Несподівана невдача Росії у Сирії створює головний біль для Путіна - NYT
Протягом десятиліть Росія намагалася відновити свій вплив на Близькому Сході. Але після стрімкого краху режиму Асада у Сирії Кремль намагається врятувати все, що можна. Про це пише The New York Times.
Путін спробував представити події у Сирії як успіх росії, яка надала вирішальну військову підтримку Асаду під час тривалої та жорстокої громадянської війни в країні та отримала натомість дві важливі військові бази. “Ми прийшли в Сирію 10 років тому, щоб запобігти створенню там терористичного анклаву”, – сказав він на марафонській пресконференції в четвер. “За великим рахунком, ми досягли цієї мети”.
На думку військових експертів, політичних аналітиків та представника уряду США, реальний стан справ у росії сильно відрізняється від райдужних оцінок путіна. Один із російських військових аналітиків, який виступав на умовах анонімності, назвав нинішні маневри Москви «дипломатичними танцями», які не відповідають дійсності.
Після того, як у 2015 році путін прийняв рішення про військове втручання в Сирію, росіяни побудували військово-повітряну базу в Хмеймімі, неподалік північного міста Латакія, і розширили військово-морську заправну станцію радянських часів у середземноморському порту Тартус, перетворивши її на порт Тартус.
На думку експертів, така присутність має три основні цілі.
По-перше, оскільки росія опинилася в міжнародній ізоляції після приєднання Криму в 2014 році, її військова присутність у Сирії підштовхнула США, Ізраїль та Туреччину, а також увесь регіон до дипломатичної взаємодії з Москвою. Його військово-морська присутність у Тартусі, включно із трьома великими військовими кораблями та підводним човном, змусила військових планувальників НАТО звернути на це увагу.
По-друге, вона показала авторитарним лідерам у всьому світі, що росія може підтримувати їхні режими за допомогою сили. Її килимові бомбардування позицій опозиції у Сирії допомогли зберегти владу Асада.
Сирія, географічний центр регіону, стала життєво важливим логістичним вузлом, портом на Середземному морі та авіабазою для перекидання зброї та боєприпасів російським військам в Африці та інших регіонах Близького Сходу.
Тепер усі ці цілі під загрозою. Вашингтон переживає зміну президента, тому його політика щодо Сирії перебуває в стані вагань, хоча обраний президент Трамп досить ясно дав зрозуміти свою зневагу до взаємодії під час свого першого терміну, назвавши країну кров’ю і піском.
Туреччина хоче витіснити росію з позиції домінуючого іноземного союзника Дамаска.
Ізраїль, який раніше обмежував свої атаки в Сирії, щоб уникнути конфлікту з російськими військами, безкарно бомбардує військові об’єкти і окупує нові території на Голанських висотах, які він захопив у Сирії в 1967 році.
Швидкість, з якою Кремль зрештою відмовився від підтримки Асада, безперечно, підмочила його репутацію надійного захисника авторитарних режимів.
Що стосується логістичного центру, то поки неясно, чи є реальна заміна Сирії. За словами американського чиновника, росіяни, вірогідно, розглядають можливість розширення чи диверсифікації своєї присутності у таких країнах, як Лівія, Судан та Ємен. Але всі ці країни мають свої недоліки, включно із громадянськими війнами і партнерами, які прагнуть отримати велику ціну. Розширення присутності рф у цих країнах може статися, але не швидко, сказав чиновник.
Найбільш значну присутність росія має у Лівії, де, за оцінками, знаходиться 1200 російських найманців. Але географічна віддаленість є перешкодою: перекидання важких військових вантажів до Лівії з рф без дозаправки є серйозною проблемою. “Якщо вони втратять Сирію, їм буде дуже складно перенаправити логістику через Лівію”, – говорить Гліб Ірисов, колишній офіцер ВПС та військовий аналітик.
Російська дипломатія вже перейшла на роботу з новими правителями Сирії. Пропаганда за лічені години після втечі Асада до Москви перейшла від назви «терористів» до «озброєної опозиції» Хаят Тахрір аш-Шам. Ханна Нотте, експерт з російської зовнішньої політики з берлінського Центру досліджень проблем нерозповсюдження, каже: «У цьому прагматичному кроці, спрямованому на забезпечення певного впливу в Сирії, особливо на бази, ярлик терориста було повністю знято».
За словами путіна, росія намагалася налагодити взаємодію з новими правителями Дамаска, додавши, що бази можуть бути використані для надання гуманітарної допомоги. росія вже ухвалювала подібні волюнтаристські політичні рішення, вітаючи делегації талібів в Афганістані, яких вона колись називала терористами.
На перший погляд може здатися, що сирійський опозиційний рух, який пережив криваві килимові бомбардування своїх опорних пунктів російськими ВПС, прагнутиме вигнати її. Але росія не позбавлена важелів впливу. Вона може запропонувати різні стимули від фінансових виплат до військової техніки та нафти, хоча її ресурси виснажені конфліктом з Україною.
Вона також може запропонувати легітимність, визнавши новий сирійський уряд. Західні країни відносять HTS, що веде свій родовід від «Ісламської держави» та «Аль-Каїди», до терористичних організацій. ООН зробила те саме, але росія, яка має місце в Раді Безпеки, може допомогти домогтися скасування цього визначення.
За словами аналітиків, росія почала виводити частину своїх військ і техніки з Сирії. Однак передові системи, такі як зенітно-ракетні комплекси С-400, які використовуються для захисту військових об’єктів, схоже, ще залишаються на місці.
За словами аналітиків, на даний момент у перекиданні беруть участь в основному підрозділи військової поліції та сотні військовослужбовців, розміщених на невеликих аванпостах по всій Сирії. За даними опитувань, близько 7465 військовослужбовців, дислокованих у Сирії, проголосували на президентських виборах в рф у березні минулого року.
За словами аналітиків, путін спочатку розглядав введення військ у Сирію в 2015 році як засіб підтвердити роль росії як світової держави. Потім Кремль почав продавати зброю деяким арабським столицям, таким як Багдад і Каїр. Але після початку війни росії та України в 2022 році не було оголошено жодної великої угоди, кажуть експерти. Зараз у росії мало надлишків військових ресурсів, які можна продати чи розмістити за кордоном.
«Україна все змінила, – каже військовий аналітик-ветеран, – «Вони вклали всі свої ресурси в Україну, і вони не мають інших ресурсів, щоб грати в ці ігри на Близькому Сході та в Африці».
Ніл Макфаркуар, журналіст (The New York Times)
реклама