Диво-врожаї на «теплих» грядках

На Тернопільщині село Плебанівка, що відоме своїм дев’ятиарковим, понад 120-річним віадуком, має, окрім цього архітектурного шедевру, ще одну, так би мовити, «фішку». Саме тут, біля місцевої школи на навчально-дослідницькій ділянці з десяток років тому було закладено експериментальний майданчик, який згодом став прикладом того, як новаторська думка, а ще – земля, вода, повітря й тепло, разом із сонцем можуть створити справжнє природне диво. Його автор – Володимир Розум, мешканець села, який майже десять років тому експериментальним шляхом розробив (і запатентував) екологічно чистий метод обробітку навіть, здавалось би, непридатних для городництва земель. Ідеться про новітню технологію «теплих грядок Володимира Розума»», за допомогою яких можна збирати високі врожаї. І то не суха теорія – аграрну новацію активно застосовують власники присадибних ділянок як на Тернопільщині, так і в інших областях України.

ВІД ІНЖЕНЕРА-МЕХАНІКА ДО САДІВНИКА ТА ГОРОДНИКА-ЕКСПЕРИМЕНТАТОРА

Хто ж це, людина, яка буквально перевернула усталені віками стереотипи щодо обробітку землі й зуміла наочно обґрунтувати свій метод органічного землеробства, вирощувати за мінімальних затрат фізичної праці високі врожаї натуральних садово-огородніх культур?

Знайомтесь: це – 69-річний винахідник-практик Володимир Микитович Розум. Садівник, землероб-експериментатор, людина, який на практиці довела, як можна пробудити у рослинах потужну енергію росту, закладену у них самою природою.

«За фахом я – інженер-механік. Закінчив Тернопільський політехнічний інститут, працював понад 20 «з хвостиком» років на комбайновому заводі. У нашому підрозділі ми займалися тим, як би ефективніше використати сільськогосподарську техніку на полях, щоб вона і природі не завдавала шкоди, і якомога менше було втрат під час вирощування та збирання сільгоспкультур», – розповідає Володимир Микитович. Впроваджували досить оригінальні технічні рішення. Але у 1990-ті роки, коли підприємство почало занепадати, сферу діяльності довелося змінити.

«Мене завжди, ще змолоду, приваблювала земля, природа. Вечорами сидів, вичитував різні цікавинки про вирощування садів, згодом закінчив курси садівництва», – каже пан Володимир.

Невдовзі до нього, як до садівника і майстра ландшафтного дизайну, почали звертатися господарі приватних будинків, керівники організацій та установ, де цінили вміння Володимира Микитовича зі смаком, естетично озеленювати територію. Так робота й хобі поєдналися. А згодом справжнім переломом у ландшафтно-садівничих буднях колишнього «технаря» стало нове захоплення, яке буквально змінило увесь спосіб його життя.

ТОЙ, ЩО ЗДИВУВАВ ЧИНОВНИКІВ ТА БУВАЛИХ АГРАРІЇВ

«Не раз, доглядаючи сад у Плебанівській школі, задумувався над тим, що ставлення до землі й до всього того, що вона нам дає, має бути, передусім, як до живого організму. Треба просто зрозуміти цей цілісний організм, не занапастити його бездумним, нібито «традиційним» втручанням, не нашкодити йому», – ділиться пан Володимир. А навпаки – відкрити потенційні резерви, які б дозволили максимально їх використати з користю для людини, не виснажуючи природні властивості землі.

Раціональний обробіток землі захопив чоловіка настільки, що він закінчив спеціальні заочні курси в Харкові, далі знайшов однодумців у Клубі органічного землеробства в Тернополі. За його словами, він завжди міркував не тільки над тим, як зібрати високий врожай, а й над його якістю. Щоб це була повноцінна, здорова, екологічно чиста продукція. Продукція, яка виросла саме для вас, ваших рідних, на домашній грядці, яку виплекали ви самі, на ділянці, на якій не було б жодного грама хімічного добрива, а лише природні поживні речовини, які б вироблялися самою природою.

«Тобто, це, за моїм міркуванням, мала би бути жива земля, звільнена не тільки від хімії, а й і від плуга. І за таке ощадливе, розумне ставлення – вона би мала віддячити щедрими врожаями. А особливістю таких ділянок мало би бути те, що рослини упродовж усього вегетаційного періоду отримують удосталь необхідних їм поживних речовин – від вуглеводів, амінокислот аж до вітамінів», – пояснює Розум. А де їх взяти? А теж із рослин. Головне – уміло поєднати у нерозривне ціле усі чотири фактори родючості – повітря, поживне, водне, і теплове середовище. Все це, разом зі спеціально загущено посіяними рослинами, мало би дати високі врожаї екологічно чистої продукції на таких грядках, які пан Володимир назвав «теплими» (бо вони ніби акумулюють у собі тепло й енергію землі, органічних речовин та сонця). Все, що передбачав і обдумував, розробляючи технологію закладання теплих грядок, згодом підтвердилося, стверджує винахідник.

І сталося це на пришкільній навчально-дослідницькій ділянці у Плебанівці. Там Володимир Розум разом зі школярами проклав перші рівчаки-траншеї, заповнені органічною мульчею, яка із гіллячками, старим листям, скошеною травою згодом ставала таким собі джерелом вологи і поживних речовин, що утворювалися у результаті розпаду органіки.

Володимир Микитович з усмішкою згадує, як освітянське начальство приїжджало з району разом із аграрними спеціалістами й дорікало йому за те, що «псує» землю біля школи, не зорює, не закриває вологу, не обробляє, а прокладає якісь незрозумілі рівчаки-траншеї, та ще й дітей залучає до такого дивацтва…

Зате, яким було здивування чиновників від освіти та знавців аграрної справи, коли восени на шкільному подвір’ї у Плебанівці вони побачили величезні купи із дорідною капустою, буряками, морквою, гарбузами, іншими овочами. Теплі грядки Володимира Розума підтвердили свою ефективність!

КОЛИ ЗАТРАТИ МІНІМАЛЬНІ, А ВРОЖАЇ – МАКСИМАЛЬНІ

У чому ж суть методу вирощування городини у цих диво-грядок? – запитую пана Володимира.

«Їхній нижній шар складається з обрізаних великих гілок, які забезпечують хорошу мікроциркуляцію повітря», – коротко пояснює автор розробки. Справа в тім, що температура глибоких шарів ґрунту – значно нижча, ніж верхніх. У поєднанні з такою циркуляцією повітря, це створює конденсацію вологи – вона заповнює потребу у волозі не тільки рослин, а й ґрунту. Саме тому при вирощуванні овочів на таких грядках немає необхідності в поливанні. Окрім цього, дрібний органічний шар – прекрасна підгодівля для зелених насаджень. «У процесі розкладання він виділяє не тільки корисні живильні елементи, а й вуглекислий газ, що потрібен рослинам для їх росту і розвитку», – пояснює задум експериментатор-практик.

Сама майбутня ділянка розмічається так, щоб її можна було поділити на кілька смуг. Це – органічна, шириною у 60 см, наполовину вужча, кормова смуга-грядка та – газонна, теж шириною у 60 см доріжка.

Кормова смуга-грядка – та, де власне й вирощуватимуться культури, розташована між органічною і газонною смугами. Вони й акумулюють вологу і тепло, що необхідні для підтримки ґрунту, в якому б добре розвивалися рослини.

«Найбільша увага – органічній смузі. Її можна закладати у будь-яку пору. Викопуєте невеличку канавку, шириною у 60 см, десь так глибиною на штик лопати і навколо того рівчака викладаєте уздовж – земляні горбики (див. схему на фото). Саме там, на цих горбиках і будуть кормові смуги. А в самий рівчачок можна кидати усе органічне», – розповідає Розум.

Спочатку – товстіші порізані галузки, потім – дрібніші, тоді – листя, скошену траву. Зрештою, все, що є на ділянці – сіно, зігнилі фрукти-падалиці, залишки рослин. Тоді все це треба полити мікробіологічним препаратом для прискорення процесу гумусоутворення, вироблення поживних речовин завдяки швидшій ферментації органічних відходів, пояснює землероб-новатор.

Таким чином, за його словами, порізані гілки створюють своєрідну повітряну «подушку». Вона потрібна, аби циркуляція повітря сприяла розкладанню й утворенню мікроорганізмів з органіки, закладеної у рівчаку, до якої тягнуться корінням рослини.

«Тому спеціально загущені, висаджені культури за таких умов на теплих грядках дають рекордні врожаї томатів, огірків, білокачанної капусти, кабачків, гарбузів, гороху, різної зелені. Дуже хороший урожай зернових культур – вівса, пшениці, жита. Прекрасно себе почувають у таких грядках полуниця, кущі смородини та малини. Кількість ягід від таких культур збільшується в 3 рази, у порівнянні з вирощуванням на звичайному ґрунті», – стверджує огородник-практик.

ЯК ЮНІ НАТУРАЛІСТИ ЗАОХОТИЛИ ДОРОСЛИХ ГОСПОДАРІВ

Разом із Володимиром Розумом відвідали Тернопільський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Саме тут уже кілька років поспіль юні натуралісти за допомогою своїх наставників вирощують на основі теплих грядок Володимира Розума і городину, й декоративні чагарники, і різні сорти квітів. Більше того, цієї осені за таким методом тут заклали плантацію фундука.

Підходимо до рядка з морквою. Пан Володимир запитує багаторічного директора Центру, заслуженого працівника освіти України Івана Герца, чи можна вирвати морквину, аби глянути як вродила. Той погоджується. Але зробити це непросто. Лише підваживши корінь лопатою, вдається витягнути одразу кілька велетенських морквин, посіяних цієї весни майже впритул одна до одної.

