Успіх ЗСУ на Харківщині: подібне в історії війн бувало, але дуже нечасто
За час вересневого контрнаступу, який розпочався 6 вересня, лише на Харківщині від окупантів уже звільнено 421 населений пункт та понад 8 тисяч квадратних кілометрів. Щоб краще уявити масштаб, це десь, як три Люксембурги (площа країни – 2 586 км²) або Кіпр (9248 км²). Це дуже багато, щось просто неймовірне. Який там в біса всесвіт Marvel? Збройні сили України – ось, хто справжні супергерої, результат їхньої роботи невигаданий.
Хочете ще кілька цікавих цифр? Видання Forbes підрахувало, що у проміжку між 6-11 вересня, ЗСУ знищили 590 одиниць російської техніки на загальну суму $673 млн. «Втрати противника становили 86 танків та 158 бойових броньованих машин, 106 артилерійських систем, 159 автомобілів, 6 літаків, 7 гелікоптерів, 6 систем ППО та 62 одиниці іншої техніки», – повідомляє видання. Але не всю втрачену росіянами техніку знищено. За інформацією аналітичного проекту Oryx, з 6 по 10 вересня українські військові захопили 129 одиниць техніки, яку Forbes оцінює у $104 млн, зокрема – 9 гаубиць Мста-С та Мста-Б на суму понад $43 млн.
Ну, і ще один момент. За даними Генштабу, за рахунок швидкого прориву фронту вдалося мінімізувати втрати українських військових. Співвідношення втрат – 1:9 або 1:10 на нашу користь. Простіше кажучи, на одного нашого загиблого, на жаль, героя, припадає 9-10 ліквідованих рашистів. Хтось запитає, а хіба це реально? Адже окупанти – оборонялися, тобто з точки зору законів війни перебували в зручнішій ситуації. Процитуємо з цього приводу Дениса Селіна – голову ГО «Громадський Контроль», який проводить щотижневий аналіз військових дій з березня 2022 року: «З урахуванням того, що росія за цей період втратила близько 2500-3500 військових, то, якщо спиратися на дані Генштабу, виходить, що втрати ЗСУ – 250-350. Слід відзначити, що незалежні аналітики з Oryx зафіксували низькі втрати техніки ЗСУ і був ривок на велику відстань, що зробити пішки нереально. Тож низькі втрати ЗСУ виглядають цілком реалістично».
Та повернімося до того, з чого почали: те, що ЗСУ показали на Харківщині, це – щось фантастичне. Втім, з чим можна порівняти цей успіх? В історії сучасних (і не тільки) війн подібні речі узагалі відбувалися?
Битва під Харковом: у 1862 щось подібне було в долині Шенандоа
«Те, що зробили ЗСУ на Харківщині - особисто я порівняв би з кампанією Томаса Джексона (генерал-майора Конфедерації, Громадянська війна у США- Ред.) у долині Шенандоа весною 1862 року. Це зразкова кампанія, яку вивчають у воєнних академіях всього світу», - розповідає військовий історик Роман Пономаренко.
Невеликими силами, каже експерт, завдяки вмілому маневруванню Джексон тоді виграв низку битв, розбив федеральну армію загальною чисельністю 60 000 осіб, сам маючи 17 000 осіб, і звільнивши долину Шенандоа.
А ось, що пише кампанію Джексона Вікіпедія: «Незважаючи на те, що в розпорядженні Джексона був підрозділ, який у різний час налічував від 5 000 до 17 000 осіб, він зумів швидкими маршами і маневруванням виграти кілька локальних битв і втримав у регіоні три армії Союзу загальною чисельністю понад 60 000 осіб, не дозволивши підтримати наступ Потомакської армії (була головною армією Союзу на Східному театрі Громадянської війни в США, - Ред.) на Річмонд».
«А ось в сучасних війнах аналоги найти важко, бо не було подібних масштабних воєн зі стаціонарною лінією фронту після Другої світової. Хіба що – є певна схожість із німецькою операцією «Фредерікус», весною 1942 року», - додав пан Пономаренко.
«Фредерікус 2.0»: минуло 80 років, а москва так і не зробила висновків
«Кожна війна і кожна військова операція унікальні по суті. Адже відбуваються в конкретній, неповторній оперативній обстановці, унікальними силами і засобами, на фоні специфічних природних умов. І контрнаступалні операції, які одночасно ведуть сьогодні ЗСУ на різних ділянках фронту відмінні за оперативним задумом, тактикою виконання, часовими рамками. Єдине, що їх об'єднує – майстерність командування, мужність і професіоналізм наших воїнів і віра в перемогу, - розповідає Павло Лакійчук. – Але коли мої військові друзі говорять про наш вересневий Харківський наступ, пригадують події під Харковом у травні 1942 року, відомі як операція «Фрідерікус» або Харківська катастрофа, в залежності від того, яка з сторін про них згадує».
Тоді, у травні 1942-го, каже експерт, німецькі війська наголову розбили переважаюче угруповання радянської армії на південний схід від Харкова. Запорукою цього стало грамотне приховане планування, чітка координація сил, їх стійка оборона і рішучий маневр в наступі.
«Тим часом, радянське командування прогледіло концентрацію сил противника. Головною причиною поразки радянських військ аналітики вбачають непрофесіоналізм та самовпевненість політичного керівництва та вищого командування СРСР», - додав військовий експерт.
«Знакове місце для воєнної історії минулого. Дуже важливий район Балаклія – Ізюм, і знову тут битва стратегічного масштабу. Тільки нацисти зараз у формі збройних сил рф, і на полях України – Третя світова війна, і ми захищаємо свободу Європи. І сьогодні сучасну військову історію пишуть ЗСУ», - підсумовує пан Бутусов.
«Кочова» тактика Сил оборони
Ще одним цікавим спостереженням щодо ЗСУ під час контрнаступу на Харківщині, поділився головред «Думської» Олег Костянтинов: «Успіх вересневого наступу українських захисників багато в чому обумовлений, як нам здається, не лише грамотним вибором місця та часу удару, а й вельми незвичайною тактикою. Після класичного прориву лінії оборони в районі Балаклії, здійсненого мехбригадами, у пролом, що утворився, були кинуті не танкові частини, як це робилося за часів Другої світової і як, вочевидь, очікували росіяни, а мобільні підрозділи Десантно-штурмових військ на легкій і швидкісній техніці на зразок HMMWV».
Це була якась народна армія батька Махна-2.0, але не на тачанках, а на різнокаліберних джипах. ЗСУ швидко розвіялися тилами ворога, почали перерізати комунікації, знищувати штаби, спалювати артилерійські батареї і заважати противнику підтягувати резерви.
«Зустрічаючи опір, не вступали у бій, а обходили опорники ворога і продовжували стрімко просуватися вглиб тимчасово захопленої території. Проти таких груп артилерія путінців, якої у них, як і раніше, багато, була практично безсила», - підкреслив пан Костянтинов.
Ця операція увійде в підручники
«Кожна війна має власні елементи та особливості. Це перше. Друге – конфліктів такого рівня в Європі за останні роки не було. А тому вдалий контрнаступ ЗСУ на Харківщині дуже важко з чимось порівнювати. Теоретично – до 2022 року вважалося, що для наступу потрібно, по-перше, перевага у зброї та особовому складі, по-друге, - перевага в повітрі», - каже військовий історик Михайло Жирохов.
У нашому випадку не було ані першого, ані другого.
«Із самого початку наступ здійснювали близько трьох бригад за допомоги безпілотної авіації. Літаки ми не залучали. Та й чи був у цьому сенс, враховуючи істотну перевагу противника у повітрі. Тому це такий унікальний випадок», - додає експерт.
У майбутньому цю успішну операцію детально розбиратимуть на атоми.
