Парадокс Шевченка: через 209 років по смерті, разом з нащадками, – в бою за свободу
Вчора, 9 березня Україна відзначила 209-й день народження Тараса Шевченка. Ворог гаряче «вітав» нас ракетними атаками, а ми – мільйоноголосим хором (хто стиха, хто вголос, хто подумки) промовляли у відповідь словами нашого пророка. І кожен – виголошував з нього щось своє, що найбільше відгукувалося в серці в ту хвилину.
Сьогодні – 10 березня – роковини смерті поета, але треба говорити про цей феномен – бути досі живим в нас, і своїм словом спонукати до боротьби за рідну землю.
Насправді, Тарас Григорович Шевченко і війна (чи воєнна справа) – це такий парадокс - несумісні. Коли його, згідно царського покарання, забрили в солдати – це стало для поета карою страшною, він не міг витримувати муштру, бо був – вільною людиною, яка абсолютно не приймала обмеження та рамки військового табору.
Для Шевченка солдатчина - неприродне середовище. Але в тому ж і парадокс! Бо саме Шевченко – боєць і вже півтора з гаком століття спонукає своєю творчістю до боротьби. А війна і боротьба - поняття цілковито споріднені – одна без іншої неможлива.
У цей рік Великої війни поезія Шевченка стала нам ще ближчою, адже оспівані і напрочуд точно виражені поетом у слові цінності – свобода, воля, незалежність – це непорушний фундамент української нації. Шевченко – наш найперший національний герой, його рядки не тільки цитуються нині, їх ще й багато хто «увічнює» пожиттєво на власному тілі в татуюваннях, не кажучи вже про використання для принту на одязі. Ну і, звісно, вони переосмислюються на картинах сучасних художників, переспіваються – іноді дуже несподівано, і дуже талановито - у сучасних піснях.
На думку доктора філологічних наук, професора Сергія Михиди, настільки масове звернення до текстів і взагалі до образу Тараса Шевченка – це все через те, що всі ми нині проходимо страшні випробовування. З одного боку треба сконцентруватися (і ми це зробили всі гуртом), а з іншого – шукати і знайти орієнтир, який дає підтвердження нашому особистому.
Парадокс Шевченка: як поет стає бійцем
На війні потреба в живому образі і влучному слові є нагальною. Саме через це, Шевченко буквально «воює» разом з нашими захисниками, мобілізує нас усіх, стає одним з наших героїв – в касці, бронежилеті, з автоматом чи гранатометом.
Згадайте лише духопідйомне відео, яке записали українські військові під час звільнення Балаклії (Харківщина) від російських окупантів! Тоді вони зірвали з білборда російський плакат, а під ним - інший: «Борітеся – поборете», на тлі якого й зачитали ці рядки нашого пророка.
У цьогорічний день народження Тараса Григоровича українські захисники теж декламували його рядки. Military Media Center розмістив ролик, де шевченкові твори декламували танкісти, артилеристи, дівчата з ТрО, бойовий льотчик та морський прикордонник з Одеси…
«Парадокс Шевченка в тому, що як особистість він не зовсім боєць, але його слово спонукає до боротьби. Він - є орієнтиром, який пояснює місце кожного українця сьогодні. Шевченко органічний і для бійців, що зараз на передовій - бо його поезія наснажує, це – поезія здобуття, поезія перемоги. І для тих, хто зараз не на лінії фронту, Шевченко той, хто спонукав словом, не боровся в прямому сенсі, а перебував в природньому для себе стані – виявляв позицію. Це характерно для широкого кола українців, от в чому його сила», - пояснює професор Михида.
Шевченко лунає з вуст монархів, президентів, світових зірок…
24 серпня 2022 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг привітав українців із Днем Незалежності, зачитавши в перекладі англійською уривок з вірша Тараса Шевченка. Ролик викладений у Твітер-акаунті очільника Альянсу.
«Ваш великий поет Тарас Шевченко написав: «Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять. Ох, не однаково мені». НАТО також не однаково», - заявив Столтенберг.
А от акторка Емма Томпсон читає англійською «Сонце заходить, гори чорніють» на акції в підтримку України, яка пройшла 26 березня в Лондоні.
В березні 2022 Держприкордонслужби у Facebook поширили відео, як лідер рок-гурту U2 Боно читає поему Тараса Шевченка «І мертвим, і живим і ненародженим…».
20 липня 2022 року знаменитий актор Ален Делон зачитав вірші Тараса Шевченка в рамках проєкту солідарності з Україною. А в травні минулого року на мапі однієї з фестивальних столиці світу, французького міста Канни, з’явилася площа Тараса Шевченка та Український дім…
Так Україна входить у світ з Шевченковим словом на вустах.
Зброя – це не лише слово поета, я й сам його образ
«Коли стало сутужно і треба на щось орієнтуватися, це «щось» - стає шевченковим словом. Бо це – не пафос, це – сутність і можливість людини словом досягати чогось. Тому ці дві іпостасі Тараса Григоровича – воїн, яким він з’явився в картинках – в бронежилеті, касці, з автоматом, і зовсім не воїн зі зброєю (а воїн зі словами!) дуже «заходять» людям. Вони відчувають: так, я не воюю, але я роблю щось значуще, і я орієнтуюся на те, що моє слово (моя волонтерська діяльність, мій допис) долучає мене до того, що є для мене важливим», - говорить доктор філологічних наук.
Зброя – це не лише слово поета, я й сам його образ. Сучасні художники для підняття духу, заохочення до боротьби за Україну створили багато портретів національного генія у різних жанрах та техніках.
У липні 2022 року у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві пройшла ціла виставка плакатів «Шевченко: 4.5.0». Серед експонатів - плакат Нікіти Тітова, на якому зображене чорно-червоне серце, усередині якого контуром окреслено профіль Шевченка.
В експозиції були представлені також плакати, які не могли на запам’ятатися: «Катерина. Маріуполь» Максима Паленка, «Шевченко» Ярослава Яцуби, «Борітеся – поборете» Миколи Гончарова, «Тарас» Ірини Ільїнської, «Borodianka» Марини Боровнікової, «Шевченко – Kalush» і «Шевченко-прикордонник» Олександра Грехова - загалом 18 робіт українських авторів.
Як Шевченка використовувала радянська пропаганда
Примітно, що образ Шевченка активно використовувала радянська пропаганда під час Другої світової, щоб підняти українців на боротьбу проти нацистів. Найбільшої популярності серед населення набув плакат, їх розміщували скрізь - на стінах будівель, афішних тумбах, кузовах вантажівок.
Ось, до прикладу, один з таких плакатів, який зберігається в колекції Будинку музею Тараса Шевченка в Києві «…Будяки та кропива – а більш нічого…» (І. Плещинський, «Українське державне видавництво», Київ – Харків, 1944).
А ще - плакати із серії «Гнів Шевченка - зброя перемоги» (В. Касіян, 1942).
Смерть фашистским гадам! (І. Цибульнік, 1942).
У Чернігові та Одесі - нові постановки за творами Шевченка
Від початку Великої війни в українському театрі - у Чернігові, Одесі - з’явилися нові постановки за творами Шевченка.
Драматургічна спадщина Кобзаря насправді невелика – драма «Назар Стодоля» та один акт незавершеної поеми «Никита Гайдай». Але обидва твори показують потенціал генія. На театральній сцені грали, грають та гратимуть ще близько двох десятків п’єс, опер та балетів (хоча не в усіх зберігається цілковито текст автора) «за Шевченком». В різні часи ставилися і запам’яталися: «Невольник», «Катерина», «Гайдамаки», «Марина», «Наймичка», «Сотник», «Тополя», «Іван Гус», «Відьма», «Сон», «Кавказ»…
От, і в 2022 році в знаменитому Одеському національному академічному театрі опери та балету поставили оперу «Катерина» (композитор і автор лібрето Олександр Родін). Автори опери запевняють, що пройшли непростий шлях від ідеї - до створення вистави, яка стала символом утверждення національної гідності, стійкості, віри в Перемогу. Тому зараз, коли точаться жорстоку бої і Україна виборює свою свободу, коли питання самоідентичності поставлене перед народом руба – відповіді треба шукати саме у Шевченка.
У березні 2023 року Чернігівський обласний академічний драмтеатр ім. Т.Г.Шевченка презентує оперу-містерію «Сліпий» (режисер Олександр Лаптій). Це сучасна інтерпретація вистави за творами Тараса Шевченка, яку в 1990 роках уже показував драмтеатр. Нині тут не лише паралелі з сучасністю, але й відсилки до прадавньої історії, ми, українці, тисячоліттями б’ємося за свободу.
Актриса Любов Колесникова, яка грає відьму, пережила облогу Чернігова ворогом у 2022-му році, тож дуже нині популярні в Україні слова, які виголошує її героїня – це особистий крик душ: «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже». Втім, це вже з вірша Людмили Горової (який став піснею «Враже» у виконанні Енджі Крейди).
До речі, цілком припустимо, що коли поетеса писала про відьму 21-го століття, підсвідомим імпульсом якраз і був образ головної героїні із шевченківської поеми «Відьма». Шевченкова відьма, хоч і була втіленням всього антихристиянського, знала про християнське всепрощенням, пробачила своєму кривднику. А от чи пробачить наша сучасна відьма та й всі ми свого лютого ворога? Схоже, це уже риторичне для українців запитання...
Як 24.02 2022-го лірика Кобзаря заграла новими барвами
Нові композиції сучасних виконавців – це як прорив Шевченкова слова у війну ХХІ століття.
Артем Пивоваров надихнувся текстами Шевченка для двох нових композицій. Одну він створив разом з реп-виконавцем Ярмаком на вірш «Минають дні, минають ночі». А іншу – Пивоваров записав в дуеті з ексучасницею гурту «Время и Стекло» Надею Дорофєєвою, це один з найзнаменитіших віршів Тараса Шевченка «Думи».
Сергій Бабкін творчо підійшов до Шеченкового «Заповіту» - поєднав слово Кобзаря з музикою реггі, навіть використавши приспів з пісні Боба Марлі (легенди стилю реггі) No woman, no cry.
Співачка та блогерка KRISTONKO поклала на музику рядки «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» з тієї ж таки поеми «Катерина».
Музикант Павло Табаков буквально вчора - 9 березня 2023 року – презентував нову композицію: він поклав на музику уривок з поеми «Кавказ» і зізнався, що його надихнуло декламування цих рядків Сергієм Нігояном – першим Героєм Небесної сотні, який віддав життя за Україну в далекому уже січні 2014 року.
«Для українців дуже важливий ген свободи. Він надзвичайно вагомий і підсвідомо живе в кожному. У тому й криється геній Шевченка, що він відкриває таємницю твого підсвідомого. Кажуть, що Шевченко – геній, а чому він геній? В тому, що «Садок вишневий коло хати» чи «Заповіт» - всі у школі вчили та може й забули вже, але потім раптом виявляється, що ці слова сумірні з внутрішнім станом, з суттю кожного окремого українця! Можливо, був час, коли це підсвідоме їх не торкалося, а зараз прийшов момент...», - пояснює професор Сергій Михида потужну актуалізацію шевченківського слова серед українців ХХІ століття.
Любов Базів. Київ
