Ув’язнення в Криму журналіста Єсипенка: До справи підключають США

Попри інтенсивні запевнення Кремля про дотримання прав людини в тимчасово окупованому Криму, справжня ситуація на півострові погіршується щороку. Нині окупаційна влада тримає за ґратами понад сто громадян України, приписавши їм тероризм, шпигунство, перевезення зброї. Безвинних в’язнів катують та змушують давати неправдиві свідчення проти себе. У березні в таку ситуацію потрапив український журналіст, фрілансер «Радіо Свобода» Владислав Єсипенко, якого російське ФСБ у буквальному сенсі викрало із власної автівки та кинуло в підвал. Після кількох місяців катувань та морального тиску він передав через дружину письмове звернення президентові США Джо Байдену, яке вона разом з адвокатською групою привезла до Вашингтона.

МОЗОК ПЛАВИВСЯ ВІД ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ…

«Мене витягли з машини, кинули в підвал, і два дні катували електричним струмом, під’єднавши дроти до голови, погрожували вбивством, змушували свідчити проти себе й відмовлятися від незалежних адвокатів», – написав Владислав у зверненні до президента Байдена, а також до уряду й Конгресу США.

Рядки з його листа зачитала в четвер, під час конференції в Посольстві України у Вашингтоні, дружина журналіста Катерина Єсипенко. Захід відбувався за присутності іноземних послів, дипломатів, представників американського політичного істеблішменту та громадських активістів. Цей лист уже передали членам Конгресу, й незабаром він надійде до Білого дому й Держдепартаменту США.

«Смерть зазирала мені в очі. Під дією електричного струму мозок плавився, а серце вистрибувало з грудей. Я вирішив, що це були мої останні хвилини, і думав про свою сім’ю та маленьку доньку, вважаючи, що вже ніколи їх не побачу. Я ледве пережив тортури, і вже свій сьомий місяць знаходжуся в СІЗО Сімферополя», – йдеться в листі журналіста.

Владислав – дуже активний, він не може сидіти, склавши руки, розповіла в коментарі Укрінформу Катерина Єсипенко. Вона каже, що чоловік постійно просить її допомогти іншим політв’язням, надіслати їм передачі з продуктами. Він піклується про тих, хто перебуває з ним поруч, і не відчуває підтримки ззовні, й це видно в листі до Байдена, розповідає Катерина.

«Галина Довгопола, Костянтин Ширінг, Валентин Вигівський, Володимир Дудка, Олексій Бессарабов та інші – нас тут більше сотні українців, кримських татар, росіян. Всі ми були незаконно затримані та кинуті за ґрати в певний час. ФСБ нас призначило шпигунами, терористами й перевізниками зброї. Тепер ми чекаємо вироку суду», – зазначається в листі. У ньому журналіст також закликає президента США, американський уряд і Конгрес натиснути на Росію та змусити її припинити катування й звільнити незаконно утримуваних політв’язнів.

За словами Катерини Єсипенко, окупаційна влада в Криму не дає їй підтримувати живий контакт із чоловіком, і вони змушені епізодично спілкуватися тільки через листи.

«Слідчий Власов дозволив йому подзвонити до мене лише двічі. Це було тоді, коли Владислав давав свідчення проти себе під час та після тортур», – розповіла дружина журналіста. А коли Владислав заявив про тортури на першому суді, йому заборонили спілкуватися з родиною. «Це один з додаткових способів тиску на нього», – зауважила Катерина.

ЦЬОГО НЕ МАЄ БУТИ В ХХІ СТОЛІТТІ

Хоча справа Єсипенка – один із понад сотні кейсів українських політв’язнів у Криму, вона може виявитися «наріжним каменем» для того, щоби посилити міжнародний тиск на Москву та прискорити звільнення невинних людей. Як розповів Укрінформу представник Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Кияк, це дуже показова справа, адже її можна порівняти з випадками Олега Сенцова або Романа Сущенка, «оскільки постраждав журналіст за те, що висвітлював події в Криму, за свободу слова».

Максим Кияк є одним із активістів адвокатської групи, яка приїхала до Сполучених Штатів, щоби розповісти про реальний стан речей на окупованому Росією українському півострові.

