Читаємо під ковдрою: добірка цікавих книжок цієї осені
«Маленька чорна сукня, маленька біла брехня» Лори Стемплер
Гарпер Андерсон завжди вважала, що вона мала б жити у мегаполісі, а не в глухому передмісті в Північній Каліфорнії. Матчі з водного поло і нудні вечірки у дворі Бобі Маккітрікса – хіба це життя? Одного разу її запрошують на стажування в елітний журнал для тінейджерів Shift як блогерку, що пише про побачення, але є одна маленька проблема: у неї жодного досвіду в побаченнях.
Та все ж вона вирішує використати цю можливість і провести літо у Нью-Йорку, водночас наблизившись до своєї мрії стати письменницею. Харпер готова підкоряти світ, тому наважується використати історію своєї подруги і видати її за свою, а уже під час роботи отримувати власний досвід. Літо у Харпер буде насиченим – жахливі зустрічі з божевільним редактором, перегони за лайками, відкриття галереї в Брукліні, вихідні в Хемптонсі, та інші пригоди у великому місті.
Ми весь час живемо між “болить” і “не болить”, “не дуже болить”, “болить не це” чи “болить, але комусь іншому”. Що не болить вам сьогодні?
Збірка віршів Катерини Бабкіної про все, що болить, не болить, надихає, підносить і просто змушує нас почуватися живими.
Одна невдача тягла за собою іншу, невпевненість росла — і ось успішна дизайнерка перебивається випадковими заробітками і боїться співбесід. У Сюзанни професійне вигорання, депресія й тривожні стани. Хтозна, як склалось би її життя, якби одного дня вона не зустріла його — уважного, харизматичного, розумного чоловіка. Молоде подружжя переїжджає у власний високотехнологічний будинок, сподіваючись нарешті знайти спокій та щастя. Але в їхньому домі з’являється хтось третій — робот на ім’я Кейт. І все перевертається з ніг на голову.
«Вірші дилетанта» Олександра Ройтбурда
«Моїми словами» Рут Бейдер Ґінзберґ
Фото: Настя Телікова для BookForum
Рут Бейдер Ґінзберґ — професійна легенда та культурна ікона американського судочинства, одна з перших жінок у Верховному Суді США та невтомна захисниця гендерної рівності. «Моїми словами», написана за участі Мері Гартнетт і Венді В. Вільямз — коментоване видання обраних статей, виступів і записок Ґінзберґ від її шкільної до суддівської лави, — переконливо демонструє широту юридичних інтересів Судді, її правничу скрупульозність та глибоку відданість ідеалам рівності для всіх, а також вдячність усім, хто торував шляхи для неї й наступних поколінь.
Власними словами Ґінзберґ сприяла рівності та опиралася дискримінації, а також висловлювала вдячність і шанувала тих, хто робив це до неї та разом із нею.
«Шляхетна сила. Моє життя, мій футбол» Андрія Шевченка
Фото: Yuriy Shevchenko
Андрій Шевченко — видатний український футболіст, виступав за київське «Динамо», «Мілан» та лондонський «Челсі». У 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м’яча» 2004 року. Головний тренер збірної України (2016—2021).
Книгу «Шляхетна сила» Андрій Шевченко написав у співавторстві з італійським журналістом Алессандро Альчато, перше видання побачило світ в Італії під назвою «Forza gentile. La mia vita, il mio calcio».
«У мене в житті було чотири футбольні любові: «Динамо», «Мілан», «Челсі» і збірна України... На своєму шляху я познайомився з незвичайними людьми, без яких я б не став тим, ким я є сьогодні. Були перемоги і поразки. Це була величезна жертва заради роботи — єдиного відомого мені способу втілити мрії в реальність. Настав час озирнутися і все розповісти. Щоб подякувати тим, хто супроводжував мене. Я б ніколи не зробив цього сам», - Андрій Шевченко.
«Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога» Івана Черненка
Фото: @Vikhola
Секс, наркотики, рок-н-рол? Студентські будні майбутніх лікарів трохи інші. Анатомія, неорганічна хімія, перерви на сон. І ні, далі легше не буде. Далі на них чекатимуть лікарні та пацієнти. А ще колеги, які не в змозі прочитати банальну інструкцію до пристрою, родичі, для яких реанімація видається мало не вбивством, і бюрократія, багато бюрократії. Та будуть і ті, хто готовий підставити плече на чергуванні, ті, хто вчасно поділиться новим досвідом, як і ті, хто помітить лікаря та його зусилля.
