Зелена енергетика: верба дає електрострум

На фоні дефіциту вугілля на українських ТЕС, зростання тарифів на газ, електрику та тепло, відкриття Поліської ТЕС є важливим кроком для поступової енергетичної незалежності Житомирщини, а реалізація аналогічних проєктів в Україні дозволить із часом відмовитися від імпортованих енергоресурсів.

Вибір регіону для теплоелектростанції не випадковий, адже в області є чимало деревообробних підприємств, які постачають біомасу для переробки на ТЕС в Овручі.

Журналісти Укрінформу мали нагоду ознайомитися з роботою Поліської ТЕС під час престуру, який організувала група компаній «Укртепло».

ЗАМКНУТИЙ ЗЕЛЕНИЙ КЛАСТЕР

Поліська ТЕС працює у промзоні Овруча на території колишнього підприємства «Приладобудівник».

Заступник голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Юрій Шафаренко наголошує, що такі проєкти відкривають перед Україною перспективи поступово ставати енергонезалежною державою і експортувати свої енергетичні ресурси.

«Важливо те, що паливо тут вирощують самі на енергетичних плантаціях. В Україні є майже 4 млн га земель, які непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, але підходять саме для таких культур як енергетична верба. Якщо ці землі перевести в еквівалент на природний газ, то, залучивши їхній потенціал, ми можемо замістити близько 20 млрд метрів кубічних газу. Тобто в Україні є потенціал власного виробництва біомаси, що використовується як для теплової, так і електричної енергії. Такі показові об’єкти треба будувати у кожному регіоні, оскільки це розподілена генерація (електроенергії – авт.) й економічне зростання області, бо створюються нові робочі місця, дається можливість залишати кошти на місцях. Крім того, тут дуже важливий екологічний аспект, адже спалювання біомаси є нейтральним до викидів», – зазначив Шафаренко.

Поліську ТЕС потужністю 5,9 МВт побудувала група компаній «Укртепло», яка реалізувала понад 1000 проєктів у 14 областях України. У теплову електростанцію спрямували 10 млн євро приватних інвестицій.

«Цей проєкт унікальний тим, що тут ми хочемо показати повністю замкнутий зелений кластер – від вирощування верби, як ресурсу, палива для станції, до кінцевого виробництва електричної енергії, тобто від зерна до кіловата. До того ж, цей проєкт додає енергетичної децентралізації регіону, а з його запуском Овруч з’явився на енергетичній карті України.

Ми створили близько 50 робочих місць на станції й ще близько 200 – для людей, які її обслуговують, підвозять, обробляють сировину. До того ж, ТЕС дає податки в регіон, – каже засновник групи компаній «Укртепло» Іван Надєїн.

Те, що Україна сьогодні імпортує електроенергію, є ганебним явищем, бо наша країна може використати потенціал місцевої сировини і розвивати регіони, які цього прагнуть», – підкреслює Надєїн.

За його словами, Житомирщина – енергодефіцитний регіон, де немає атомних електростанцій. Відтак функціонування ТЕС в області збільшує її незалежність.

Як зауважила директор з розвитку Української асоціації відновлювальної енергетики Ольга Сухопара, сучасні біо-ТЕС поступово оновлюють застарілу енергетичну систему нашої держави та відповідають зобов’язанням України щодо зменшення викидів, адже переробляють не газ чи вугілля, а місцеву сировину.

ВІД ВИКИДІВ В АТМОСФЕРУ ЗАХИЩАЮТЬ 540 ФІЛЬТРІВ

Зовні ТЕС – це висока прямокутна будівля, а всередині – складний автоматизований механізм, який обслуговують лише четверо людей. Екскурсію станцією провів її начальник Олександр Євтушенко.

«Перед вами – бункер для сировини. Основною сировиною для нашої станції є тріска дерев’яних порід, відходів деревообробки. Тріска завозиться сюди автотранспортом. Перед вивантаженням проводять повний аналіз рівня її вологості та радіаційного фону. Тільки якщо показники позитивні, тріска вивантажується в бункер. Далі вона краном подається у накопичувач, а з нього – безпосередньо в котел. Бункер для сировини розрахований на 1200 кубометрів сировини з допустимою вологість до 30%», – розповідає Євтушенко.