«Ось вам і результат! І так із усіма культурами, які ми вирощуємо на теплих грядках пана Володимира, – каже Іван Герц. – Вони просто гігантські! Господарі з навколишніх приватних будинків на початках скептично дивилися на те, як ми з дітьми закладали такі грядки. Але коли побачили, які врожаї фактично без особливого догляду за такого методу виростають, то вже дехто, розпитавши нас, почав у себе закладати такі рядки».

Важливо, щоб ідея теплих грядок, як кажуть, культивувалася у школах, інших навчальних закладах, де є дослідницькі ділянки, вважає Іван Герц. Мовляв, це матиме, нехай не одразу, але потужний ефект.

«Дитина побачить, що гілля не треба спалювати, що можна його використати із користю, так само, як і траву, листя, – і задумається. Можливо, й сама, за допомогою дорослих спробує закласти таку грядку», – міркує він. У цьому обласному центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді часто проводять зустрічі, семінари із вчителями природничих наук, де говорять про гармонізацію відносин людини та природи.

«Ми кажемо педагогам, що це все не є трудомістким. І вони переконуються на прикладі нашого Центру, що діти з зацікавленістю, легко, невимушено разом зі вчителями закладають такі грядки, – розповідає директор. – Це для них як гра, вони щораз бігають дивитися, як воно все там росте. А скільки радості, коли збираємо восени врожай!».

Ті, хто спробував, радять використовувати теплі грядки, передусім, в овочівництві, для вирощування ягідних культур. А ще це – постійний зелений конвеєр салатів. Рослини на таких грядках ростуть швидко, різні сорти салатів кілька врожаїв на рік дають.

«І разом то суттєве, екологічно чисте доповнення до раціону шкільних меню, – наводить приклад Іван Герц. – Такі теплі грядки може мати кожна школа, у цьому нічого складного нема. Зрештою, подібні діляночки легко може закласти кожен, хто обробляє бодай невеличку земельну площу на дачі чи біля приватної садиби». Спробувати варто точно.

МЕТОД ІЗ ГЛОБАЛЬНОЮ ПЕРСПЕКТИВОЮ

Нині садівника та городника із багатолітнім досвідом, автора 5-х патентів, представника пермакультурної асоціації в Україні Володимир Розума важко застати вдома. Його запрошують на семінари, зустрічі у різні області України. Авторську методику теплих грядок, що поліпшують систему господарювання як на власній присадибній ділянці, так і у промислових масштабах із застосуванням спеціалізованої техніки, вже широко застосовують не тільки на Тернопільщині, а й за межами краю – на Київщині, Сумщині, Донеччині, Львівщині, Прикарпатті, Волині.

Науковий досвід закладання теплих грядок Володимира Розума та практику їх поширення вивчають фахівці Інституту картоплярства, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Ботанічного саду ім. Фоміна та Ботанічного саду ім. Гришка.

«Нікого не агітую за свій метод вирощування культур. Я просто розповідаю і демонструю, як це все «працює» і які дає результати. Під час зустрічей зі скептиками наводжу конкретні факти переваг теплих грядок», – каже Розум. Передусім – це можливість використання неродючих, занедбаних ділянок, вкритих бур'янами, бідних грунтів. Завдяки розробленій технології, теплі грядки насичують ґрунт поживними речовинами і покращують його родючі якості, природні ресурси землі повністю відновлюються буквально за сезон-два. Інший аргумент – підвищення врожайності. Особливо, за словами винахідника, це стосується вирощування огірків, помідорів, болгарського перцю і ягідних культур (врожай на теплих грядках збільшується на 40-60%). І ще одне – мінімальні затрати праці. По суті, вони будуть потрібні тільки один раз, коли ви облаштовуєте теплі грядки і збираєте на них врожай.

І останнє (а може, це й найперше) – екологічність процесу. Овочеві культури на таких грядках вирощуються винятково за допомогою органіки, без використання промислових добрив. «Це дозволяє зібрати багатий натуральний і екологічно чистий урожай», – каже Володимир Розум.

Важливо і те, що теплі грядки новатора з Тернопільщини можна створювати у будь-який час року, як ранньою весною, так і перед першими зимовими заморозками, на будь-якому ґрунті.

А це суттєвий факт, який дозволяє вирощувати високі врожаї там, де земля вважається непридатною для землеробства. А ще – простота, економічність та ефективність теплих грядок роблять їх доступними як школяру, студенту, пенсіонерові, так і будь-якому пересічному мешканцю, який хоче мати власноруч вирощену смакоту.

Хтозна – можливо, саме теплі грядки Володимира Розума дадуть поштовх до апробації цієї технології вирощування городини там, де сьогодні поки що не задумуються про багатогранне якісне життя. Воно неможливе без чистого навколишнього середовища та повноцінного, здорового харчування. А дбати про них може не тільки держава, а й кожен із нас, обравши шлях до споживання власноруч вирощеної органічної продукції.

Олег Снітовський, Тернопільська область
Фото автора та з фотоархіву Володимира Розума