У Києві презентували дослідження про окупацію Криму

Про це у вівторок в Укрінформі на презентації цього дослідження повідомив адвокат Української Гельсінкської спілки з прав людини Максим Тимочко.

"Методологія цього дослідження полягає в тому, що як матеріали були використані моніторинги Регіонального центру прав людини та Української Гельсінкської спілки з прав людини, які проводилися в 2017-2019 роках. Під час моніторингів було опитано свідків подій, які бачили, наприклад, як російські військові блокували і захоплювали військові об'єкти в Криму або використовували форму правоохоронних органів України для того, щоб створити образ проросійського населення Криму", - повідомив Тимочко.

За його словами, свідками подій лютого-березня 2014 року виступали як кримчани з числа внутрішньо переміщених осіб, так і безпосередньо українські військові, "які спостерігали вже з боку своїх військових частин сам процес захоплення і були свідками того, як працівники спецслужб Російської Федерації переодягалися в цивільний одяг для того, щоб ввести в оману Збройні сили України".

Використана методологія, підкреслив юрист, свідчить про те, що "якість доказів цього дослідження має високий стандарт достовірності".

Як зазначив Тимочко, не всі матеріали проведених моніторингів увійшли в презентоване аналітичне дослідження, оскільки, відповідно до законодавства, частина інформації є закритою і не може бути розголошена.

"Тому тільки частина з матеріалів була представлена ​​у звіті", - сказав Тимочко.

Він повідомив, що ініціатором і автором дослідження є Антон Кориневич, який приступив до збору інформації як юрист-міжнародник ще до того, як став Постійним представником Президента України в Автономній Республіці Крим.

Як відомо, 20 лютого 2014 року російські війська розпочали окупацію Криму. На півострові з’явилися вантажівки без номерів, так звані «зелені чоловічки» – озброєні військові без розпізнавальних знаків. Водночас відбулося створення й озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації.

26 лютого, в результаті сутичок під будівлею Верховної Ради Криму, двоє людей загинули й декілька десятків зазнали поранень. Згодом, після окупації півострова, слідчий комітет Росії порушив за цим фактом кримінальну справу (так звана «справа 26 лютого») і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами.

Вже наступного дня, 27 лютого, спецпідрозділи ГРУ Росії зайняли приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму. Тоді ж парламент Криму на вимогу загарбників оголосив про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак потім його перенесли на 16 березня.

Впродовж наступних кількох днів вулиці міст і магістральні дороги півострова заповнили російські війська. «Зелені чоловічки» захопили адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони Збройних сил України, морські порти і аеропорти. Керівництво Росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового «референдуму про статус Криму» росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями ЗС РФ.

1 березня 2014 року Рада Федерації Росії підтримала звернення президента Путіна про дозвіл на застосування ЗС РФ на території України. В свою чергу, РНБО України через агресію Росії ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність.

Міжнародні організації визнали анексію півострова незаконною і засудили дії Росії. Зокрема, за цей час було ухвалено три резолюції ООН щодо Криму. Разом з тим, ряд західних країн запровадили проти РФ економічні санкції.

Ситуація на анексованому Росією українському півострові і досі залишається напруженою: окупанти обрали тактику залякування і терору місцевого населення. Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом.