Головні «яструби» майбутньої адміністрації Трампа: чого чекати Україні
Схоже, що ключовий блок майбутньої адміністрації Дональда Трампа сформовано. Включно з главою Пентагону. Якщо ж говорити конкретно про тих, хто так чи інакше будуть залучені до українського контексту, то наразі вимальовується така головна четвірка:
- Держсекретар. Марко Рубіо, син кубинських іммігрантів, сенатор від Флориди. Колись виступав проти Трампа, був одним з ініціаторів законопроєкту, який ускладнює процедуру відмови США від членства в НАТО. Нині Рубіо називають лояльним до Трампа. Він не приховує, що не толерує Іран, Китай, Росію, але водночас є прихильником «мирної угоди» з РФ. У квітні 2024 року голосував проти виділення Україні 60-мільярдного пакета допомоги;
- Міністр оборони: Піт Гаґсет – один з ведучих щоденної ранкової програми новин Fox & Friends на Fox News, колишній офіцер Національної гвардії, служив в Афганістані, Іраку та Гуантанамо (має дві бронзові зірки та нагрудний знак «Бойовий піхотинець»). Досвіду роботи в уряді чи на керівних безпекових посадах не має. З одного боку, Гаґсет наголошував, що Китай готується завдати стратегічну поразку США і що треба давати відсіч, називав Путіна воєнним злочинцем і виступав за те, щоб дати Україні все, що потрібно, а з іншого – вважає «роздутою» думку про те, що війна РФ проти України може перерости у ширший конфлікт в Європі;
- Радник з національної безпеки. Майк Вальц, полковник Національної гвардії у відставці, був радником Трампа з питань національної безпеки. Служив в армії США понад 24 роки. Виконував бойові завдання в Афганістані, на Близькому Сході та в Африці. З 2018 року обраний до Палати представників США. У 2022 році критикував Байдена за неготовність надати далекобійні ракети Україні, казав, що Путіну треба давати відсіч, і наголошував, що в разі краху України – російський диктатор піде далі в Європу. Але, як і Піт Гаґсет, голосував проти надання Україні 60 млрд, а також висловлювався проти вступу України в НАТО;
- Директор ЦРУ. Джон Реткліфф, колишній конгресмен від Техасу, обіймав посаду директора Національної розвідки з 2020 по 2021 рік під час першого терміну Трампа – і його призначення стало тоді ключовим аргументом для критиків, які вважали, що Трамп використовує розвідувальне співтовариство для обслуговування своїх політичних потреб.
До цієї четвірки згодом долучиться ще одна важлива фігура – спецпредставник США по Україні. Але через те, що поки в американській пресі звучать різні прізвища ймовірних кандидатів на цю посаду – не поспішатимемо. Але щодо вищезгаданих осіб: чого чекати нашій державі від цих призначень, чому саме з цих людей Трамп вирішив формувати свою майбутню адміністрацію? У соцмережах реагують по-різному: від «це популістичні призначення» до «ці люди можуть бути справді крутими професіоналами».
«З обережним оптимізмом можна сказати, що в контексті наших інтересів – це будуть точно не найгірші призначення»
В коментарі Укрінформу міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр., керівник Центру досліджень Росії Володимир Огризко заявив, що на даному етапі це лише кандидати на призначення, і немає жодних гарантій, що вони вже завтра зайдуть до кабінетів і розпочнуть роботу. Чому? Бо варто зважати на темперамент обраного президента, який може змінювати свої рішення кілька разів на день.
«Тому не варто бути абсолютно впевненим, що саме ці люди будуть призначені. Завжди залишається місце для несподіванок», – каже дипломат.
Водночас, якщо ці кандидати вже потрапили в «короткий список», то це свідчить про їхню вагомість і високі шанси на участь в адміністрації.
«Можливо, вони не обіймуть саме ті посади, про які йдеться зараз, але будуть залучені до роботи в близькому колі команди президента. Тож їхня поява на політичній арені є майже неминучою», – додав Огризко.
Щодо кожного. Радник з національної безпеки. Наш співрозмовник каже, що будь-яка заміна Саллівана для України вже позитивна.
«Це моя особиста думка, адже про Вальца пишуть різне, але важливо те, що він має сформовані політичні погляди. І це вже великий крок вперед порівняно з людьми, які позиції не мали взагалі. Це була одна з проблем цієї адміністрації демократів — брак чітких поглядів у ключових фігур, і Салліван яскраво демонстрував цю тенденцію. Він фактично тримав за руки Байдена і малювала йому «червоні лінії», причому не у дві смуги, а у три і більше, щоб взагалі не можна було до цих ліній підступитися», – розповідає ексглава МЗС.
Салліван більше займався стримуванням, ніж ініціативою, і цей підхід був побудований на страху зробити крок, який може призвести до ескалації.
«Днями я читав лекцію в одному з київських вишів і навів там цікаве гасло: «Якщо боїшся — не роби. Якщо робиш — не бійся». Відчуття, що Саллівану бракувало цього принципу в роботі, і його обережність лише підсилювала страх у команді. Натомість Вальц виглядає більш рішучим. Його репутація людини, яка не шукає компромісів з країнами «осі зла», може свідчити про готовність займати жорсткішу позицію в питаннях міжнародної безпеки. Це, безумовно, позитивний сигнал, особливо порівняно з попереднім підходом демократів, які часто намагалися уникати конфронтацій через компроміси. Тож з Вальцом ситуація може змінитися на краще», – вважає Володимир Огризко.
Щодо держсекретаря, то, нагадує експерт, раніше посаду держсекретаря частіше «обіцяли» Майку Помпео, який виглядав очевидним фаворитом з погляду українських інтересів. Але Трамп вирішив інакше. Але Марко Рубіо — цікавий вибір.
«Його сім'я втекла з Куби під час революції, що сформувало в ньому чітке антагоністичне ставлення до комунізму. Це важливий фактор, оскільки він відомий жорсткою позицією щодо Росії, Китаю, Ірану та Куби. З огляду на це, його підхід до ключових міжнародних питань може бути вигідним для України. Важливо, що Рубіо вже бував в Україні і розуміє масштаби російської загрози. Звісно, він залишатиметься американським чиновником, орієнтованим на захист інтересів США. Проте саме в цьому наш виклик — показати йому, що підтримка України збігається зі стратегічними інтересами Сполучених Штатів. Якщо нам це вдасться, то його дії можуть принести користь обом країнам, що і є нашим основним завданням у відносинах з будь-яким американським посадовцем», – підкреслив дипломат.
Про призначення Гаґсета на посаду глави Пентагону: «Також цікаве рішення. Він має військовий досвід і добре розуміє, як функціонує армія. Це важливо, адже новий міністр не потребуватиме часу на адаптацію та швидко зможе взятися за справу. Після служби в Національній гвардії Гаґсет працював у журналістиці, що також дало йому не менш важливий досвід у комунікаціях. Це означає, що він буде впевнено взаємодіяти з пресою, зокрема у відповідях на критику, що є цінною якістю для міністра оборони, особливо в умовах жорсткої уваги американських медіа».
Ключовим завданням для Гаґсета з огляду на наші інтереси буде збереження форматів міжнародної співпраці, започаткованих за адміністрації демократів, зокрема формату «Рамштайн».
«Слід віддати належне чинному міністру Ллойду Остіну, який підтримував цей формат і сприяв посиленню підтримки наших оборонних ініціатив. Якщо Гаґсет продовжить цю політику, це забезпечить стабільність і подальший розвиток співпраці. Втім Остін не завжди демонстрував рішучість у прийнятті важливих рішень, – акцентує Володимир Огризко. – Часто замість чіткої позиції він віддавав перевагу ухильним поясненням, що відвертало увагу від головних проблем. Наприклад, коли розвідка повідомляла про присутність північнокорейських військових у Росії, він висловлював сумніви щодо цих даних. Гаґсет має шанс продемонструвати більш рішучий підхід».
Відносно спецслужбістів...
«Тут немає що коментувати, адже ситуація цілком зрозуміла. Це коло фахівців, які переходять з однієї служби в іншу, і такі ротації не є чимось незвичайним. Специфіка роботи спецслужб якраз і полягає саме в такому тасуванні кадрів, що свідчить про стабільність і функціональність цих структур, – наголосив дипломат.
