Президентство Трампа: Чи реальний імпічмент у США?
Імпічмент президента Сполучених Штатів – процедура дуже кропітка й тривала за часом. Вона вже відбувалася кілька разів в історії країни, й зараз про неї заговорили знову. Застосувати цей механізм не так просто: для цього потрібні серйозні та неспростовні докази в тому, що глава держави посягає на основні цінності й Конституцію країни. Крім того, щоб довести справу до завершення, потрібна більшість членів Конгресу, в тому числі серед однопартійців президента. Отже, чи дійсно нинішній глава держави винний у серйозних порушеннях, і чи насправді йому загрожує процедура імпічменту, як наголошують його політичні опоненти-демократи?
ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ
Справжнім переломним моментом у цьому питанні можуть стати слухання в четвер у Сенаті екс-директора ФБР Джеймса Комі, які американські ЗМІ вже порівняли за рейтингами із супер-кубком. Він, зокрема, має офіційно підтвердити чи спростувати зміст його розмов із Дональдом Трампом, які можуть потім вилитися у звинувачення проти президента щодо перешкоджання правосуддю. Це, до речі, серйозна стаття, яка вже була предметом розгляду в інших процедурах імпічменту в США.
Тим часом, справжній політичний "фурор" перед слуханнями спричиняє публікація розвідувальним комітетом Сенату письмового варіанту майбутньої доповіді Комі. Документ, який миттєво розлетівся по ЗМІ, містить більшість відповідей на "делікатні" запитання щодо розмов Комі й Трампа, які вже встигли стати предметом політичного скандалу в США.
Тут треба звернути увагу на одну деталь. Оприлюднення офіційної промови за цілу добу до слухань трапляється дуже рідко. Пояснити це можна кількома причинами. По-перше, справа має відчутний політичний резонанс, і тому інформація може даватися дозовано. По-друге, під питанням може опинитися безпека самого Комі, адже його ставки в грі є надто високими. Але тут не зрозуміло, чи давав згоду колишній директор ФБР на завчасну публікацію його промови.
У доповіді міститься, щонайменше три основних моменти, які вже послужили підгрунтям для розмов про імпічмент. Передусім, це вимога президента, щоб директор ФБР засвідчив перед ним особисту відданість. Справа в тому, що Бюро, а тим більше його директор апріорі фокусуються на розслідуванні справ, у тому числі проти керівництва країни та політичних сил. Через це представники ФБР мають триматися поодаль від політики, й тому вимога президента бути відданим йому особисто так збентежила Комі, що він не знав як себе поводити в кабінеті один-на-один із Трампом.
Другий момент – це делікатне прохання глави Білого дому вже нарешті владнати з розслідуванням ФБР щодо втручання Росії у внутрішні справи США. Це було сформульовано дуже обережно та з афоризмами, що зрештою навряд чи можна прямо класифікувати як тиск на слідство.
Й нарешті третій чинник – це чітке підтвердження інформації екс-директором ФБР, що президент висловив персональне прохання "спустити на гальмах" справу проти його колишнього радника Майкла Флінна, який просто зав'яз у контактах із росіянами та їхніх грошах.
Усе це дає серйозні підстави для початку розгляду ситуації "під мікроскопом" та, можливо, ініціювання слідства проти самого Трампа. А такий поворот подій лише збільшує шанси на те, що розмови про імпічмент набудуть реального контексту.
ІМПІЧМЕНТ ЗАМІСТЬ РОЗСТРІЛУ
Один із батьків-засновників США Бенжамін Франклін вважав, що імпічмент – це більш гуманний процес відсторонення від влади винних державних керманичів, ніж банальне вбивство, яке практикувалося в ті часи. Пізніше це було відображено в Конституції США, яка передбачала імпічмент для президента, віце-президента та всіх цивільних посадовців країни "за державну зраду, хабарництво та інші серйозні злочини й правопорушення", в тому числі за посягання на Основний закон.
Що ж до імпічменту президента Сполучених Штатів, то, за Конституцією, процес має відбуватися у два етапи – у Палаті представників, яка висуває вердикт проти глави держави, а також у Сенаті, який виконує роль Великого журі присяжних.
