Квітка Цісик. Співуча квітка
Ніколи більшість із нас не замислюється, як збудоване життя бек-вокалістки? Ні квітів, ні автографів, ні фотосесій, ні інтерв’ю, ні кліпів, – все це так. А як саме?
В одній із небагатьох статей про Кейсі Цісик журналіст навів, за словами, виконавиці, типовий день, чим позначені будні витребуваної вокалістки:
- Типовий день? Ось, наприклад: перший запис призначено на 9:00 – ми записуватимемо спот авіакомпанії “Trans World Airlines”. Далі, згідно з робочим записничком: “Coca-Cola” – 11:00, “Hartz Mountain” – 13:00, “Eastern Airlines” – 14:00, “Datsun” – 15:00, “L'Eggs” – 17:00, “McDonald's” – 18:00.
- А потім – що?
- Потім? Нашвидкуруч вечеря у колі родини і… власна студійна сесія – від 20:30 вечора до третьої ранку.
Той, хто трохи розуміється на сучасній рекламі, швидко прикине загальний гонорар, який мав заробляти у Сполучених Штатах брендовий голос. Це не українські $20-50, чим балують анонімно запрошену на запис комерційної реклами бек-вокалістку. За чверть століття творчої праці на американському ринку теле- і радіореклами статки Кейсі Цісик мали набігти більш ніж пристойні. Вас, шанувальники української пісні, запитаю:
- Ви ніколи не замислювались, куди саме зароблених вдень «американських президентів» ввечері вкладала Квітка Цісик?
Поки міркуєте, невеличка музична пауза.
Нехай пролунає…
* * *
Сьогодні пісні у її виконанні майже не крутять, але подеколи той 31 шлягер з’являється на хвилях українських радіостанцій. Знову програмними директорами висувається ота дивна відмазка – не-формат.
Це попри те, що обидва альбоми Квітослави Цісик (Kvitaslawa “Kasey” Cisyk; 1953-1998): “Квітка – Пісні з України” (“Kvitka – Songs Оf Ukraine”; 1980) та “Квітка. Два кольори” (“Kvitka. Two Colors”; 1989) – свого часу номінувалися на престижну премію “Grammy” в категорії “Кращий сучасний фолк-альбом” (“Best Contemporary Folk Album”; 1990).
Чи було їй до такої дивини звикати? Лагідна Квітка жила тендітно незламною; від суворого життя часто-густо доводиться захищати саме свою ліричну вдачу.
Аби ні у кого не виникло сумнівів, другу авторську платівку – “Квітка. Два кольори”, виконавиця спорядила присвятою:
- Сутності Української душі, чиї крила ніколи не зламати (to The Spirit of the Ukrainian Soul, Whose Wings Can Never Be Broken)
І знаєте, у чім саме полягав отой означений у присвяті Spirit (сутність, характер, вдача, дух, серце)? Скажу вам, любі.
У талановитому талані, традиції та родині.
* * *
 |
Прибічникам дикунського капіталізму в сучасній Україні це видається груповим божевіллям, ну, принаймні – недорікуватим марнотратством, утім, обидва альбоми Квітки Цісик: “Пісні з України” (“Songs Оf Ukraine”; 1980) та “Квітка. Два кольори” (“Kvitka. Two Colors”; 1989) – стали для родини американських українців важливими сімейними проєктами, на які було витрачено загальною сумою $200 тис. особистих заощаджень солістки.
До запису під дзвінке ім’я Кейсі Цісик були залучені щонайменше чотири десятки відомих студійних музикантів Сполучених Штатів, з-поміж яких: гітарист і аранжувальник Стюарт Шарф (Stuart Scharf; 1941-2007), піаніст і аранжувальник Кенні Ашер (Kenneth Lee “Kenny" Ascher; 1944), клавішник Джеймі Лоуренс (Jamie Lawrence; 1949), кларнетист Едді Деніелс (Eddie Daniels; 1941), челеста Пет Ребелло (Patricia Rebello), арфістка Маргарет Росс (Margaret Ross; 1943), басист Джон Біл (John Beal; 1942), барабанщик Ронні Зіто (Ronald Zito; 1939), перкусіоністка Сью Еванс (Susan Evans; 1951) та інші.
* * *
Перший чоловік Квітки Цісик, композитор і трубач Джек Кортнер (Jack Cortner; 1939) заранжував матеріал та під час запису особисто ставав за диригентський пульт.
Багато не знаю, але свого часу саме він робив партитури, фірмував звук та оркестрував репертуар милозвучного джазового співака Майкла Френкса (Michael Franks; 1945), клавішника Боба Джеймса (Bob James; 1939), саксофоніста Девіда Санборна (David Sanborn; 1945). А ще Джек Кортнер написав музику до детективного серіалу “На порозі ночі” (“The Edge of Night”), що транслювався на каналах “CBS” та “ABC”, а в 2007 р., на хвилинку, керував “New York Big Band”.
Старша сестра Квітки Цісик, концертний піаніст та педагог знаменитої Джульярдівської школи музики (The Juilliard School) Марія Цісик (Maria C.Cisyk; 1945-2003) під час запису альбомів виконала сольні партії фортепіано. Попри те, що родичка обіймала посаду директора консерваторії в м.Сан-Франциско та вела майстер-класи у знаменитій залі “Карнегі-Холл” (“Carnegie Hall”).
Нарешті, мати співачки Іванна Цісик (Iwanna Cisyk-Lew; 1923-1994) ретельно стежила за тим, аби українська вимова на фонографах залишалася досконалою.
По-іншому старша дочка у львівській вчительській родині жити не вміла. Так, у свою чергу, її мати виховала, вчителька фізики та хімії в українських закладах столиці Галичини Софія Кандяк-Нагірна, бабуся Квітки Цісик.
Отож, думаю, що два альбоми солістки можна вважати студійною толокою, якщо хтось розуміє, про що це я. Як так сталося, що записати та видати ті два родинні диски: “Квітка. Пісні з України” та “Квітка. Два кольори” – взялися саме вони?
* * *
По Другій світовій війні батьки – Володимир Цісик (1913-1971) та на десять років молодша за чоловіка Іванна Цісик (у дівоцтві – Лев) назавжди полишили Україну. Більшість західняків обирали Канаду, а ця сім’я рушила довгим шляхом: спочатку – до Польщі, через Німеччину, а у 1949 р. – до Сполучених Штатів, де замешкали у Нью-Йорку.
Важко починати на чужині, ніхто на перші ролі не кличе. Тоді як у 1942-1944 рр. в оркестрі Львівської опери Володимир Цісик служив головним концертмейстером, а також грав першою скрипкою. Емігрантові з Європи в країні рівних можливостей ніхто такої посади не запропонував. У краю дядька Сема – власні концертмейстери й перші скрипалі.
Тож татові довелося обмежити творчі амбіції та в Нижньому Іст-Сайді, де замешкала родина, він відкрив власну невеличку студію, заробляючи на життя викладанням музики, де виявлялося доречним – української музики. Чому? У цій родині на Манхеттені завжди побутовою мовою була українська.
Із роками впертість та несхитність у досягненні життєвої мети не зрадили батька, і в Нью-Йорку Володимир Цісик виступив співорганізатором Українського музичного інституту, штат Нью-Йорк. Там він залюбки викладав, а згодом став очільником Нью-йоркського струнного оркестру. Мати Іванни працювала банківським службовцем.
* * *
Із того, що по-справжньому за океаном тішило батьківське серце, була молодша донечка – Квітослава-Орися (англ. Kacey Cisyk; скорочено – просто Квітка), котра народилася 4 квітня 1953 р. на Куїнс, у Нью-Йорку. Однаково добре вона танцювала, відвідуючи місцеву балетну школу, а із п’яти рочків – грала на скрипці. Вундеркіндом мала не вважалася, але куди саме заведе її доля – рідні тривалий час не знали. Що їй більше до вподоби: грати на скрипці, танцювати, співати – визначила сама Квітка.
 |
 |
|
Зростало дівча звичайною дитиною в американській родині емігрантів із України. У юному віці, від 7 до 16 років пластунка мала регулярно тритижневі табори в горах, де діти живуть у наметах, щовечора збираються довкола вогнища, разом вчать українські пісні, слухають оповіді старших про народні обряди та звичаї. У “Пласті” Квітослава Цісик здобула ступінь пластуна-розвідувача.
Важлива подія сталася 1967 р., коли 14-річне дівча зорганізувало з одинадцяти товаришок 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку власну Уладу пластунів юнаків та юначок (УПЮ) та впродовж трьох років очолювала співочий гурток “Соловейки”. Окрім юної провідниці до ансамблю входили пластунки-розвідувачки: Марійка Гой, Ліда Голюка, Христя Зимна, Уляна Ільницька, Марійка Костів, Марта Навроцька, Ліда Прокоп, Віра Самощак, Реня Сафіян та Оксана Шуль. “Соловейки” витьохкували пластові, народні та популярні пісні, акомпануючи собі на гітарах.
