Як відродити кримськотатарську мову

У жовтні Мінреінтеграції оголосило про початок роботи над створенням стратегії розвитку та популяризації кримськотатарської (кримської) мови (Qırımtatar tili, Qırım tili). Від початку повернення кримських татар на батьківщину – в український Крим, тобто протягом 30 років, такого ще не було.

Стан мови дуже невтішний. Протягом цих років вона втратила носіїв і мовні зв’язки між поколіннями.

Цей намір уряду є своєрідним «побічним ефектом» війни та окупації, розпочатої 2014 року, як і процес утвердження української нації європейського зразка. 20 березня 2014 року Україна нарешті визнала кримських татар корінним народом, ухваливши постанову про Заяву щодо гарантії прав кримськотатарського народу в складі України, та підтримала Декларацію ГА ООН про права корінних народів. Це означає, що держава взяла на себе низку зобов’язань, у тому числі визнання права кримських татар відроджувати, використовувати, розвивати та передавати майбутнім поколінням свою мову.

Мінреінтеграції також нагадує, що Резолюцією ГА ООН період із 2022 по 2032 роки визначено як Міжнародне десятиліття мов корінних народів, й Україна стала одним із співавторів цієї резолюції. Тож маємо потужні аргументи для початку «оживлення» кримськотатарської мови.

Щодо відродження (ревіталізації) мов, які перебувають під загрозою зникнення, проведено чимало досліджень, а також накопичено значний досвід по всьому світі. Є речі, які Україні варто взяти за приклад або принаймні враховувати стосовно кримськотатарської мови. Укрінформ проаналізував досвід кількох країн у цій сфері.

КРИТЕРІЇ СТАНУ МОВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ЗАГРОЗОЮ ЗНИКНЕННЯ

Ключові тези містить праця соціолога Джошуа Фішмана «Повернення мови» (Reversing language Shift) 1991 року. Фішман визначає вісім стадій стану мов, які перебувають під загрозою зникнення, та рекомендує різні дії відповідно до кожної стадії. Науковець наголошує, що критичною є шоста стадія, коли мова перестає передаватися від батьків (старшого покоління) до дітей (молодшого) у сім’ї та спільноті. Тоді ще є останній шанс для заходів відродження мови як живої, рідної для її носіїв. Якщо держава не зможе відновити мови на цій стадії, то можливості її порятунку втрачаються. Тож при розробці стратегії щодо кримськотатарської мови важливо визначити, яким чином зберігати чи відновлювати процес передачі кримськотатарської мови в родині та спільноті.

ЮНЕСКО також має стратегію збереження та оціночні критерії життєздатності мов, що під загрозою зникнення, у якій враховано розробки Фішмана. Відповідно до кваліфікації ЮНЕСКО, кримськотатарська належить до мов, які перебувають під серйозною загрозою (severely endangered languages). Очевидно, ЮНЕСКО має бути одним із головних партнерів України в цьому питанні.

Основні оціночні критерії життєздатності мов ЮНЕСКО такі:

1. Стан передачі мови між поколіннями (чи передається мова між поколіннями).
2. Кількість носіїв мови як рідної.
3. Частка носіїв мови щодо всього населення.
4. Тренди мови (у яких ситуаціях ця мова використовується).
5. Адаптація мови до нових методів та медіа, наприклад телебачення.
6. Наявність матеріалів для вивчення мови.
7. Державна політика щодо мови.
8. Ставлення членів спільноти до мови (розмовляють мовою чи ні; хочуть підтримувати її чи байдужі до неї).
9. Кількість і якість архівування мови (чи є якісні текстові та аудіо- архіви).

США. МОВНЕ ЗАНУРЕННЯ 24/7 БЕЗ ЖОДНОГО ПЕРЕКЛАДУ

У Північній та Південній Америці налічується близько 1000 мов корінних народів, проте лише у п’яти з них кількість носіїв перевищує мільйон (науатль, кіче, кечуа, аймарська мова та маянська мовна сім’я). Решта мов мають 50-500 тис. носіїв, і багато з них перебувають під загрозою зникнення. Перед прибуттям європейців у Північну Америку – на її території було понад 300 мов. Сьогодні у США залишається 175 мов, у Канаді – 35.

Закон про мови корінних народів США (Native American Languages Act) 1990 року гарантує право корінних народів застосовувати та розвивати свої мови й також зобов’язує державу зберігати їхні культури й мови, а уряд – вживати заходів для сприяння збереженню груп корінних народів. Зокрема, закон сприяє використанню мов корінних народів у навчальних закладах, встановлює механізм співпраці між місцевими освітніми органами та радами корінних народів, дозволяє використання мов корінних народів у їхніх комерційних справах.

У 1990-х роках викладання таких мов у школах стало популярним засобом збереження їхньої етнічної ідентичності. Добре зарекомендував себе метод навчання – «занурення в мову» (language immersion), який використовувався в Канаді для білінгвістичної освіти з 1970-х років. Цей метод полягає в тому, що вчителі й учні використовують цільову мову в навчальному процесі для всіх предметів, а не лише при вивченні самої мови.

У США успішним прикладом стала гавайська мова, яка сьогодні належить до мов під критичною загрозою зникнення (critically endangered). Коли носії гавайської постарішали, і мова дійшла до останньої фази загрози зникнення, у 1978 році її було визнано офіційною в штаті Гаваї. А в 1984-му — створено дошкільні навчальні заклади з методом «занурення». Відтоді інші школи також почали наслідувати цей приклад. У результаті кількість носіїв гавайської мови як рідної зросла до 1-2 тисяч, ще кілька десятків тисяч людей володіють нею як другою мовою.

Коли було доведено ефективність методу мовного занурення для відродження мов, приклад гавайської став моделлю для вивчення інших мов корінних народів в інших штатах. Сьогодні в США шляхом занурення організовано курси мов корінних народів для дошкільнят, школярів та всіх охочих, цей метод також використовується для освоєння іноземних мов.

ВІДЕО: Метод занурення для вивчання мови Оджибве

У вишах також викладають мови корінних народів. В університетах створено відповідні онлайн-словники.

ПІВДЕННА АМЕРИКА. ПРАВО НА МОВИ ГАРАНТОВАНО ЗАКОНОДАВСТВОМ

У розмаїтій Латинській Америці живе близько 45 мільйонів представників корінних народів. Практично в усіх латиноамериканських країнах законодавство передбачає мультилінгвістичну освіту.

У конституціях Бразилії, Колумбії, Нікарагуа, Парагваю, Перу та Венесуели закріплено статус мов корінних народів як офіційних, у багатьох країнах у законах передбачено двомовну освіту.

Також 15 із 22 країн Латинської Америки ратифікували Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) про корінні народи та народи, які ведуть племінний спосіб життя, від 1989 року. Її підписанти беруть на себе зобов’язання перед світом і цими народами. Один із прикладів її реалізації – заснування відповідних університетів. Так, в Еквадорі 2000 року створено Міжнародний університет корінних народів, ініціаторами цього стали самі народи. Також 2011 року в Мексиці засновано Університет корінних народів Сан-Луїс-Потосі. Метою цих закладів є архівування та модернізація їхніх мов, дослідження культури, розвиток науки.

Проте не завжди все проходить успішно. З одного боку, права корінних народів офіційно закріплені в законодавчих актах. З другого – виникає низка перешкод на шляху їх реалізації: складнощі в застосуванні сучасних методів навчання, економічні проблеми…

ВІДЕО: Корінні народи в Латинській Америці

НОРВЕГІЯ. УНІВЕРСИТЕТ СААМІВ

У Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії проживає корінний народ саами. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, саамські мови перебувають під загрозою зникнення. Кількість носіїв цих мов, які належать до уральської мовної сім’ї, становить 30 тисяч, що значно менше від кількості самих саамів (55–100 тисяч). У Каутокейно в Норвегії працює Саамський університет, заснований 1989 року. Він є державним вищим навчальним закладом, де викладають практично всі предмети саамською мовою методом занурення. В університеті можна навчатися саамської мови та літератури (на бакалавраті, у магістратурі та аспірантурі), журналістики, саамських ремесл (бакалаврат і магістратура), а також отримати ступінь магістра із саамської освіти для викладання в початковій школі та стати бакалавром з оленярства.

