Там, де читають, де вкладаються кошти в культуру – ворог не пройде
Впродовж чотирьох днів з 25 по 28 квітня просто неба та в приміщенні «Експоцентру» в столиці працював величезний книжковий ярмарок, організований ВДНГ разом з Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів.
У заході взяли участь понад 100 українських видавництв, відбулось приблизно 200 подій: літературні дискусії, презентації книг, автограф-сесії, майстер-класи. Гості «Книжкової країни» могли поспілкуватися з українськими письменниками, яких була тут просто рекордна кількість, а також долучитися до участі у дискусіях експертів, публічних читаннях та обговореннях новинок, лекцій та інших заходів, запропонованих організаторами.
Всі охочі мали можливість передати книжки до Міжнародного центру підтримки жінок і дітей «Місто добра» та Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».
Укрінформ зібрав експрес-враження видавців, письменників та гостей «Книжкової країни».
МАР’ЯНА САВКА: НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ ДО ЦІЄЇ ВИСТАВКИ ВІД ТОГО, ЩО БАЧИШ ТАК БАГАТО МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ
За словами засновниці «Видавництва Старого Лева» письменниці Мар’яни Савки, «Книжкова країна» насамперед показала, як багато людей зараз мають потребу бути в одному книжковому просторі. Вона відзначила, що за цих два роки в Україні з’явилося вже кілька нових книжкових виставок, які мають шанси стати щорічними – і це свідчить, наскільки важливим зараз є український книжковий ринок.
«Зараз нам всім потрібна така історія з виставками – і читачеві, і видавцеві, і організаторам. Кожному це потрібно з багатьох причин, адже видавці – не тільки люди, котрі видають і продають книги, вони так само і читачі, читачі – наш креативний клас, які так само часто бувають нашими експертами, співпрацюють з видавництвами. Письменникам такі зустрічі потрібні – щоб бачити реакцію читачів, спілкуватися. Відзначу переповнені зали. Було дуже багато молоді, і звідси моя найбільша любов до цієї виставки – бачити так багато молодих людей. Градус зацікавлення, який йшов від молоді, від молодих блогерів – це просто фантастично! З цього може бути в майбутньому дуже гарний результат, тому що вони в подальшому ставатимуть активними учасниками нашого книжкового ринку», – сказала пані Мар’яна.
Вона відзначила також позитив саме у виборі локації – оскільки величезний простір ВДНГ, кількість майданчиків для заходів, особливо, якщо проводити такі виставки в теплу пору року, коли все квітне – це перетворюється на мегаподію.
ПОТРІБНО ПРОВОДИТИ ТАКІ ЗАХОДИ В ЗАХИЩЕНИХ ПРИМІЩЕННЯХ НА СХОДІ – У ХАРКОВІ, ДНІПРІ, ЗАПОРІЖЖІ
На думку генерального директора харківського видавництва «Фоліо» Олександра Красовицького, незважаючи на ризики воєнного часу, такі заходи потрібні і в Києві, і на заході України. Але він зазначає, що також потрібні, може, менш масштабні заходи в захищених приміщеннях на Сході – у Харкові, Дніпрі, Запоріжжі...
Читачі потребують різного типу психологічних ліків. «Книга та живе спілкування з авторами і є такими ліками», – переконує Олександр Красовицький.
Письменниця, книжкова продюсерка та засновниця книжкового простору ВookHub «Віч/на/Віч» Маргарита Січкар зауважила, що зараз вкрай потрібно проводити книжкові фестивалі для популяризації читання, адже сьогодні освіченість і знання літератури – це теж наша зброя, і надзвичайно важливо прищепити любов до читання нашим дітям.
За її словами, цього року локація – одна з найкращих, яку тільки можна уявити – де є простір, де люди гуляють, де створена прекрасна атмосфера – зустрічі з читачами, незвична подача – моновистави, наприклад. Це все працює на те, щоб привертати увагу до книги.
«Мені не вистачило хіба що якогось путівника чи мапи з локаціями і подіями фестивалю: не всі знали, де що проходить. Якщо наступного року організатори випустять щось подібне, це буде дуже добре.