Відтоді, продовжуючи навчання у державній нью-йоркській школі, українка заходилася співати в молодіжних гуртах найрізноманітнішу музику: кантрі, партії з популярних мюзиклів, джаз. Вільно почуваючи себе у різних жанрах, старшокласниця тішилась у світі різнобарвних звуків.
* * *
Як перспективний виконавець, по закінченні середньої школи Квітка отримала від університету штату Нью-Йорк стипендію за класом скрипки. Так дівчина потрапила до Харпeр-коледжу (Harpur College), що віддавна вважався підрозділом університету в Бінгемтоні (State University Оf New York Аt Binghamton). Сердечній родині це було украй важливо, адже в той період у закладі педагогом музики працювала… Міма, старша на вісім років сестра Марія Цісик.
 |
Того року, є відомості, здібна студентка написала кілька власних пісень. У творчій долі Квітки Цісик чимало дивних речей. І дня не проживши в Україні, американка українського походження вивчилася співати так званим “білим голосом”! Але ж ту своєрідну манеру жіночого фольклорного співу можна почути виключно у віддалених карпатських (!!!) селах?
Майбутні батьки, Володимир Цісик та Іванна Лев познайомились у роки II Світової війни й побралися 18 липня 1944 р. у лемківській Криниці, мальовничому селі Монастириського району Тернопільської області. Із театральною трупою легкі на підйом молодята рушили до колись вільного міста, а тоді вже окупованого Данцига (нині – Гданськ). Весела пригода завершилася жахливим бомбардуванням, під час якого родина ледь вижила. Місто перетворилося на руїни, а коли 30 березня 1945 р. його захопила Червона Армія, 80 відсотків довоєнного населення Данцига – або загинули, або втекли. Родині Цісиків разом із девірем Зеником довелося шукати прихистку. Не один місяць вони поневірялась, переховуючись від недобитих нацистів, аж поки не потрапили до табору переміщених осіб у баварському місті Байройт, Верхня Франконія.
Повторюсь у запитанні: від кого Квітка могла перейняти спів “білим голосом”? Навіть у Львові родина головного концертмейстера місцевої опери Володимира Цісика мешкала на вулиці Пінінського, 8 (тепер – вул. Глибока), а в період гітлерівської окупації в етнографічні експедиції цілком точно не вирушала. Ясна річ, молодшої дочки, Квітослави, ще й у планах не було, а старша – Марія, народилася 18 серпня 1945 р. у німецькому концтаборі м.Байройт.
Загадки, загадки, загадки… Подібно до глибокого океану, жіноче серце глибоко ховає таємниці.
* * *
Провчившись рік у стінах “High School Оf Music Аnd Art Іn Manhattan”, 1970 р. Квітка вступила до нью-йоркського “Mannes College The New School For Music”. Саме тут слухачка зробила остаточний вибір і зосередилась на заняттях із класичного вокалу. Бо колоратурне сопрано – справжній подарунок долі. Воно – рідкісний подвійний дар: від людської натури та від батьків. Звісно, якщо голос поставити правильно.
Перші здобутки не забарилися. Настільки блискуче дівчина співала в учбових виставах, що її заохотили. За вдалі ролі у низці студентських оперних вистав Квітку Цісик визнали в числі переможців – “Ukrainian National Association Schoolarship Winners”, вшанували стипендією “SUNY” (State University Оf New York Аt Binghamton), видали чек на $600 та нагородили другою поїздкою до Бельгії – на шеститижневий семінар “Європейська опера” (“European Opera Seminar”).
 |
За студентським обміном між Гентським університетом та Нью-Йоркським університетом у липні-серпні 1972 р. молоді американці адаптували до місцевої сцени та на підмостках одного з трьох найбільших у Фландрії вищих навчальних закладів представили бельгійському слухачеві оперу “Ріголетто” (“Rigoletto”) Верді.
Хочу, аби мене правильно зрозуміли: у Бельгії влаштовувався не уїкенд для наївних у мистецтві американок, а високого рівня творча майстерня (workshop), де класи читали провідні педагоги Гентської консерваторії.
Такий факт. Того року, влітку 1971 р. разом із 17-річною першокурсницею Маннеського музичного коледжу Квітославою Цісик із Нью-Йорка до Фландрії на стажування у майстер-класах літали… зірки нью-йоркської “Метрополітен-Опера” (“Metropolitan Opera”): диригент Мартін Річ (Martin Rich; 1905-2000), сопрано Марія Дорня (Maria Dornya; 1931) та меццо-сопрано Мерилін Хоум (Marylyn Home; 1934)
По закінченні семінарів у Гентській консерваторії, як у 1971 р., так і в 1972 р. в оглядах підсумкових концертів у місцевій пресі Квітка Цісик отримувала виключно схвальні відгуки.