Підсумовуючи, з обережним оптимізмом можна сказати, що в контексті наших інтересів – це будуть точно не найгірші призначення. Незалежно від їхніх поглядів, наше завдання — знайти точки дотику, де наші інтереси можуть збігатися. Якщо нам вдасться правильно вибудувати діалог і донести наші пропозиції, це може стати основою для успішної співпраці».
«Рубіо і Вальц є прихильниками силового стримування противників США. Вони точно не є проросійськими, але й не проукраїнські – теж»
«Я б не поспішав робити висновки щодо кадрових рішень Трампа. Рішення дуже еклектичні і неоднозначні. Вони є наслідком виборчої кампанії. Це і подяка конкретним людям за підтримку під час виборів, і відбір посадовців за принципом лояльності особисто Трампу. А як буде далі, покаже практика», – вважає голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
За словами політолога, ключове і останнє слово в багатьох питаннях, зокрема щодо України і завершення війни між Росією і Україною, буде за Трампом.
«Я б не робив висновків, як будуть діяти Рубіо чи Вальц по їх минулих голосуваннях чи заявах. Їхня позиція останнім часом коливалась разом з Трампом. Важливо інше – майбутні держсекретар і помічник з нацбезпеки є прихильниками силового стримування противників США, і точно не є проросійськими (але і не проукраїнськими). Це явно не найбільш проблемні призначення (а можливо і найбільш виважені) в новій адміністрації Трампа. От кандидатура майбутнього міністра оборони – дивує», – каже експерт.
Більшість нинішніх призначенців ще мають пройти «обкатку» в процесі ухвалення їх кандидатур Сенатом, а головне пройти перевіркою практикою і здатністю «уживатись» з Трампом.
«Трамп ще не раз буде оновлювати свою адміністрацію. Для мене найбільш цікавою є подальша доля Маска. Чи буде він працювати в уряді, або намагатиметься впливати на уряд як наближений до Трампа радник? І взагалі – як будуть уживатись між собою дві гіперамбітні і самолюбиві людини з суперего – Маск і Трамп. На мій погляд, два такі ведмеді на одному гектарі довго співіснувати не зможуть», – підкреслив Володимир Фесенко.
«Не варто орієнтуватися на те, хто і що казав раніше, а намагатися максимально наближувати наше бачення до їхнього»
Політолог-американіст Владислав Фарапонов стверджує, що ключовий критерій, за яким Дональд Трамп наразі підбирав членів команди, – це лояльність до нього, готовність до того, що він сам буде приймати рішення.
«Він обирав цих людей не для того, щоб вести з ними довгі дискусії. Очевидно, вже є певне спільне бачення зовнішньої політики і від нього будуть відштовхуватися. Хоча не виключено, що президент і прислуховуватиметься до думки членів адміністрації. Та нагадаю, що під час першої каденції він звільнив більшу частину своєї команди, тож не факт, що й новий склад за цієї каденції не буде змінюватися в ході роботи», – звертає увагу експерт.
Щодо озвученої раніше Рубіо, Валцом та Гаґсетом позиції проти підтримки України: «Пам’ятаймо, що коли вони її займали, республіканці були в опозиції і мали критикувати все, що робила адміністрація Байдена. Їм треба було відрізнятися. І це впливало на їхню публічну позицію. Не варто орієнтуватися абсолютно на те, що вони казали раніше. Та й рівень ознайомлення з такими темами, як підтримка України у війні, конгресмена та держсекретаря дуже різний».
У будь-якому разі, треба з ними комунікувати, доносити наше бачення завершення війни.
«Показати план і готовність закінчувати війну. Найбільш небезпечний наратив – що Україна нібито не хоче закінчувати війну і вона триватиме незрозуміло наскільки довго. Я знаю, що були вже контакти з потенційними членами адміністрації майбутнього президента (ще до виборів – з боку і демократів, і республіканців), і зараз ці контакти треба ще краще налагоджувати і максимально наближувати наше бачення до їхнього. Як саме – це вже мистецтво перемовин, але до кожного республіканця є свій ключ. Звісно, не за раз, але переконувати, переконувати…» – переконує політолог.
«Найгірших варіантів вдалось уникнути, а працювати можна і треба з кожним»
На відміну від свого першого терміну в 2016 році Дональд Трамп заходить у Білий Дім підготовленим та із командою, яка повинна втілити його бачення державної політики США, коментує Максим Костецький, голова ГО «Центр формування політики».