Туди вступають саами з усіх чотирьох країн, оскільки програми університету не вимагають знання норвезької.

А ще в Норвегії тим, хто має досвід вивчення саамської мови в школі та певний рівень її знання, пропонують квотну можливість вступати до конкретних факультетів різних університетів та спеціальну стипендію. Це заохочує саамів, котрі не спілкувалися саамською мовою в дитинстві, починати її вивчати. До речі, Норвегія серед скандинавських країн єдина, що ратифікувала згадану конвенцію 1989 року.

ВІДЕО: Історія дівчини, яка закінчила бакалаврат з саамської мови в Саамському університеті

ЯПОНІЯ. ВІДРОДЖЕННЮ СЛУГУЄ РОЗВАЖАЛЬНА ПРОДУКЦІЯ

Айни проживають переважно на північному острові Хоккайдо, мають айнську мову, яка не належить до японської мовної сім’ї та вважається ізольованою. Її носіїв як рідної майже не залишилося. ЮНЕСКО класифікує її як мову під критичною загрозою зникнення.

2008 року парламент Японії підтримав резолюцію щодо визнання айнів корінним народом. Відтоді розпочато експертну дискусію про те, що потрібно зробити для відродження їхньої культури. При уряді створено Раду з просування айнської політики. 2019 року парламент ухвалив закон щодо підтримки айнів, яких визнано корінним народом півночі Японії. 2020 року відкрито Айнський музей і парк «Упопой» на острові Хоккайдо, де відвідувачі можуть ознайомитися з культурою, традиціями та історією айнів.

Уряд вживає різних заходів для розвитку культури й поліпшення життя айнів, проте цілеспрямованої політики з «оживлення» айнської мови, окрім якихось радше символічних заходів, поки що не проводить. Скажімо, рекомендує туристичним компаніям на Хоккайдо вітати туристів айнським привітанням «Іранкарапте» для привернення уваги до айнської тематики (на кшталт «Алоха» гавайської мови в США). Однак це не сприяє відродженню самої мови. У законі щодо підтримки айнів також не передбачено якихось конкретних заходів у цьому напрямі.

Водночас на місцевому ринку дедалі більшої популярності набуває айнська продукція, зокрема серія манґи (японський комікс) та аніме Golden kamuy («Золоте божество»). За сюжетом японський ветеран, який вижив у Японсько-російській війні (1904–1905 рр.), шукає загадковий золотий скарб разом з айнською дівчинкою на Хоккайдо (потім вони припливуть на Сахалін). Ця серія коміксів вельми популярна в Японії останніх 6 років, і вже продано 14 млн примірників манґи, її також перекладено сімома мовами. У результаті увага суспільства до айнської тематики дуже зросла.

А цього року режисер Фукунаґа Такеші презентував фільм «Айну мосір» («Земля айнів») про життя 14-річного айнського хлопчика, який починає цікавитися своєю ідентичністю, давніми традиціями свого народу. З жовтня його показують у кінотеатрах. Айнська продукція дедалі частіше з’являється на японському ринку.

ВІДЕО: Трейлер фільму Ainu mosir

Зрозуміло, що такі речі часто діють набагато потужніше, аніж урядові просвітницькі проєкти. Переглянувши фільм, японці більше цікавляться словниками та підручниками айнської мови в онлайн-книгарнях.

Важливим чинником айнської моди стало те, що місцеві науковці багато років проводили дослідження з айнської тематики, створивши величезну базу даних та архіви. Вони стали матеріалом для розважального контенту — такого, як манґи, аніме, фільми та белетристика. Крім того, айнська проблематика й мова викладаються в десятку університетів Японії. Науковці створюють систему автоматичного архівування айнської мови за допомогою штучного інтелекту. Через зусилля фахівців, попри те, що носіїв айнської мови як рідної практично не залишилося, кількість її носіїв як другої невпинно зростає.

ВІДЕО: Айнська дівчина зустрічає представників корінного народу семіноли в США

ЩО ВАРТО РОБИТИ ДЛЯ ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ МОВИ

Проблема відновлення кримськотатарської мови пов’язана з двома важливими чинниками. По-перше, більшість її носіїв нині проживають у Криму, тимчасово окупованому Російською Федерацією, тому вплив Української держави на її використання в автономній республіці обмежений. Очевидно, не варто очікувати доброї волі окупаційної влади, якщо вона постійно та цілеспрямовано порушує права кримських татар.

По-друге, 30 років браку ефективної державної політики з розвитку кримськотатарської мови призвели до її серйозного занепаду, внаслідок чого припиняється передача мови між поколіннями. Згідно з класифікацією Джошуа Фішмана, є підстави вважати, що кримськотатарська нині перебуває на шостій стадії, тобто, критичній, яка потребує нагальних заходів для її «оживлення».

Бракує якісних навчальних матеріалів у книгарнях. Винятками стали два нові підручники кримськотатарської мови для початківців. Авторами є викладачі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Діляна Карашаєва та Абібулла Сеїт-Джеліль. Обоє використали Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти (CEFR) (Карашаєва – рівень A1, а Сеіт-Джеліль – рівні A1-B1) для написання підручників. Щоправда, вони створені для навчання з викладачами, а не для самостійної роботи. Та у будь-якому разі – це великий крок уперед, враховуючи, що попередній загальнодоступний підручник було видано понад 10 років тому в Сімферополі з кирилицею і застарілими методами навчання.

Немає аудіо- та відеоматеріалів, бракує посібників для вищого за B1 рівня. Також потрібен якісний підручник для самостійного вивчення мови, оскільки багато охочих опанувати її не мають змоги відвідувати курси. Крім того, треба створювати різні словники, які є фундаментом будь-якої мови (передусім ідеться про тлумачний, українсько-кримськотатарський, кримськотатарсько-український, англійсько-кримськотатарський, кримськотатарсько-англійський словники). При цьому слід зважати, що видання таких словників не є прибутковою справою. Процес їх підготовки потребує середньо- та довгострокової допомоги з боку уряду.

У сфері освіти в Україні унікальним є те, що в Законі про освіту передбачено явну диференціацію між мовами нацменшин (російська, угорська, румунська тощо) та мовами корінних народів (кримськотатарська, караїмська та кримчацька). В Україні дозволено навчатися кримськотатарською до завершення середньої освіти, на відміну від мов нацменшин. Так, у селищі Новоолексіївці Херсонської області вже кілька років поспіль відкривають класи з викладанням кримськотатарською мовою. 

Деякі представники кримськотатарського народу сумніваються в доцільності вивчення цієї мови. Тож варто скористатися норвезьким досвідом. Саамський університет видає дипломи мовою корінного народу та випускає спеціалістів кількох галузей, що створює новий ринок з новою інтелектуальною продукцією та потребою. До того ж квотна система та мовна стипендія спонукають охочих вивчати мову до конкретного рівня перед вступом до вишів. Тому було б цілком природно й доцільно розглянути можливість створення вищого навчального закладу або спецпрограм, у яких буде забезпечено можливість здобуття вищої освіти кримськотатарською мовою. Це може мотивувати багатьох охочих у Криму та материковій частині України, і навіть за кордоном, зокрема представників кримськотатарської діаспори. Зацікавлення за кордоном кримськомовною темою підтверджується участю іноземців у щорічному письменницькому конкурсі «Кримський інжир / Qırım inciri». До нього надсилають літературні твори не тільки з Криму й материкової частини України, а також із Туреччини, Йорданії, Польщі, Румунії, Чехії, Фінляндії.