Книжка Івана Черненка — це книжка про медицину та будні медиків, про той шлях, що долає кожен мрійник, аби стати лікарем. Про помилки, безлад і пацієнтів. Про життя та смерть, про кожного з нас.
Зрештою, це просто історія лікаря з Богом забутої районної лікарні десь у Макондо.
«Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій» Огастіна Седжвіка
Фото: @laboratoria.ua
У XX столітті один англійський торговець Джеймс Гілл хитрістю і жорстокістю зміг побудувати цілу кавову імперію в Республіці Ель-Сальвадор. Як йому це вдалося? Цю фантастичну і маловідому історію розповідає автор цієї книжки, дослідник історії їжі, роботи та капіталізму, учасник Гарвардського наукового «Проєкту з вивчення справедливості, добробуту та економіки» Огастін Седжвік. Він показує, як ми щодня п’ємо каву і навіть не замислюємося, в яких умовах її могло бути зібрано і змелено. На плантаціях Джеймса Гілла панували нелюдські умови — кава стала майже символом капіталізму, тож людям, які знаходилися в підпорядкуванні власника плантації, доводилося працювати ще більше і потужніше.
Ця історія фактично пояснить читачам макроекономічні, соціальні та політичні процеси на цілком звичному і наочному прикладі — процесі вирощування кавових зерен.
«Чи з'їсть котик мої очі, коли я помру?» Кейтлін Дауті
Фото: @vivat.book.com.ua
Смерть — досі найзагадковіший для людей природний стан. Звичайно, про наявність душі та її позаземний шлях за життя нам не довідатися. Але на те, що ж стається з мертвим тілом, відповіді вже існують. У цій книжці Кейтлін Дауті пояснює речі, про які ніяково запитати навіть у працівника похоронної служби: що буде з тілом космонавта, який помер у космосі? чи одночасно помирають сіамські близнюки? чи можна влаштувати бабусі похорон у стилі вікінгів? чи ростуть після смерті нігті та волосся? Навіть якщо такі запитання раніше й на думку не спадали, тепер ви неодмінно захочете дізнатися відповіді на них. Зауважте: розгадка може бути зовсім не передбачуваною.
Наостанок маленький спойлер — очі котик не з’їсть. А от дещо інше цілком може.
«Улюблений керівник» Чан Чжін Сон
Фото: @bookchefua
Від обласканого увагою та державними нагородами поета — до утікача у вільний світ: захоплива історія життя придворного поета Кім Чен Іра. Здобувши звання лауреата державних премій, Чан Чжін Сон міг розраховувати на безбідне життя члена привілейованого класу Північної Кореї. Завдяки продовольчому забезпеченню через спецрозподільник (навіть коли населення потерпало від голоду), пропуску на вільне пересування країною, доступу до суворо цензурованої інформації та персональним аудієнціям у самого Кім Чен Іра, його життя в Пхеньяні здавалося легким та безтурботним. Але це заможне існування опиняється під загрозою. Коли друг Чан Чжін Сона губить примірник забороненого іноземного журналу, виданого поетові для службового користування, герою не лишається іншого вибору, як зважитися на втечу заради порятунку власного життя. Ніколи раніше з вуст високопоставленого представника північнокорейської еліти не лунала викривальна правда про устрій та пропагандистську машину цієї тоталітарної держави. Дивовижні викриття та неймовірні подробиці на сторінках «Улюбленого керівника» дають читачеві справжнє уявлення про жахіття повсякденного життя у Північній Кореї.
«Хвала гніву. Чому ми повинні гніватися частіше і більше» Сальваторе Ла Порта
Фото: Анетта Антоненко
Ми живемо у темні часи. Давно.
Заздрість, злість, пригніченість та ревність поглинають нашу життєву енергію. Робота дратує. Керівник принижує. Кохання змушує мирити-ся з непорозуміннями. Залежність від соціальних мереж. Фейсбук із мімішними зображеннями котиків та песиків. А в коментарях – купа образ та ненависті, расизму та сексизму; легіони тих, хто нудиться і шукає собі жертву для знущань, поповнюються із кожним днем.
І як такому не гніватися?
«Хвала гніву» – черговий бестселер автора з Катаньї Сальваторе Ла Порти – справжній маніфест на захист почуття, що протягом останніх десятиліть всіляко засуджувалося і викорінювалося із нашого суспільства. Але не сліпий гнів із нав’язливою манією контролю, а те світле, сповнене мужності і шляхетності почуття, що здатне стати ру-шійною силою у боротьбі проти жорстокості сучасного суспільства.