«Певен, що все це потягне за собою кардинальні зміни у підходах до планування операцій. Бо, як я вже казав, до вересня 2022 року таке планування вважалося чимось нереальним, зі світу фантастики. Але воно спрацювало. Міжнародні військові аналітики, з числа країн-союзників та партнерів, і не тільки, теж це вивчатимуть», - стверджує пан Жирохов.
Балаклійський контрнаступ ЗСУ – точно увійде в світові підручники з військової історії.
Загальна картина війни: що змінилося та чи продовжиться контрнаступ?
За словами Михайла Жирохова, скоріш за все, тепер буде оперативна пауза.
«Сил та засобів для того, щоб продовжувати масштабний наступ поки недостатньо. Тобто я говорю саме про велику операцію. А щодо локальних – цілком можливо. Приміром, на тому ж Херсонському або Запорізькому напрямках можуть бути сюрпризи. Але ще раз: поки в нас недостатньо сил, щоб отак прорвати оборону, як ЗСУ це робили на Харківщині, - наголошує військовий експерт. - Попереду жовтень. Уже другий тиждень ллють дощі. Це не надто сприятлива для наступу погода. Тож я б не очікував найближчим часом якихось активних бойових дій»
Нам спершу потрібно закріпитися на щойно звільнених територіях.
З паном Жироховим частково погоджується Роман Пономаренко: «Зараз фронт стабілізується на короткий час, але вже скоро ЗСУ розпочнуть наступальні дії на інших ділянках фронту. Плюс – продовжать далі розхитувати російську оборону на Херсонщині, яка поки що тримається. Втім, якщо удари нашої далекобійноі зброї продовжаться, то довго вона не витримає».
А це Денис Селін: «Швидкість просування військ США в Іраку була 15-40 км на добу і після 100+ кілометрів робили логістичні хаби. У нас так само роблять логістику. Тому не поспішаємо з очікуваннями. Все впирається в логістику і дальність 50-100 км від логістичних вузлів. Все буде, але трохи чекаємо».
Потрібно раціонально оцінювати власні можливості й не жити ілюзіями, що ми можемо одним махом звільнити усе одразу. Хоч як би на цього не хотілося.
Тим часом Павло Лакійчук стверджує, що розгром окупантів на Харківщині, в купі з контрнаступальними діями на інших операційних напрямках, якщо й не став переломним етапом нинішньої війни, то українська армія точно перехопила стратегічну ініціативу – сьогодні саме вона диктує характер і напрямок бойових дій.
«А це ще один крок на довгому шляху до нашої Перемоги. Успіх української армії – це й наш успіх в діалозі з партнерами: союзники, їх суспільства, бачать, що військово-технічна, фінансова допомога Україні не марні, ми не тільки захищаємося, ми – Перемагаємо. А переможцю допомагати завжди легше», - каже військовий експерт.
Так і є: 16 вересня президент США Джо Байден розпорядився виділити Україні новий – уже 21-й за ліком – пакет військової допомоги на $600 млн. Цей пакет включатиме:
- додаткові боєприпаси для артилерійських ракетних систем HIMARS;
- 36 000 артилерійських снарядів калібру 105 мм;
- 1000 високоточних 155-мм артилерійських снарядів;
- 4 радари для ведення дуелей артилерії;
- 4 вантажівки та 8 причепів для перевезення важкої техніки;
- протидронові повітряні системи;
- устаткування для розмінування;
- протипіхотні боєприпаси Claymore;
- підривні боєприпаси та обладнання;
- стрілецьку зброю та боєприпаси;
- прилади нічного бачення та інше польове спорядження.
«Цей контрнаступ став ще одним камінцем, хоча ні -великою каменюкою - по морально-психологічному стану противника: російські солдати та офіцери чим далі, то більш розуміють, що їх втягнули в смертельну авантюру. Цілі так званої «спеціальної операції» недосяжні, а перспективи, у тому числі особисті, плачевні», - резюмував Павло Лакійчук.
Україна Переможе! Слава ЗСУ!
Мирослав Ліскович. Київ
