Великодні листівки діаспори представив Центральний державний архів зарубіжної україніки

Добірку відповідних документів розміщено на сайті ЦДАЗУ.

«Церква завжди займала важливу роль у житті українців за кордоном. В країнах свого проживання вони дбайливо зберігали та дотримувалися традиції відзначення важливих релігійних свят. Свідченням цього є підготовлена до свята Великодня добірка документів з фондів Центрального державного архіву зарубіжної україніки, що датуються 1945–1993 рр.», - йдеться у повідомленні.

Представлена добірка з 15 документів містить великодні привітання окремих ієрархів Української автокефальної православної церкви за кордоном; обкладинки святкових номерів українських періодичних видань Австралії, Канади, Німеччини, США, Франції. Святкового настрою додають мініатюрні витвори мистецтва українських художників - авторів великодніх листівок М. Антохія, Л. Денисенка, В. Залуцького, В. Мощинського.

Детальніше про поштівки, якими в діаспорі вітали зі святом Світлого Воскресіння Христового, розповіла провідний науковий співробітник відділу використання документів ЦДАЗУ Віра Фазлєєва, повідомляє портал «Стожари».

Вона зазначила, що святкування, які нині тривають і називаються Світлим Великоднім тижнем, наступають одразу після Воскресіння Христового – найшановнішого весняного торжества в культурі українського народу. «Навіть перебуваючи за межами своєї історичної Батьківщини, наші співвітчизники зберігали традиції, звичаї, обряди святкування, що знайшли своє відображення у гаївках, віршах, святкових зверненнях, у художніх творах із Великодньою атрибутикою, до якої належать і мініатюрні витвори мистецтва – вітальні листівки», - зауважила Віра Фазлєєва.

За її словами, в Центральному державному архіві зарубіжної україніки зберігається добірка великодніх листівок, датованих 1940-ми – 1990-ми роками. Їх авторами були відомі українські митці-емігранти, серед яких Микола Анастазієвський, Микола Антохій, Леонід Денисенко, Вадим Доброліж, Василь Залуцький, Григорій Радченко тощо.

«Невеликі за розміром великодні поштівки були повноцінними мистецькими творами, що в мініатюрі символізували духовні цінності української громади за кордоном. Найпоширенішими сюжетами до Великодніх свят були традиційне зображення воскреслого Ісуса Христа, малюнки писанок, святкові обряди, де поєднувалися елементи національної культури з релігійними мотивами», - розповіла науковиця.

Так, наприклад, писанки, зображені українським художником Миколою Анастазієвським (1891–1974) на одній із вітальних Великодніх листівок, і нині є важливим символом і обрядовою традицією свята. А майстер-класи з писанкарства і сьогодні залишаються об’єднавчим чинником в українських громадах світу.

На особливу увагу заслуговують вітальні листівки до представників Української автокефальної православної церкви, більшість з яких зазнавали репресій чи змушені були емігрувати за кордон. В архіві зберігаються вітальні листівки, адресовані відомому поборнику УАПЦ в діаспорі митрополиту УАПЦ Полікарпу (у миру – Петро Дмитрович Сікорський, 1875–1953). До привітань і побажань «всіх милостей і щедрот» церковному достойнику долучалися навіть діти.

Як зауважила Віра Фазлєєва, розповсюдження вітальних листівок у колі українських діаспорян у різних країнах світу було ще й засобом збору коштів для підтримки земляків в Україні, які зазнавали гонінь тоталітарного режиму. Так, на звороті Великодньої листівки художника Григорія Радченка зазначено: «Видання Братства св. Покрови в Зальцбурзі. Прибуток призначений на переселення українських учених до Канади».

«Тож, вітальні листівки створювалися не тільки для актуалізації та популяризації художніх творів. Вони були потужним засобом комунікації для представників української діаспори задля згуртування довкола ідей, збереження і примноження самобутніх духовних традицій», - резюмувала науковиця.