Успіх у Західній Європі американської студентки українського походження визначив подальше життя молодої володарки колоратурного сопрано, котра вирішила присвятити себе опері.
* * *
Проте життя коригує наші грандіозні плани і влаштовує трагічні антракти. 7 лютого 1971 р., коли на сцені батько Володимир Цісик саме акомпанував молодшій дочці, 17-літній Квітославі, – із ним стався інсульт. І дужий на здоров’я музикант помер наглою смертю. Хоч як про це покійний мріяв, та він більше не побачив рідне село Ліски, розсипане за 15 км від Коломиї на мальовничих пагорбах, порослих густими чагарями ліщини.
Аби закінчити 1974 р. Нью-Йоркську консерваторію, три роки Квітці Цісик довелося працювати, самостійно заробляючи на семестр. Відповідальність перед матір’ю та перед здібностями, насипаними природою, дівчина завжди відчувала.
В інтерв’ю 1990 р. вона так і зазначила:
- Я мала татові пальці й техніку, але мріяла співати. Знаєте, і досі я почуваюся винною, що покинула скрипку.
Всі обітниці перед високим мистецтвом довелося полишили, а ще – поставити хрест на опері, аби переступити через рідкісний талант і чвалати в прагматичний світ джинглів та спотів. Лише так, заробляючи на невідкладні потреби родини, фінансово підтримуючи матір і старшу сестру, Квітка мала змогу закінчити навчання. Так підказувала її Українська душа, котра вміє наступити на горло власній пісні. Аби вижили інші, менш стійкіші рідні та близькі, вона мала жертвувати.
* * *
 |
Про подвижництво Квітки Цісик, подвижництво щодо української пісні, української родини, української “сердешності” – це, до речі, було в їхній сім’ї знакове слово й поняття – має хтось окремо написати. Аби тримати удари долі, не схибити на власному шляху, не зрадити себе, не осоромити покійного батька, котрий подарував дочкам шанс жити у вільному світі, – за чисте мистецтво дівчина трималась, як могла. Трималася скільки вистачало духу.
Невдовзі Квітослава знайшла роботу і вже співала в нью-йоркських клубах. Досить швидко вокалістку почав дратувати репертуар, а особливо – завсідники.
Вислизаючи зі світу сп’янілої бридоти, у середині 1970-х рр. вона опинилась у більш лагідному (тоді) світі американської реклами: джингли, споти, “звуковий одяг”, проспіви, аудіоролики.
Минуло з півроку студійного використання безвідмовної бек-вокалістки, і вимушено довелося зробити… паузу. Працюючи на одне з нью-йоркських рекламних агентств, дівчина ледь не оглухла; Велика Тиша завжди лікує Великий Голос.
* * *
Не слід поблажливо ставитися до царини радіореклами – із добрий десяток років і для мене вона була шматком хліба з маслом. Тому скажу із власного досвіду:
- Аби справжньої школи, аби реального таланту дівчина не мала, не потрапити б Квітці у вищу лігу світової поп-музики. Артистичним псевдонімом вона взяла ім’я Кейсі, склавши просту абревіатуру з перших літер імені та прізвища Kvitka Cisyk.
Зважте самі на послужний список елітного сайдмена.
В якості бек-вокалісти Кейсі Цісик співпрацювала з філігранними співачками – Карлі Саймон (Carly Simon; 1945), Робертою Флек (Robertа Fleck; 1939), Ліндою Ронстадт (Linda Ronstadt; 1946), приджазованими співаками Майклом Френксом (Michael Franks; 1944) та Майклом Болтоном (Michael Bolton; 1953).
 |
Саме її, американку українського походження до співпраці не раз залучав геній сучасної поп-музики, аранжувальник і продюсер Куінсі Джонс (Quincy Jones; 1933), котрий Майкла Джексона (Michael Jackson: 1958-2009) студійно створив. А ще Кейсі Цісик озвучила титульну пісню “Ти осяяла моє життя” (''You Light Up My Life”) до однойменного кінофільму 1977 р. режисера Джозефа Брукса.
Певен, все це стало можливим, в останню чергу, тому, що Квітка Цісик стала вокальною окрасою химерного світу джинглів (аудіореклами). У тій царині Кейсі Цісик вважалася некоронованою королевою, котра у студії, як брендовий голос, співала комерційні споти всесвітньо відомих марок: автомобілі – “Ford” (1981-1998), “General Motors”, “Toyota”, “Chevrolet”, “Cadillac”, напої – “Coca-Cola”, “Pepsi” і “Mr.Pibb”, мережі ресторанів – “McDonalds” та “Burger King”, національні рітейлери – “JC Penney”, “Safeway” і “ Sears”, цукерки “Starburst” тощо.