У цьому контексті Олівер Лооде, фахівець-практик у галузі прав людини й розвитку, який спеціалізується на проблемах корінних народів та меншин і був членом Постійного форуму ООН з питань корінних народів у 2014-2016 роках, радить Україні взяти за приклад саамський досвід. Ідеться про розвиток відповідних інституцій у Фінляндії та Норвегії, зокрема створення Саамських парламентів. Фінляндія та Норвегія визнають саамів як корінний народ на законодавчому рівні з відповідними правами й підтримують їхні парламенти та працюють із ними. За словами Лооде, у Фінляндії Саамський парламент відповідає за культурну автономію та мовні питання. До речі, у серпні цього року МЗС України в своєму коментарі так само наголосило на важливості розробки законопроєктів «Про корінні народи», «Про статус кримськотатарського народу в Україні» та «Про національно-культурну автономію».

І не забуваймо, що, за словами Фішмана, основою збереження мови є передача її від старшого покоління до молодшого в родині та спільноті. Функція освіти зі збереження мови дуже важлива, але найголовніше для її відновлення — використання мови в сім’ї. За його словами, всі суб’єкти цього процесу (уряд, суспільство, носії) повинні усвідомити, що без цього зникнення мови з повсякденного вжитку — неминуче. Судячи з досвіду США та Норвегії, метод занурення є доволі ефективним для відродження мов корінних народів. Застосування цього методу для дошкільнят та їхніх батьків може бути ефективним і в нашому випадку. Водночас необхідно забезпечувати тренінг для вчителів кримськотатарської мови, аби вони могли викладати будь-які предмети цією мовою.

З японського досвіду варто взяти на озброєння дві речі. Перше — розуміння, що брак державної політики щодо мови корінного народу призводить до її максимального занепаду, а символічна (декларативна) підтримка не відновить її. Потрібні дієві заходи. Друге — важливу роль відіграє поширення інформаційної та розважальної продукції, яка популяризує мову корінного народу. В Україні не завжди розуміють відмінність між корінним народом та нацменшиною. Щоправда, у світі й немає чітких визначень цих понять, утім в Україні просвітницьку роботу веде передусім Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, яке роз’яснило: «Головна різниця полягає в тому, що національні меншини мають етнічно споріднені держави поза межами країн свого проживання, чого позбавлені корінні народи». 

Також варто позбуватися давнього стереотипу щодо кримських татар, створеного на основі радянсько-російського наративу. Наприклад, чимало людей досі некоректно називають кримських татар просто «татарами», недосконало знаючи критичної важливості їхньої кримської ідентичності (їхня історична самоназва – киримли, тобто кримці). Унаслідок цього в українському суспільстві подекуди сприймають кримськотатарську мову як «чужу», принесену здалеку, а не як «нашу», корінну, що також негативно впливає на її розвиток. Тож важливо зацікавити кримськотатарською тематикою не тільки кримських татар, а й усіх громадян України, подаючи правдивий та привабливий інформаційний контент, без російського міфу.

Мова пов’язана з питанням ідентичності. Втрата кримськотатарської мови є втратою ідентичності кримських татар, які становлять частину української нації. Кримська мова є другою найбільшою мовою, що народилася на території України, і, до речі, саме тому лише Україна може врятувати цю мову. І це є мова, яка найглибше «знає» про Крим та найкраще вміє «розповідати» про нього. Бо це мова Криму, Qırım tili. І весь світ знає, що Крим — це Україна. І ми ще маємо шанс. Тільки наполегливими та системними зусиллями зможемо відродити її.

ДОВІДКОВО: Де можна вивчати кримськотатарську мову в Києві

У Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського щороку готують нові педагогічні кадри з кримськотатарської мови. Можна замовити курси.

У державному підприємстві «Кримський дім» проводяться безкоштовні курси кримськотатарської мови для початківців. Щороку восени починається набір нових учасників (2020 року вже завершено).

ГО «Кримська родина» організовує курси кримськотатарської мови для дітей. 

Хірано Такаші, Укрінформ