Львівський досвід: як робити гроші з непотребу
З червня минулого року в Львові розпочала роботу перша в Україні комунальна компостувальна станція органічних відходів. Сюди щодня привозять понад 20 тонн органічного сміття від мешканців, ресторанів, продовольчих та комунальних підприємств, а уже через 3-4 місяці, після процесу компостування – отримують екологічно чисте добриво, яке агрофірми та й самі містяни використовують для покращення якості ґрунту. Чиста вигода, як бачимо – просто з непотребу. Отже, це можливо? Було б бажання налагодити.
Про свій унікальний поки що досвід – як відбувається процес переробки органіки, наскільки це екологічно й безпечно – та що слід зробити для того, щоб українці свідомо підходили до процесу сортування сміття, Укрінформу розповіли на станції компостування ЛКП “Зелене місто”.
ПЕРШИЙ КРОК – ВІДДІЛЯЄМО ПОМІДОРИ ВІД БАНОК
Станцію органічних відходів у Львові знайти не важко: її облаштували в районі Погулянки, біля очисних споруд водоканалу, власне ця територія їм і належить, а під тоннами сміття знаходяться відстійники. Неподалік – ділянка, де вже роками планується будівництво сміттєпереробного заводу в місті, тут уже розрівняли площу, але на цьому – поки все… але це вже інша й довга історія.
Дорогою до станції – вказівники зі стрілками напрямку до «Пункту прийому харчових і садових відходів». Біля входу нас зустрічають начальник відділення компостування ЛКП “Зелене місто” Любомир Тимчишин та провідний спеціаліст відділу екології й вторинної сировини Світлана Бундз – сьогодні вони наші екскурсоводи.
Хоч Світлана одразу й визначає, що взулися ми не відповідно, бо ж не в музей приїхали, але каже, щоб не переживали, бо тут усе заасфальтовано і структуровано.
«З якою метою то все зроблено? В Україні всі полігони перевантажені, туди завозиться все сміття і не лише побутове, а й органічне: якщо раціонально це все сортувати, то буде інший результат, – розповідає еколог станції Світлана Бундз. – Ми дивимося на Європу і стараємося вести європейський спосіб життя». А якщо заглянути під мийку німецької господині, то побачимо кілька контейнерів для сміття, бо вони розуміють, що збір біовідходів – це раціональне повторне використання харчових залишків, пояснює вона. Коли населення зрозуміє, що сміття слід сортувати, зменшаться об’єми на полігонах, а харчові відходи використовуватимуться з користю.
Наразі потужність станції компостування становить 30 тис. тонн на рік. За липень сюди завезли трошки менше тисячі тонн – прийняли 934. Це рекорд. А в серпні – 760 тонн – це і садово-паркові відходи, й харчові.
Керівництво наголошує, що мешканці міста почали сортувати на 30% більше, аніж півроку тому. Разом із тим, зростає кількість локацій, де встановлені контейнери для роздільного збору органіки. Наразі на 1095 контейнерних майданчиках міста встановлені баки для харчових відходів (коричневі). Це – 98% покриття міста.
Начальник станції підкреслює, що з населенням постійно працюють, щоб вони долучалися до сортування відходів. Інформують, переконують, пояснюють. Закликають сортувати відповідально – без кульків, пляшок, паперу… «Викидайте консервовані помідори без банки! А також не дозволено в наші контейнери викидати молочні продукти, м'ясо і рибу, бо це запах, період гниття, інфекційні личинки, черви, бактерії… Звичайно, ми знезаражуємо, сортуємо, але ж це все людська праця, а наразі ми маємо лише 6 працівників», – каже Любомир Тимчишин. Станція, каже, приносить величезну користь населенню і місту, і підприємствам, які мають можливість офіційно утилізувати свої відходи, а не вивозити в ліс, а також сільському господарству. «Ніде в Україні зараз немає аналогів такої станції компостування, як у нас, – пишається він. – Ми запрошуємо в гості й готові, щоб з нас брали приклад інші міста, ділимося технологією”.
КОМПОСТ З АРОМАТОМ КАВИ
Технологічний процес розпочинається з того, як машина заїхала на вагу, де ведеться облік. «Зараз у нас підписано 62 угоди з підприємствами Львова: це наші ЛКП, вже є ОСББ, організації й приватні підприємства. Зважилися, записалися, і я одразу вношу в електронний журнал, який бачить міська рада», – розповідає начальник станції. – Привезли листя і гілки – відправляються на одне поле, харчові відходи – на інше. Чисті відходи одразу йдуть на переробку. А ось відходи мешканців чи ресторанів – треба перебирати і провести знезараження.
На спеціально відведених майданчиках відходи висипають і сортують. Поки що це роблять вручну, але найближчим часом планують встановити сортувальну лінію, що значно пришвидшить процес. Далі відходи знезаражують та дезінфікують. Це відбувається у спеціальних контейнерах, наразі їх є два, в які можна загрузити по 10 тонн сміття. Тут упродовж 72 годин при температурі до 70-80 градусів у харчових та садових відходах повністю гинуть усі бактерії й шкідливі речовини, а ще втрачається будь-який сторонній запах.
«Ви ж відчуваєте, що в нас немає запаху гнилого м’яса! Бактерії знищують різкий запах під час процесу бродіння. Звичайно, ми не на заводі парфумів, але різкого запаху – нема. В нас пахне кавою», – посміхається Тимчишин.
І дійсно, на наше здивування, на станції стоїть стійкий аромат кави. Як виявилося, це відходи з львівської «Галки». Коли роблять кавовий напій, використовують ячмінь. Його пересмажують, перепарюють, роблять з нього витяжку – потрібне забирають, а відходи привозять сюди і додають до компосту.