* * *
 |
Ледь не втративши голос на записі радіореклами, на півроку вона взяла паузу мовчання. Але у бізнесі американського маркетингу Квітослава залишила матеріальні резюме: незабутні аудіокасети із записами. Коли професіонали прослуховували ті компакт-касети, – для ринку реклами то природні речі, знати, що роблять конкуренти, – одностайною думкою була така: це справжній скарб!
Отож у помешканні Цісиків в Манхеттені регулярно теленькав телефон. Індустрія американської реклами зробила відкриття:
- Записати аудіостот чи телеролик, де слоган проспіває Кейсі Цісик, – це однаково, що під шалені проценти покласти гроші в Банк. Прибутки гарантовані!
Інша б заспокоїлася: ускочивши в колію, більшість тягне раз і назавжди накинуту лямку; за океаном не спокушаються невідомим, коли є справа, що приносить зиск. Інша б корчила із себе велике цабе: раз одягнувши на запис студійні навушники, кожна друга вважає себе Еллою Фіцджеральд. Між іншим, Квітка Цісик мала на це повне моральне право.
* * *
Ось яскравий приклад. У 1978 г. американка українського походження – і це у 25 років! – брала учать у записі звукової доріжки до пригодницького мюзиклу-фентезі “Чарівник Смарагдового міста” (“The Wiz”) знаменитого кінорежисера Сідні Люмета (Sidney Lumet;1924-2011). Зроблена у співпраці студіями Columbia Pictures” і “Motown Productions” світова прем’єра стрічки представила 24 жовтня 1978 г. соул-переосмислення відомої дитячої казки за участю знаменитих… афро-американських акторів. Наприклад, поп-діва Даяна Росс виконала роль милої Дороті (у нашій редакції – Еллі), а ще досить шоколадного кольору Майкл Джексон малозграбно втілив образ… Страшили (Scarecrow).
На основі однойменного бродвейського мюзиклу (“The Wiz”) зразка 1974 г. звукову доріжку до фільму створила команда найкращих авторів тодішньої Америки: рафінований тандем Ніколас Ешфорд (Nickolas Ashford; 1941-2011) та Валері Сімпсон (Valerie Simpson; 1945), а також композитори-аранжувальники Ентоні Джексон (Anthony Jackson; 1952) і… Лютер Вандросс (Luther Vandross; 1951-2005).
Ось коли вперше надпрофесійну українку Кейсі Цісик до співпраці запросив видатний американський аранжувальник та композитор Куїнсі Джонс! Разом із колегою, студійним бек-вокалістом Томом Балером (Tom Bähler; 1943) Кейсі Цісик заспівала вокальні пачки, потрібні для Дорослого хору співаків (The Wiz Singers Adult Choir) бродвейського мюзиклу “The Wiz”.
* * *
Інша б до смерті щоку, ціловану Даяною Росс і Куїнсі Джонсом, не витирала б…Тим часом Квітослава знала ціну того, що вона робить. Як і того, заради кого вона має зробити набагато більше. Не випадково на обкладинці дебютного альбому “Квітка – Пісні України” (“Kvitka – Songs Оf Ukraine”; 1980) вкарбована шаноблива присвята:
- Володимиру Цісику, скрипалеві-віртуозові, моєму незабутньому батьку, присвячую ці пісні.
У даному випадку Батьківщина для солістки мала геть персоніфіковане уособлення. Бо, і на моє переконання, абстрактної Вітчизни не буває. Як немає професіоналізму заради професіоналізму. Утім, на майстровитість українська співачка також мала власний погляд.
 |
Коли випадала вільна година в перервах між записами комерційної реклами та роботи сайдменом, Квітка Цісик потихеньку записувала 16 пісень дебютного альбому “Квітка – Пісні України”. Що мотивувало?
- Я всіх переконувала, що українська музика дуже гарна, мелодійна, що український народ співучий. А мені відповідали: якщо так, виконай що-небудь. Це дуже сумно, але ми, українці діаспори не мали жодної платівки, записаної професійно. Це, взагалі-то, була досить дорога забаганка, а запис диску й взагалі потребує чимало часу. Я зрозуміла, що мушу це усунути. Не тільки для приятелів і знайомих, але й для всіх українців. Адже у мене не було можливості щось зробити для українства, а це був би такий подарунок. Ще я мріяла, що так мене почують в Україні.