Чи думали ви про таке?
Автор закликає скинути із себе дріб’язкові хвилювання, нав’язливі думки та істеричні напади, що марнують життя; відмовитися від хибної потреби контролювати усе й усіх: своїх дітей, своє «крісло», телефон коханої людини, – і нарешті обернути вивільнену енергію на зброю захисту свого існування. Пора навчитися жити, піклуючись про інших, навчитися «виховувати власний гнів» і перетворити його на позитивну силу.
«Що не так зі скандинавами? Правда і міфи про найщасливіших людей» Майкла Бута
Фото: @NashFormat
Книжка року Британської гільдії письменників-мандрівників
Вони усміхаються і влаштовують посиденьки з друзями, кутаються у в’язані светри й кілограмами палять свічки, люблять булочки з корицею і лакричні палички, їздять на велосипедах і обожнюють мінімалізм. Вони — скандинави, принаймні такими ми їх знаємо з медійної версії.
Але що, як у цього є і зворотний бік? Що, як жителі нордичних країн також закидаються антидепресантами, вірять в ельфів, платять здирницькі податки, терплять жахливу погоду й не будують амбітних планів? Усе це також про скандинавів — але таких, якими ми їх не знаємо.
Журналіст Майкл Бут вирішив розповісти найправдивішу історію про жителів нордичних країн: неідеальних, але справді задоволених життям. Так-так, усі ті світові рейтинги — аж ніяк не вигадка. Але ще варто розібратися, що таке щастя для скандинавів.
Фото: @vivat.book.com.ua
Збірник інтерв’ю Вахтанга Кіпіані з дисидентами — це розмови з тими, хто підважував фундамент, на якому трималася в’язниця під назвою Радянський Союз. Люди, які кидали виклик системі, були дуже різні — і за віком, і за переконаннями, і за статтю, і за національністю.
Баліс Ґаяускас, який відбув 37 років у неволі, а в уже незалежній Литві очолив Службу безпеки; Калью Мятік, звинувачений свого часу в антирадянській діяльності в лавах підпільного Демократичного руху Естонії; Мустафа Джемілєв, який боровся за права кримських татар; Левко Лук’яненко, член-засновник Української Гельсінської спілки; Надія Світлична, учасниця руху шістдесятників, правозахисниця й журналістка…
Двадцять дисидентів, розмови з якими висвітлюють безліч питань, що не втрачають актуальності й сьогодні. Маємо чути правду й пам’ятати: свобода — це та вакцина, ефективність якої не слабшає з часом.
Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.
Безктоштовно завантажуйте книжку тут.
«Століття пандемій. Історія глобальних інфекцій від іспанського грипу до COVID-19» Марка Хоніґсбома
Фото: @YakabooPublishing
Попри всі намагання передбачити епідемії, ті щоразу заскочують нас зненацька. Не дивно, що ця книжка написана під час спалаху ковід-19. Проте «Століття пандемій» не лише про коронавірус, а й про багато інших інфекційних захворювань, з якими стикалося людство. Деякі з цих епідемій, як-от паніка через еболу в Західній Африці 2014 року та зіка наступного року в Бразилії або істерія довкола СНІДу в 1980-ті чи іспанського грипу в 1918 році, добре відомі читачам; інші, на кшталт легеневої чуми в мексиканському кварталі Лос-Анджелеса 1924 року або трагедії через папужу лихоманку, яка охопила Сполучені Штати після біржового краху на Уолл-стріт 1929 року, менш відомі.
Але добре ми з ними знайомі чи ні, кожна із цих епідемій ілюструє, як вивірені десятиліттями медичні знання раптово можуть опинитися на звалищі через нові патогени і якої сили паніку, істерію та жах сіють такі епідемії за відсутності ефективних вакцин та ліків. Ми дізнаємось, як розгорталися епідемії впродовж 100 років, шукатимемо разом із детективами-інфекціоністами нульових пацієнтів і цифрові сліди патогенів та навіть наблизимось до розгадок епідеміологічних таємниць.
«Століття пандемій» — це не лише унікальні дослідження з історії науки, медичної соціології, екології хвороб, вірусології, а й захопливий сторітелінг, що майстерно поєднує драматичні історії людей і людства.
Огляд підготувала Оксана Ускова