Ще однією складовою компосту є гілки та листя. А цього «добра» тут чимало. Через кілька липневих буревіїв у Львові впало дуже багато дерев – як у парках, так і в районах міста. Ще досі одна за одною машини комунального підприємства привозять на станцію компостування гілля.
«Гілок уже привезли 1500 тонн, і це тільки половина. Лише в липні до нас заїхало 900 машин гілля. То багато. Тому зараз постає питання про обладнання, яке б могло скоріше це все переробляти», – розповідають на станції.
А перероблять всі гілки на спеціальній дробарці в щепи.
«У певному співвідношенні необхідно додати щепи до харчових відходів. Потім формуємо цю масу в бурти і проводимо аерацію, додаючи мікробіофітобактерії, якими зрошуємо на початку бродіння, в пік і на фініші», – описує процес Світлана Бундз. Ці бактерії замовляють у фірми, яка власне, займається їх розробкою. Завдячуючи цим бактеріям, процес компостації відбувається швидко – за 3-4 місяці», – розповіла Бундз.
Влітку цей процес відбувається навіть швидше – за 2-3 місяці, головне – правильний догляд за буртами. Це такі довжелезні ряди зі сміття, яких тут кілька десятків. На свіжих добре видно, що просто лежать відходи кавунів, бананів, картопля… а в тих, що перебродили – важко впізнати «сировину». Виглядає, як якісний грунт. На станції наголошують, що слід постійно контролювати вологість та температуру буртів, яка має бути 50-60 градусів, бо від цього напряму залежить технологічний процес утворення компосту. Свіжий бурт спочатку аерують спеціальною технікою 1 раз – і він починає працювати, наступний раз просіювання і підгодівля бактеріями може бути через 3 дні, все залежить від процесу бродіння і температури.
Всі процеси відбуваються за екостандартами і не несуть шкоди довкіллю, наголошують на станції.
«Через лунки, які є по всій території, рідина, яка стікає з буртів, потрапляє в каналізацію, а в ґрунт не потрапляє зовсім нічого, тому що в нас удосконалене заасфальтоване тверде покриття. Ми не несемо екологічної загрози ні ґрунту, ні підземним водам, а тим більше – населенню, бо найближчий будинок знаходиться за півтора кілометри від нас», – запевняє еколог.
ЗБАГАЧЕНИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИЙ
Коли компост уже готовий, його ще раз просіють, щоб відділити крупніші частки, після цього добриво готове до використання.
«Подивіться, який він гарний, чистенький, навіть не віриться, що то було звичайне сміття. Це вже готовий продукт, він збагачений фосфором, калієм, азотом», – не натішиться результатом кількамісячної роботи Світлана. Його рекомендовано використовувати в сільському господарстві, дуже добре підходить для кукурудзи, соняшника, бобових, для закладання садів по вирощуванню фруктових дерев.
Якщо взяти нітрофоску і цей компост, то перша, якщо нею удобрити поле, працює лише один сезон, а їхній продукт у правильному співвідношенні дає ефект три роки, пояснює екологиня. «Тому що це готове органічне добриво без жодних хімічних добавок, яке не виснажує ґрунти, а навпаки, збагачує, – переконує вона. – Наш фермер виснажує землю, додаючи туди якомога більше хімії, щоб отримати хороший врожай та прибуток, але він не думає, що буде з тим ґрунтом на наступний рік. Але якщо закласти компост, він збагатить землю мікроелементами і дасть хороший урожай».
Фермерські господарства, які займаються агробізнесом, відчули переваги, тому замовляють компост великими партіями (буває, і понад 20 тонн), а містяни можуть взяти мішок компосту для проби безкоштовно.
«У нас є затверджена калькуляція: одна тонна компосту коштує 309 грн. Підприємство може одразу оплатити, відсканувавши QR-код. Машина зважується й одразу можна оплатити тут на місці – це дуже зручно», – описує схему начальник станції.
ЯК ЛЬВІВСЬКЕ СМІТТЯ ПРОДАЛИ НА АУКЦІОНІ
У квітні цього року Україну облетіла новина, що львівський компост продали через аукціон Прозорро. Такого ще тут не виставляли. Так, 50 тонн готового продукту продали за 15 тис. 450 грн. Ці кошти скерували на закупівлю кисню для однієї зі львівських лікарень, адже саме в цей час сотні мешканців Львова були кисневозалежними, перебували в лікарнях через коронавірус.
І то було зроблено також заради популяризації компосту як добрив. Маркетинговий хід в ім’я раціонального компостування та відповідального сортування відходів.
«Це було цікаво і привернуло до нас увагу. Можливо, ми й ще будемо проводити такі аукціони, – каже Тимчишин. – До слова, переможець торгів – агрофірма «Колос» – займається також наукової діяльністю, спеціалізуються на біопрепаратах».
У Львівський мерії станцію компостування вже вважають одним із найуспішніших проєктів ЛКП «Зелене місто». Завдяки їй вдалося покращити імідж Львова в напрямку поводження з відходами. Зараз на карті України немає жодного обласного центру, представники якого б не приїжджали на компостувальну станцію для обміну досвідом, і ним тут радо діляться. Можливо, вже за кілька років у кожній області простягатимуться власні бурти екологічно чистого колишнього «сміття». А ми нарешті привчимося сортувати власне сміття – це ж неважко!
Людмила Гринюк, Львів
Фото Маркіяна Лисейка