Ініціювати процедуру може кожний член нижньої палати Конгресу, після чого проходять обговорення та голосування в Палаті представників. Достатньо простої більшості конгресменів для того, щоб затвердити звинувачувальний вердикт проти президента, однак він має бути конкретизований і детально виписаний.
Нинішній склад Палати представників контролюється переважно Республіканською партією (239 республіканців проти 193 демократів). Тому навіть на першому етапі Трамп має міцні позиції підтримки.
Якщо нижня палата Конгресу своїм голосуванням висуває офіційне звинувачення, справа переходить до Сенату. Він має провести обговорення та прийняти рішення по кожній статті імпічменту. Президент визнається винним, якщо хоча би дві третини (принаймні 67 зі 100) сенаторів під час голосування вважають його таким.
"Засудження в порядку імпічменту не повинно передбачати інших покарань, крім як відсторонення від посади та позбавлення права займати та виконувати будь-яку почесну, відповідальну чи прибуткову посаду на службі Сполученим Штатам; після такого засудження особа, тим не менше, притягується до відповідальності, а звинувачення, судовий розгляд, вирок та покарання мають відповідати закону", - уточнює подальшу процедуру Конституція США.
ТРИ З ПОЛОВИНОЮ ІМПІЧМЕНТИ
Загалом, в американській історії було три випадки, коли справа доходила до процесу імпічменту президента в Конгресі й один окремий прецедент, коли така ініціатива була внесена на розгляд законодавців, але не отримала продовження.
Повне "коло" в Палаті представників і Сенаті пройшли президент Ендрю Джонсон (1868 р.) та Білл Клінтон (1998-1999 рр.). Першого звинувачували в незаконній відставці військового міністра, а другого – у лжесвідченнях та перешкоджанні правосуддю у зв'язку з історією про сексуальні відносини з Монікою Левінські. В обох випадках Палата представників затвердила звинувачувальний вердикт, однак Сенат виправдав президентів.
Третій випадок – це 37-й президент Річард Ніксон і легендарна справа Уотергейтського скандалу (1972-1974 рр.). Саме цей процес зараз найчастіше порівнюють із нинішньою ситуацією, яка може загрожувати подальшому президентству Дональда Трампа. Головним чином, паралелі проводять демократи, які вкрай незадоволені політикою діючого глави Білого дому.
Тоді, в 1974-у Ніксон, якого звинувачували, зокрема, в корупції, перешкоджанні правосуддю та введенні в оману країни, довго боровся за можливість залишитися в кріслі президента. Розслідування по "Уотергейту" тривало два роки, після чого процес підійшов до логічного завершення – процедури імпічменту в Конгресі. Однак, коли Палата більшістю голосів визнала Ніксона винним, а в Сенаті були готові підтримати президента не більше 15-ти законодавців, президент прийняв рішення сам подати у відставку, чим технічно перервав процес імпічменту. Потім йому вдалося уникнути судового переслідування, оскільки наступний президент Джеральд Форд через місяць видав указ про помилування Річарда Ніксона.
Ще один випадок, коли виникла загроза імпічменту, стався в 2008 році. Тоді конгресмен від демократів Денніс Кусініч вніс резолюцію до Палати представників, у якій вимагав усунення від влади президента Джорджа Буша-молодшого за 35 пунктами. В тому числі йшлося про війну в Іраку, невикористання інформації розвідки про загрозу терактів 11 вересня тощо. Однак, резолюція не дійшла до процедури голосування.
Тож, наскільки вірогідною є зміна влади в Білому домі за нинішніх обставин? Двоє конгресменів-демократів Ел Грін і Бред Шерман у середу уже заявили про початок спільної підготовки ініціативи щодо оголошення імпічменту президентові Трампу. "Ми тут не через Демократичну партію. Ми тут через демократію", – акцентував Грін під час спеціальної прес-конференції в Капітолії.
Так чи інакше, вже зрозуміло, хто в демократичному таборі визвався зробити "перший постріл". Однак, як підказує історія, це ще не означає, що у Штатах уже скоро зміниться президент. Для цього демократам потрібно перетягти на свій бік чимало республіканців – як у верхній, так і в нижній палатах Конгресу. Багато що може змінитися після ключових свідчень Комі в Сенаті. Але після цього знадобиться ще чимало часу, поки ситуація з американським президентством нарешті не владнається.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
