Ракети Fath-360: перехоплювати зможемо, але краще – знищувати пускові
Не вдаючись у зайві деталі, за інформацією впливових західних ЗМІ, реакції України та партнерів, а також неоднозначних заяв представників Ірану, – Москва або вже отримала, або от-от отримає від Тегерана 200 балістичних ракет Fath-360.
Укрінформ пояснює: що відомо про Fath-360, їхню вартість, скільки пускових установок разом з ракетами отримала РФ, а також – як зможемо протидіяти цій новій загрозі?
Що відомо про цю ракету?
Fath-360 – іранська ракета для ударів по цілях у близькому тилу противника, яка фактично є зменшеною версією далекобійної ракети Fateh-110. Швидкість – основна фаза польоту 3 Маха, при заході на ціль 4 Маха. Максимальна дальність польоту до 120 кілометрів. При довжині 5,1 метра та вазі 787 кг Fath-360 оснащена 150-кілограмовою фугасною боєголовкою, КВО (кругове відхилення) становить до 30 метрів, тобто точність у неї «невидатна». Наведення – супутникове.
«Ця ракета є засобом ураження ближнього радіуса дії. Але, що найцікавіше, за характеристиками і навіть розмірами більше нагадує симбіоз між реактивними снарядами і зенітними керованими ракетами типу 5В55. Іншими словами, Fath-360 – це аналог ЗРК С-300, але від початку призначена для ударів по поверхні, а не переналаштована на поверхню система ППО», – розповідає оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Цікаво, що раніше Fath-360 взагалі не фігурувала як ракета, яка могла б зацікавити Росію. Кремль був значно більше зацікавлений отримати її «старшу сестру» Fateh-110 або ракету Zolfagar. Чому врешті-решт вибір Москви зупинився на Fath-360?
«Гадаю, передача Fath-360 – це лише перший етап ракетної співпраці між Тегераном і Москвою. Тобто після Fath-360 підуть ракети більшої дальності. Скоріш за все, це буде Fateh-110 – збільшена версія Fath-360, яку деякі називають іранським «Іскандером»: там півтонна боєголовка і летить ця ракета до 300 кілометрів», – коментує офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін.
На думку Олександра Коваленка, такий вибір засобу ураження Росією може говорити щонайменше про два моменти.
«Перший – в Ірану є широка номенклатура балістичних ракет з більшою дальністю ураження і куди більш потужною бойовою частиною, але Росії могла бути надана модифікація, що являє собою урізаний у можливостях варіант тієї ж С-300, призначений виключно для терору, а не вирішення завдань, навіть тактичного рівня. Тобто Росії з якоїсь причини у Тегерані поки що не дають зелене світло на доступ до Fateh-110, Zolfaghar та Dezful? Чекають моменту, коли вона буде готова віддати за ці ракети набагато більше, ніж вони того варті?» – розмірковує він.
І другий момент: «Що заважає Росії продовжувати завдавати ударів по прикордонній зоні України зенітними керованими ракетами від тих самих ЗРК С-300? Натомість Москва закуповує в Тегерана спрощений варіант цих засобів ураження. З цього можна зробити дуже обережний висновок, що із запасами ЗКР до С-300 у російських окупантів на третій рік повномасштабної війни ситуація ускладнилася настільки, що доводиться докуповувати, не розраховуючи на темпи власного виробництва».
Яка вартість ракети Fath-360?
Жодних даних про це немає. Але відомий авіаексперт Валерій Романенко вважає, що це «копійчані ракети».
«Ціна за одиницю – від $500 тис. до $1 млн. Усе залежить від того, наскільки серйозно в Ірану налагоджене їх серійне виробництво. Якщо велика серія, то ціна падає», – каже він.
У будь-якому разі за ці ракети розрахунок йшов не грошима, а по бартеру.
«Але Москва дала Ірану не сою і пшеницю (як збрехав один іранський депутат, – ред.), а свої нові винищувачі Су-35, від яких свого часу відмовився Єгипет. Як відомо, на Кубані вже навчаються іранські пілоти на навчально-тренувальному літаку Як-130. Після нього перейдуть на двомісний Су-27, а потім – на Су-35», – додав пан Романенко.
200 ракет… А яку кількість пускових Іран передав Росії?
«Невідомо, скільки саме пускових Іран передав Росії. Є інформація лише про 200 ракет Fath-360. І то – це така собі інформація, вона надійшла від ЗМІ, але ні Іран, ні РФ, ні Україна, ні західна розвідка жодних цифр не називала. По вартості – точно не скажу, але це недорога зброя. Власне, як і не скажу, скільки цього «добра» має Іран. Загалом в Ірану тисячі всяких ракет. Конкретно Fath-360 – це умовно нова ракета, а відтак йдеться, скоріш за все, про сотні», – стверджує Ігаль Левін.
Те ж саме каже директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь: «Про пускові – жодної інформації. Тож можемо лише припустити. Але очевидно, що йдеться не про десять і навіть не про п’ять, а про дві-три пускові установки на базі вантажівки. Одна така установка має кілька пускових контейнерів, кожен з яких несе одну ракету».
А це – Валерій Романенко: «На одній пусковій установці Fath-360 – шість, чотири або два контейнери. Один контейнер – це одна ракета. Скільки ПУ міг передати Іран? Десь батарею – не більше. Тобто від 2 до 4 пускових. Відтак, одномоментний залп – від 8 до 24 ракет. А що таке взагалі 200 ракет, чи багато це? Ну, це не мала, але й не велика партія».
Втім, з часом партія може стати великою.
«Сьогоднішня цифра у 200 іранських балістичних ракет може завтра стати 400, а післязавтра – 1000. Все залежатиме від того, які матеріальні ресурси будуть інвестовані в цю програму, а також які будуть створені механізми для поставки необхідних комплектуючих. Слід розуміти, що Іран, який знаходиться під санкціями, завжди виробляє якусь продукцію спочатку невеликими партіями, але... Згадаймо ті ж «Шахеди», – акцентує Михайло Самусь. – Буквально ще два роки тому Іран їх виробляв небагато – кілька десятків на місяць. Проте, коли Росія зацікавилася цими дронами-камікадзе і почала інвестувати в проєкт величезні кошти та допомагати Ірану в отриманні необхідних компонентів, то виробництво одразу ж зросло: спершу на сотні штук на місяць, а зараз – на тисячу штук. Та сама історія може бути з Fath-360. Можливо, зараз Іран їх «клепає» десятками, але зовсім скоро може почати робити їх уже сотнями».
За словами військового експерта, нинішні 200 ракет – це дослідна партія.
«Аби росіяни випробували ці ракети в бойових умовах, зрозуміли, наскільки вони є ефективними, а потім, якщо вони непогано себе зарекомендують, – уже зробити в Ірану велике замовлення. Тому, повертаючись до пускових... Гадаю, Іран передав 2-3 ПУ росіянам. На даному етапі цього достатньо», – додав пан Самусь.
Як і де використовуватиме ворог ці ракети?
Fath-360 Росія застосовуватиме як і С-300, тобто для терору ближньої, прикордонної зони, зокрема Сумської та Харківської областей з ударами по обласних центрах, вважає Олександр Коваленко.
«Якогось критичного впливу на тилову Україну чи зону бойових дій ці ракети не зроблять, як свого часу не зробили тисячі С-300, які були випущені за час повномасштабного вторгнення в Україну», – підкреслив оглядач.
Водночас Михайло Самусь не виключає, що цю ракету ворог може запускати по українських військах у Курській області.
«Таким чином сформується дуже цікава ситуація, а саме: Захід, у принципі, може сказати, що, мовляв, росіяни стріляють іранськими ракетами фактично по своїй території, а відтак ми не можемо Росії пред’явити, що вона здійснює агресію по суверенній території України. Зрештою щось формально пред’явити Ірану теж буде складно: Тегеран передав Москві балістику – це факт, але ця балістика б’є не по українських, а по російських містах і селах. У такому разі частково прибирається напруга щодо самого факту передачі, а отже – з боку наших західних партнерів може й надалі існувати «далекобійне табу». Хоча, насправді, всі чудово розуміють, що це нічого, по суті, не змінює, адже сьогодні Fath-360 б’є по Суджі, а завтра – по Сумах і Харкову», – додав військовий експерт.
Головне питання: як протидіяти Fath-360?
«Оскільки це ракети малої дальності, то протидіяти їм непросто. Ідеально з цим справляється ізраїльський «Залізний купол», який створювався саме для перехоплення таких цілей. На жаль, для нас ця система поки недоступна», – констатує Михайло Самусь.
Що крім «купола»? Теоретично, Fath-360 можуть також знищувати Patriot та Samp-T.
«Чому теоретично? Бо цими системами ще ніхто не збивав іранські ракети, а тому потрібно дивитися, як це буде на практиці. Згадайте роботу Patriot проти «Кинджала». Допоки Україна не отримала ці ЗРК і не застосувала їх успішно в реальних бойових діях, то проти російського «гіперзвуку» Patriot був ефективний лише на папері», – наголосив директор New Geopolitics Research Network.
Валерій Романенко також зазначає, що цю балістичну ракету можна перехоплювати комплексами Samp-T і Patriot, але є нюанс: «По-перше, цих ЗРК у нас недостатньо, а по-друге – ракет до них не напасешся. Наші партнери передають нам ці ракети в обмеженій кількості, по два-три десятки, бо вони високовартісні. Для порівняння: одна антиракета для того ж Patriot коштує $3-4 млн, а ракета Fath-360 – від $500 тис. до $1 млн».
Для кращого розуміння: якщо показник ураження однієї повітряної цілі однією ракетою МІМ 104 для ЗРК Patriot становить приблизно 0,8 (де 1 – це 100%), то треба мати 400 протиракет, щоб збити ці 200. Ні, це не означає, що не може бути співвідношення один до одного. Просто для гарантованого ураження треба розраховувати пропорцію у 2 зенітні ракети на одну балістичну.
«Чи є у нас 400 ракет для ЗРК Patriot – це питання близьке до риторичного», – додав пан Романенко.
Відтак найкращий варіант – знищувати пускові установки. Нагадаємо, що у ніч на 7 вересня ц.р. наш безпілотник успішно атакував базу під Воронежем – місце, де не просто зберігалися північнокорейські ракети KN-23, а звідки ворог запускав їх по території України.
«У Пентагоні кажуть, що західні ракети з радіусом дії до 300 км не допоможуть Україні. Адже РФ, мовляв, відвела 90% авіації вглиб території, а тому сенс у таких ударах мінімальний. Але, по-перше, це неправда. У ближній зоні ураження розміщено близько 20 авіабаз, з яких регулярно злітає тактична авіація ворога – літаки Су-34, Су-25, Су-24, Су-27… По-друге, в радіусі 300 км від кордону з Україною розміщуються сотні інших військових об’єктів РФ, як от командні пункти, логістика. А в контексті передачі КНДР та Іраном балістики – пускові установки, які так і просять прильоту ATACMS. Саме тому ми й закликаємо партнерів дозволити бити їхньою зброєю по російській території», – каже Михайло Самусь.
Його доповнює Валерій Романенко: «Найкраща відповідь – це знищити пускові. У нас чудово працює агентура на місцях, союзники забезпечують супутниковою і радіотехнічною розвідками, а тому ми здатні розвідати місця, де зосереджені ПУ, склади з БК і бити по них. Чим бити? Або нашою зброєю – дронами-камікадзе, або західною – ракетами ATACMS з касетною боєголовкою, Storm Shadow/ScalpAG».
Або ж, якщо росіяни підтягнуть пускові дуже близько до кордону, – 155-мм високоточним активно-реактивним артилерійським снарядом.
«Наприклад, тим же M982 Excalibur», – резюмував авіаційний експерт.
До слова, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв’ю CNN чітко пояснив, куди саме битиме зброя США після зняття заборони.
«Насамперед по ракетних комплексах (читай – пускових установках, – ред.), які практично щодня завдають ударів по населених пунктах. Це призводить до загибелі мирних жителів. У нас такі випадки щодня. Не тільки дорослі гинуть, а й діти», – наголосив генерал.
Чи можемо очікувати якогось проривного рішення щодо «далекобійності»? Ну, враховуючи те, що це питання досить активно обговорюється вже протягом кількох тижнів у медіа, зокрема західних, це означає, що, як мінімум, воно на столі, воно обговорюється. Отже, є стриманий оптимізм, що зрештою рішення буде ухвалено і ми таки отримаємо це право.
Мирослав Ліскович. Київ
