Просто слухай: вибрані вірші зі збірки Юрія Іздрика "Ліниві і ніжні"

1. ФЛОРИСТИКА

навесну людина – не зовсім людина

у ній прокидаються соки рослинні

всілякі ферменти і феромони

руйнують мембрани

канони

закони

і переінакшують хімію тіла –

вся фішка у тому щоб тіло хотіло –

тілесних потреб непросту химерію

свідомість якось конвертує у мрії

в бажання

в хотіння

в тремтіння

в чекання

та передчуття неземного кохання..

жага божевільна

плюс пристрасть струнка

плюс гра преференцій підступно тонка..

тужавіє листя

формується цвіт

ще трохи – і квітами вкриється світ

ще трохи – і все буде мирно і гарно

і всі по кущах розповзуться попарно

навесну сценарій гранично простий:

рости і любити

любити й рости

Слухайте також: Віршована пауза: Василь Симоненко - Задивляюсь у твої зіниці

2. HERE WE GO

«ну де ти? я так потребую тебе!

ну де ти коли мені так ти потрібен?

тебе щось крім тебе самого гребе?

казав ніби любиш.. обожнюєш ніби..»

ти так не говориш

ти гордо мовчиш

так стіни шепочуть і вітер у листі

і скурений разом квітневий гашиш

і кава розлита і випите віскі

бо де я насправді коли ти сама?

і де я коли я насправді потрібен?

здається мене тоді зовсім нема –

погана ідея..

не пройдений рівень..

коли ти чекаєш – я всюди й ніде

у стінах у листі у вітрі у віскі

в повітрі в воді у землі і те де

на вістрях антен

в перебреханих звістках

регоче гальорка і партер реве

де драма для двох – там забава для сотень

я теж потребую як кисню тебе

я кисну без тебе

як фейк

ніби бот я

«а де ти?» та от же – в нейронах твоїх

а ще – в допаміні і в еритроцитах

я став би тобою якби тільки зміг

твоїм альтер его у буквах і цифрах

ну де я? а ти де? та бог його зна

ми ж здатні на все – і на вуду й на чудо

та поки цвіте ще ця люта весна

чекай – я вже йду

я все знаю

я буду

Слухайте також: Віршована пауза. Ліна Костенко: Хто я?

3. ІНШИЙ

людина сама нічого не може

людині завжди потрібен інший

на кого себе помножити можна

для кого варто писати вірші

з ким можна разом долати відчай

чи радість ділити не ризикуючи

хто може в будь-яку мить засвідчити

що ти – реальний що ти – існуєш

людина ж бо в себе не надто вірить

все свідка для себе шукає якогось

нема людини – спіймає звіра

не зловить звіра – віднайде бога

не знайде бога – візьме люстерко

та навіть там себе не впізнає

бо в собі бачить обличчя смерті

і не розуміє що смерті немає..

людина сама нічого не може

ні народитись ні вмерти тихо

побудь же іншим мені мій боже

постій поблизу..

помовч..

подихай..

Фото з Instagram:  @knyzhkova_spraga