Сільське і високотехнологічне: як господарюють аграрії 21 століття
Жоден аграрій, що мислить на перспективу, сьогодні не може працювати, як його діди і навіть батьки десятки років тому. Задача перед економікою – не тільки взяти із землі продукти харчування, а й потурбуватися при цьому про екологію.
Амбітна мета, поставлена Європою – стати кліматично нейтральним континентом до 2050 – вже тягне за собою певні політичні й бізнесові зобов’язання перед партнерами з ЄС. Тому виробники України ігнорувати тенденцію не можуть. Турбота про екологію з модного тренду перетворилася на вимогу часу, зелені проєкти стають економічно обґрунтованими, дешевшими і стають окремим бізнесом. Паралельно з’являються жорсткіші стандарти, вимоги до продукції: ідеальні автомобіль, зерно, курятина тепер повинні мати мінімальний вуглецевий і екологічний слід, при їх виготовленні повинно використовуватися мінімум брудних ресурсів. Бути екологічно відповідальним – означає подобатися й клієнтові, покупцеві. Такі речі впливають на споживацький вибір, свідомість споживачів росте і вони роблять вибір у бік чистих товарів, брендів. І бізнес до цього адаптується.
ЕФЕКТИВНО, «ЗЕЛЕНО» Й ЕКОНОМНО
Сьогодні українському виробникові час перейматися енергоефективністю і зеленими ресурсами, вкладати гроші в конкретні проєкти. Якщо це маленька фірма – замінити освітлення, придбати більш енергоефективне обладнання. А от промислові гіганти і холдинги мусять запроваджувати цілі політики скорочення споживання енергоресурсів, що, до слова, принесе їм зниження собівартості продукції й ріст конкурентоспроможності. В ідеалі – переходити на відновлювані джерела енергії.
ТРИ В ОДНОМУ. Українські компанії вже почали експлуатувати біогазові комплекси, за допомогою яких можна утилізувати різні органічні відходи та виробляти енергію замість того, щоб спалювати імпортований газ. Залишки та відходи сільськогосподарського виробництва через біогазові технології можна трансформувати в електричну і теплову енергію. Це допомагає скоротити викиди в атмосферу, це й крок до енергетичної безпеки, а на додачу через біогазові технології можна отримати якісні органічні добрива, які підуть на відновлення родючості ґрунтів.
Компанія МХП експлуатує два біогазових комплекси. Встановлена енергетична потужність першого комплексу – «Оріль-Лідер», що введений в експлуатацію в 2013 році та знаходиться у Дніпропетровській області – 5,5 МВт. Другий біогазовий комплекс – «Біогаз Ладижин» встановленою потужністю 12 МВт – введений в експлуатацію в 2019 році, й електроенергією, що виробляється на ньому , можна було б забезпечити побутове споживання 35 000 сімей. Комплекс "Біогаз Ладижин" дає можливість скоротити викиди парникових газів на 100 тис. тонн еквіваленту СО₂ на рік.
РЕЗУЛЬТАТ – НА ПОЛЯ. У 2020 році компанії МХП вдалося запустити ще кілька цікавих екоінноваційних проєктів в агросекторі. Добрива, отримані біогазовими комплексами, використовують для відновлення родючості ґрунтів. Для цього запустили програму з місцевими фермерами – «Органічний гектар». Фермерам запропонували пілотне внесення органічних добрив на їхніх угіддях, і в обмін на це вони віддавали солому зі своїх полів. Вийшов обмін органіки на органіку. Після того, як кримінальна та адміністративна відповідальність за спалювання різних видів біомаси, листя та сухостою на полях і в містах посилилася, у багатьох виникла проблема утилізації сухих решток. І тут біогазові комплекси, що споживають таку сировину, – це справжній порятунок. Пілотний проєкт показав приріст врожайності пшениці, кукурудзи і соняшника.
ВИРОБИТИ І НАКОПИЧИТИ. В останні роки в Україні різко збільшилася кількість «зелених» електростанцій. Але якщо вироблення енергії за допомогою класичних технологій , і навіть біогазових, можна точно прогнозувати, то на сонце і вітри не вплинеш і, скільки отримаєш «зеленої» енергії на добу, тиждень, наперед не знаєш. Так, з розвитком відновлювальної енергетики й зі здешевленням технологій постала проблема зберігання виробленої енергії. Тому Україна та весь світ вже сьогодні стоять перед глобальним викликом накопичення та збереження енергії.
Рік тому в МХП розпочали реалізацію концептуального проєкту будівництва Energy Storage у Вінницькій області в рамках створення енергокластера MHP Energy Hub.
