Заборона книжок із РФ "запустила" бум перекладів українською
Про це йдеться в дослідженні на сайті texty.org.ua.
"Якщо раніше більшість іноземної літератури можна було придбати і прочитати переважно російською, сьогодні українські книговидавці все активніше перекладають як сучасні популярні твори, так і класиків світової літератури",- зазначено у повідомленні.
Один із критеріїв, який впливає на рішення видати книгу, – визнання твору у світі. А “світ” часто погоджується із групою літературних експертів, які входять до складу журі різноманітних літературних премій. Найвідоміші – Гонкурівська (Prix Goncourt, Франція), Букерівська (The Man Booker Prize, Британія) та Пулітцерівська премія за художню книгу (Pulitzer Prize for Fiction, США).
За 4 останні роки український книжковий ринок почав наповнюватись визнаними зарубіжними творами. Якщо взяти всі книжки, що отримали одну з цих премій (а всього було відзначено 256 творів), українською перекладено 54 твори (21%). З них 7 творів перекладено до проголошення незалежності України, 13 – з 1991 по 2014 рік і 34 – після Революції Гідності, з 2015 року.
Серед лауреатів Пулітцера можна знайти як невідомі українському читачеві прізвища, так і ті, що вже вважаються сучасними класиками (часто відомими завдяки Голівуду). Зокрема “Звіяні вітром” Маргарет Мітчел або “Убити пересмішника” Гарпера Лі. Ернест Гемінгвей теж свого часу був відзначений цією премією за повість “Старий і море”. Її український переклад вперше з’явився в 1979 році в чотиритомнику із повним виданням творів автора від видавництва “Дніпро” (тоді він був перекладений як Хемінгуей), а тепер перевидається “Видавництвом Старого Лева”.
Переможці останніх років перекладаються в Україні з дивовижною швидкістю – “Підземна залізниця” Колсона Вайтхеда з’явилась в Україні того ж 2017 року, коли отримала премію (видавництво “Book Chef”). Так само і з “Все те незриме світло” Ентоні Дорра (2015 рік, “Клуб сімейного дозвілля”).
Давніші твори теж не залишаються осторонь. В 2016 році видавництво “Фабула” переклало книгу “Епоха невинності” Едіт Вортон, яка за 95 років до того (в 1921 році) здобула Пулітцера. А 78 років знадобилось, щоб вийшла українською книга “Грона Гніву” Джона Стейнбека – лауреата Пулітцерівської премії 1940 року (“КМ-Букс”, 2018 рік).
В 2017 році роман Дідьє Ван Ковеларта “Жуль” видало “Видавництво Анетти Антоненко”, а книгу “Майже вільна” вже готує до друку “Видавництво Старого Лева”.
Лідером перекладів творів-лауреатів премій є “Клуб сімейного дозвілля” (10 перекладів), який у 2017 році посів перше місце серед видавництв України за сумарним накладом книжок (11 млн за рік). На другому місці із 8 перекладеними книжками – “Видавництво Старого Лева”, третє місце і 7 перекладів – у “Фабули” (до речі, на сайті видавництва навіть підкреслюється, що переклад лауреатів міжнародних премій є пріоритетним напрямом їхньої діяльності).
На думку автора публікації, не останню роль для розвитку українських видавництв зіграло обмеження на ввіз російських книг на територію України. Із зменшенням можливостей придбати російські переклади, український читач почав переходити на україномовну літературу. Проте є ймовірність, що довго такий ефект не протримається.
Оскільки обмеження стосується в першу чергу книг із антиукраїнським змістом, російськомовна перекладна література поступово повертається на український ринок – уже проходячи за критеріями ліцензування.
Інша серйозна проблема для більшості видавництв – піратство. Бажання читача отримати безкоштовний (нелегальний) контент може вдарити по видавництвах навіть серйозніше, ніж конкуренція з боку російських видавців.
Наприкінці 2017 року видавництво “Наш формат” припинило публікувати нові твори в електронному форматі на своєму сайті. Причиною стали піратські телеграм-канали з можливістю після незначного одноразового вкладу (2-10 грн) отримати доступ до великої кількості електронних книг. Новинки цього видавництва можна придбати лише на захищених ресурсах (типу play.google.com, itunes.apple.com).
