Як Маск готує кляп для американського голосу Свободи

«Європа тепер вільна (не рахуючи задушливої бюрократії). Їх більше ніхто не слухає. Це просто ліві радикальні божевільні, які розмовляють самі з собою, спалюючи 1 мільярд доларів на рік грошей американських платників податків»,  – написав Маск у власній соцмережі.

Колишній депутат, а нині відомий блогер Віталій Чепинога відреагував на «ідеєю» Маска закрити Голос Америки та радіо Свобода таким ось постом-жартом, щоправда, сумним: «Ніколи не знаєш, як і куди поверне історія… 2027-й. Зухвалі американські дисиденти вночі слухають на ультракоротких хвилях радіо «Промінь», аби дізнатися правду про те, що коїться в Америці і в світі…». 

Цей допис використовує принцип дзеркала, тобто віддзеркалюючи минуле і сьогодення в іншому світі і разом з тим є іронічною спробою вказати на проблеми, які йдуть за закриттям ЗМІ. Серед таких викликів створення однополярного світу, цензура, втрата комунікативних каналів, нерозуміння медійних впливів і нагадування історії, яку відіграли ці радіостанції у розвалі радянської системи, тоталітаризму та пропаганди. 

Маск пише про малу аудиторію і непотрібність цих медіаплатформ. Якщо взяти суто раціональну, комерційну систему координат, то й справді, – ці дві медіакомпанії, які фінансуються американським бюджетом, не входять до переліку топ-10 радіостанцій чи телекомпаній України. Скажімо, у рейтингу музичного агрегатора bestradio.fm радіо Свобода на 17 місці серед уподобань слухачів. А останні заміри і взагалі не включають радіо Свободу до переліку радіостанцій (один із них, до речі, фінансований американським коштом, USAID, який наразі закритий – ред.)

У ГОНИТВІ ЗА РЕЙТИНГАМИ

Маск пише про те, що радіо Свободу ніхто не слухає. Втім, це медіа і не особливо могли чути у 50-70 роки. Як зізнаються тодішні співробітники, вони навіть не знали, чи має хтось із радянської сторони можливість їх чути. Але мовлення велось.  Попри відсутність показників.

Розуміння того, що для медіа важливі не тільки рейтинги, а й вплив та репутація, є основним аспектом сучасної медіаекосистеми. Навряд чи це варто пояснювати Маску, але передусім треба нагадувати нам самим.

І це доводить світ, де працюють впливові, але не такі вже й «слухають всі» компанії. «The New Yorker» – аналітичний журнал, що славиться своїми глибокими репортажами, внутрішніми розслідуваннями, культурними та політичними есе. Його рейтинги можуть відставати від великих новинних агенцій, але він є важливим джерелом для інтелектуальних дискусій. Його аналітика і розслідування цитуються урядовими організаціями, лідерами думок та іншими медіа.

«The Economist» – історично відомий економічний та політичний журнал. Має репутацію надзвичайно компетентного джерела новин. Він пропонує обґрунтовані та збалансовані матеріали щодо глобальних подій. Це видання безсумнівно впливає на політичні, економічні та інтелектуальні кола читачів, надаючи інформацію, яка згодом і визначає політичні стратегії.

Ці медіа, хоча й не завжди очолюють рейтинги, але мають величезний вплив завдяки своїй репутації та здатності привертати до себе увагу через високоякісні матеріали. Їхній контент часто цитують та на нього орієнтуються на рівні найбільших державних і приватних організацій

Якщо вже говорити про виклики, то, повертаючись до обидвох компаній, – вони залишаються так само цитованими, актуальними і гнучко пристосовуються до обставин. На сьогодні «Радіо Свобода» – це не стільки радіо, це новітній медійний ресурс, що зосереджений більше на відеопродукції, розслідуваннях, дискусійних майданчиках, які публікуються на сайті і не обмежується лише радіо – тим паче, що на українському радіополі частот для цієї компанії так досі і немає.  А був час, коли радіо мовило на радіо… Втім, сьогодні це вже для них не актуально.

Простіше, звісно, рахувати відвідуваність сайтів, і тут статистика показова і якісна. Радіо Свобода (radiosvoboda.org). За даними аналітики за попередні періоди (зокрема, на початку 2020-2021 років) сайт регулярно відвідувався з України приблизно 2–3 мільйонами унікальних користувачів щомісяця. Цей показник свідчить про високий інтерес аудиторії до незалежного аналізу та новин, які публікує «Радіо Свобода». А тепер про «Голос Америки» (golosameriki.com). Аудиторія українського ресурсу «Голос Америки» дещо менша – орієнтовно від 500 тисяч до 1 мільйона унікальних користувачів щомісячно. Незважаючи на менші показники, сайт стабільно залучає тих, хто шукає альтернативні джерела інформації.

Якщо Америка пропозицію Маска підтримає аби «зекономити» кошти – а в історії обох медіакомпаній були періоди закриття регіональних бюро «за ненадобностью» – то світ не впаде, звісно, не загине. Можливо, ці «зекономлені» кошти підуть на боротьбу з ефектом від податкових мит, наприклад. Або на фінансування допомоги з безробіття тисяч співробітників. 