«Ми вже тут шостий день. Ми почали з Нью-Йорка, зі штаб-квартири ООН, провели десятки зустрічей. Зараз приїхали до Вашингтона. Наша основна мета – обстоювати (права політв’язнів – ред.), розповідати та пропонувати нові підходи, як реагувати на порушення прав людини в Криму – для того, щоби світова спільнота про це знала», – зазначив Кияк.

За його словами, було би важливо, щоби прізвища політв’язнів з’явилися в резолюції з прав людини, яку ООН голосує щороку. «Ми вважаємо, що це здатне допомогти їм, можливо, навіть урятувати життя», – підкреслив правозахисник.

У Вашингтоні заплановані зустрічі з громадськими організаціями, аналітичними центрами, зокрема, Freedom House, CEPA, Atlantic Council, IRI, а також з представниками адміністрації, Держдепартаменту США. «Там дуже хотіли зустрітися з нами і з дружиною Владислава. Ми сподіваємося, що наші зусилля будуть успішними», – зауважив Кияк.

На його переконання, Сполучені Штати відіграють провідну роль у захисті демократії по всьому світу. «У ХХІ столітті таких речей не повинно відбуватися, коли людину просто витягують, закривають у підвалі, катують електрикою. Такого в нормальному цивілізованому світі сьогодні бути не повинно», – наголосив представник Української Гельсінської спілки з прав людини.

УВ’ЯЗНИЛИ ЧЕРЕЗ ЖУРНАЛІСТСЬКУ РОБОТУ

Як і у справі Романа Сущенка, коли Укрінформ восени 2016 року активно підключився до процесу визволення власного журналіста з російських в’язниць, американське медіа Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода (RFE/RL) також докладає великих зусиль, щоби звільнити Владислава Єсипенка. Навіть попри те, що він був не штатним кореспондентом, а фрілансером проєкту «Крим. Реалії».

«Ми продовжуємо контактувати з членами Конгресу США, американським урядом, зокрема, Держдепартаментом й іншими відповідними урядовими структурами, щоби посилювати актуальність цієї справи й ускладнювати для Росії подальше ув’язнення пана Єсипенка», – розповів Укрінформу заступник директора RFE/RL з питань комунікацій та публічних зв’язків Мартінс Званерс.

Він зауважив, що його медіа докладає всіх зусиль, аби нова інформація про так званий «судовий процес» над журналістом була відомою всім, і світова спільнота не забувала про те, що Владислава ув’язнюють лише через те, що він виконував професійний обов’язок і доносив правду до людей.

«З моменту його арешту – а точніше захоплення – в березні, ми постійно висвітлювали весь розвиток ситуації. Як тільки ми отримували нову інформацію, про неї одразу дізнавалася вся спільнота», – підкреслив Званерс.

Він також підтвердив, що керівництво RFE/RL контактує на регулярній основі з українською владою, й порушує питання про можливість обміну журналіста Єсипенка. «Ми вдячні за підтримку з боку української влади, а також за те, що представники України постійно виносять цю справу на розгляд на рівні ОБСЄ та інших міжнародних структур. Це дуже важливо», – наголосив Званерс.

За його словами, чим більше про це дізнаватиметься світ, тим більший тиск відчуватиме російська влада, і тим важче їй буде продовжувати утримання політичних в’язнів.

Росія не вперше демонструє цивілізованому світові, що репресії, тортури, пропаганда й цензура – це її норма навіть у ХХІ столітті. Ув’язнення всіх незгодних з окупацією на території Криму й ОРДЛО, сфабриковані проти активістів справи, підвальні катування та шантаж – це лише відголосок того, як виглядає справжнє обличчя авторитарного режиму.

Звільнення Олега Сенцова й Романа Сущенка, а також десятків інших політв’язнів, яких Кремль був змушений відпустити, доводять, що РФ не здатна протистояти безперервному міжнародному тиску. Очевидно, що цей тиск продовжиться й надалі, а справа Владислава Єсипенка та багатьох інших політв’язнів теж завершиться їхнім поверненням додому.

Так само буде звільнений з-під окупації й Крим – завдяки спільним міжнародним зусиллям, у тому числі з боку США. І в цьому продовжують бути твердо переконані у Вашингтоні, де постійно на офіційному рівні наголошують: «Crimea is Ukraine!»

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Перше фото: openmedia.io