоб впровадити в систему суддів, що співчувають, таких як суддя Ейлін Кеннон у Флориді, яка припинила справу проти Трампа про секретні документи.
Деякі з найважливіших змін відбудуться у зовнішній політиці та у характері міжнародного порядку.
Україна, безумовно, є найбільшим, хто програв. Її військова боротьба з росією ослабла ще до виборів, і Трамп може змусити Київ погодитись на умови росії, утримуючи зброю, як це робила республіканська Палата представників упродовж шести місяців минулої зими.
Трамп приватно пригрозив вийти з НАТО, але навіть якщо він цього не зробить, він може серйозно послабити альянс, не виконавши гарантії взаємної оборони за статтею 5.
У Європі немає чемпіонів, які могли б зайняти місце Америки як лідер Альянсу, тому його майбутня здатність протистояти росії та Китаю перебуває під великим питанням. Навпаки, перемога Трампа надихне інших європейських популістів, таких як “Альтернатива для Німеччини” та “Національне об’єднання” у Франції.
До виборів критики, включно із Камалою Гарріс, звинувачували Трампа у фашизмі. Це було помилково, оскільки він не збирався встановлювати у США тоталітарний режим. Швидше, станеться поступове руйнування ліберальних інститутів, як це сталося в Угорщині після повернення до влади Віктора Орбана у 2010 році.
Цей розпад уже почався, і Трамп завдав значної шкоди. Він поглибив і без того значну поляризацію в суспільстві й перетворив США з суспільства з високим рівнем довіри на суспільство з низьким рівнем довіри; він демонізував уряд і послабив віру в те, що він представляє колективні інтереси американців; він огрубив політичну риторику і дав дозвіл на відкритий вираз фанатизму та женоненависництва; він переконав більшість республіканців, що його попередник був нелегітимним президентом, який викрав вибори 2020 року.
Масштабність перемоги республіканців – від президентського крісла до Сенату і, ймовірно, Палати представників, буде витлумачена як потужний політичний мандат, який підтверджує ці ідеї і дозволяє Трампу діяти так, як йому заманеться. Ми можемо тільки сподіватися, що деякі з інституційних запобіжників, що досі чинні, залишаться на місці, коли він вступить на посаду.
Автор:
Френсіс Фукуяма, старший науковий співробітник Стенфордського центру демократії, розвитку та верховенства права для The Financial Times
реклама