Але в цілому оргкомітет відпрацював на п’ять з плюсом. «Книжкова країна» – це новий погляд на фестиваль книги і команда ВДНГ і засновників з цим завданням гідно впоралися», – поділилася Маргарита Січкар.
САШКО ДЕРМАНСЬКИЙ: Я ПРОСТО ФІЗИЧНО ВІДЧУВАВ, ЯК ГОЯТЬСЯ ДУШЕВНІ РАНИ
Дитячий письменник Сашко Дерманський зізнався, що в «Книжковій країні» буквально фізично відчував, як гояться душевні рани.
«Будь-яка територія – це лише шматок суходолу. На жаль, ми тимчасово втратили частину своєї землі. Але українцями нас робить не територія, а усвідомлення нашої причетності до культурних надбань попередніх поколінь. Збережемо нашу культуру – житиме Україна. Тому будь-які культурні події важливі.
Результатами задоволений. Процесом – ще більше. Океан любові – так я відчув «Книжкову країну». Діти, батьки, обійми, усмішки, сотні вдячних слів від тих, кому потрібно те, що роблю. Всі отримали своє. Читачі – книжки і зустрічі з улюбленими авторами, автори – душевні ліки, видавці – вдячних покупців і розуміння, чого від них чекають книголюби», – розповів письменник.
АВТОРИ «ПОЗИВНИЙ БАНДЕРАС»: ЩОБ БУЛА СИЛЬНА НАЦІЯ, МАЄМО ПИСАТИ, ЧИТАТИ І ПРОВОДИТИ ТАКІ ЗАХОДИ, ЯК КНИЖКОВА КРАЇНА
Українські письменники Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов, автори книг «Позивний Бандерас», «Позивний Бандерас. Операція Томос», вважають, що проведення таких фестивалів необхідні нам, як повітря.
«Жодна книгарня не забезпечить можливість зустрітися одразу з різними улюбленими авторами. Це свято. Це популяризація української книги, культури читання. Багато людей приходило з дітьми, купляли дитячу літературу – росте нове покоління українців, які читають книжки Сашка Лірника, Сашка Дерманського, Віталія Запеку… Читати просто необхідно – бо маємо виростити патріотичне покоління.
Ми, українці, як ніхто зараз маємо бути зацікавлені, щоб люди більше читали, цікавилися історією, виховувалися патріотами. Щоб була сильна нація, маємо писати, читати і проводити такі заходи, як «Книжкова країна», – поділилися автори.
ОКСАНА ДАВИДОВА: СУДЯЧИ З ТОГО, СКІЛЬКИ БУЛО ВІДВІДУВАЧІВ ТА ВИСОКОКЛАСНИХ ПИСЬМЕННИКІВ НА КВАДРАТНИЙ МЕТР – ЦЯ ПОДІЯ ПОТРІБНА ВСІМ!
Судячи з того, скільки представлено видавництв, скільки прийшло відвідувачів та з кількості висококласних письменників на квадратний метр – ця подія потрібна всім, зауважує дитяча письменниця Оксана Давидова.
«У наш час, коли кожен щодня зустрічається зі стресом, книжкові події просто необхідні. По-перше, психологи довели, що читання знижує стрес. А на такому великому фестивалі читачі побачать книжки багатьох видавництв, можуть погортати й обрати собі читання до смаку. По-друге, всім нам потрібно час від часу побути в колі однодумців – людей книги. По-третє, діти – для яких на цьому фестивалі було дуже багато подій, розваг, ігрових зон. Дітям потрібне дитинство. І поміж сиренами тривог їм обов’язково треба відчувати радість і захоплення», – вважає дитяча письменниця.
Щодо власного задоволення від участі в «Книжковій країні», чи є воно, пані Оксана відповіла: «І так, і ні. У мене на фестивалі з подій була запланована лише автограф-сесія. Зона для автограф-сесій оформлена чудово – це прекрасна фотозона. Але, на жаль, вона ніяк не позначена. Тож дехто просто не зміг її знайти. Довелося роздавати автографи ще й пізніше, поза цим прекрасним місцем. А неофіційною частиною я дуже задоволена! Презентації нових книжок, зустрічі з авторами, розваги та активності – все захоплювало. Загалом організація фестивалю чудова! А особисто мені, як письменниці, дуже важливе живе спілкування з видавцями, читачами і колегами. Вдалося домовитися про нові перспективи моєї «Привидусі» – пригодницької повісті для дітей про життя в окупації, поспілкуватися з читачами про цю книжку, поговорити про майбутні проєкти».
На думку письменника Андрія Кокотюхи, книжкові фестивалі були потрібні ще до 2014 року. Але їх було мало, і не було мотивації відвідувати.
«Зараз відвідання книжкового фестивалю – це, до всього, позиція та соціалізація», – говорить письменник.
«Я задоволений фактом проведення. Це вже успіх. А наша участь там – не подія, а даність. Це спільна потреба і читачів, і письменників, і видавців. Книжку треба виводити в міський простір, за межі книгарень», – сказав Андрій Кокотюха.
ОЛЕНА РИЖКО: МИ РОЗКАЗУЄМО ІСТОРІЇ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ СВІДОМІСТЬ
Письменниця Олена Рижко, говорячи про важливість великих книжкових фестивалів, наголосила, що Україна воює не лише за виживання, збереження держави і повернення територій – війна триває за повноцінне буття на засадах гуманістичних цінностей і свободи, утвердження і збереження яких неможливе без розвитку культури.
«Саме через культуру ми оприявнюємо себе світові. Фіксуємо життя і смерть, правду і брехню, злочини і подвиги. Фіксуємо саму історію. Лише така (зафіксована) історія має шанси не бути спотвореною. Стоїцизм наших воїнів, захисників у цій війні, крім іншого, ще й для того, щоб світ бачив нас, бачив через культуру, усвідомив, що Україна – фронтир, який відділяє його від російської (не вигаданої!) загрози, усвідомив настільки, щоб вони не могли відвернутися і припустити, що його світ війна проти України не стосується. Бо стосується. Ми розказуємо історії, які формують (або форматують) свідомість. Тому так, цей захід важливий», – сказала письменниця.
Цього разу вона взяла участь у фестивалі передусім як продюсерка книжкових проєктів і представниця КНУ імені Тараса Шевченка. За ініціативи директора Навчально-наукового інституту журналістики КНУШ Юрія Бондаря і кафедри видавничої справи та редагування організували і провели 25 квітня акцію «День після війни».
«Планувалося впродовж 12 годин написати есе про те, яким для кожного буде ось цей день після війни, відредагувати, зверстати і видати таку книжку. Насправді впоралися за 8 годин 39 хвилин і встановили видавничий рекорд України. Цей проєкт – теж про об'єднання заради спільної мети, роль слова писаного, наближення перемоги. Ми були раді 26 квітня презентувати цю книжку в рамках «Книжкової країни». Учасниками проєкту стали понад 400 осіб: автори, редактори, дизайнери, продюсери. Видання викликало інтерес, тож наші очікування справдилися», – розповіла Олена Рижко.
ТЕТЯНА ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ: МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛОСЯ БАЧИТИ ВДНГ У «ПОЛОНІ» ЛІТЕРАТУРИ
Письменниця та поетеса Тетяна Череп-Пероганич, яка з початку повномасштабного вторгнення заснувала волонтерську ініціативу з виготовлення енергетичних батончиків для воїнів, зауважила, що вона взагалі прихильниця камерних зустрічей і особливого захвату від великих дійств ніколи не відчуває, але якщо вони спрямовані на підтримку української культури, української книжки, то вони мають бути.
«Мені дуже сподобалося бачити ВДНГ у «полоні» літератури. Класні, а головне – людні заходи. Ми презентували книжку «Чи бачать небеса котів» (Видавництво «Богдан»). Це повість, яку написали 36 авторів з різних регіонів України. Вона про дім, наповнений життям, в який ворог цілиться ракетою, щоб відібрати життя в дому і його мешканців. У залі, де проходила презентація, не було вільних місць. Приємно, що книгу купували, брали автографи, цікавилися в авторів написаним.
Нам всім це потрібно: бачитися, ділитися новинами, відчувати життя, наповнюючи його новими знайомствами і безперечно новими книжками. Десь прочитала, що ті, хто читають книжки, завжди керуватимуть тими, хто дивиться телевізор. У цьому щось є. Тому я за фестивалі, завдяки яким читаючих людей в Україні буде більше», – розповіла письменниця Тетяна Череп-Пероганич.