* * *
І бурхливою творчою активністю вона запалила інших. Осторонь не утримався перший чоловік, 41-річний композитор, аранжувальник і трубач Джек Кортнер. Щоправда, навіть не уявляю, як він, досвідчений продюсер узявся за той антикомерційний проєкт на нью-йоркській “A&R Studios”?
Квітка Цісик пригадувала:
- Раніше Джек нічого не чув, не те що про українську музику, а навіть… про Україну. Це нічого; тепер він знає про неї дуже багато. До кожного твору Джек, як продюсер, ставився відповідально: щоб не змінити автентичний оригінал, не замериканізувати, а зберегти неповторний український мелос. Усі пісні чоловікові я спеціально перекладала англійською – він дуже хотів усе зрозуміти, проникнутися змістом.
Джек Кортнер не лише виконав аранжування, а й на під час запису матеріалу особисто диригував сайдменами. Звукорежисером платівки “Пісні України” виявився Ед Ракович. Це випливало із логіки речей: вони із Джек Корнером були двома співвласниками… студії звукозапису “Clinton Recording Studios”. Що ж дивуватися, що за два з половиною роки Едді став… другим чоловіком співачки. Після чудернацьких мар’яжів у квартеті “AВВА” будь-які перетасування припустимі.
* * *
|
Отже, 11 червня 1983 р. Квітка Цісик удруге пішла заміж, її чоловіком передбачувано став звукорежисер Едвард Раковіч. Того ж року разом із 60-річною матір’ю Іванною співачка відвідала Неньку: Львів, інші міста і містечка західної України.
Це був неафішований, перший (і останній) раз, коли мисткиня приїздила на історичну Батьківщину, про що стільки років мріяла і так вражаюче оспівала.
Що таке ностальгія? Жага побачити те, чого тебе позбавили по-справжньому відчути в дитинстві. Чому людину так гріє туга? Бо в минулому нас здебільшого чекає тепла радість, якщо з нього благополучно пощастило втекти...
У Радянській Україні швидко з’ясувалося, що пісні американки українського походження – під забороною, тож приватний візит обмежився гостинними відвідинами окремих привітних помешкань. Ніяких концертів чи творчих зустрічей, ніяких прес-конференцій чи автограф-сесій для шанувальників.
Ні, вона не зневірилася. Можливо, Квітослава вірила, що колись Батьківщина виявиться іншою у своєму ставленні до неї. А можливо, як і личить професіоналу, мовчки, але так солодкоголосо працювала на інших.
* * *
У спеціалізованих музичних виданнях Сполучених Штатів я знайшов перелік альбомів (наводжу лише основні), котрі в якості бек-вокалістки фірмувала Кейсі Цісик. Українство має знати своїх незримих героїв світового шоу-бізнесу. Отже, рік, альбом та ім’я суперзірки, де назавжди студійно присутня наша Квітка Цісик:
● 1978 – “ The Wiz”, Quincy Jones.
● 1980 – “Voyeur”, David Sanborn.
● 1981 – “The Dude”, Quincy Jones.
● 1982 – “Objects Оf Desire”, Michael Franks.
● 1982 – “I’m The One”, Roberta Flack.
● 1983 – “Stampede”, Marvin Stamm.
● 1985 – “Skin Dive”, Michael Franks.
● 1987 – “The Camera Never Lies”, Michael Franks.
● 1988 – “Greatest Hits Live”, Carly Simon.
● 1989 – “City Streets”, Carole King.
● 1993 – “Sesame Road”, “Sesame Street”.
● 1994 – “The Best Оf David Sanborn”, David Sanborn.
● 1994 – “Earth Step”, Sadao Watanabe.
● 1995 – “Back In The Pool”, “Flying Monkey Orchestra”.
● 1998 – “The Best Of Michael Franks: A Backwards Glance”, Michael Franks.
● 1998 – “Indispensable: The Best Of Michael Franks”, Michael Franks.
● 2002 – “Anthology”, Carly Simon.
● 2003 – “The Michael Franks Anthology: The Art Of Love ”, Michael Franks.
● 2004 – “Reflections: Carly Simon’s Greatest Hits”, Carly Simon.
● 2006 – “The Very Best Оf Roberta Flack”, Roberta Flac.
● 2007 – “Hollywood Hits: 70 Years Оf Memorable Movie Music”.
● 2010 – “Original Album Series”, David Sanborn.
● 2012 – “The Dream 1973-2011”, Michael Franks.
Ось так. Як мінімум.
* * *
Тільки 27 вересня - 5 жовтня 1996 р., коли Кейсі Цісик уже почувалася занадто хворою задля трансатлантичних перельотів, із концертами Україну відвідала її старша сестра, піаністка Марічка Цісик. Так на VII Міжнародному музичному фестивалі “Київ Музик Фест’96”, після перерви у 52 роки, знову була публічно представлена обдарована родина Цісиків.
Не повірите, де й коли відбувся єдиний (!!!) виступ заокеанської співплемінниці? Концерт фортепіанної музики, за участю двох американських піаністів – Марії Цісик та Джефрі Бейкера (Geoffrey Baker) мав місце у п’ятницю, 4 жовтня 1996 р. о 12:00 – уявляєте, будній день. У приміщенні Будинку вчених НАН України.
Ясна річ, більші концертні майданчики VII Міжнародного музичного фестивалю “Київ Музик Фест’96” 4 жовтня 1996 р., були зайняті “значнішими” подіями в культурному житті вільної України:
- о 16:00 у Великій залі Національної музичної академії імені П.I.Чайковського виступив Київський квартет ударних інструментів “Аrs Nova” під орудою Георгія Черненка;
- а о 19:00 у Концертній студії Будинку звукозапису Національної радіокомпанії України грав Симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України під диригуванням Володимира Сіренка.
От і вся любов Неньки. Аби ви трохи глибше уявили прикрість, зауважу: Біла зала Будинку вчених НАН України (вул. Володимирська, 45-а), де ополудні виступала піаністка Марія Цісик, налічує… 120 місць.
* * *
 |
Облишмо Батьківщину, повернімося на чужину. Прошу, перечитайте ще раз, як виглядав типовий день американської витребуваної бек-вокалістки Кейсі Цісик:
- Перший запис призначено на 9:00 – спот авіакомпанії “Trans World Airlines”.
Далі, згідно з робочим записничком: “Coca-Cola” – 11:00, “Hartz Mountain” – 13:00, “Eastern Airlines” – 14:00, “Datsun” – 15:00, “L'Eggs” – 17:00, “McDonald's” – 18. Нашвидкуруч вечеря і… власна студійна сесія – від 20:30 вечора до третьої ранку.
Працюючи у нью-йоркській студії ночами (так дешевше!), $200 тис. особистих заощаджень Квітка Цісик вклала в пропагування української пісні. Чуєте, ніяких кредитів, залучених спритним продюсером під заставу майна артиста, ніякого спонсорського зашморгу. Бо це так зворушливо – співати про родовід чи любов до матері, а дбати про ротацію в FM-діапазоні та частоту згадувань у пресі.
Більше того, ніяких прибутків із тих двох унікальних альбомів родина так і не мала.
Вони, українці, вимушені оселитися за океаном – там, за океаном, української пісні не забували. Навіть у найтяжчі для себе часи. А ми? Що з нами?
Не-формат? Та який у біса в Україні може бути формат?!
Якщо кожен формат – то винахід суто американського радіомовлення! Добродії, скажіть, а хтось узагалі в нинішньому столітті вигадає формат українського радіомовлення?
* * *
Напружена праця далася взнаки. І в 1992 р. у Квітки Цісик лікарі діагностували рак молочної залози – почався курс тривалої й болісної променевої терапії. Хвору доглядала старша сестра, Марія; на деякий час концертний піаніст та викладач музики відклала справи та із Ріджфілда, Коннектикут, перебралася до родички. 70-річна мати співачки, Іванна Цісик також ішла зі світу від тієї хвороби.
Як пригадувала двоюрідна сестра по матері Христина Лев:
- Коли Квітці поставили діагноз, то сказали, що проживе вона, може, кілька місяців, але ті кілька місяців тривали п’ять років. Перед смертю сестри – її чоловік, Ед Ракович розіслав повідомлення близьким та знайомим із проханням, щоб ми писали до неї і підтримували.
Вважаєте, залюблена в музику Квітка облишила мистецтво? Де там! До останку вона працювала, співала, спілкувалася. Останній джингл Кейсі Цісик записала буквально за кілька місяців до власної смерті. То було в характері – любити життя і йти до краю. Улітку їй дуже подобалося плавати, запливати від берега настільки далеко, що ген за виднокраєм друзі навіть втрачали оту малесеньку цятку.
* * *
Близькі люди пригадували: скільки Бог дав, стільки ця невисока на зріст (147 см!), тендітна жіночка, ніс гостренький, з горбинкою, метка й проворна “наче білочка”, не могла всидіти на місці. Наприкінці життя, маючи вільну днину, в гамірному Нью-Йорку вона вибиралася за місто, бо кохалася на тривалих прогулянках верхи на улюбленому коні на ім’я Меркурій.
