«Пльомбір» і «печені рябці»: як їли в Харкові до Голодомору
І ще трохи краси вам у стрічку: ось так їли в Харкові до Голодомору - і до Першої СВ: хоч війна вже десь там і точиться, але на поставки продуктів до модної харківської ресторації (назву якої вже в наш час рейдернув один з отців міста) це ще не впливає, - це ще триває "Бель-Епок", це її стиль, досконало витриманий тут в усьому, до дизайну шрифтів і "драгоманівського" правопису включно.
І "осятровина" була ще, напевно ж, своя, дніпровська (це ж іще - до Дніпрогесу, до Каховського моря, до великої екологічної катастрофи дніпровських плавнів і цілого Півдня...)
І євреї в друкарні на Рибній були ще свої, українські (в 1930-ті їх викошували спершу "за український буржуазний" націоналізм, черга на "єврейський" - для тих, хто пережив Шоа, - настала пізніше)...
-------
"Харьков обшарить, мы его не знаем, это для нас "заграница". Чистить надо быстро..."
(Из письма В.И.Ленина - И.В.Сталину 16.07.1922)
-------
Ну от і зачистили - настільки, що сьогодні вже й харків'яни, яким весь вік товкмачать, ніби "Харьков всегда был русским городом", з подивом дивляться на українське меню 1913 р. (а там на звороті ще й олівцем писано чернетку заяви на вступ до Українського літературно-етнографічного товариства ім. Квітки-Основ'яненка - харківського міського аналога "Просвіти"!): це що, у нас? в Харкові? а де це таке було?..
В "загранице". В Україні, цебто, - доки її не "зачистили".
(Дякую за надані матеріали Anton Bondarev)
Оксана Забужко
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама