Карантин, ВІЛ і кібербулінг: Docudays проведе правозахисні дискусії
Протягом 9 днів онлайн-фестивалю на головній сторінці docudays.ua та на офіційному каналі Укрінформу в YouTube відбуватимуться онлайн-трансляції головних дискусій RIGHTS NOW! Усі події правозахисної програми відбуватимуться з перекладом жестовою мовою, що стало можливим у партнерстві з ГО «Відчуй».
25 квітня (4:30-15:30) COVID-19: чи готові ми поступитися своїми правами?
Обмеження, ухвалені урядом в умовах карантину, суттєво змінили наше життя. Ми мусимо пристосуватися до нових умов повсякдення, хоча, можливо, не всі правила карантину видаються нам виправданими та необхідними. Свобода пересування, право на охорону здоров’я, доступ до інформації, медичні потреби осіб без визначеного місця проживання, захист від коронавірусу полонених та осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. Чи є ці обмеження пропорційними, чи не створюють вони додаткової загрози для окремих груп людей? Чи дотрималася прав людини українська держава при розробці заходів реагування на пандемію COVID-19? Як нам захистити свої права в умовах надзвичайного стану? А також, як допомогти ув'язненим, які перебувають на окупованих територіях Криму та Донбасу? Про це поговоримо під час дискусії.
26 квітня (18:30-19:30) Кампанія проти кібербулінгу. Історії успішної протидії
Кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою кібербулінгу (дані ЮНІСЕФ за 2018 рік). У закон щодо булінгу хоча і включено компонент «електронні комунікації», але пропоновані законом заходи щодо онлайн-цькувань є недостатніми. Саме тому команда Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA започаткувала Всеукраїнську кампанію проти кібербулінгу.
Під час дискусії організатори представлять нове аналітичне дослідження, у якому зібрані ключові рекомендації до Уряду про попередження та протидію кібербулінгу, а глядачі побачать перші в Україні антиКібербулінгові мультики. Дискусія організована спільно зі Службою освітнього омбудсмена.
28 квітня (18:30-19:30) Дітям не місце на війні!
В Україні шостий рік триває війна. Анексія Криму, воєнні дії в Донецькій та Луганській областях... Ця війна у багатьох дітей забрала дитинство. Діти гинуть, отримують інвалідність, втрачають батьків та близьких родичів, дах над головою, потерпають від голоду, не можуть вчасно отримати медичну допомогу, стають жертвами торгівлі людьми тощо. Війна завжди є причиною брутального порушення прав дитини. І російська агресія в Україні - не виняток. Як Україна захищає права дітей в умовах збройного конфлікту, яку допомогу від держави отримують діти у сірій зоні, - про це поговоримо під час дискусії.
29 квітня (8:30-19:30) Насильство у сім'ї: як допомогти дітям?
42% батьків вважають, що психологічне насильство над дітьми є допустимим з навчальною метою (звіт ЮНІСЕФ 2018 року). У нашому суспільстві фізичне та психологічне насильство сприймається як соціальна норма. Жорстоке поводження з дітьми - звичне явище. Випадки, коли дітей лупцюють на вулиці, або ж принижують і ображають, - не поодинокі. Як дитину захистити у ситуації насильства в сім'ї і як пояснити українським батькам, що застосування фізичної сили - це не норма? У дискусії візьмуть участь представники поліції, психологи, представники державних та громадських організацій. Разом ми обговоримо дієві механізми зменшення випадків сімейного насильства над дітьми. І механізми захисту та надання допомоги дитині у таких випадках.
30 квітня (18:30-19:30) Підлітковий активізм: плюси, мінуси, підводні камені
Минулоріч у Рівному 16-річну Дарію Коцюрубу та ще одного активіста затримала поліція за пікет з вимогою імпічменту президента. Викраденням погрожували молодому активісту, який виступив проти незаконної забудови Протасового Яру Роману Ратушному. За останні два роки в Україні вбито 4 громадських активістів. Наймолодшому з них - Миколі Бичку було 23 роки. Як змінилася ситуація з безпекою підліткових акцій за останні роки? Як влада розслідує випадки переслідування молодих активістів? Чи можуть підлітки заявити про свою позицію відкрито, не наражаючи себе на небезпеку? І чим ризикують молоді люди, які вирішили протестувати під час уроків?
1 травня (18:30-19:30) ВІЛ-позитивний статус - не вирок
Кожна сота людина у віці від 15 до 49 років, за оцінками Центру громадського здоров'я МОЗ України, — інфікована ВІЛ. Це один із найвищих показників серед країн Європи. Але навіть офіційні цифри не точні, бо людина може бути носієм вірусу і не знати про це роками. А дізнатися про свій статус лише на третій чи четвертій стадіях хвороби. Щодо поширення ВІЛ в Україні існує безліч міфів, один з найпоширеніших - ВІЛ передається у побуті. Хибні уявлення про це захворювання впливають на ставлення до людей з ВІЛ, які часто приховують свій статус, щоб уникнути дискримінації. А діти з ВІЛ-позитивним статусом - це майже завжди неприйняття та дискримінація. У дискусії спробуємо зруйнувати стереотипи та розвінчати міфи. Поговоримо, як забезпечити право на недискримінацію дітей із ВІЛ-позитивним статусом. Чому батьки відмовляються від антиретровірусної терапії, яка є безкоштовною в Україні та може забезпечити ВІЛ-інфікованим дітям повноцінне життя? А також подумаємо, як допомогти дітям з ВІЛ-позитивним статусом реалізувати їхні права, зокрема, на освіту.
