Місяць Трампа минув. 47 лишається. Витримаємо?
20 лютого. Здається, з 20 січня не місяць минув, а роки. Правда ж? Навіть у найчорніших передчуттях після перемоги Трампа – уявити собі те, що він буде чинити і верзти на посаді президента супердержави, було неможливо.
Від 5 листопада минулого року – до 20 січня світ закляк, наче кролик перед удавом. Здається, тільки й чути було «дамські» екзальтовані зойки: Ах, він такий непередбачуваний… Але щось не було чути очевидного: непередбачуваність дорівнює профнепридатності для посади президента 350-мільйонної ядерної держави. Це несумісні речі! Втім, спробуйте пояснити це самовдоволеному американському жлобу, який посадив на голову світові оце горе.
Коментувати та ще й заперечувати «цифри» і «висновки», які він верзе разом зі своїм «шлейфом», не маю жодного бажання. Аналітикам, що квокчуть, мовляв, під путінський вплив потрапив Трамп, не "свою гру веде" – можу відповісти лише одне: Та він просто нищить усе, до чого дотягуються його лапи і язик! А нам просто залишається лише спробувати не згинути у цій бурі. А на ранок, коли вона стихне – уже ні Трампа не буде з його Ді Венсом, ні Маска, ні решти…
І при цьому не можна не визнати: своїми безмежними невіглаством, нахабством, нарцисизмом і брехнею – Дональд Трамп парадоксально висвітлює абсолютну ПРАВОТУ України у цій битві. І це уже бачать у світі всі повносправні люди – вони ще є і їх чимало. Трампів погром розплющив їм очі і розв’язав язики. Європа й Америка згадали про Україну. Стікаюча кров’ю Україна, як і три роки тому, знову в фокусі уваги. Дякувати за це Трампові? Та ні, не дочекається, він верзе таке, що бажання – тупо плюнути у пику фарбованому рудому гамадрилу – переважає всю решту, здавалося б, логічних висновків і кроків. Утім, треба триматися…
Місяць Трампа минув. Якщо не трапиться світлого дива, 47 місяців цього трешу ще лишається. Витримаємо?
Сергій Тихий, заслужений журналіст України
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама