Мобілізація, ядерні погрози: загнаний у пастку путін дарма підвищує ставки
21 вересня путін та його поплічник шойгу звернулися до свого плебсу, оголосивши про часткову мобілізацію щонайменше 300 тисяч одиниць гарматного м’яса та про підтримку псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях Донбасу, Херсонщини та Запорізької області. Було озвучено брехню щодо втрат ординців (6 тис. осіб) і ЗСУ (понад 60 тис. осіб), а також готовність застосувати всі наявні методи, включаючи ядерну зброю, при загрозі територіальній цілісності рф. Не деталізуватимемо кожен пункт, про це сказано більш ніж достатньо, втім, зупинимося на останньому. З цього приводу існують дві думки.
Перша, що ядерний шантаж путіна – це блеф чистої води. Мовляв, лише згадайте скільки разів воно лякало Україну та світ зброєю масового знищення. Уперше – 24 лютого ц.р. Востаннє – рф погрожувала «судним днем» буквально за кілька тижнів до наших ударів по окупованому Криму, які, до речі, підтвердив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний (у спільному із заступником голови оборонного комітету ВРУ Михайлом Забродським матеріалі під назвою «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд», опублікованому на Укрінформі, - Ред.). І що в результаті? А нічого – відповіді не було. По факту, росіяни підтерлися своєю ж військовою доктриною, яка дозволяє їм застосування ядерної зброї для «захисту території рф». А Крим, як відомо, рф вважає своєю територією. То чому ж тепер слід остерігатися реалізації подібного сценарію?
Друга думка не заперечує першої, втім, продовжує її. А саме: бавовна в Криму – це одне, але ноги українського солдата за понад 8,5 років на півострові ще не було, тож нині ситуація дещо інша. Зрештою, у рф уже чітко розуміють, що скільки людей не мобілізуй, але конвенційною зброєю вони Україну не переможуть – програють. Тож ставки небезпеки ростуть. А отже – краще переоцінити ворога, аніж недооцінити. Поранений звір, загнаний в пастку, може в агонії наробити ще дуже багато біди. Задача України, її союзників та партнерів – дати адекватну й потужну відповідь ядерному шантажисту.
Ми поцікавилися в експертів, як вони прогнозують розвиток ситуації та реакцію світової спільноти? Чому, до речі, анонсований увечері виступ російського диктатора перенесли на ранок? Врешті-решт, це вже агонія перед неминучим крахом, чи ще ні?
«На путінську «мобілізацію» потрібна оперативна відповідь наших союзників у вигляді додаткової мобілізації військових ресурсів для України»
«Чому перенесли звернення? Бо не встигали. Все, що робилося у вівторок – робилося поспіхом і в авральному режимі. З високою вірогідністю все це – наслідок роздратування путіна після саміту ШОС, який для нього став відвертим приниженням. А тут ще й на фронті в Україні, і всередині росії справи кепські. З одного боку істерична критика з табору російських шовіністичних ультрапатріотів, з іншого – демарш Алли Пугачової», - коментує Укрінформу політолог Володимир Фесенко.
Тож потрібно було продемонструвати силу і рішучість путіна, що все «идет по плану», але одночасно боялися занадто росіян налякати.
«Мабуть шукали певну збалансованість у зверненні путіна. Тому немає оголошення війни, а є лише «часткова мобілізація». До речі, до повної мобілізації в рф просто не готові. Нинішня військова система в росії створювалась без розрахунку на масову мобілізацію», - додав експерт.
Тому хочуть подивитися, як спрацює хоча б часткова мобілізація.
«За рахунок якої вони хочуть заткнути дірки - наслідок великих втрат у війні, а також стабілізувати фронт, врятуватись від ланцюгової реакції обвалу своїх позицій на сході і півдні України», - каже пан Фесенко.
Щодо прогнозу… Чим далі, тим більше розвиток подій стає незворотнім, шляху назад вже немає, особливо для путіна.
«На мобілізацію та перепідготовку 300 тис. осіб у кремля піде кілька місяців. Подивимося, як це у них вийде. А нам і нашим партнерам ці кілька місяців також треба використати. Війна виходить у нову фазу, стане більш безкомпромісною, масштабною та інтенсивною. Це сигнал нашим союзникам - на путінську «мобілізацію» потрібна оперативна відповідь у вигляді додаткової мобілізації військових ресурсів для України», - наголосив Володимир Фесенко. А також додав, що це хоч іще не путінська агонія, але точно «початок неминучого і ганебного фіналу путінського режиму».
«путін вирішив зіграти у звичну для росіян гру – «руську рулетку». І йому вдалося витягти «щасливий» квиток. Він вистрілив собі в голову»
«Оголошене путіним – це ніяка не сенсація, а давно прогнозований крок. І мобілізація, і проведення так званих референдумів про входження до рф тимчасово окупованих територій анонсувалися давно й неодноразово. Нарешті трапилось, хай і після вчорашньої заминки. Схоже, путіну знадобилася ще ціла ніч, аби «вламати» незгодних своїх, а також спробувати щось вициганити з-за океану (як відомо, через різницю в часі, коли в москві ніч, і всі сплять, у Вашингтоні – день і всі працюють)», - каже дипломат Вадим Трюхан.
Зі своїми розібрався, а з американцями не склалось. Відтак пішов ва-банк, на останній рішучий бій проти ненависних українців і всього Заходу.
«Проте абстрагуючись від пафосних і брехливих від першого й останнього слова заяв самого путіна, а згодом і його олов’яного солдатика шойгу, слід констатувати: для путінського режиму складається все не так, як би комусь у кремлі хотілося. По-перше, росіяни призовного віку масово тікають з країни. По-друге, прихильники навального закликали росіян виходити на вулиці і палити військкомати»
Після чого шойгу навіть був змушений віддати наказ про посилену їх охорону.
«По-третє, фінансові ринки впали до безпрецедентного дна. По-четверте, лідери провідних демократичних держав світу вже не просто засудили дії путіна, а чітко й однозначно проголосили про свою тверду підтримку України та наміри допомагати нашій державі ще більше».
Дійшло навіть до того, що французький президент Макрон, який до останнього намагався зберегти путіну обличчя, з високої трибуни ООН закликав так звані нейтральні по відношенню до України і рашистської федерації країни визначитися: вони на стороні Добра чи зла.
«Так що ефект від сьогоднішнього звернення путіна та його поплічників абсолютно зворотній тому, якого очікували в москві».
Виникає питання: а навіщо ж вони пішли на подібне загострення? Це агонія?
На думку пана Трюхана, після провального саміту ШОС у Самарканді путін зрозумів, що часу на гру в довгу в нього вже не має. Адже навіть ті держави, з якими він намагався вибудувати якийсь прообраз союзницьких чи бодай партнерських відносин, публічно показали своє роздратування його діями. А також дали зрозуміти, що вже не мають намірів й надалі терпіти його ідіотизм (детальніше про це – у нашому попередньому матеріалі).
«Саме через це путін вирішив зіграти у звичну для росіян гру – «руську рулетку». І так виглядає, що йому вдалося витягти «щасливий» квиток. Він вистрілив собі в голову. Механізм уповільненої дії, який відраховує час до розвалу російської недоімперії сьогодні запущено», - підкреслив дипломат.
Втім, Вадим Трюхан теж вважає, що це ще не агонія, а скоріше панічна істерика на грані зриву.
«Пішовши ва-банк путін показає свою готовність пожертвувати всім і битися до кінця. Проте коли і яким буде цей кінець – залежить від двох факторів. Перший – чи вдарить кулаком по столу заокеанський дядюшка Джо і скаже «Досить»? (судячи з виступу Байдена в ООН, президент США так і вчинив, - Ред.) Після чого перекриє повітря путіну по всіх фронтах, і дасть без затримок українцям всю наявну, й таку необхідну, потужну зброю. А далі – європейці зроблять те саме в унісон».
А другий фактор – чи зрозуміє нарешті так званий «глибинний народ» росії, що йому час діяти і негайно скидати голого божевільного царя і його опричників? Чи, зрештою, цей народ надалі залишатиметься мовчазною зазомбованою біомасою?
Ці два фактори, безперечно, вплинуть на подальший хід подій.
Проте Україні вже зараз невідкладно слід вживати всіх необхідних заходів, щоб нейтралізувати очевидні загрози від пораненого звіра. При цьому діяти асиметрично, злагоджено і креативно. Власне так, як це за майже сім місяців війни неодноразово вже демонстрували ЗСУ, волонтери, дипломати та й весь український народ загалом.
«І щось мені підказує, що незважаючи на зростання шансів, що війна може швидко перетворитися на Третю світову із застосуванням зброї масового знищення, так само зросли й шанси на те, що вона може дуже швидко закінчитися. Ба більш того, завершитися тотальною і безумовною перемогою антипутінської коаліції на чолі зі США та Україною, з капітуляцією російської недоармії й усіма наступними відповідними наслідками», - підсумував Вадим Трюхан.
Наслідки «референдумів»: «звільнення Севастополя відтепер нічим не відрізняється від звільнення Херсону чи Мелітополя»
«Насправді оголошення мобілізації в рф – це гарна, а не погана новина. Визнати, що виграти війну проти України без мобілізації рашка нездатна – це найбільший респект, який нам колись виголошували», - розповідає ветеран російсько-української війни, науковець, публіцист Євген Дикий.
