Анна Фотига, ексміністерка закордонних справ Польщі
Військова поразка Росії - єдиний шлях до миру в Україні
26.11.2024 11:50
Анна Фотига, ексміністерка закордонних справ Польщі
Військова поразка Росії - єдиний шлях до миру в Україні
26.11.2024 11:50

Між 2006 та 2008 роками Польща проходила крізь значні внутрішні зміни й визначала свою позицію з багатьох глобальних питань. Протягом цього насиченого періоду міністеркою закордонних справ Польщі, а згодом главою канцелярії президента була Анна Фотига. У 2014-му її було обрано до Європейського парламенту, де вона протягом десяти років продовжувала опікуватися міжнародними відносинами, у тому числі в якості члена комітету із закордонних справ.

У бліц-інтерв'ю Укрінформу Анна Фотига поділилася своїм баченням стосовно нинішньої підтримки Заходом України, неприпустимості зміни українських кордонів, а також що може примусити Росію припинити війну.  

ЗАМОРОЖЕННЯ КОНФЛІКТУ ЛИШЕ ЗАШКОДИТЬ УКРАЇНІ

- На тлі останніх ефективних ударів ЗСУ по військових об’єктах на території Росії, як ви оцінюєте надання адміністрацією Джо Байдена дозволу на використання американської зброї для таких ударів?

- Як на мене, це логічне й потрібне рішення, хоча й трохи запізніле. Утім, все ж краще зробити щось пізно, аніж ніколи.

- Якщо розглянути західну підтримку України у цілому, чи достатньо її?

- Ні, недостатньо, але слід памʼятати, що чинні зусилля – більші, ніж будь-коли. Колективному Заходу довелося докорінно змінити своє бачення, яке побутувало після Холодної війни. Раніше ми були надто наївними стосовно Росії.

- Недостатній обсяг допомоги партнерів частково повʼязаний із так званою “втомою від війни”. Як можна завадити її поширенню?

Росія не повинна отримати вигоду від своїх злочинних дій

- Як на мене, енергія, яку випромінюють українці, все ж дасться взнаки. Розумію, що українці й самі втомлені, але перемовини, які призведуть до замороженого конфлікту, не допоможуть ні Україні, ні регіону, ні світу. Росія не повинна отримати вигоду від своїх злочинних дій.

РОСІЇ НЕ ВДАЄТЬСЯ ВИГРАТИ ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ

- Як ви оцінюєте можливість того, що союзники й партнери можуть все ж спонукати Україну до поспішних перемовин із Росією?

Тепер ми знаємо справжню мету російських еліт й масштаб підтримки політики Путіна

- Мене завжди це бентежило, утім, я одночасно зберігаю оптимізм. Думаю, що бажання змінити ситуацію й не дозволити Україні втратити територіальну цілісність все ж візьме гору.

- Чи дійсно Захід програє інформаційну війну Росії?

- Ні, цього не відбувається, адже за минуле десятиріччя трапилося багато змін. Тоді на нас дійсно дуже тиснула Росія, намагаючись зобразити себе позитивним, сучасним партнером. Тепер же ми знаємо справжню мету російських еліт й масштаб підтримки політики Путіна.

- Ви обіймали посаду глави канцелярії президента Польщі, коли Росія вдерлася до Грузії у 2008-му році. Оглядаючись назад, що варто було зробити інакше?

- Передусім нам було необхідне дуже чітке розуміння агресора й жертви. Колективний Захід вбачав як Росію, так і Грузію порушниками, що було неправильним. Ця первинна помилка заохотила Росію й зміцнила її агресивну позицію.

ЗМІНА КОРДОНІВ СИЛОЮ НЕПРИПУСТИМА

- Деякі союзники просувають ідею відмови України від частини території або суверенітету в обмін на замороження конфлікту. Яка ваша позиція з цього приводу?

- Це неприйнятно. Польща була жертвою агресії, тож ми ніколи не погодимося на таке. Дуже важливо зберегти міжнародний принцип територіальної цілісності держав й у жодному разі не дозволяти змінювати кордони силою.

- Війну в Україні можна припинити негайно, якщо цього захоче Владімір Путін. Як примусити його ухвалити таке рішення?

- Лише силою, зміцненою санкціями. Самі по собі санкції не матимуть ефекту, оскільки Путін здатний знаходити союзників й отримувати підтримку від держав, які не входять до колективного Заходу. З огляду на це, примусити Росію може лише військова перемога, причому незалежно від того, чи керуватиме там Путін чи хто-небудь інший. Це війна не лише Путіна.

- Перший пункт українського Плану перемоги – це запрошення України до НАТО. Чи варто прискорити набуття Україною членства в Альянсі, адже запрошення й вступ – це не одне й те ж?

- Так, я завжди це підтримувала. Дійсно, це трохи різне, але будь-який рух у цьому напрямі – важливий, адже він спонукатиме до змін.

Максим Наливайко, Оттава

Фото: EP, Facebbok/Anna.Fotyga

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-