«Негативізація» України та Євросоюзу як основний напрям угорської пропаганди
Угорсько-українські відносини впродовж останніх місяців набули особливого негативного відтінку та стали ще більш напруженими через постійні провокаційні дії та заяви Віктора Орбана, який, схоже, довго не обирає слів, намагаючись відстоювати свої локальні інтереси, як і інтереси російського диктатора Путіна, з яким його поєднують давні «дружні» зв’язки.
Новими медійними опусами угорського прем’єр-міністра стали публічні заяви про те, що Україна не здатна перемогти Росію у війні, а подальша фінансова допомога Києву з боку Європейського Союзу є, на думку В.Орбана, «просто божевіллям». Саме так угорський прем’єр-міністр відреагував на лист президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, у якому зазначено, що Україні у 2026 році може знадобитися 70 млрд євро підтримки, а також наведено можливі механізми фінансування.
У своєму черговому коментарі Орбан традиційно розкритикував надання коштів Києву, використовуючи принизливі аналогії, порівнявши європейську фінансову допомогу Україні з «ящиком горілки для алкоголіка».
Насправді у таких заявах та діях керівництва Угорщини немає нічого неочікуваного, хіба що нові мовні конфігурації та рівень нахабності того, хто їх говорить. Адже країна під керівництвом Орбана вже давно стала на шлях антидемократичних змін та антиєвропейської політики. Згадаймо, як ще на початку своєї кар’єри В.Орбан офіційно оголосив, що в Угорщині будуть розбудовувати так звану неліберальну демократію на противагу демократії ліберальній у ЄС. Як наслідок такого вибору, в країні почалися утиски свободи слова та й загалом усіх принципів свободи, зміни системи судочинства. Фактично з такими тенденціями та підходами Угорщина поступово перетворюється не лише на «маленьку Росію», а й на троянського коня, що може розвалити ЄС.
Угорщина послідовно блокує санкції Європейського союзу проти РФ, натомість регулярно створює перешкоди на шляху України до ЄС. Угорська влада перетворила підтримку України у протистоянні російській агресії, як і вступ нашої країни в ЄС, на політичний шантаж, намагаючись здобути на цьому шляху якнайбільше фінансових преференцій для себе. Згадаймо нещодавню кампанію урядової антиукраїнської пропаганди угорського прем’єра В.Орбана, яку він розгорнув у межах так званих «національних консультацій». Угорський премʼєр-міністр фактично відкрито закликав своїх співгромадян голосувати проти вступу України до ЄС, що зрештою публічно зробив і сам під час голосування. У межах цих «консультацій» угорський уряд вдавався до інших провокаційних дій та заяв: запустив серію пропагандистських роликів, де залякував власних громадян «українською мафією», яка нібито займається торгівлею зброєю та наркотиками, а вступ України до ЄС неминуче призведе до того, що ця «мафія» безперешкодно прийде і до Угорщини.
Водночас Орбан послідовно переконує своїх виборців у тому, що всі проблеми в країні обумовлені тим, що ЄС, допомагаючи Україні, нібито забирає ці кошти в угорців. Тому Україна, з позицій Орбана, – ледь не головна загроза для Угорщини.
Тож Орбан перманентно просуває свою теорію про те, що нібито підтримка України Євросоюзом та санкції, накладені на РФ, збільшують ризик поширення війни. Насправді ж, усе з точністю до навпаки: саме боротьба українського народу проти російської агресії стримує апетити Путіна та не допускає поширенню війни далі простором ЄС. Але не варто забувати, що українці за це сплачують своїми життями, благополуччям та фактично ризикують втратою незалежності країни. Такою є платня за мир і спокій у європейських містах. Тож допомога Україні – це не благодійність, а інвестиція Європи у власну безпеку.
Водночас зрозуміло і те, що Орбан використовує війну РФ проти України як інструмент для підсилення позицій та аргументів голосувати за нього під час майбутніх власних виборів, запланованих на 2026 рок. Навесні наступного року на нього чекають непрості парламентські вибори, а вірогідність перемоги для його політсили цього разу викликає сумніви. Воно й не дивно, адже за 15 років владарювання Орбан фактично перетворив Угорщину на корупційну автократію, де постійна економічна криза стала незмінною супутницею. Тож логіку Орбана, принаймні передвиборчу, зрозуміти легко. Саме тому напередодні чергових парламентських виборів в Угорщині він активно експлуатує образ ворога, на роль якого обрав саме Україну. Водночас політика Будапешта давно спрямована на балансування між Москвою та Європою: блокуючи європейські наміри України, він свідомо підігрує російському лідеру, для якого позаєвропейський статус України – дуже бажаний сценарій.
А останнім часом проросійська коаліція з припинення підтримки Києва посилилася ще й лівим популістом Робертом Фіцо у Словаччині. Тому Орбан тепер має «однодумця», очевидно, що не без указівки і сприяння Кремля.
Як відомо, Угорщина має спільні кордони з Україною, але вже давно веде себе не «по-сусідськи»: влада країни на чолі з Орбаном налаштовує своїх громадян проти українців, веде відверту антиукраїнську пропаганду, блокує підтримку України за усіма напрямками, на які має вплив, зокрема і на фінансову допомогу чи просування подальшого поступу Україна–ЄС. Складається враження, що це така собі маленька Росія в ЄС – країна, що перебуває у складі Євросоюзу, але поводить себе як ще один регіон країни-терористки РФ. Фактично Угорщині дісталася роль російського лобіста в ЄС, тому дивуватися вже давно не доводиться.
Тож чи почули ми щось геть нове у нових висловлюваннях угорського лідера? Очевидно, що ні. Нічого нового – для того, щоб не звертали увагу на внутрішні проблеми, він вигадує зовнішнього ворога. Схоже, негативізація України та Євросоюзу стала основним напрямом роботи угорської пропаганди, що фактично повністю перебуває під контролем В.Орбана. Саме таким чином він сподівається виграти майбутні вибори. А ще – копіюванням російського режиму, як єдино можливим шансом ще протриматися при владі. Чи вдасться це йому зробити – побачимо навесні наступного року. А чи вдасться європейській демократії успішно протистояти «орбанократії», сподіваємося побачити раніше.
Тарас Попович, журналіст, правозахисник
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама