Така слизька для Кремля «Кримська платформа»
Створення «Кримської платформи» як постійно діючого майданчика було надзвичайно точним і своєчасним рішенням української влади, дипломатії. Це як опція «Закріпленій допис» в соціальних мережах. Все інше йде поруч, паралельно, своєю чергою. Але ця тема залишиться константою, яка показуватиме, що Україна не змирилася і ніколи не змириться з окупацією півострова. Не дасть йти процесу «звикання», «повзучого визнання» цієї окупації.
ЯКЩО НІЧИМ ВІДПОВІСТИ, ПОТРІБНО МАРГІНАЛІЗУВАТИ
Москві за той час, трохи менше року, що минув після оголошення про створення «Кримської платформи» за великим рахунком не вдалося дати системної, сильної відповіді. Реакції Кремля були нервовими й очікуваними.
В першу чергу, звісно, повторення путінських мантр, що «питання Криму остаточно закрите». Причому найчастіше це вкладалося в рот кримським колаборантам. Другий варіант - обіцянка Кремля робити жорсткі висновки через міжнародную підтримку «Кримської платформи». Пішла жорстка робота, просто - залякування країн, які коливаються, чи брати участь у роботі Платформи.
Цікава деталь. Ось, на початку липня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба між іншим сказав у інтерв'ю, що поки не хоче розголошувати список країн, які вже погодилися взяти участь у роботі «Кримської платформи». Чому? Щоб не полегшувати роботу Службі зовнішньої розвідки РФ. Через чотири дні ця сама російська СЗР вирішила відреагувати на ці слова. Її представник заявив, що російська розвідка не займається з'ясуванням складу учасників «Кримської платформи».
Але варто подивитися, як саме обґрунтував своє твердження керівник прес-бюро СЗР Сергій Іванов: «Не будьте наївним, міністре Кулеба <...> Дмитре Івановичу! А хочете, прямо зараз назвемо країни, які бажають вступити на цю "платформу"? А не скажемо! Оскільки і так все відомо. Так чого вже там всує згадувати ім'я СЗР РФ, коли і так все ясно, як божий день? Повірте, є в російських розвідників сьогодні справи набагато важливіші». Слідом же Іванов згадав, що минулого року на 75-й Генеральній Асамблеї ООН президент Зеленський оголошуючи про створення «Кримської платформи», оприлюднив запрошення, зокрема, представникам ЄС, США, Великобританії, Канади, Туреччини. І далі: «Буквально сьогодні (5 липня, - ред.) ЗМІ повідомили, що високопоставлені представники Польщі, Латвії, Литви та Словаччини не проти зробити турне і поговорити "за Крим"».
Забавно вийшло. Спочатку - «ні-ні, ми цим не займаємося», а слідом - «хочете, прямо зараз назвемо країни, які бажають вступити на цю "платформу"» і докладна розповідь про поточну обстановку. Чи треба зайвий раз нагадувати, що більшість інформації збирається розвідувальними службами світу з відкритих джерел. Навіщо ж було звинувачувати Кулебу в наївності, навіщо цей жартівливо молодецький одеський стиль - «поговорити "за Крим"»? (Плюс гусарські компліменти Еміне Джеппар - «наївна чарівна перша заступник (голови МЗС України, - ред.)».
До чого все це? До того, що інших варіантів реакції немає. Залишається тільки спроба висміяти і маргіналізувати.
ЗАРУБІЖНИЙ ВІЗИТ ЛАВРОВА ДО КРИМУ? ТАК І СКАЗАЛИ!
Таким чином, реакція Росії на «Кримську платформу» на зовнішній арені була жорстка і бурхлива, а для внутрішнього інформспоживача - млява. Хіба що трапилося певне пожвавлення наприкінці липня – на початку серпня, коли до відкриття відповідного саміту залишилося кілька тижнів, а також став відомий представник США - міністр транспорту Піт Буттіджіч.
Але знову ж таки - нічого цікавого і нового. Глава комітету Держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький сказав, що «Кримська платформа» «популістський і мертвонароджений формат з точки зору результату». Синхронно глава аналогічного комітету Ради Федерації Григорій Карасін назвав ідею Платформи «масштабною і провокаційною» (за масштабність вже спасибі). Ну й менш обтяжений дипломатичністю роспроп в черговий раз блиснув гомофобією - пішли в хід тупенькі жарти про сексуальну орієнтацію Буттіджіча...
І ось у четвер ми дочекалися, нарешті, реакції на більш високому рівні. Глава російського МЗС Сергій Лавров поїхав до окупованого Криму на молодіжний форум і там розповів про «Кримську платформу».