А ЩО НАТОМІСТЬ? РОСІЯ ПЛЕЩЕ ВІД ЗАХВАТУ

Насправді ж формування медійного поля – це маловидимий простір, в якому працюють зовсім інші KPI. Без цього важливого елемента медійної присутності у багатьох (і в Україні, зокрема) країнах спорожнілі місця заповняться іншими об’єктами.

І дай боже, аби ці «інші» не були ідеологічно ворожими. Напевно, пояснювати, наскільки для Росії чи Китаю важливою є така «пробоїна» в нашому інфополі, немає потреби? 

На сьогодні  існує  спеціальний термін «когнітивні війни», і радіо Свобода та Голос Америки в них – донедавна були чи не лідерами за ефективністю.

Не варто забувати ефект від Newsone чи 112, радіо Вєсті – проросійських медіа, які мали відносно невисокі рейтинги, зате формували чіткі російські наративи напередодні війни і її повномасштабної фази. Скільки вирощених на цих платформах мізків із «братніми» та «невсетакоднозначними» ілюзіями і досі не можуть позбутись цього шлаку навіть під ракетними ударами. І яких зусиль коштувало прибрати їх з українського медіаполя…

Наскільки важливими є медіа, зокрема з американським фінансуванням як альтернативою пропаганді, бачимо і на російському прикладі. Міністерство юстиції Росії минулого року додало корпорацію «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» до переліку іноземних та міжнародних неурядових організацій, діяльність яких визнана небажаною на території РФ. 

Далі – більше. Маску навіть не треба закривати мовлення. Адже на осінь американська компанія Apple повідомила про видалення з російського AppStore додатка «Свобода» з контентом російської служби та її проєктів «Сибирь.Реалии» та «Север.Реалии».

На журналістів цього видання здійснюється тиск. І ще й який. Влітку було засуджено до 6,5 року ув’язнення журналістку Радіо Свобода Алсу Курмашеву за поширення «фейків» про російську армію.

Простір зачищено? Тепер точно пропагандисти російського розливу можуть спати спокійним медузячим сном і дякувати Маску за ідею, яку вони вже давно намагаються реалізувати.

РАДІО СВОБОДА У БОРОТЬБІ ІЗ НЕСВОБОДОЮ: УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОС

Українська історія могла б теж бути цілком іншою, якби не так звані «ворожі голоси». Саме тому радіо Свобода та Голос Америки  ставали інтересом особливого зацікавлення з боку радянської контрпропаганди та спецслужб. Адже ці голоси розповідали те, що влада воліла не показувати. 

Заглушування передач радіо Свобода тривало від дня першого ефіру в 1953 році аж до відмови Радянського Союзу від такої практики наприкінці 80-х. Існувала ціла мережа «глушилок» – від мережі їх на кордонах до передавачів неподалік Києва (у Броварах на місці цього ретранслятора тепер будинки), які глушили «ворожі голоси».

«Як пише у своїй праці «Радіоцензура» колишній міністр звʼязку Литви Рімантас Плейкіс, до середини XX століття Радянський Союз озброївся потужною системою радіозахисту: майже дві тисячі передавачів працювали на придушення «ворожого» сигналу з-за кордону», – пишуть колеги із радіо Свобода.

У довідці КДБ для керівництва ЦК КПУ в листопаді 1957 року на той момент на територію України пробивалися 96 «ворожих» радіостанцій. «Найбільше проникає ворожа радіопропаганда в західні і південні області республіки. Як правило, в сільській місцевості і більшості міст республіки ворожі радіостанції можна слухати без будь-яких перешкод на 20-40 хвилях».

Втім, існувала негласна конкуренція і серед «ворожих голосів» свободівського розливу. Українському бюро «протистояло» російське бюро – яке частіше можна було зловити на радянських приймачах, де працювало більше співробітників і яке орієнтувалось на російськомовну авдиторію всього Союзу, вирощуючи «опозиціонерів» з проросійським світоглядом – російськими піснями спротиву, російськими текстами і іменами.

Українське бюро мовило виключно українською мовою і про реалії саме українського життя. Саме на хвилях радіо Свобода можна було почути про діяльність УГС – культової Української гельсінської спілки. На хвилях Свободи розповідали про спецоперацію «Блок» із зачистки українських дисидентів та масових арештів. Тут йшлось про справу Стуса і зачитували його вірші, таємно передані за кордон у спеціальних мікросховищах. Розповідали про боротьбу УПА, про екологічні катастрофи та українську історію.

ЯКОЮ Б БУЛА УКРАЇНА БЕЗ СВОБОДИ?

І хоча історія не має умовного способу, можемо собі уявити, як впливають медіа на наше життя. Спробуйте-но викреслити їх з нашої історії.

Якби «Радіо Свобода» не було в ефірі радянської України, українці так і не почули б голосів українських дисидентів і правозахисників, які відкрито критикували радянський режим і висвітлювали порушення прав людини. Повідомлень, які розкривали реальну ситуацію в країні, протиставляючи офіційну пропаганду фейковим або спотвореним новинам. Ідей свободи, демократії та національної ідентичності, що надихали громадян на пошуки альтернативного суспільного ладу та сприяли формуванню незалежної свідомості.

Без цього впливу, суспільне невдоволення могло б залишатися менш організованим, а процеси, що зрештою призвели до зрушень у політичній системі та розпаду радянського ладу, могли б відбутися повільніше або зовсім іншим шляхом.

Трансляції українською мовою, що підкреслювали національну ідентичність та культурну спадщину, сприяли формуванню відчуття національної єдності. Без них українці могли б ще довше сприймати свою ідентичність через призму радянської ідеології, що стримувало б розвиток національних і незалежних ініціатив.

Зрештою і Чорнобильська катастрофа могла б бути замовчана, якби не радіо Свобода. У 1986 році офіційні радянські ЗМІ подавали спотворену картину аварії на Чорнобильській АЕС, мінімізуючи масштаби катастрофи і її наслідків для населення. Трансляції «Радіо Свобода» містили свідчення очевидців, аналізи експертів та інформацію, яка поступово прокладала правдиву картину подій.

ЩО ДАЛІ?

Поки що ситуацію обидві компанії не коментують. Адже пост Маска не є офіційним рішенням – тож «махати руками» поки немає сенсу.

Втім, заява Маска про наміри закриття медіакомпаній викликає обурення, подив і розчарування з кількох причин.

По-перше, це сигнал для багатьох, що незалежна журналістика, яка перебуває під постійним тиском, може втратити один із своїх ключових ресурсів – фінансову підтримку з Америки. Для України, яка страждає від  російської агресії, такі фінансові канали мають не лише інформаційне, а й життєво важливе безпекове значення: незалежні медіа є фронтом проти дезінформації, захисником правди та свідком подій, які впливають на безпеку країни.

По-друге, можлива реалізація забаганок Маска не залишає осторонь і агресивну Росію, яка радісно потирає руки, вбачаючи в цьому підтвердження своїх поглядів на «небажаність» незалежних голосів. Для російських пропагандистів це ще один аргумент для посилення агресивної риторики і заходів із закриття незалежних медіа (а чи лишились вони в Росії?), що протистоять їхньому інформаційному впливу.

Кожен закритий канал означає не тільки втрату альтернативного інформаційного простору, а й реальну загрозу для демократії та суспільної свідомості, яка в умовах гібридної війни особливо важлива.

У цьому контексті важливо ще раз підкреслити: високі рейтинги – це не завжди гарантія якості й впливу. Незалежні аналітичні медіа, яким допомагає американське фінансування, відіграють ключову роль у формуванні свідомості та протистоянні дезінформації. Їхня репутація і довіра до них значно важливіші за статистичні показники.

Залишається надія, що ця заява – лише один із тих постів Маска, які варто прочитати й відкласти, адже істинна сила незалежної журналістики полягає в здатності протистояти тим, хто намагається заглушити голос правди. Надалі підтримка незалежних медіа продовжуватиме відігравати вирішальну роль у захисті демократії та свободи слова, як для України, так і для всього світу.

Ярина Скуратівська, Київ

Фото з відкритих джерел

Довідка Укрінформу 

Радіо Свобода – це служба Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РВЄ/РС), яка є незалежною медіакорпорацією. Її фінансує Конгрес США через гранти, які надає через Американське агентство глобальних медіа (U.S. Agency for Global Media, USAGM).

Радіо Свобода керується законодавством США для надання точного, об’єктивного та професійного журналістського продукту для своєї аудиторії. Американським урядовцям, включно з керівництвом редакціями, заборонено втручатися в подачу інформації. Журналісти Радіо Свобода надають своїй аудиторії те, що їй часом буває недоступно з місцевих засобів інформації: новини без цензури, відповідальний обмін думками, відкрите обговорення проблем. 

На сьогодні Радіо свобода поширює інформацію на різних платформах (інтернет, радіо, телебачення, відео) для аудиторії в 20 країнах Східної та Південно-Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії та Близького Сходу 25 мовами. Українська редакція Радіо Свобода існує з 1954 року.

Голос Америки (VOA) – це аналог нашого іномовлення, мовлення на закордон. На сьогодні Голос Америки – найбільший міжнародний інформаційний мовник США і здійснює мовлення 45 мовами до людей, які не мають повного чи повноцінного доступу до вільної преси. 

З часів створення у 1942 році Голос Америки повністю фінансується американськими платниками податків та є частиною Глобального Медіа Агентства США. «Місія та редакційна незалежність Голосу Америки гарантовані законами, які захищають журналістів VOA від впливу, тиску або помсти урядовців чи політиків. У 1976 році президент Джеральд Р. Форд підписав закон про Голос Америки, де закладені основні редакційної політики: VOA служитиме надійним і авторитетним джерелом новин. VOA буде представляти всю Америку, а не окремий сегмент американського суспільства. VOA представлятиме політику Сполучених Штатів чітко і ефективно, а також представлятиме відповідальну дискусію та думки щодо цієї політики».