Накопичення енергії дасть змогу мати джерело живлення, яке буде доступне 24/7. Зберігання енергії відіграє важливу роль у створенні більш гнучкої та надійної системи роботи електромережі. Такі проєкти можуть зробити цілі країни енергонезалежними.
ВІРТУАЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИК. Зекономлений кіловат гривню береже. А український стартап Agnostic разом з компанією МХП запустили інноваційний проєкт «Віртуальний енергетик», що дозволяє зекономити мільйони гривень щомісяця. Це окрема технологія на базі штучного інтелекту і нейронних систем для прогнозування обсягів споживання електроенергії підприємствами. Це допомагає ефективніше працювати на ринку електроенергії, а енергетикам – правильно робити замовлення електроенергії.
ГАЗИ – ТІЛЬКИ ВІДНОВЛЮВАНІ. Відновлюваним газам гріх не приділяти увагу в наш час. Біогаз, з яким уже в Україні працюють, можна очистити до якості біометану й отримати фактично природний газ. Лиш походженням він буде не з надр Землі, а з української біомаси. Його навіть можна експортувати в ЄС і використовувати для побутових потреб. Потенціал вироблення біометану оцінюється в 7 млрд кубометрів на рік (відповідно до розрахунків Біоенергетичної асоціації України). А в останні роки наше споживання природного газу становило близько 32 млрд кубометрів, з яких 12-15 – імпорт, до 20 млрд – власний видобуток. Виходить, що реалізація такого біометанового потенціалу дозволила б навіть за даних обсягів видобутку прямувати до енергетичної незалежності, паралельно зменшуючи викиди парникових газів. А якщо вдасться застосувати методику поєднання зеленого водню з біометаном на основі біогазових технологій, над чим працює компанія МХП, це дозволить ще більше наростити обсяги виробництва біометану на існуючих потужностях. А значить, власної електроенергії буде ще більше, і тепла теж.
ПОКИ НЕ В АВАНГАРДІ. В останні роки відновлювана енергетика в Україні бурхливо розвивалася, проте Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року суттєво недовиконаний у сфері біоенергетики. Рівняємося в першу чергу на ЄС і Німеччину, европейський флагман енергоінновацій, особливо біоенергетичних. В Україні працюють всього 52 біогазові установки, а в Німеччині – близько 9000. Загалом наші комплекси мають трохи більше 120 МВт встановленої потужності, тоді як німецький показник – близько 5000 МВт.
Хоча деякі окремі проєкти в Україні доволі інноваційні навіть за європейськими стандартами (працюють на різного типу біосировині, наприклад). Масштабувати використання української біомаси, застосовувати сільськогосподарські залишки, сприяючи при цьому продовольчій політиці, – є дуже хороші проєкти різних українських компаній, потрібно лише зняти певні бар’єри (нормативно-правові) для розвитку галузі загалом. І Біоенергетична асоціація України вже напрацювала ряд ініціатив, що зроблять цей сектор привабливішим.
У СУСІДІВ: ОРІЄНТУЮТЬСЯ НА ВЕГАНІВ І ГУРТУЮТЬСЯ В КЛАСТЕРИ
Поки Україна стає на рейки екологічності виробництва, аграрії-європейці, маючи цю базу, вже вчаться заробляти на ній усе ефективніше. Два роки тому експертна мережа Zukunftsraum Land провела на замовлення аграрного відомства Австрії комплексне дослідження на тему «Як можна збільшити додану вартість у виробництві сільськогосподарських продуктів харчування в Австрії?». У результаті було визначено чотири інноваційні кластери, де є потенціал для збільшення доданої вартості в аграрному секторі економіки Австрії.
Перший напрямок стосується нових форматів співробітництва: завдяки продуманій співпраці фермери можуть значно збільшити додану вартість своєї продукції. Таке співробітництво може мати різні види та цілі – від взаємного обміну досвіду й досягнення ефекту масштабу при виробництві та продажах до спільного культивування нових рослинних культур у регіоні.
Хорошим прикладом такої співпраці в Австрії стало створення компанії Pramoleum – коли п’ять фермерських господарств з регіону Іннфіртель об’єдналися з метою вирощування гарбузів та вироблення високоякісної гарбузової олії. У подальшому фермери також стали вирощувати й такі інші "альтернативи", як мак, кіноа, амарант. Завдяки розширеному асортименту серед клієнтів цього фермерського кооперативу зараз уже є різні ресторани та готелі.
Все більш важливим стає налагодження виробниками аграрної продукції прямих партнерських відносин з суб’єктами за межами сільського господарства – переробними підприємствами, м’ясними лавками та пекарнями, туристичними компаніями. Прикладом такої співпраці в Австрії стало створення асоціації KochCampus, яка об’єднала десятки кухарів, рестораторів та фермерів. Члени KochCampus приділяють особливу увагу використанню якісних продуктів вітчизняного виробництва, спільно тестують можливість використання у сфері громадського харчування нових культур чи тваринних продуктів, як і тісно координуються з метою вироблення фермерами продукції відповідно до попиту.
