Коли почалася брехня: коріння російської історії

У той же час, дуже часто серед виступів політиків і вчених РФ звучать посили про те, що Росія – це «багатонаціональна держава», і це слід враховувати при прийнятті відповідних рішень державної важливості. Нерідко навіть мова заходить про необхідність підтримки «представників народів Росії», а також надання їм умов для розвитку елементів національної культури. Однак, у більшості випадків при публічному тлумаченні поняття «російський народ» і йому подібних ним охоплюються повністю всі громадяни Росії, громадянство і національність тут ототожнюються. Апелюючи нібито до зарубіжного досвіду, у цьому контексті сучасні російські суспільствознавці культивують привнесену політиками ідею про те, що численні народи, що проживають на теренах РФ, повинні асимілюватися «в ім’я національної єдності» і не заявляти про свою відособленість. У той же час, тема забезпечення їх культурного розвитку і самовизначення не передбачає ніяких згадок про те, що ж в той чи інший час сприяло втраті ними цих можливостей.

В цілому концепція історії Росії, у якій чітко вказано місце завойованих народностей в імперському дискурсі і яка існує і на сьогодні, була сформована за часів правління Петра I. Цей цар, що проголосив створення Російської імперії і присвоєння собі титулу імператора, подбав про зміцнення ідеологічного базису, на якому будувалося розвиток його держави. Так, відповідно до джерел, у 1722 р. був виданий указ Петра I про створення «справжньої російської древньої історії», у якому наказувалося виробити таку концепцію історії Росії, яка давала б можливість продемонструвати якомога більш давнє походження цієї держави, а також обґрунтувати претензії на давньоруську спадщину. Видання цього указу мало на меті підвести псевдонаукове обґрунтування імперського статусу Росії і древніх витоків її «світової величі». Відповідно, на цьому тлі активізувалися і набули загальної популярності перші російські історики.

Особливо слід відзначити створення «громадянської історії» Г. Бужинським, яка «досліджує народи і їх походження», а також написання праці, сприйнятої сучасними російськими істориками як класичної, якою є «Історія російська» В. Татищева. Якраз Г. Бужинський першим представив історію Росії як результат з’єднання в єдине ціле минулого народів, які населяли її. Саме в його роботах знаходимо перші спроби обґрунтувати статус Російської імперії як «централізованої багатонаціональної держави». Суть цього поняття зводиться до того, що з плином часу підкорювані самодержавством етноси повністю або частково асимілюються і нібито стають складовими частинами єдиного російського народу, який, у свою чергу, становить основу існування всієї державності.

Задорогий подарунок брехуни собі роблять на 300-річний ювілей. Україна - не BODO, "Вау!"  їм буде тільки на тому світі.

Національна академія СБУ