Російський удар по «Охматдиту»: терор під акомпанемент брехні

Це – відверта брехня.

По-перше, запуск ракети, що уразила «Охматдит», зафіксований українськими радарами. Відомо, з якого саме літака ПКС РФ її було запущено і з якого саме аеродрому він злетів. Наявні відео підтверджують, що пропорції, форма та розміри ракети відповідають російській крилатій ракеті повітряного базування Х-101.

По-друге, уламки саме такої ракети виявлені на місці удару по «Охматдиту»: фрагменти корпусу задньої частини ракети з серійним номером і частину руля цієї ж ракети. Про застування ракети Х-101 свідчать і величезні руйнування: двоповерховий корпус лікарні повністю знищено, а навколишні будівлі значно пошкоджені.

По-третє, спроби Москви перекласти відповідальність на Сили Оборони України жалюгідні. Наявні дані (зокрема відеозаписи) свідчать, що ракета Х-101 діяла у штатному режимі, без впливу засобів ППО чи РЕБ. Крім того, ракети ЗРК NASAMS, котрі використовує Україна, не здатні спричинити настільки масштабні руйнування, оскільки їхня потужність майже у 20 разів менша.

Таким чином, Україна має неспростовні докази того, що удар по дитячій лікарні «Охматдит» – не трагічна випадковість, не помилка виконавця і не наслідки роботи української ППО, а заздалегідь спланований воєнний злочин Росії.

Терор заради «миру»

Особливо цинічними на цьому тлі виглядають маніпуляції Міноборони РФ про те, що удар по «Охматдиту» – це провокація, організована Києвом з метою «забезпечити подальше фінансування київського режиму і продовження війни до останнього українця». Цей пропагандистський наратив добре відомий аналітикам Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Хронологія його просування збігатися з провалом путінського бліцкригу і переходом війни у затяжну фазу. З того часу Москва намагається переконати українців у тому, що опиратись агресору марно і що західна фінансова і військова допомога лише пролонгує війну і збільшує кількість марних жертв.

З огляду на інформаційний супровід, можна припустити, що удар по «Охматдиту» – це інформаційно-психологічна операція Москви з метою деморалізувати українців і схилити їх до думки, що Київ мусить прийняти «мирну пропозицію» Кремля, аби запобігти подальшим жертвам і руйнуванням. Варто зауважити, що 8 липня стався найбільш масований ракетний обстріл України від початку року: ударів було завдано по Києву, Кривому Рогу, Дніпру, Покровську, Слов’янську, Краматорську. Наразі відомо по 38 загиблих і 190 поранених.

Це продовження російської стратегії «примусу до миру» (читай – до капітуляції) терористичними засобами. Схоже, у Кремлі зрозуміли, що енергетична криза в Україні, спричинена російськими ракетними ударами, не досягла бажаного ефекту, а отже вирішили посилити терор, влаштувавши таку шокуючу за своєю жорстокістю операцію, як удар по дитячій лікарні «Охматдит».

Втім, така терористична «миротворчість» Кремля і спроби відхреститись від чергового воєнного злочину сусідить з геноцидальною пропагандою. Наприклад, ось як відреагував на удар по «Охматдиту» російський пропагандистський телеграм-канал Alex Parker Returns з аудиторією понад 224 тисячі осіб: «Евакуйовані матусі з хворими дітками з лікарні Охматдит, на подвір’я котрої впала збита ракета. Лише я думаю про повторний удар Кинджалом?».

Цю огидну публікацію не можна вважати «ексцесом виконавця». Згідно дослідження Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, геноцидна риторика Кремля присутня у російських шкільних підручниках, матеріалах, опублікованих в офіційних виданнях органів влади, а також у публікаціях федеральних медіа, які підпорядковуються уряду РФ і фінансуються з державного бюджету.

Не випадково, що цей акт терору проти України був вчинений напередодні саміту НАТО у Вашингтоні. У такий спосіб Кремль продемонстрував готовність до ескалації з метою послабити рішучість Заходу щодо військової та дипломатичної підтримки України. Меседж Путіна очевидний: «Єдиний спосіб завершити цю криваву війну – примусити Україну до капітуляції». Проте події минулих років переконливо доводять, що стратегія умиротворення Москви лише заохочує її до подальшої агресії і підвищення ставок. Єдиною ефективною відповіддю на шантажистську стратегію Кремля є військова, фінансова і дипломатична підтримка України. Тому що примушувати до миру треба не жертву, а агресора, який повинен повною мірою відчути наслідки своїх дій і втратити об’єктивну можливість чинити подальші злочини – як в Україні, так і за її межами.

Матеріал підготовлено Головною  редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу