Чи витримає світ наступне нашестя московитських варварів: дайджест пропаганди за 13 березня
Процес руйнування України Путіну набагато цікавіший за результат
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 13 березня 2024 року.
- Путін бачить сни поляків
- Як зупинити кремлівського «Атіллу»
- «Продажну дівку путінізму» знов готують до зґвалтування
- Вже й Південь та Схід України проти російської мови
Путін бачить сни поляків
Путін в інтерв’ю Кисельову заявив, що поляки «сплять і бачать як повернути ті землі, які вважають історично своїми, і які були відібрані Сталіним та передані Україні. І якщо туди увійдуть офіційні польські частини, вони навряд чи підуть звідти. Але тоді їх приклад можуть наслідувати й інші країни, які втратили частину своїх територій за результатами Другої світової війни».
НАСПРАВДІ, таким чином Путін намагається віддзеркалити свої неоімперські забаганки на інші країни. Хоча жодна європейська країна на офіційному рівні не висловлювала жодних зазіхань на території інших країн. Всі дотримуються норми непорушності кордонів, зафіксованої Гельсінськими угодами, яким у наступному році виповнюється 50 років.
Нагадаємо, у 1975 році 35 держав світу закріпили політичні та територіальні домовленості Другої світової війни. Тоді вони офіційно зобов’язалися поважати права людини, суверенітет, незастосування сили та непорушність кордонів. СРСР (у складі якого були Україна та Росія), також взяли на собі ці зобов’язання. А у 2014-му Москва їх порушила, не просто окупувавши частину території України, а й «конституційно» включивши їх до складу РФ. У міжнародному праві це називається анексія.
Тепер Путін запрошує те ж саме зробити й інші країни. З його слів виходить, що поляки сплять і бачать, як повернути собі не тільки Західну Україну, а й Білорусь, Литву та частину Росії. А німці мріють повернути Сілезію, Нижню Саксонію, Східну Пруссію, Ельзас та Лотарингію. Іспанцям кортить забрати у Франції Північну Каталонію. Австрійці не можуть заснути спокійно, уявляючи як Південний Тіроль знаходиться в складі Італії. А що сниться італійцям (за путінською логікою «нащадкам Великої Римської імперії») взагалі страшно уявити. І це тільки поверховий зріз, виключно по Європі.
А десь там, в юртах далекої Монголії по ночах взагалі не згасає світло, бо «нащадки Чингісхана» страждають безсонням через те, що велика територія сучасної Росії має належати саме їм.
Але дивна річ: коли експрезидент Монголії Елбегдорж іронічно нагадав про це – спікерка МЗС РФ Захарова негайно обізвала його «косорылым фашистом, которому слова не давали».
Як зупинити кремлівського «Атіллу»
Головний висновок, який можна зробити з інтерв’ю Путіна Кисельову: жодних «мирних переговорів» він вести не збирається. І пов’язує своє небажання з «киевскими хотелками под воздействием психотропных веществ», «відсутністю патронів в України» і «гарантіями безпеки Росії».
НАСПРАВДІ, жодних переговорних «хотелок» що з патронами, що «без них», Київ ніколи не висловлював. А безпеці Росії (судячи хоча б зі «складного ранку» 12 березня) загрожує зараз тільки сам Путін. Тому надалі коментувати його «психотропну» маячню немає сенсу. Цікаві інші її посили.
Перший: він вже реально бачить Україну «своєю», а війська західних країн на її території (гіпотетична відправка яких обговорюється на різних майданчиках), називає «інтервентами» з усіма відповідними з боку Росії наслідками.
Звісно, Путін це сформулював для західної авдиторії ще в інтерв’ю Карлсону: «Віддали б поляки німцям Гданськ і не було б Освенциму». Тобто, «віддайте нам Україну і з нашого боку більше не буде розмов про Третю світову війну із ядерною зброєю».
Другий посил – для африканців і латиноамериканців – «вони (Захід) звикли століттями набивати черево людським тілом, а кишені – грошима. Але вони мають зрозуміти, що бал вампірів завершується!».
Третій – пояснювальний для мешканців РФ: «Якщо ми покинемо сьогодні цих людей (на ТОТ), то завтра наші втрати можуть зрости багаторазово» (???).
Четвертий – економічний – також для росіян (все ж таки «вибори» на носу) на кшталт «Росія стала багатшою за Німеччину». (Тут суцільне маніпулювання цифрами і фейк на фейку, але це спрямовано на росіян, тому нехай вони в це вірять).
Загалом інтерв’ю Путіна Кисельову найбільше нагадувало виступ вождя варварів, який обґрунтовує перед своїм племенем напад на сусідів тим, що «вони зажралися» і «коли ми їх подолаємо, то житиметься ще краще, ще веселіше». При цьому попереджає, що не збирається визнавати жодних правил.
Спосіб боротьби з цим кремлівським «Атіллою» єдиний, який йому дійсно зрозумілий – сила. Її застосування (за його ж правилами) має вестися без жодних правил. Інакше наступні шість років нашестя путінських варварів можуть принести вже не Україні, а всьому світу страшні (а може й непоправні) наслідки.
«Продажну дівку путінізму» знов готують до зґвалтування
В інтересах вождя йому готові вже знову переписати те, що колись називалося Конституцією. Про ймовірність цього заявив Наришкін.
НАСПРАВДІ, якщо про зміни до Конституції розповідає очільник Служби зовнішньої розвідки, виходить, що цьому «тремтячому Штірліцу» або немає чим зайнятися, або ці зміни будуть бути настільки зовнішніми, що їх має анонсувати саме він.
До речі, минулого місяця у російської Конституції був ювілей – 20 років як Путін обіцяв її не чіпати. «Тільки почнемо її правити – це шлях до якоїсь нестабільної ситуації. Варто тільки почати — потім не зупинимося», – казав він тоді.
НАСПРАВДІ, і до цієї дати і після неї Путін розповідав багато красивих слів на тему конституційної недоторканості. Наприклад, у 2007-му: «Мізки їм треба поміняти, а не Конституцію», або «Зміни в Конституцію під конкретну людину я вважаю некоректним». У 2012-му він заявив: «Якби я вважав, що тоталітарна чи авторитарна система для нас найкраща я б просто змінив би Конституцію і все».
При цьому вже 2008 року він змінив її під себе, збільшивши термін повноважень президента до шести років. У 2014-му внесли поправки, внаслідок яких Путін отримав право безпосередньо призначати до 10% членів Ради Федерації.
У 2020 відбулось наймасштабніше зґвалтування «продажної дівки путінізму» – обнуління його президентських термінів задля балотування у 2024 та 2030 роках.
Востаннє до папірців, які називаються конституцією Росії, вносили зміни у жовтні 2022 року, коли опублікували її новий текст із включеними туди тимчасово окупованими територіями України в якості «нових суб’єктів РФ».
Які нові забаганки Путіна, що їх вже анонсує Наришкін, поки невідомо. Проте, варто розуміти, що всі поправки до Конституції РФ є нелегітимними. Хоча, що таке легітимність в Росії вже взагалі важко окреслити: починаючи з її кордонів і закінчуючи самим Путіним.
Вже й Південь та Схід України проти російської мови
І закінчуючи з Путіним та його захистом «наших громадян» на ТОТ, нагадаємо, що одним із формальних приводів для так званої «СВО» був захист російськомовних громадян в Україні. А однією з «цілей» є повернення російській мові в ній статусу державної.
НАСПРАВДІ, вже й самі українці, мабуть, втомились доводити Путіну безперспективність досягнення цієї мети. Після 24 лютого 2022 року громадян України, які підтримують статус російської мови як «другої офіційної», залишилося історично мало – 3%. Про це свідчать дані Київського міжнародного інституту соціології.
До 66% зросла кількість тих, хто вважає, що російську мову необхідно виключити з офіційних мов. 24% вважають, що російська мова може стати офіційною в регіонах, де більшість цього забажає. До речі, найбільш відчутні зміни з мовного питання – на півдні та сході України (які Росія так відчайдушно «звільняє від засилля націоналістів»).
У лютому 2024 року більшість жителів півдня (54%) виступили за повне усунення російської мови з офіційного спілкування. На Сході України ця цифра з 3% у 2015 році збільшилася до 40% у 2024-му.
Але подібні цифри не зупиняють «визвольного» запалу московських варварів, яким важливіший сам процес знищення України, а не результат. Що зайвий раз підкреслює необхідність застосування проти них справжньої сили. Бо тільки мову сили варвари і розуміють.
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу