Кримська платформа: підсумки та перспективи – погляд українських експертів
23 серпня в Києві пройшла, мабуть, найважливіша міжнародна подія за часи незалежності - форум «Кримська платформа», в якому взяли участь урядові делегації аж 45 країн та організацій: всіх членів ЄС, США, Грузії, Молдови, Туреччини, Північної Македонії, Австралії, Нової Зеландії, Японії, Канади, Ісландії. Серед учасників – 9 президентів, 4 прем'єр-міністри, 14 голів МЗС, інші крупні політики та дипломати. Україна розраховує, що Платформа стане постійним майданчиком, який допоможе з часом повернути анексований Росією Крим: «Наша найголовніша мета – повернути Крим в актуальний порядок денний світової спільноти, передусім – наших партнерів і сусідів».
Відтак Україна нагадала про те, що окупація Криму є грубим порушенням міжнародного права, Ялтинської системи та Гельсінського принципу непорушності кордонів: «Толерування окупації Криму – це прецедент, яким можуть скористатися і в Південно-Східній Азії, і на Близькому сході, і в Європі. Всюди, де може виникнути бажання у якоїсь безвідповідальної держави забрати силою частину території сусіда».
Також було згадано про мілітаризацію Росією півострова: «Це несе і безпекову, і екологічну загрозу регіонального, а, можливо, і глобального масштабу. Ніхто не може гарантувати, що РФ не перетворить Крим на зону розміщення ядерної зброї».
Нарешті, під час саміту Україна звернула увагу на численні утиски і порушення прав корінного народу Криму – кримських татар: «Це не просто порушення прав людини, це потенційний конфлікт на релігійному ґрунті вже в найближчі роки, якщо ситуація збереже ту саму динаміку, що й зараз (…) Росія, прийшовши у Крим, знищила релігійну свободу і почала утискати релігійні спільноти, які мають свободу і в Україні, і в сусідніх країнах регіону. Щонайменше ці три причини достатні для того, щоб розділити нашу стурбованість ситуацією із нашими партнерами у світі».
Одночасно, 23 серпня в українській столиці пройшов ще один великий та безпрецедентний захід – саміт перших леді та джентльменів під назвою «М’яка сила у новій реальності». У ньому взяли участь перші леді України, Бразилії, Держави Ізраїль, Коста-Рики, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Сербія, Федеративної Республіки Німеччина, Хорватії, а також дружина Президента Європейської ради та донька президента Ліванської Республіки.
До саміту долучилися і спеціальні гості, серед яких – перша леді США у 1993-2001 рр., колишня Державний секретар Сполучених Штатів Гілларі Клінтон (у відеоформаті); американська акторка та громадська діячка, відома своєю роллю першої леді США у телесеріалі «Картковий будинок», восьмиразова номінантка на премію «Еммі» та володарка «Золотого глобуса» Робін Райт; американський есеїст, автор бестселерів «Чорний лебідь» та «Антикрихкість» Насім Ніколас Талеб та афганська режисерка й перша жінка-гендиректор державної компанії «Афганфільм» Сахра Карімі. Остання, зокрема, закликала перших леді та світ «не мовчати про ситуацію в Афганістані»: «Скажіть вашим чоловікам, щоб вони не визнавали тих, хто обмежує свободу жінок, дітей, митців. Я знаю, що ви мами, маєте чудових дочок та синів. Ви маєте чудове життя. В Афганістані багато жінок хочуть того самого. Я звертаюся до вас і прошу всім серцем: використовуйте свою владу, не мовчіть про те, що коїться в Афганістані».
Повертаючись до саміту «Кримська платформа»… Ми попросили експертів оцінити його підсумки, а також поділитися думками щодо перспектив, зокрема, якими вони їх бачать в тривалості та в розмаху?
«Україна засновує міжнародну інституцію. Подивимося, як це вийде»…
Наразі якусь оцінку заходу давати важко. Але, за визначенням, захід відбувся», - коментує Укрінформу юрист-міжнародник Борис Бабін.
Й усі спроби і держави агресора, так і політичних конкурентів якось це розмити і нівелювати провалилися.
«Загалом я оцінюю ситуацію в позитиві. Зрозуміло, що держава-агресор «готувалася» до саміту, робила все можливе, щоб його зірвати та дискредитувати. Зокрема, через тиск на наших партнерів, щоб мінімізувати кількість учасників. Я не кажу, що цього їм взагалі не вдалося, можливо, десь вони і вплинули на ситуацію, умовно кажучи, мав приїхати міністр, а, натомість, прибув посол. Але нічого принципового росіянам зробити не вдалося».
Кримська платформа – на сьогодні це обличчя цивілізованих націй. «Можна констатувати, що спроби тиску з боку РФ не працюють в цивілізованих країнах», - додав пан Бабін.
Який буде пролонгований результат саміту? Наразі це важко спрогнозувати. Але «саміт абсолютно вірно формується як установчий, на ньому було заявлено те, як саме працюватиме «Кримська платформа», себто вказано, що це буде механізм комунікації між дипломатичними відомствами різних країн, що в Києві працюватиме відповідний офіс», - зауважив есперт-міжнародник.
Утім виникає питання: як саме будуть залучені держави-учасниці в усі ці процеси, тобто, чи будуть організовані в Києві не просто якісь державні інституції України, а саме міждержавний діалог/міждержавний постійно діючий орган? «Це, насправді, головний виклик. Бо якщо ми «капсулюємось в наших посадовцях», то це означатиме, що цей проект більше внутрішньо-український, а цього не можна допусти».
Основне завдання цього проекту – його міжнародний вимір. І тому всі постійно діючі структури КП мають функціонувати за участю держав-учасниць. «Наше МЗС, спільно з колегами з різних країн, повинне опрацювати механізм їхньої участі. Фактично, Україна засновує міжнародну інституцію. Подивимося, як це вийде», - наголосив Борис Бабін.
Платформа послала важливий сигнал: питання деокупації Криму не зняте з порядку денного
«Загальне відчуття таке, що українська сторона на цьому саміті намагалася поставити питання в такому ключі, що досить вже слів – робіть щось. І я з цим абсолютно згоден», - каже керівник військових програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Павло Лакійчук.
Простіше кажучи, українська сторона, на думку експерта, намагалася перенести питання деокупації Криму з царини слів – до конкретних дій. «На жаль, на моє особисте відчуття, з уст іноземних партнерів почасти звучали надто вже загальні слова підтримки: про несприйняття окупації, про готовність нас підтримати в питанні територіальної цілісності тощо. Все це ми постійно чуємо, і це добре, однак я вбачаю в цьому й мінус. Це вираження того, що міжнародна спільнота ще не готова до якихось конкретних, рішучих дій щодо кричущого порушення міжнародного права, - вважає пан Лакійчук.
Відносно позитиву… Платформа виявилася самітом налагодження комунікації. «І це – в плюс. Адже напрацювання підходів – це перший крок до вирішення проблеми», - наголошує він.
Буквально сьогодні, продовжує експерт, стало відомо, що п’ять країн – Велика Британія, США, Канада, Швеція та Швейцарія – створюють фонд допомоги Україні (Фонд «Партнерство за сильну Україну», - Ред.) в якому накопичуватимуться кошти для підтримки, в тому числі, боротьби на кримському напрямку. «Як на мене, це теж результат «Кримської платформи». І сподіваюся, що таких результатів буде більше, що відбуватиметься ефект переходу від кількості – до якості. В будь-якому разі, фундамент закладено. Саміт був значний. І, думаю, що просто так він не пройде. Платформа послала важливий сигнал, що питання деокупації Криму не зняте з порядку денного», - додав пан Павло Лакійчук.
Фасадна частина Платформи яскрава, урочиста, приваблива, святкова. Але…
Економіст, експерт з питань тимчасово окупованих територій Юрій Смєлянський в цілому погоджується з попередніми спікерами і каже, що будь-який захід, що проводиться для обговорення кримського питання, — це вже позитив: «Вкотре наші західні партнери підтвердили свою позицію в підтримці територіальної цілісності України й невизнання анексії Кримського півострова, заявили про готовність допомагати Україні відновлювати свою територіальну цілісність. Дуже б хотілося, щоби час і національні інтереси кожної держави-партнера не вплинули негативно на цю позицію. Якщо, масштабно... Це яскрава картинка, яка створює відчуття досягнутої перемоги. Без визначення остаточна або проміжна ця перемога... В цілому перше сприйняття можна сформулювати наступним чином: «фасадна частина Кримської платформи яскрава, урочиста, зовні приваблива, святкова, а тому не може не породжувати позитивне сприйняття». Але, крім «фасаду», завжди існує «внутрішнє».
«Внутрішнє» - це наповнення, смисли, що формуються, цілі й тактика їх досягнення. Поки що з цим проблема, вважає Юрій Смєлянський. «Наші західні партнери восьмий рік пояснюють українській владі, що деокупація Криму – справа самої України. І наші партнери в цій справі готові допомагати. Саме акцент «допомагати» синхронно лунав практично у всіх виступах іноземних гостей саміту. А ми незрідка продовжуємо риторику про необхідність нам допомагати з акцентом на «зробіть замість нас», демонструючи тим самим, що урок не засвоєно», - зазначив він.
Експерт вказує на ще один момент: «Місця для висловлення публічної думки українських експертів про «кримське» питання не було. Тільки кулуари. Наші західні партнери й представники української влади розповідали, як нам жити. Кожен про своє. Був хор представників західних держав-партнерів і невеликий хор представників української влади. Ноти у кожного різні, за винятком визначальних акордів — «Крим — це Україна. А Україна — це Крим». І ще один момент, на мій погляд, негативний, — триває просування в «кримському» питанні парадигми «мирної деокупації». Тобто, коли-небудь настане час, і Росія піде з Криму. Так не буває. Деоккупація — це та чи інша операція, а ось інтенсивність бойових дій може бути різною. Від «0» і далі за шкалою вгору».
Що стосується перспектив, то на думку експерта, існує два основних напрямки розвитку подій.
Перший, небажаний, варіант – буде реалізована формула «фасаду», і в такому варіанті не варто чекати позитивних результатів в стратегічній перспективі. «Формула «Яскравого фасаду» без відповідної «внутрішніх робіт» не передбачає ні деокупацію, ні реінтеграцію Кримського півострова. «Яскравий фасад» передбачає і надію на виключно «мирну деокупацію». Тобто на те, чого в природі не існує. Можна радіти яскравості «фарб фасаду» якийсь час, поки дощі насправді не змиють цю «яскраву фарбу радості», - зауважив він.
Другий, бажаний, варіант – саміт «Кримської платформи» стане поворотним моментом в питанні формування прозорої, однозначної та послідовної державної політики по відношенню до тимчасово окупованого півострова, « яка буде готувати умови майбутньої деокупації Криму і, одночасно, почне процес реінтеграції півострова як невід'ємної частини єдиного українського простору», - підкреслив Юрій Смєлянський.
Саміт пройшов, тепер же – нас очікує серйозна і вкрай непроста робота
«Я не буду аплодувати, тому що цього вже було багато. Саміт був, направду, історичною подією. Але «Кримська платформа» пройшла. В Декларації учасників саміту є багато чого. Я ж хочу звернути увагу на ті дипломатично-округлі формулювання, які можуть викликати низку запитань», - наголосив головний редактор порталу BlackSeaNews, керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» Андрій Клименко.
Наприклад, у декларації жодного разу не згадується слово «санкції». Натомість, дуже обережно звучить таке: «розглянути запровадження подальших політичних, дипломатичних та обмежувальних заходів щодо Російської Федерації, якщо це передбачено правовою системою кожного Учасника Платформи і згідно з відповідними процедурами, коли це необхідно і якщо дії Росії цього вимагатимуть». Тут не варто шукати «зради». Але. «Не секрет, що серед країн-членів ЄС та НАТО є такі, які не надто в захваті від санкцій як таких. Це не стосується, приміром, Польщі, Румунії, країн Балтії, Великої Британії, США, наголошує він. Але низка країн має глибокі політичні, бізнесові зв’язки з РФ… І це, безумовно, проблема, яку українській стороні варто вирішувати. Спитаєте – як? Шляхом переконання, шляхом індивідуальної роботи з цими країнами для того, щоби їм стало зрозуміло, що особливого вибору у світу немає: або санкції, або – війна». Від себе додамо, що «війна» - це не обов’язково, коли стріляють.
Українська сторона повинна якось протидіяти атмосфері страху перед новими санкціями. «Для цього потрібно створити сильну коаліцію з числа країн ЄС. Потрібно, щоб Україна разом Польщею, країнами Балтії, Румунією тощо активно надавали залізні аргументи. Без цього кримська декларація може залишиться папірцем. Певен, що цього не буде, але саміт пройшов, а тепер – нас очікує серйозна і вкрай непроста робота.
Крім того, каже пан Клименко, якщо мова про декларацію, то варто наголосити, що саме Україна має взяти на себе ініціативу щодо її реалізації. «Так, це не просто, за роки окупації громадські неурядові організації, по суті, взяли на себе функцію моніторингу та документування фактів порушення прав людини, фактів мілітаризації Криму, екологічного впливу, порушення морського права і так далі. Але ж це все повинна робити держава. В будь-якому разі… Я, як представник однієї з таких організацій, із задоволенням готовий передати всі свої напрацювання, доробки, досвід, методики державним органам. На жаль, поки що на цьому фронті спостерігається мала активність. Проте активність усе ж є».
Перш за все Андрій Клименко відзначив прокуратуру АР Крим і міста Севастополь, яка бере факти від неурядових організацій, правильно оформлює їх з процесуальної точки зору, формує на їх основі документи для міжнародних судів… Позитивно згадав експерт і про представництво Президента в АРК, а також МЗС. «Втім, цього не достатньо. Якщо ми справді хочемо реалізувати політичні рішення Платформи, то… В кожному українському центральному органі виконавчої влади, в кожній державній агенції, державній службі (Нацбанку, комісії з цінних паперів, Фонді держмайна, Міграційній службі тощо) - повинні бути фахівці або цілі відділи/групи/структурні підрозділи, які за своїми функціональними обов’язками займатимуться виключно питаннями деокупації Криму і нічим іншим».
Експерт певен, що незалежні експерти зроблять все можливе для того, щоб організувати навчання, передати свої матеріали, вони консультуватимуть чиновників на кожному кроці…
Також вкрай важливо посилювати потенціал нашого МЗС. Не в інтелектуальному плані (з цим все добре), а в плані того, щоб українське дипвідомство, на яке покладається величезна відповідальність за реалізацію цілей і рішень Платформи, підсилити структурно. «Найперше в тих країнах, які для нас є найбільш важливими в плані реалізації цілей і рішень саміту – треба посилювати персонал українських посольств, збільшувати штат за рахунок дипломатів, які б займалися Кримом. Зрештою, якщо наше МЗС проявило ініціативу очолити санкційний напрямок, прийнявши кілька місяців тому дуже правильне рішення відносно створення посади Уповноваженого міністерства з питань санкційної політики на рівні посла, то… Все це необхідно тепер підсилювати ще й кадрами, бюджетом тощо», - наголосив Клименко.
І останнє… В документі, крім усього іншого, сказано: «продовжувати здійснення політики невизнання незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Російською Федерацією». Але що таке політика невизнання? «Щоб документ не залишався черговою декларацією, мовляв, не визнаємо і ніколи не визнаємо – треба розписати один-два десятки кейсів або, простіше кажучи, стандартних ситуацій, які ми вже бачимо за ці більш ніж сім років окупації. Багато хто пам’ятає, скільки зусиль українською владою в різні роки було спрямовано на те, щоби приймались рішення щодо визнання геноцидом голодомору українського народу. Це була величезна робота.», - акцентує Клименко. При кожних перемовинах, при кожних державних візитах - українська сторона має добиватися (і добивається) того, щоби парламенти країн, окремих штатів чи федеральних земель - приймали резолюції з цього приводу. «Така ж, на мій погляд, робота нас чекає щодо невизнання анексії Криму», - додав експерт.
Потрібно, щоб кожна держава на рівні уряду або парламенту прийняла рішення, в якому б детально розшифрувала, що таке не визнавати незаконну анексію Криму. Приміром це означає не лише не малювати на географічних картах Крим таким же кольором, що й РФ. «Це означає також заборонити візити політиків, депутатів, власне, не рекомендувати громадянам їздити до окупованого півострову в обхід чітко визначених Україною правил. Зрештою, ми з колегами часто фіксуємо непоодинокі факти (і проти них боремося іноді успішно, іноді – не дуже), коли, приміром, в міжнародних системах бронювання туристичного відпочинку, тобто місць в готелях і так далі, з’являються об’єкти, які розташовані на території окупованого Криму. І таких випадків можна назвати ще багато. І подібного допускати не можна Але щоб це працювало – треба все це прописати в документах тієї ж Німеччини, Польщі, Франції, США, Італії й так далі. Так що роботи в нас попереду багато», - підсумував Андрій Клименко.
Мирослав Ліскович. Київ
