Сенатські слухання по Тіллерсону: Іспит з російського питання
Росія порушує міжнародне законодавство та повинна залишатися під санкціями, а Україна заслуговує на підтримку. Цим коротким реченням можна підсумувати для українського читача 9-годинний «допит» Комітетом із міжнародних справ Сенату висунутого Дональдом Трампом на посаду держсекретаря США Рекса Тіллерсона. Американські сенатори ставили дуже гострі запитання, центральним із яких була політика нової адміністрації щодо Росії. Утім, жодного рішення ухвалено не було, адже голосування за кандидатуру головного дипломата відбудеться пізніше.
ЛЕТАЛЬНА ЗБРОЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
Тема України була явно близька і добре знайома сенаторам, тож вони кільканадцять разів цікавилися у Тіллерсона його поглядами на незаконну анексію Криму та збройну агресію на сході України. Кандидат на посаду державного секретаря США при цьому ставав щоразу дедалі жорсткішим у своїх відповідях. Відібравши Крим, Росія, за його словами, «взяла чуже», тож санкції проти Москви мають залишатися без змін, поки нова адміністрація США не виробить нову стратегію відносин із Кремлем. Тіллерсон розкритикував міжнародну спільноту та українську владу за мляву реакцію на російське вторгнення у 2014 році, пообіцявши у випадку призначення на посаду підтримати надання Україні летального озброєння, провівши попередньо консультації з залученими до цього державними агентствами та департаментами.
ПРИМУС ЯК АЛЬТЕРНАТИВА САНКЦІЯМ?
Утім, слова «Росія» та «Путін» виникали під час слухання не лише у контексті України. Тіллерсон не став заперечувати твердження одного із сенаторів, що проти США ведеться війна, - у кібернетичному просторі. Він сам заявив, що РФ нині є загрозою для Штатів і виступив за вивчення можливих варіантів реакції на втручання Москви у виборчий процес. На відміну від обраного президента Дональда Трампа, Тіллерсон не виявляв сумніву в профпридатності працівників американських спецслужб і визнав, що зібрана ними інформація про кібернетичні напади Росії, «викликає занепокоєння». Більше того, після наполегливого тиску сенаторів він погодився, що думка про особисту причетність до кібератак Володимира Путіна є «справедливим припущенням».
Водночас, Тіллерсон дуже часто посилався у своїх відповідях на необхідність отримання більшої кількості інформації. Як виявилося, аж до дня комітетських слухань він не зміг пройти перевірку та отримати доступ до секретних брифінгів. Дійсно, людина, яка 40 років працювала у приватному секторі й жодного дня не провела на держслужбі, могла не задумуватися про багато речей, тож тепер мусить набирати багаж знань.
Посилання на свою непоінформованість було для Тіллерсона чарівною паличкою, якою він відкидав незручні запитання. Так, пославшись на потребу детальніше ознайомитися із цими питаннями, він відмовився визнавати Путіна воєнним злочинцем, брати зобов'язання щодо посилення санкцій, помічати масові порушення прав людини у Саудівській Аравії, РФ та на Філіппінах, а також пояснювати своє залучення до процесу лобіювання скасування Америкою санкцій проти Росії.
Водночас, протягом усіх 9 годин відчувалася його явна відраза до санкцій як таких. Він неодноразово повторював, що вважає їх корисним інструментом зовнішньої політики, однак далеко не найбільш ефективним. Зокрема, накладення санкцій на відповідальних за здійснення кібернетичних нападів на США, за його словами, може бути не найкращим кроком, але для ухвалення остаточного рішення - знову-таки потрібен доступ до секретної інформації.
Взагалі, на його переконання, багато проблем у світі відбувається не через нестачу санкцій, а через неналежний примус до їх дотримання, що чи не найбільше стосується Північної Кореї. Тіллерсон наголосив на важливості того, аби Китай докладав більше зусиль до виконання жорсткої резолюції Радбезу ООН стосовно КНДР. «Багато проблем сьогодення пов'язані із недостатнім примусом до виконання. Ми беремо зобов'язання, погоджуємося зробити щось, а потім не примушуємо до цього. Це плутає повідомлення, які ми надсилаємо до Північної Кореї», - наголосив кандидат у державні секретарі США.
ПРО НАТО, ЯДЕРНУ ЗБРОЮ І БІЗНЕС
Порадували сенаторів, які сумно відзначили, що зовнішня політика нині вирішується у Твіттері, слова Тіллерсона щодо НАТО. Він запевнив, що відданість США дотриманню основоположного принципу колективної оборони НАТО, залишається непорушною. Тож у випадку спроби зовнішнього вторгнення до держав-членів Північноатлантичного альянсу, Штати прийдуть на допомогу, «якщо члени НАТО досягнуть згоди, що подібні дії є адекватним застосуванням статті №5».
Дональд Трамп у своєму черговому твіті якось заявив, що не вбачає нічого поганого в отримані Саудівською Аравією, Японією та Південною Кореєю ядерної зброї. Натомість, Тіллерсон під тиском сенаторів розповів, що «ніхто не виступатиме за збільшення кількості ядерної зброї на планеті».
Впевненішими, на його переконання, мають бути і дії міжнародної спільноти стосовно Ірану, якого досі не вдалося повністю позбавити можливості створення головного елементу ядерної зброї - високозбагаченого урану.
Через бізнесове минуле, сенатори багато часу приділили обговоренню того, яким чином майбутній держсекретар вирішуватиме питання конфлікту інтересів, враховуючи, що його «акціонерами» стане народ США. Тіллерсон наголосив, що з моменту призначення розірве будь-які контакти із ExxonMobil та навіть не відповідатиме на дзвінки колишніх колег. Чи дійсно це буде так - ще належить дізнатися, але на словах бізнесмен намагався видаватися безпристрасним.
ПОГЛЯДИ ТІЛЛЕРСОНА VS ЗАЯВИ ТРАМПА
Як підсумок можна зазначити, що «допит» пройшов успішно для обох сторін: сенатори поставили запитання, які вважали за потрібні, кандидат на пост головного дипломата країни - дав відповіді, які хотів. Причому, часто погляди, висловлені Тіллерсоном, м'яко кажучи, не збігалися з публічною позицією Дональда Трампа. Хоча сам Тіллерсон визнав, що поки йому вдалося обговорити із обраним президентом США далеко не всі аспекти майбутньої зовнішньої політики держави.
Утім, було одне питання, на яке однаково відповідали і Трамп, і Тіллерсон, і члени попередньої адміністрації США на чолі з Бараком Обамою, і навіть Гілларі Клінтон: діалог із Росією вести потрібно. У кожної сторони свої аргументи щодо цього, але хочеться вірити, що цей діалог Україні не зашкодить.
Максим Наливайко.
Фото: Xinhua/Укрінформ