МОРЕ ШКОЛЯРІВ ТА СТУДЕНТІВ, ЯКІ СВОЄЮ, УЧАСТЮ В ДИСКУСІЯХ ТА ТОРБАМИ КНИГ ДИВУВАЛИ БАГАТЬОХ
Серед гостей фестивалю «Книжкова країна» було багато поважних гостей, які теж поділилися з нами своїми враженнями.
На думку ректора КНУ імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова, проведення таких масштабних книжкових фестивалів є суперважливим, адже дає можливість побачити різноманіття книговидання та письменства. Пан Бугров вважає, що крім видавців, письменників і читачів, це потрібно владі – державній, політичній, релігійній, військовій, громадянському суспільству – щоб оцінювати «температуру».
А на думку Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня, «Книжкова країна» – це не тільки назва велелюдного фестивалю, який зміцнив престиж українського письменника, видавця і читача. Адже за дні фестивалю було неймовірно багато цікавих дискусій, презентацій та конкурсів, які надали нові імпульси українській культурі та державі в цілому. «Головне – море школярів та студентів, які своїми інтересом та участю в дискусіях, торбами книг, читанням просто на сходах ВДНГ – приємно здивували багатьох.
Сподіваюсь, що відповідно до Державної мовної програми, затвердженої урядом 15 березня 2024 року, знайдуться кошти на поповнення фондів як шкільних бібліотек, так і читалень України в цілому. Ми мусимо підтримувати обдаровану молодь, стимулювати культуру читання, шукати можливість забезпечити сертифікатами на придбання книг молодят. Не забуваймо і про знищення російськими злочинцями бібліотек, які необхідно відновлювати вже зараз», – зазначив Тарас Кремінь.
Мовний омбудсмен висловив надію, що «Книжкова країна» має завітати до кожної області та влаштувати свято для всіх охочих: «Це не виклик, а гостра необхідність, яку в силах забезпечити місцева влада. Адже там, де читають, працюють книгарні, оновлюються бібліотеки, вкладаються кошти в освіту і культуру, там не пройде ворог!».
Підсумовуючи першу «Книжкову країну» на ВДНГ, виконавчий директор Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, співорганізатор заходу Ігор Степурін наголосив, що організатори вдячні всім учасникам фестивалю, які, незважаючи на ризики першого фестивалю, примхи погоди, постійні повітряні тривоги, повірили в «Книжкову країну» і разом з організаторами зробили понад 130 яскравих та цікавих заходів та подій.
«Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, як співорганізатор фестивалю, розраховувала, що фестиваль має бути цікавим та успішним, не тільки тому що наш партнер ВДНГ є найбільшим виставковим майданчиком країни, але і тому, що сьогодні завдяки команді ВДНГ – це про сімейні цінності, освіту, рівність, повагу до дітей.
Сьогодні ми можемо говорити про перші підсумки фестивалю. За 4 дні ВДНГ відвідали 80 тис. людей, 68 тис. прийшли цілеспрямовано на «Книжкову Країну», – сказав Ігор Степурін.
Він додав, що одним із головних завдань фестивалю було долучити до події якомога більше дітей та молоді, а також людей, які поки не купують та не читають книжки. На фестивалі 17% відвідувачів – це учні шкіл Києва та Київської області. Для 58% відвідувачів «Книжкової Країни» це був перший в їх житті книжковий фестиваль та ярмарок.
98% відсотків відвідувачів «Книжкової Країни», як серед видавців, так і серед читачів, були задоволені фестивалем і їх враження від нього перевершили очікування. 95% респондентів порадять своїм друзям та знайомим відвідати наступну «Книжкову Країну», а 75% порадять купити книжку. Для нас ці сухі цифри дуже важливі для прийняття рішення про наступну таку подію. І про це рішення читачі Укрінформу дізнаються першими, буквально цього тижня.
Ігор Степурін висловив велику вдячність ЗСУ за можливість жити, працювати, видавати книжки, проводити такі масштабні заходи.
Любов Базів. Київ
Фото Руслана Канюки і взяті з Фейсбуку.
Перше фото: ostro.org
