Політичний характер рішення передачі Україні права завдавати ударів по території росії
У ніч на 19 листопада було завдано удару по 1046-му центру матеріально-технічного забезпечення ЗС рф в районі міста Карачев, Брянської області. Згідно з інформацією, поширеною у ЗМІ, цей удар було здійснено Силами оборони України (СОУ) із застосуванням американських балістичних ракет ATACMS.
На той момент не було зроблено жодної офіційної заяви, ані від Вашингтона, ані від Києва щодо передачі та отримання такого дозволу. Проте сам факт його отримання Україною підтвердився вже 21 листопада.
По командному пункту у районі села Мар’їно Курської області було завдано удару британськими дозвуковими крилатими ракетами Storm Shadow, у кількості не менше 10 одиниць.
Напередодні у ЗМІ з’являлася інформація, що «зелене світло» на застосування далекобійних ракет від США отримала Україна не лише щодо ATACMS, а й Storm Shadow. Тобто, можна було стверджувати, навіть без офіційних заяв про те, що ЗМІ мають рацію – дозвіл отримано, і перших ударів по росії вже було завдано.
Процес отримання Україною дозволу на завдання ударів по території росії був довгим і дуже непростим дипломатичним шляхом. Адміністрація президента США Джозефа Байдена постійно відмовляла українській стороні в цьому праві, пояснюючи свою позицію небажанням «ескалації», насамкінець зовсім дурними відмовками в особі голови Пентагону Ллойда Остіна про те, що в трьохсоткілометровій зоні від українського кордону вже немає об’єктів, яким мало сенс застосовувати ATACMS.
Це була відверта брехня, оскільки значних об’єктів того чи іншого рівня в цій зоні понад 200, а аеродромів, які використовуються тактичною авіацією ВКС рф – 16. Нанесення по них ударів значно полегшило б ситуацію в зоні бойових дій в Україні та покращило б оборонні можливості СОУ. Насамперед йшлося б про удари по таких об’єктах, як склади боєприпасів, що підірвало б можливості артилерійського вогню, авіабази, що вплинуло б на інтенсивність застосування тактичної авіації та по командних пунктах, що знизило б ефективність системи управління.
По ударах у Карачеві та Мар’їно видно, що саме за такою послідовністю і почали діяти СОУ.
Проте за всієї очевидності користі для української сторони від таких ударів, США максимально затягували з наданням такого права Києву, що коштувало багатьох втрат, яких можна було б уникнути. Очевидно, що це рішення мало для адміністрації Байдена не стільки військовий, як політичний характер.
Загалом країна, яка перебуває під ударом агресора, має повне право застосовувати всі законні методи для своєї оборони, у тому числі з урахуванням можливості завдання ударів по території противника. Надання Україні від країн партнерів зброї для оборони, апріорі мало на увазі її застосування і по території росії, але вперше в історії воєн та конфліктів на це було накладено обмеження.
Ми вперше в історії опинилися в парадоксальній ситуації, коли країну, якій передавали зброю для самозахисту, обмежують у методах цього самозахисту. Це все одно, що якби під час Другої світової війни по ленд-лізу СРСР передавали б техніку та зброю, якими забороняли б радянській армії користуватися за межами радянських кордонів.
Тому застосування ракет західного виробництва по території росії – це якраз нормальна практика, а ось заборона на це, навпаки, – парадоксальний випадок в історії воєн і конфліктів, який складно пояснити лише одним острахом війни.
Україна неодноразово, починаючи з 2022 року, доводила, що росія не має дієвих «червоних ліній» і удари завдавалися неодноразово по території рф, причому найзухваліші – по самому Кремлю. Це не призводило до певної ескалації та принципової зміни характеру війни.
Напередодні виборів президента США існувала думка в українському інформаційно-політичному середовищі, що Джозефу Байдену може бути відданий привілей, така собі лебедина пісня, як прийняти останнє рішення, яке запам’ятається в його кар’єрі. У свою чергу, опоненти цієї думки вважали, що право завдання ударів по росії буде надано Україні вже новим президентом США, чи то Дональдом Трампом, чи Камалою Гарріс.
Справа в тому, що це одне з тих компромісних зовнішньополітичних рішень, яке не викликало б запеклих суперечок, як з боку демократів, так і з боку республіканців. Тобто це влаштовувало б обидві партії, а на першому етапі президентства зниження рівня неприйняття та антагонізму сприяло б розвитку більш конструктивних внутрішньополітичних процесів.
Що ж виходить, лебедина пісня Джозефа Байдена? Можливо й так, хоч і не виключено, що через побоювання виникнення деструктивних процесів із приходом Дональда Трампа до Овального кабінету було прийнято попереджувальне рішення, яке дає Україні карт-бланш. Хоча, якщо чесно, мова не тільки про ATACMS.
У перспективі Україна повинна буде отримати від США крилату ракету AGM-158 і керовану бомбу AGM-154, що так само буде вимагати отримання на них дозволу застосування вглиб росії, але це вже буде адміністрація Дональда Трампа. Крім того, для Києва дуже важливо мати можливість збивати в повітряному просторі росії російську військову авіацію як західними засобами ППО, так і ракетами класу «повітря-повітря» AIM-120C/D AMRAAM для винищувачів F-16. На це так само потрібен дозвіл і все залежатиме від того, наскільки буде налагоджена комунікація у Києва з Дональдом Трампом.
Аналогічне питання комунікації стосується й продовження постачання в Україну далекобійних ракет ATACMS. Хоча в цьому питанні Дональд Трамп може виявитися досить передбачуваним, адже він намагатиметься робити все так, щоб не здаватися гіршим за постійного критикованого Джозефа Байдена. А тому навряд чи майбутній 47-й президент США зробить кроки для ослаблення України, особливо щодо вже прийнятих «ракетних рішень».
І в цьому випадку Джозеф Байден навіть у певному сенсі поставив Дональда Трампа в незручне становище з вкрай обмеженим маневром убік.
Всі вищевикладені факти говорять про те, що в перспективі Дональду Трампу буде складно заблокувати дозвіл, даний Джозефом Байденом, оскільки в політичному сенсі це стане демонстрацією слабкості 47-го президента США порівняно з 46-м. Але для дипломатії України буде непростий виклик переконати Дональда Трампа дати аналогічні дозволи на інші зразки далекобійного ракетного озброєння від США, які Україна поки не отримала, але їхнє постачання очікується в короткостроковій перспективі.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Інформспротив»
Матеріал написано спеціально для Begin-Sadat Center for Strategic Studies (Besacenter) при Університеті Бар-Ілана, присвячений питанням та проблемам надання дозволу на застосування далекобійних ракетних засобів ураження по території росії.
реклама