Щоправда, почалася зустріч з казусу. Головному російському дипломату довелося двічі виправляти ведучого. Спочатку, коли той сказав, мовляв, міністр у Криму вперше: «Ні, не вперше!». Тоді ведучий, виправляючись, зайшов з іншого боку: «З офіційним візитом?». І це був зовсім вже незграбний момент для глави російського МЗС, тому що така термінологія використовується при поїздках за кордон. І тут ведучий потрапив в точку (хоча він звісно людина, лояльна окупаційній владі, але проти підсвідомості не попреш - Лавров в Криму не сприймається «своїм»). «У мене не офіційний візит зараз, - різко відреагував Лавров. - Це наша країна. Ми по своїй країні з офіційними візитами не їздимо». Ну так, підправити - підправив, але «осадочек остался».
А далі пішла арія офіційного «заморського гостя». Чесне слово, кожен раз слухаючи таке, дивуєшся: як дорослі, серйозні люди можуть використовувати таку тухлу совкову фразеологію з серйозним виразом обличчя. «Ось через тиждень відбудеться черговий шабаш - "Кримська платформа", на якій Захід буде продовжувати пестити неонацистські, расистські настрої сучасної української влади». Ну, морок якийсь - чи то газета «Правда», то чи журнал «Крокодил» півстолітньої давності. І це - абсолютно серйозно, і це в розмові з молоддю, нескінченно далекою від такої фразеології.
ПРОГНОЗУЄМО, ЩО СКАЖЕ РОСПРОП 23 СЕРПНЯ
Мовлене Лавровим в Криму фактично складається в сюжет в трьох актах.
Акт перший. «Ганебно-західний». Пояснення, чому позиція Заходу щодо Криму - «ганебна». Стежимо за аргументацією: «Коли стався референдум, при нашій, звісно ж, підтримці, тому що військовослужбовці нашої військової бази забезпечували порядок, і завдяки їм це (голосування не" референдумі », - ред.) пройшло безкровно, нам раптом стали говорити: "ви анексували Крим". Це настільки ганебна позиція наших західних партнерів (до речі, не тільки «західних», анексію не визнає більшість країн світу, - ред.), які заохотили цей переворот (тобто - Революцію Гідності, - ред.)».
Однак! Славне уявлення у Лаврова про правову коректність референдуму, як такого - щоб він «пройшов безкровно». Все, крапка, інших параметрів немає. Юристи люблять говорити про прецедентне право. А це якесь безпрецедентне! Кремлівське...
Акт другий. Білоруський. Відповідаючи на недавні міркування Лукашенка, коли той визнає (точніше, не визнає) окупований Крим російським, Лавров, користуючись перевіреними напрацюваннями софістів, «довів», що ніякого окремого визнання Криму білоруським диктатором не потрібно: «У нас є договір про Союзну державу з Білоруссю, з 1999 року він діє. Відповідно до цього договору територією Союзної держави є територія Республіки Білорусь і РФ у відповідності з їхнім законодавством. За нашим законодавством, Республіка Крим - це територія РФ і входить до Союзної держави разом з нашими білоруськими друзями». А це дуже цікаво, якщо вчитатися. Адже Лавров в рамках «Союзної держави» поставив анексований регіон, Крим, і суверенну, нібито, лукашенківську Білорусь на одну дошку. Цікаво, чи буде Григорович якось реагувати на це чи зробить вигляд, що не помітив?..
Акт третій. Парадоксально-західний, сюжетно закільцьовує початкове твердження. Виявляється, Захід не визнає Крим, щоб... вивести Росію з рівноваги. Слів мало, але який політ фантазії: «Всі вони (західні країни, - ред.) прекрасно усвідомлюють, що Крим російський, і виключно для того, щоб виводити нас з рівноваги, намагаються підігравати відверто расистським, неонацистських діям і планам нинішнього київського режиму».
Схоже, що все це не випадкова гра розуму російського міністра. І саме такою буде основна канва російської пропаганди 23 серпня, під час проведення першого саміту «Кримської платформи». Може, і не дуже переконливо. Але краще, ніж нічого.
Ще одне спостереження наостанок. Москві дуже важко говорити про «Кримську платформу» як таку. Тому вони підв'язують до неї то «неонацистський київський режим», то заяви Лукашенка по Криму. Це як «вино з кульбаб» - якщо не додати кількох родзинок (нехай і пліснявих) бурління не буде.
Олег Кудрін, Рига.