Так само, продовжує він, це публічне визнання «бажання» росіян воювати: «Адже якщо озвучену шойгу цифру у 300 тис. солдатів неможливо навербувати без мобілізації, попри всю піврічну роботу пропагандонського апарату та обіцяні грошові виплати, то всю «народну підтримку спецоперації» можна занести до списку кумедних московських казок».
Власне те, що одночасно з мобілізацією в рф ввели нечуване зі сталінських часів кримінальне покарання за «добровільну здачу у полон», зайвий раз доводить, що із мотивацією в окупантів, м’яко кажучи, великі проблеми.
«Але головне, що це постріл собі якщо ще не у скроню, то щонайменше в ногу, - вважає пан Дикий. - Почнемо з радикальної зміни суспільних настроїв, адже навіть тупий рашкованський лохторат здатний збагнути, що мобілізацію оголошують не від хорошого життя, а саме внаслідок розгрому «другої у світі» «професійної» армії. Продовжимо масовим «звалом» від мобілізації (квитки з москви до Стамбулу тільки за вчорашній день подорожчали вдвічі) та можливою появою на росії реального антивоєнного руху (який досі був суто віртуальним). Ну і, зрештою, оцінимо наслідки для економіки, яка і так тріщить під санкціями, і цілком зрозуміло як відреагує на вилучення з виробництва 300 тисяч працездатних чоловіків (плюс на втечу за кордон можливо десь такої ж їх кількості)».
Ще кращою новиною для нас є анонсовані «референдуми» та анексія наших територій. З військової точки зору, вважає експерт, це жодним чином нічого не змінить. Наші бійці звільнятимуть українські міста та села незалежно від того, чи позначені вони на картах росії як «ісконная» територія. У нас інші карти, з міжнародно визнаними кордонами, і саме по них плануються контрнаступи.
А от на «західному фронті» нашої війни це рішення рф радикально змінює обстановку на користь України.
«Аж бува стає трохи шкода всяких орбанів, чиї титанічні зусилля з підриву санкційного режиму та загалом єдності Заходу путін перекреслив однією своєю промовою. Анексія нових територій гарантує не лише збереження діючих санкцій, але й значне посилення санкційного режиму. І всі голоси, які спробують щось дзявкнути проти цього, будуть оголошені співучасниками злочинів кремля», - певен експерт.
А ще набагато важливіше, що нова порція псевдореферендумів нарешті зрушить з місця надважливий процес, якого ми не могли добитись всі ці півроку – перехід від заморожування російських активів до їхньої конфіскації.
До слова, Мінюст США попросив Конгрес узаконити передачу активів Україні. Нагадаємо, що йдеться про, як мінімум, $300 млрд.
«Нас нарешті озброюватимуть не коштом західних платників податків, а коштом російських. І це разюче змінить як обсяги допомоги, так і ставлення до неї у країнах – донорах, - каже Євген Дикий. - Само собою зрозуміло, що військовою відповіддю на російський «мобілізець» стане «повний Рамшатйн» та справжній повноцінний ленд-ліз».
Ну і зрештою, «референдумна лихоманка» на окупованих територіях остаточно знімає питання про статус Криму.
«Хоч більшість наших союзників останніми місяцями й почали визнавати за нами право на військове звільнення півострова, та питання все ж лишалося дискусійним. І при розгляді можливих умов майбутнього миру Крим регулярно намагались «винести за дужки», бо ж це, бачте, «дуже чутливе питання» для росії. Відтепер Крим нічим не особливий – кремль показав, що готовий анексувати будь-яку територію, на якій тимчасово стоїть чобіт російського солдата, і тим нівелював всю «унікальність» та «складність» кримського прецеденту», - акцентує пан Дикий.
Тож звільнення Севастополя відтепер нічим не відрізняється від звільнення Херсону чи Мелітополя.
«І стає непростим, але виключно військовим завданням, без жодних політичних ускладнень довкола. Так що загалом… Ні, це ще не весна 1945-го, ми ще побачимо і «призов фольксштурму та гітлерюгенду», і спроби організовувати сепаратні «мирні угоди» з нами та з різними нашими союзниками на самих химерних умовах, і ще багато чого, на що вистачить фантазії у бункері плєшфюрера. Але колапс російського режиму відтепер став остаточно невідворотним, і відлік запущений 21.09.22. Останні шанси «пропетляти» і вийти з цієї війни із збереженням путінського режиму остаточно змарновані, і для нас це чудова новина».
Звісно, до Перемоги ще довгий та дуже непростий шлях.
«Для ейфорії, на жаль, нема підстав – рівно так само, як і для переляку чи відчаю. Попереду і дуже важкі бої на фронті, і значні втрати, і нечувано важка зима у тилу», - резюмував Євген Дикий.
Мирослав Ліскович. Київ