У Великому Яблуці Кейсі Цісик супроводжував інший кінь: сталевий, спортивний – “Jaguar”, на якому співачка просто запаморочливо ганяла. Своєму улюбленцеві – з останніми моделями “Ford”, які вона 17 років солодко оспівувала, жінка ніколи не зраджувала. Хоча за підсумками кожної вдалої рекламної кампанії автомобільний гігант “Ford Motor Company” дарував вокалістці кожну нову модель.
Приємне товариство пані Квітослава любила і шанувала. Їм легко велося із улюбленим песиком Медьо породи чау-чау; вони так схожі на кумедних ведмежат.
Відколи у жовтні 1991 р. вона сповила єдиного сина Едді (Edward Wolodymyr Rakowicz), життя здобуло інший вимір. У нових, незвіданих раніше глибинах вона не могла натішитися. Кожну вільну хвильку 38-річна мати прагнула приділити довгоочікуваній дитині. Ту солодку парочку часто бачили посеред білого дня або надвечір, як вони непоспіхом чвалали безлюдним пляжем, тримаючи одне одного за руку. Зв'язок відчувався настільки міцним, що титульна вокалістка нерідко брала малого із собою на студійні записи.
* * *
Чому вона спромоглася записати та видати так мало? Чому? Плани, знаєте, існували. Передбачалося, що третім українськомовним альбомом Квітки Цісик стане добірка колискових! Адже про стільки важливих речей їй хотілося розповісти синові, адже таку глибоку тугу за Батьківщиною жадалося перелити в незайману душу Едді. Крива вирішила по-іншому.
Себе вона тримала за приклад і каралася, коли 25 травня 1994 г. від раку молочної залози зійшла у могилу Іванна Цісик. Любій матусі скількох слів подяки вона не стигла сказати. Як по живому відтоді різали співані-й-переспівані слова:
- Мені війнула в очі сивина, / Та я нічого не везу додому, / Лиш згорточок старого полотна / І вишите моє життя на ньому, / Два кольори мої, два кольори, / Оба на полотні, в душі моїй оба, / Два кольори мої, два кольори: / Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Останньою піснею, студійно записаною Квіткою Цісик, стали “Журавлі” (“The Cranes Are Flying”) на музику Левка Лепкого і вірші Богдана Лепкого. Квилячи, вони із весною полинули в Україну. Бо, як відомо, лелеки завжди повертаються додому.
- Видиш, брате мій, / Товаришу мій, / Відлітають сірим шнурком / Журавлі в вирій. / Чути: кру! кру! кру! / В чужині умру, / Заки море перелечу, / Крилонька зітру. / Мерехтить в очах / Безконечний шлях, / Гине, гине в синіх марах / Слід по журавлях.
* * *
Від раку молочної залози, не доживши шести днів до свого 45-річчя, у Нью-Йорку 29 березня 1998 р. відома американська співачка українського походження Квітка Цісик спочила навіки. І в некролозі від 13 квітня 1998 р. “New York Post” написала:
- Здобувши освіту справжньої оперної співачки, Кейсі Цісик ніколи не ступила на сцену “Metropolitan Opera”, але її незабутнє колоратурне сопрано перетворилося на один із найбільш слуханих людських голосів планети.
 |
Їй минуло лишень 44 роки, й у власному будинку в Манхеттені замовк упізнаваний голос для більш як 22 млрд умовних мешканців Землі, які загальною кількістю послухали рекламний аудіоспот “Останнім часом ти кермував свого Форда?”
У суворому світі американського showbiz Квітослава Цісик ніколи не здобула сенсаційного успіху. Але в професійному середовищі, де більшість вокалістів, зрештою, марнують Богом дані здібності та знищують власну кар’єру, – ця маленька, струнка жінка з дитячою відкритою усмішкою, як і її велике серце, прокотила лагідні, але дужі хвилі добра.
* * *
Чомусь саме такі міцні митці завжди йдуть передчасно. Залишають нас зарано. Тоді як більшість тих, хто живе й живе, і драною мітлою з ефірів не виженеш.
У співачки залишився син Едді, котрий мешкає з батьком, звукорежисером Едом Раковичем у триповерховім будинку-студії в найдорожчій частині Нью-Йорка, біля Централпарку. Кажуть, української мови юнак уже не розуміє.
Нема Квітки – нема й пісні.
Шанобливий некролог щодо смерті Кейсі Цісик “New York Post” закінчила так:
- Вона ніколи не ступила на сцену “Metropolitan Opera”, вона ніколи не мала гучного хіта у Сполучених Штатах, але Кейсі Цісик маємо шанобливо пам’ятати в жанрі етнічної музики.
Що додати, якщо на Батьківщині – нє-формат.
Олександр Рудяченко