ФЕРМЕРСТВО ОНЛАЙН. Цифрові технології відкривають фермерським господарствам також нові можливості з налагодження прямих та креативних контактів зі споживачами та з безпосереднього збуту продукції. Для прикладу, в Австрії функціонує проєкт myAcker, який дозволяє споживачам стати "онлайн-фермерами": на сайті можна орендувати власну невеличку грядку на полі у Каринтії, на якій будуть вирощуватися власні овочі, й за якими можна спостерігати з допомогою смартфона чи планшета, а після збору врожаю "вирощені власноруч" продукти будуть доставлені під двері дому.
Інший кластер з великим потенціалом для інновативних рішень – "Нові підходи вирощування та переробки". На тлі проблем зміни клімату та втрати біорізноманіття для фермерських господарств, як з економічної, так і з екологічної точок зору, все більш важливим стає знаходження нових концепцій та підходів у вирощуванні рослин і тварин. При цьому, такий екологічний та кліматично нейтральний підхід при виготовленні продуктів харчування отримує схвалення з боку все більшої кількості членів австрійського суспільства, які готові платити більшу ціну за продукцію з написом "біо" чи "еко".
Поруч із цим, особливо затребуваними зараз стали нові підходи та інноваційні концепції, які дозволять або взагалі уникнути харчових відходів, або ж дозволять їх повторну переробку. Хорошим прикладом у цьому напрямку є австрійський стартап Unverschwendet, який переробляє надлишки фруктів, овочів та трав у варення, сиропи, соління, соуси та багато іншого. Продукцію стартап отримує від фермерських господарства, а також від приватних осіб, які мали намір просто викинути надлишки фруктів чи овочів.
ВРАХОВУЮЧИ ТРЕНДИ СПОЖИВАННЯ. Великий потенціал має і кластер "Нові рослинні продукти регіонального вирощування". Згідно з дослідженням, чверть населення Австрії – близько 2,3 млн чол. – є флекситаріанцями, які свідомо зменшують споживання м’яса, відмовляючись від нього кілька разів на тиждень. Ще 765 тис. австрійців є вегетаріанцями (не їдять м'ясо взагалі), і 80 тис. – веганами (відмовляються від будь-якої їжі тваринного походження). Тобто в країні спостерігається великий попит на продукти рослинного походження, як і замінники м’яса – джерела білку, такі як бобові та горіхи, овочі загалом, гриби тощо. При цьому сам австрійський аграрний сектор не спроможний покрити попит з боку все більш зростаючої кількості флекситаріанців, вегетаріанців та веганів.
Але для австрійських підприємств відкриваються нові перспективи виготовлення відповідних рослинних продуктів. Так, виробник ковбасних виробів Neuburger, який швидко визнав потенціал харчування на рослинній основі, кілька років тому запустив безм’ясну лінійку ковбас на основі грибів.
ЩОБ І КОРІВКАМ ДОБРЕ. Великий потенціал – й у кластері "Продукти тваринного походження з високим рівнем добробуту тварин": на австрійському ринку все більше зростає попит на м'ясні продукти та молоко, отримані при вирощуванні тварин із забезпеченням високого рівня їх добробуту. Так, згідно з одним з опитувань, 84% австрійців готові платити більшу ціну за продукти екологічно чистого тваринництва, а чверть громадян відмовляються від продуктів харчування, якщо вони були зроблені в умовах, коли тварини страждали.
Важливу роль у поліпшенні добробуту тварин можуть відіграти цифрові технології, впровадження яких відбувається на ряді фермерських господарств Австрії у рамках так званого "Точного та розумного фермерства".
Цікаве цифрове рішення у цьому плані запропонував австрійський стартап Smartbow, викуплений пізніше американською ветеринарною компанією Zoetis. Ним було розроблено електронну систему спостереження за коровою у вигляді вушної бирки – програмне забезпечення дає змогу значно полегшити процес управління стадом, але й також забезпечує індивідуальний підхід до "проблем" кожної окремої корівки. Електронна вушна бирка постійно визначає геолокацію корови і дозволяє стежити за її пересуванням в онлайн-режимі. Завдяки аналізу характерних рухів вух корови при пережовуванні – програма також може виявляти проблеми зі здоров’ям тварини на ранній стадії. Крім того, Smartbow аналізує зміни у поведінці та активності корови і тим самим дозволяє точно визначати, коли корова "в охоті".
Тетяна Негода, Київ, Василь Короткий, Відень
Фото з відкритих джерел
