Мертві можуть танцювати. Прем’єра документального фільму «Ульяненко без цензури»

Друзі й знайомі першого й на сьогодні останнього офіційно забороненого письменника незалежної України Олеся Ульяненка зняли про нього документальний фільм в американському розмовно-розвідувальному стилі.

Прем’єрний показ відбудеться 24 червня о 18:00 на «Книжковому Арсеналі».

Автори зазначають, що це – перший фільм, який оповідає історію Олеся Ульяненка – автора близько 20 романів з непростою долею, життя і смерть якого досі обплетені безліччю міфів.

Зигзаги долі, яка усіляко випробовувала митця, справді вражають: у 1997 році він став наймолодшим лауреатом національної премії ім. Шевченка за роман «Сталінка», а у 2006 – був підданий анафемі від РПЦ за роман «Знак Саваофа». У 2009 році Ульяненко був оголошений порнографом – а його роман «Жінка його мрії» офіційно заборонили, як порнографічний, і вилучили з продажу.

Письменник відстоював своє право на свободу творчості у суді, й у 2010 році після перемоги і перевидання «Жінки його мрії»… був знайдений мертвим у своїй квартирі. Обставини такої смерті багато його друзів вважають підозрілими і до кінця не розслідуваними. Тому вони спільно зробили фільм-пам’ять про унікальну культурну постать, яка творила в час політичного та культурного розпаду СРСР.

Щоправда, говорять, що почали знімати трохи запізно, адже багато архівного відео з кадрами, де є Ульяненко, вже втрачено, проте, добре, що фільм все ж вдалося довести до глядача.

Кінорежисер Мирослав Слабошпицький, який є одним із продюсерів фільму та автором його сценарію, зітхає: «На жаль, Ульяненко помер у «доайфонну» епоху, це був 2010-й рік, і хоча його друзями були режисери – я й Володя Тихий, ми його не знімали. Тому наша ідея полягала в тому, щоб спробувати вперше зібрати всі хронікальні матеріали з ним. Наприклад, у фільмі є кадри з любительського запису мого весілля, на які він потрапив».

Режисер розповів, що ще на етапі обговорення створення фільму він запропонував зробити його колажним мотивом.

«А ще є така концепція, що мертві можуть танцювати, є навіть такий рок-гурт «Dead Can Dance», от власне, ідея полягала в тому, щоби зробити фільм, в якому Ульяненко (якого вже одинадцятий рік немає на світі) перебуває в діалозі з людьми, які його знали. Тільки ці люди трохи постаріли, а він залишився таким же, і за рахунок магії кіно складається враження, що от він тут живий, і в своїй манері, й у своєму стилі сперечається, щось заперечує, й абсолютно на рівних дискутує з усіма цими живими людьми», – поділився своїми роздумами про фільм Слабошпицький.

Зйомки розпочалися ще 3 роки тому на «Книжковому арсеналі - 2017» і проходили у Києві, Хоролі та Лос-Анджелесі.

«Про Олеся Ульяненка існує дуже багато міфів, і наш фільм досліджує деякі з них. Фільмування частково відбувалося у Сполучених Штатах Америки, де мешкають рідна сестра та племінник письменника, що дозволило отримати унікальні документи, щоб "пролили світло" на багато епізодів з його життя. Один з яких – участь Олеся в афганській війні у якості солдата строкової служби за часів СРСР», – розповів кінорежисер Володимир Тихий, який також виступив продюсером фільму.

Він додав, що завдяки тривалій архівній роботі було зібрано всі доступні матеріали, де фігурує Олесь, що дозволило створити ілюзію безпосередньої присутності письменника у якості рівноправного спікера фільму.

У зйомках взяли участь багато відомих українців: Сергій Жадан, Андрій Курков, Мирослав Слабошпицький, Михайло Слабошпицький, Володимир Тихий, Ірина Ваннікова, Михайло Бриних, Андрій Кокотюха, Лариса Денисенко, Олександр Красовицький, Григорій Гусейнов, Дмитро Корчинський, Сергій Проскурня, Анатолій Сухий та інші друзі й знайомі Ульяненка.

Автором сценарію є Мирослав Слабошпицький («Плем’я», «Тигр»), режисером – Юлія Шашкова («Перша Сотня»), продюсерами: Мирослав Слабошпицький, Володимир Тихий («Вавілон 13», «Брама») та Ігор Савиченко (Пофарбоване пташеня).

Виробництво здійснено кінокомпанією «Директорія кіно» за підтримки Держкіно України.

Також у фільмі використані численні хронікальні архівні кадри з Ульяненком, що були зібрані протягом майже 10 років після смерті письменника.

Володимир Тихий переконий, що Ульяненко своєю творчістю «пробив діру в мурі соцреалізму, що тотально панував в Україні, відкрив нові ніші й звільнив літературу від табу на реальність.

«Ульяненко – єдиний заборонений письменник за часи незалежної України. Закидом були абсурдні звинувачення у порнографічності літературних текстів Ульяненка. Він подав у суд на комісію з моралі. Скандал довкола цієї події об'єднав культурне середовище, і в результаті державний орган цензури мистецтва таки було ліквідовано», – сказав кінорежисер.

На думку ж Мирослава Слабошпицького, попри те, що зараз загальносвітовою є тенденція значного зменшення ролі літератури, саме Ульяненко є одним, напевно, з трьох батьків-засновників сучасної української літератури, який, на жаль, дуже рано пішов.

Вже через рік після смерті Ульяненка Слабошпицький впорядкував книгу про свого друга, яка називалася «Ульяненко без цензури» – і в яку були зібрані всі можливі інтерв’ю, що виходили за його життя.

«Мушу сказати, що робота над фільмом почалася надто пізно, тому що вже багато архівних матеріалів втрачено. Але якби вона почалася пізніше, було б ще катастрофічніше. Скажімо, програма «Чайник», в якій молодий Ульяненко працював на СТБ: не вдалося знайти жодного грама відео! Канали змінювали власників, якісь закривалися, якісь реорганізовувалися, знищувалися архіви… Звичайно, з нами співпрацювали телеканали практично всього спектру і тут треба дуже їм подякувати. Олександр Ткаченко (який на той час, коли я з ним розмовляв, був босом 1+1) з першого прохання дав наказ дати нам усі архіви, які збереглися. Програма «Книга.UA», колись виходила з ним на 1-му національному – і Марина Бондаренко теж нам дуже допомагала з відеоматеріалами.

Але зволікання з часом невпинно грає проти нас – навіть поки ми працювали над фільмом, кілька людей, в яких ми брали інтерв’ю, померли... », – розповів він.

На думку Слабошпицького, фільм «Ульяненко без цензури» – це документальний фільм в американському розмовно-розвідувальному стилі. Це – фільм для людей, які хочуть дізнатися щось більше з біографії Олеся Ульяненка і приблизно уявити траєкторію його життєвого шляху, але водночас, у цьому фільмі є, завдяки вдалій роботі режисерки Юлії Шашкової, певний портрет часу, епохи, яка вже, власне, пішла. І його творці дуже раді, що їм вдалося цей фільм завершити.

Прем’єрний показ та обговорення фільму відбудуться 24 червня о 18:00 на «Книжковому Арсеналі» в межах Літературної програми.

Любов Базів. Київ