«У першу чергу важливо вказати, що обрані кандидатури – це лояльні до нового президента люди, які будуть втілювати саме його бачення у кожній сфері. Трамп уже обпікся під час першого строку із командою, яка, на його думку, «утримувала» його від швидких рішень і тепер у Кабінет номінує виключно людей, які є цілком і повністю відданими саме йому особисто», – каже політичний експерт.
Тому, попри те, чи хтось із кандидатів більш проукраїнський, чи менш проукраїнський, важливою буде позиція саме Трампа, який і визначитиме їхній вектор роботи на посаді.
«Понад те, окремі прізвища – справді професіонали у своїй справі та відзначились більшою рішучістю в ухваленні потрібних рішень, що може зіграти Україні на користь в момент, коли знову стоятиме питання про так звану «ескалацію». Чітким маркером є те, що більшість номінованих посадовців підтримували Україну на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, однак перейшли до «примирювальної» риторики у 2024 в унісон з комунікацією лідера», – звертає увагу Костецький.
Тому, якщо підсумовувати, найгірших варіантів номінацій вдалось уникнути, працювати можна і треба з кожним новим посадовцем.
«Але розуміти потрібно, що класичне формування політик у випадку з Трампом навряд чи спрацює і багато залежатиме саме від персонального сприйняття нового президента та його бачення щодо України», – зазначив він.
«Трамп не командний гравець, а прима-балерина, останнє рішення – за ним»
На думку Максима Несвітайлова, політолога-міжнародника, адміністрація і уряд Дональда Трампа формуватимуться за принципом абсолютної лояльності до президента і суб’єктності не матимуть: «Працюй – і не перетягуй на себе ковдру. Ці люди (Рубіо, Гаґсет, Вальц) більшою мірою просто мімікрували під передвиборчу позицію Трампа і робили відповідні заяви. Але, наприклад, очільник Пентагону… Не сказав би, що його позиція аж така антиукраїнська, швидше вона просто вкладалася в передвиборчу канву республіканців, контроверсійних заяв за ним я не помічав. Позиція неприємна – він же трампіст, але бачимо, що й Ллойд Остін суб’єктності як такої не має, просто виконує завдання президента. Людина на цій посаді – просто виконавець волі».
А от радник з нацбезпеки Джейк Салліван дійсно мав вплив на Джо Байдена.
«Але, чесно кажучи, нам буде важко уявити радника з нацбезпеки гіршого для України, ніж Салліван. Новенькому треба буде дуже постаратись. І він теж не прямо антиукраїнський – швидше має антиіранські, антикитайські погляди, і як конгресмен займався саме питанням протидії КНР. Це його основна позиція. Щодо України говорив, що нам не місце в НАТО, бо не можемо нічого дати для колективної безпеки. Але членства нам і чинна адміністрація не обіцяла», – акцентує політолог.
Можливо, ця трійка частково намагатиметься впливати на президента, але хто реально матиме вплив і суб’єктність в цій адміністрації – це Ілон Маск.
«Класична історія: людина без реальних повноважень вже впливає на все. Під нього Дональд Трамп створює Департамент ефективності уряду. Ця новостворена структура, яка буде стояти над урядом», – каже Несвітайлов.
Нагадаємо, що у Штатах немає посади прем’єр-міністра, виконавчою владою керують президенти.
«І він по суті створює посаду прем’єра для Ілона Маска, ця надурядова організація буде керувати урядом, певною мірою. Швидше за все, Маск туди наставить своїх друзів бізнесменів і, як кажуть, технократів. У нас це називається «смотрящий», – вказує експерт. – Маск розуміє, що Трамп без нього, об’єктивно, не виграв би ці вибори, тож винен йому. Та й взагалі Трамп поважає Маска, дослухається до нього. Тому саме Маск, а не Джей Ді Венс буде другою людиною в державі, буде єдиним, чиє слово матиме вагу».
У той же час, каже Максим Несвітайлов, Трамп не командний гравець, а прима-балерина: «Останнє рішення – за ним, тому важлива пряма з ним комунікація».
Мирослав Ліскович, Тетяна Негода. Київ
