Вже чотири роки поспіль в Україні визначають кращих учителів за версією педагогічної премії Global Teacher Prize. Організатори зважають на досягнення вчителів не лише щодо своїх учнів, а й щодо суспільства – у кого-кого, а в педагогів соціальних ініціатив вистачає. Тому в межах проєкту заснували спеціальну номінацію – «Реалізація мрії вчителя».

Вже чотири переможниці-вчительки з різних куточків країни отримали можливість втілити у життя свої освітні та виховні задумки (партнер «педагогічного Оскара», автор і спонсор номінації – компанія МХП). Цьогоріч найцікавішою педагогічною мрією визнали ідею Тетяни Мендусь, вчительки з міста Гайсин, що на Вінниччині. Вона задумала створити у своїй гімназії STEM-лабораторію й отримала на це для закладу 300 тис. грн. Що це за освітній диво-проєкт і скільки зусиль мусить покласти звичайний український педагог, щоб освіта наших дітей ставала якіснішою, про це вона розповіла кореспондентові Укрінформу.

- Пані Тетяно, то як воно – претендувати на перемогу на Global Teacher Prize Ukraine? Цікаво, що ви відчували, коли вас визнали кращою в номінації «Реалізація мрії вчителя»?

- Якщо чесно, на перемогу не дуже сподівалася. Адже зі своїми ідеями на премію подавалися безліч чудових педагогів. В тому числі, й у цій номінації. Але я з тієї когорти, яка намагається використовувати усі можливості. Намагаюся бути проактивним вчителем, бо хто стукає – тому відчиняють. І навіть якщо в мене нічого не виходить, це не означає, що наступного разу, коли я побачу якийсь конкурс чи проєкт, я не візьму в ньому участь.

А взагалі, це було дуже схоже на якусь авантюру (сміється). Я вже знала, що не увійшла навіть до топ-50 премії Global Teacher Prize, а мене чомусь запросили приїхати на церемонію нагородження переможців. В сім'ї на мене подивилися з-під лоба, але я вирішила, що все одно поїду.

А виявилось, що перемогла в номінації від МХП! Коли про це оголосили, за час, щоб подолати шлях від місця, де я сиділа, на сцену, треба було придумати, як висловити всі свої почуття. Скажімо, на «Оскарі» актори хоча б знають, що вони номіновані, а для мене перемога стала цілковитою несподіванкою, бо вважала, що приїхала просто подивитися на церемонію.

- А що тепер, після цієї перемоги – щось змінилося?

- Змінилося у тому сенсі, що додалося відповідальності, бо ж задуманий проєкт треба реалізувати і зробити це на рівні! Тобто, зробити це максимально якісно, щоб результат був якомога ближчим до того, про що мріялося. І знаєте, що найбільше тішить? Участь у змаганні на здобуття премії, перемога, – все це було зовсім недавно. А ми проєкт уже реалізуємо!

- Але ви викладаєте українську мову, літературу і зарубіжну літературу. Звідки ж взялася ідея такого «природничого» проєкту?

- Я працюю в нашому навчальному закладі вже 13 років. А що довше працюєш, то дізнаєшся про школу все більше. Виявляється, що колись тут працювала заслужена вчителька УРСР Лідія Кононівна Швець. Біолог, задля якої за державний кошт при школі збудували біокомплекс. Він тривалий час працював, а потім, чесно кажучи, занепав. Періодично його ремонтували, але він не використовувався на повну потужність. Це хороша двоповерхова споруда. Зараз на першому поверсі там розміщений еколого-натуралістичний центр, який працює при будинку школяра. А на другому поверсі є навчальний кабінет, лабораторія й оранжерея. Тільки лабораторія має площу близько 30 кв. метрів!

Час від часу, коли цей кабінет був вільний, мені доводилося там бувати і бачити, який він і який має потенціал. А тут я ще й зацікавилася останнім часом STEM-освітою і тим, наскільки її можна застосовувати до предметів гуманітарного циклу. Якщо коротко, суть її зашифрована в абревіатурі: STEM – це поєднання science, technology, engineering and mathematics – науки, технології, інженері й математики. Причому, вони подаються такими курсами або послідовністю курсів чи програм навчання, яка готує учнів до успішного працевлаштування, освіти після школи або для того й іншого. Хоча як для гуманітарія, мені більше підходить абревіатура STEАM-освіта, – де оте англійське «А» означає art – мистецтво.

Отож, я цікавилась цим питанням. І бачила, що в нас є місце, є вчителі, які могли б це робити, але не бачила шляхів, де на це взяти кошти і як це можна реалізувати. Хоча ми в школі активно працюємо над тим, щоб залучати на розвиток закладу кошти спонсорів. Беремо участь у конкурсі грантів від Вінницької ОДА, – минулого року в такий спосіб виграли грант на 15 тисяч для покращення методичної роботи нашої школи (йшлося про хмарно орієнтоване освітнє середовище).

А коли я подавала заявку на Global Teacher Prize Ukraine, то дізналася, що партнери премії – МХП. І учасники можуть розповісти про свої ідеї, або проєкти, які б вони могли підтримати. Аналізувала сферу зацікавлень МХП, зокрема, екологію, і те, що можна було б покращити у нашій школі, – й на думку спав саме біокомплекс.

- Тобто, у вас була гарна мрія з тверезим розрахунком?

- Саме так (сміється). Хотілося знайти фінансування на те, що буде корисним для дітей і що реально можна втілити у моїй школі за допомоги цієї організації. Я мрію про те, щоб наш біокомплекс перетворився на центр допрофільної підготовки учнів. Щоб вони знаходили себе в біології й мали для цього майданчик, на якому можуть експериментувати, досліджувати і придумувати щось своє. Але так, щоб це було щось конкретне, пов'язане з життям і давало швидкі, досяжні результати.

- А як вона виглядатиме – ваша реалізована мрія?

- Знаєте, всі хочуть, щоб школа була актуальною й цікавою для дітей. На рівні держави в освіті поступово відбуваються зміни. Але те, чого хоче вчитель від своєї професії, як він сподівається реалізуватися – це поки що не на першому плані. А в нас теж є мрії, і дуже добре, якщо хтось готовий підтримати, допомогти втілити їх у життя. Тим більше, що це буде на користь багатьом людям.

Ось дивіться, у нашій школі навчаються більш як 800 учнів. Якщо ми модернізуємо наш біокомплекс, вони на уроках біології зможуть відвідувати лабораторію і працювати з відповідним обладнанням. Крім того, є вчителі, які мають досвід підготовки учасників і переможців дослідних проєктів Малої академії наук. Ці діти також могли б повністю усі свої дослідження робити, використовуючи це обладнання. І крім того, зараз за новим законом про освіту – 10-11 класи мають бути профільними. Тому цілком можливо, щоб один із класів цих паралелей був саме профільним природничим.

У нас був мозковий штурм із вчителями біології, коли ми вирішували, що ж нам потрібно зробити і придбати. Ми спільно вирішили, що це будуть STEM-лабораторія і станція для гідропоніки, де вирощують рослини без ґрунту, за допомогою «коктейлю» поживних речовин.

З іншого боку, крім того, щоб щось вирощувати, потрібно мати можливість подивитися на те, що вийшло, з біологічної точки зору. Для цього ми знайшли цифрову лабораторію «Верньєр», яка допомагає визначити рівень кислотності води та інші показники, які дозволяють зробити висновок про якість рослин, вирощених у штучно створеному середовищі. 

Крім того, в лабораторії ще буде електронний мікроскоп, який можна буде підключати до демонстраційного обладнання. Він дозволить вивчати не лише те, що діти виростили, а й будь-які об'єкти живої природи. Тому ми ще замовили набори мікропрепаратів для мікроскопа, які допомагають наочно побачити все те, що вивчають різні галузі біології в школі. Це і ботаніка з зоологією, й анатомія людини, і навіть мікробіологія.

До речі, зберегли й звичайні шкільні мікроскопи. Тому діти зможуть роздивитися мікропрепарати не лише на інтерактивній панелі, а й реальні, «аналогові» зразки.

Власне, коли йшлося про те, як будемо використовувати цю STEM-лабораторією, ми міркували так. У нас на першому поверсі є еколого-натуралістичний центр. Діти, які його відвідують, теж зможуть скористатися її можливостями. 

- Виходить, отримаєте базу не лише для освітніх потреб, а й, скажімо, для створення шкільного соціального підприємства?

- Так далеко поки що не заглядали, але вже говорили з адміністрацією про те, що в їдальні нашої школи проблеми забезпечення школярів зеленню, салатами не буде цілорічно.

- То коли ж цей проєкт запрацює?

- Можна сказати, незабаром. МХП нам виділив 300 тис. гривень, а крім того – ми залучаємо кошти нашого закладу. З розрахунку на ці гроші, ми розробили проєкт створення біокомплексу. І все просто закрутилося! Зараз ремонтують приміщення майбутньої STEM-лабораторії, – роботи завершаться вже буквально днями. Сподіваюся, що в кінці грудня вже буде урочисте відкриття лабораторії.

- Одна з ваших мрій уже реалізується. А чого хочеться іще, яких змін у школі, в освітньому процесі?

- Ви знаєте, мені в школі працювати цікаво і комфортно. Єдине, що страшенно не влаштовує, – це карантинні обмеження. З одного боку, розумію, що це явище тимчасове, а з іншого – це ж триває вже два роки! В нас у школі була кабінетна система, учні приходили на урок в спеціально обладнаний під твою дисципліну кабінет. За час перерви можна було витягти із «загашників» усі заготовки, розкласти роздатковий матеріал, відкрити усі вкладки на комп'ютері, які хочеш показати учням, – щоб це був вау-урок! Зараз учителі, коли вони приходять на очне навчання, бігають поміж класами, де навчаються учні. І крім суто навчальних цейтнотів, дуже бракує часу на неформальне спілкування з дітьми. Так, зараз існують нові технології, обладнання, які дозволяють навчати дітей дистанційно. Але ж хочеться розпитати, як у них справи, налаштувати їх на щирість під час уроку. Дуже бракує звичайного режиму роботи. 

ПРО МРІЇ, ЩО ВЖЕ ЗБУЛИСЯ

Поки біокомплекс у Гайсинській школі «спинається на ноги», у трьох містах України вчительські мрії (переможниць попередніх років) уже втілено.

Наталія Голоднюк / Фото: Всеосвіта

Так, завдяки переможниці премії Global Teacher Prize Ukraine в номінації «Реалізація мрії» 2018 року Наталії Голоднюк у Смілі Черкаської області з'явився мотузковий парк. У 2019 році переможницею стала Леся Шевчук – учителька початкових класів з Хмельницького. Школі, у якій вона працює, подарували машину, обладнану для зручного транспортування учнів на інвалідних візках.

Леся Шевчук

А торішня переможниця Тетяна Лугіна (викладачка української мови, літератури та інформатики, а тепер – заступниця директора по навчально-виховній роботі) з Яготина здобула шанс утілити мрію в 2020-му. У її місті побудували мотузковий скай парк, який дає шанс на цікаве дозвілля підліткам. Зокрема, й тим, які потребують особливої уваги.

Тетяна Лугіна / Фото: Катерина Лащенко, Освіторія

Вчителювання – це дуже важлива справа для суспільства, і що ця робота не обмежується стінами школи, переконана пані Тетяна.

«Перемога в номінації «Реалізація мрії» подарувала мені надійних партнерів. Представники МХП були поруч на всіх етапах втілення цього проєкту в життя, підтримували усі мої ідеї й напрацювання: «Це ваша мрія, тому зробіть так, щоб вона реалізувалась такою, як ви її бачите, а не була нав'язаним рішенням». І за такий підхід я дуже вдячна. Усі права на цей майданчик тепер має місто», – каже Лугіна.

Ідея створити такий мотузяний скай парк виникла тому, що у її дітей, як і в решти підлітків з Яготина, не було можливості для вуличної фізичної активності. Для малят у місті є ігрові майданчики, а того, що змусило б школярів середнього і старшого віку відірватися від гаджетів і розвиватися фізично – не було.

«Але була іще одна велика мрія. Я хотіла побудувати такий мотузковий парк саме поряд із будинком хлопчика з ДЦП, з яким упродовж п'яти років товаришує моя донька. Можна сказати, відколи моя дитина спілкується з ним, усі ці роки я йду пліч-о-пліч з цією родиною», – пояснює вчителька. Зараз хлопчику вже 13 років, саме тому хотілося створити такий парк якраз для підлітків. «І щоб були розтяжки з перелазами для цього хлопчика з ДЦП. Мені хотілося, щоб для таких діток створили спеціальну «павутину», яка дозволить їм зручно і безпечно займатися спортом, розвиватися за всіма вимогами інклюзії разом зі своїми однолітками, – описує свій задум пані Тетяна. – Вона зараз є на майданчику, діюча: розташована на висоті трьох метрів, але цілком для них пристосована, перевірена, відповідає європейським вимогам до безпеки».

Тетяна Лугіна / Фото: МХП

Дуже важливо, що спортивний майданчик сприяє, крім фізичного розвитку, соціалізації підлітків з особливими потребами, а їхніх однолітків без проблем зі здоров'ям вчить нормально сприймати і спілкуватися з ними, впевнена педагогиня. Вчителі уміють мріяти, як ніхто інший, каже вона. Адже вони назавжди залишаються молодими в душі, бо увесь час разом із дітьми. А в них уява, бажання і сподівання меж не мають.

«Тому мені б дуже хотілося, щоб і школа відповідала сподіванням сучасних діток, бо вони зовсім інші, аніж були 20 чи навіть 10 років тому. А нашим дитячим освітнім закладам дуже бракує молодих креативних педагогів, які розуміють специфіку нинішніх дітей, розмовляють із ними однією мовою і мислять схожими категоріями», – ділиться Лугіна.

Вчителька мріє, щоб у школі з'явилося нове покоління педагогів, які дуже люблять дітей і свою роботу. А якщо в них з'являться цікаві та амбітні проєкти, які розвиватимуть освітнє середовище, партнери для їх реалізації знайдуться.

Антоніна Мніх