Надєїн додає, що цей бункер унікальний, бо в Україні за масштабом йому немає аналогів.

Заходимо у приміщення ТЕЦ, де дуже тепло, і знайомимося з процесом хімічної очистки води. Начальник станції пояснює, що вода з артезіанських свердловин подається у ємність-накопичувач, потім, після процесу знезалізнення, йде на станцію хімводопідготовки, де очищується до параметрів, необхідних для роботи котла – тобто з неї видаляються всі солі, мікроелементи, вона доводиться до чистого стану.

Далі підіймаємося вгору металевими сходами, й на кожному майданчику стає відомо більше деталей про роботу теплоелектростанції.

«Пара з тиском 42 атмосфери температурою 420 градусів подається на первинну турбіну, звідти, вже відпрацьована, потрапляє на турбіну низького тиску. Турбіни приводять у рух генератор, який виробляє електроенергію. З цього боку – конденсаційна установка. На цій станції замкнутий цикл, тобто вся вода працює у закритій системі. Безпосередньо енергетична установка – це котел, у якому відбувається спалювання деревини, тобто тріски, і виробництво пари. Тут можна побачити процес горіння», – розповідає Олександр Євтушенко.

На одному з ярусів розташований деаератор, у якому відбувається підігрів води та вивільнення з неї кисню. Для роботи ТЕЦ потрібно 30 кубометрів води.

Поруч серце станції – операторська. Начальник зміни Геннадій Гавриленко розповідає, що на зміні тривалістю 12 годин залучені лише 4 людини (начальник зміни, слюсар, оператор паливоподачі, оператор котла). Станція працює автоматично, і працівники потрібні для того, аби контролювати всі процеси, що тут відбуваються, а їх видно на моніторах.

Підіймаємося вище – до накопичувача, в який похилим транспортером подається з бункера тріска, а звідти за допомогою штовхачів вона потрапляє у котел. Трохи далі нам показують рукавний фільтр, в якому проходить очистка димових газів.

«У ньому знаходиться 540 фільтрів, через які проходять димові гази перед тим як потрапити в атмосферу», – пояснює начальник ТЕС.

Вгорі вмонтовані холодоагент, який концентрує пару, та аспіраційні установки (відбирають з повітря пилові частинки – авт.).

На даху ТЕЦ можна побачити панораму Овруча і плантацію, де саме зараз збирають перший урожай енергетичної верби.

ТЕПЛА ВЕРБА

Надєїн пояснює, що окрім енергетичної верби станція використовує відходи деревообробки, яких є вдосталь у Житомирській області. Сировину сюди постачають з Овруцького району, Коростеня, Малина.

Нам показали плантацію енергетичної верби, яку вирощують на площі 12 га. Вона росте довгими рядами і на відміну від звичайної – висока і не розлога. На полі якраз поруч працюють два трактори. Один скошує дерева до 6 метрів у висоту, одразу їх переробляє у тріску і скидає сировину в причеп до іншого.

Після збору енергетичної верби у рядах залишаються її зруби.

Головний інженер Поліської ТЕС Ростислав Клоков наголошує: «В енергетичної верби більший тепловий ефект і вона може виробити більше електроенергії. Найголовніше, що вона є відновлювальною. Викиди при її згоранні відповідають нормам українського законодавства. Верба росте 2-3 роки, а потім щодва роки її збирають. Зараз ми працюємо якраз із першим її урожаєм».

Укрінформ раніше вже писав про міскантус, із вирощуванням якого на Житомирщині експериментують науковці Поліського національного університету. Рослина невибаглива, добре адаптувалася до тутешніх умов і може стати альтернативою для природного газу. Щоправда, вийти на промислові плантації й переробку міскантусу поки не вдається.

Натомість досвід Поліської ТЕС додає оптимізму і зміцнює впевненість у тому, що біоенергетика має шанси стати альтернативою тим енергоресурсам, які Україна купує. Держава мала би сприяти таким ініціативам, адже йдеться про її енергетичну безпеку.

Ірина Чириця, Житомир-Овруч
Фото Володимира Тарасова